Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Форми та види фінансового контродя. Система органів фін контроля




Фінансовий контроль – засіб забезпечення законності та фін дисципліни, запобігання правопорушенням шляхом обстеження фактичного стану показиків фін діяльності суб’єктів фін правовідносин прорівняно із задними показниками

Методи фін контролю – це засоби, прийоми та способи його здіснення, які вибирають залежно від сукупності факторів у кожному конкретному випадку.

- реввізія

- перевірка

- інспекція

- обстеження

- спостереження

Система органів фін контролю складається з:

Загальнодержавного фінансового контролю (здійснюється на рівні центральних органів держ управління)

Відомчого фін контролю (контроль міністерств та інших органів держ управління за фін діяльністю пдвідомчих підприємств, установ, організацій)

Фінансового контролю органів місцевого самовр (його здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих рад народних депутатів)

43. Бюджетна система України.

Закон “Про бюджетну систему України”

До складу бюдж с-ми входять:

• Державний бюджет України (загальний)

• Бюджет АРК (об'єднуєреспубліканський бюджет та бюдж респ підпорядкування)

• Місцеві бюджети (обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети)

• Бюджет м Києва та Севастополя

Сукупність усіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, називається зведеним бюджетом Ук.

Його показники використовуються для визначення фінансової політики держави, для розробки планів економічного та соц. розвитку України.

44. ЗУ “Про державний бюджет України”

Закон України „Про державний бюджет України” скл з 6 розділів:

1 – загальні положення;

2 – доходи держ бюджету

3 – фінансування та кредитування держ бюджету Ук

4 – видатки держ бюджету Ук

5 – формування бюджету АРК, міцевих бюджетів та

міжбюджетних правовідносин

6 – прикінцеві положення

Також до нього входять декілька додатків. Зокрема:

доходи держ бюджету Ук;

розподіл видатків держ бюджету Ук;

показники взаємовідносин держ бюджету України з бюджетами АРК, областей, міст Києва і Севастополя;

 

.....................

обсяги видатків заг фонду держ бюджету на утримання бюджетних установ і організацій та проведення заходів, які передаються у поточному році на фінансування з бюджету АРК та місцевих бюджетів;

обсяг видатків на реалізацію статті 57 ЗУ “Про освіту” з бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя.

45. Система оподаткування в Україні.

Система оподаткування – сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законом порядку, а також права, обов’язки

й відповідальність платників.

Тип системи оподаткування визначається співвідношенням 4 секторів формування податків і зборів:

державний;

комерційний;

фінансовий;

населення.

Ці питання регулюються ЗУ “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Податкова си-ма Ук базується на принципах:

стимулювання підпрї виробничої діяльності та інвестиційної активності;

обов’язковості;

рівнозначності й пропорційності;

рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

соц праведливості;

стабільності;

економічної обгрунтованості;

рівномірності сплати;

компетенції;

єдиного підходу й доступності.

46. Поняття податку та обов’язкового платежу, їх ви-ди. Податок обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або держ цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.

Обов’язкові платежі – це податки і збори.

Залежно від характеру платника розрізняють:

- податки з юр осіб (податок на прибуток, ПДВ тощо);

- податки з осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

За формою обкладення:

- прямі (прибутково-майнові),

• особисті податки (податок на прибуток підпр-в, податок на доходи фіз. осіб...);

• реальні (подаок на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів...)

- непрямі (податки на споживання: ПДВ, мито, держ. мито)

Поділяються на

- загальнодержавні (ПДВ, податок на нерухомість, мито...)

- місцеві (збір за припаркування автотранспорту; збір за виграш у бігах на іподромі…)

За характером використання:

- загального призначення (використовуються на загально-державні потреби без конкретизації заходів чи видатків)

- спеціальні (цільові) податки (зараховуються до держ. цільових фондів і використовуються виключно на фі-нансування конкретних видатків – збір на обов’язкове державне пенсійне страхування)

За періодичністю стягнення

- разові

- систематичні (регулярні).

47. Об’єкт та суб’єкт оподаткування.

Суб’єкти оподаткування:

- за статусом - юридичні та фіз особи;

- за стосунком до держави - національні та іноземні платники (резиденти та нерезеденти).

Об’єктами оподаткування

- доходи (прибутки),

- додана вартість продукції (робіт, послуг),

- вартість продукції (робіт, послуг),

- спеціальне використання природних ресурсів,

- майно юридичних і фізичних осіб

....та інші об’єкти, визначені законодавчими актами Ук

48. Права та обов’язки платника податку.

Обов'язки:

- вести бухг облік;

- подавати декларації, бухг звітність та інші документи пов'язані з обчисленням і сплатою податків;

- вчасно сплачувати податки;

- допускати посадових осіб держ податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.

Права:

- подавати документи, для одержання пільг з оподатк-ня;

- одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок

- оскаржувати рішення держ податкових органів та дії посадових осіб.

49. Відповідальністьза порушення податкового зако-нодавства.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юр осіб незалежно від форм власності та результатів фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а фізичних осіб – у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.

Види порушень податкового законодавства:

- неподача документів пов’язаних зобліком та оплатою платежів (декларації) – адмін відповідальність

- заниження сум податків

- приховання об’єктів оподаткування

- заниження об’єктів опопдаткування

- не перечислення в бюджет сум податків на прибутки фіз осіб

- приховання втрати підстав на пільги з оподаткування

- незаконненадання підприємцям податкових пільг посадовими особами органів держ влади – адм відповід-сть

Види відповідальності:

- штрафні санкції

- сплата пені (розрахована на суму неплатежа)

- адміністративна чи кримінальна відповідальність

50. Банківська система України.

Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів госп діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касового й розрахункового обслуговування нар гос-ва, виконання валютних та інших банківських операцій

Регулюється зак Ук „Про банки і банківську дічльність”

До банківської с-ми належать: Нацбанк та комерційні банки, (у тому числі Зовнішньоекономічний банк Ук, Ощадний банк Ук...)

Нацбанк є центральним банком держави, її емісійним центром. Він проводить єдину державну грошову політику, визначає курс грошової одиниці відносно інших валют...

Комерційні банки здійснюють кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян через виконання операцій і надання послуг

51. Правове положення Рахункової палати України.

Рахункова палата здійснює контроль за викорис-танням коштів Держ бюджету Ук.

Сфера її повноваень поширюється на уряд, фінансовоекономічні органи виконавчої влади, Національний банк України...

Діє на засадах законності, плановості, об’єктивності та гласності. В межах своєї компетенції вона самостійно ви-рішує питання, пов’язані зі здійсненням контролю, про-веденням перевірок та ревізій, діє незалежно від будь-яких інших органів держави, політичних партій і гром об’єднань.

53. Кредитний договір.

Кредитний договір – угода сторін, на підставі якої кредитодавець зобов’язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах зазначених у договорі, а позичальник зобов’язується повернути його у строк з відповідною платою за користування

Кредити бувають:

- банківський (коротко-, середньо- та довгостроковий)

- споживчій (різновид купівлі-продажу)

- державний

Принципи кредитування:

- зворотність

- відплатність

- строковість

- цільове призначення

- матеріальна безпечність

54. Правове положення комерційних банків.

Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів госп діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслуговування нар гос-ва, виконання валютних та інших банківських операцій

Джерелами законодавчого регулювання банків є Конст Ук та ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 року.

Банки є юр особами, економічно самостійними і повністю незалежними від виконачих і розпорядчих органів держ влади в рішеннях, пов’язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.Суб’єкти підпр діяльності без реєстрації їх у НБУ не мають права використовувати у своїх назвах термін “банк” і похідні від нього словосполучення.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юр та фіз особи, за винятком нардепів. Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35% статутного фонду банку.

Ком банк діє відповідно статуту

. Комерційні банки можуть відкривати на території Ук та за її межами філіали та представництва за погодженням із НБУ

55. Правовий статус Націоанального банку України.

Джерелами законодавчого регулювання банків є Конст Ук та ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 20 03 1991 р.

НБУ є центральним банком держави, її емісійним центром. Він проводить єдину державну грошову політику, визначає курс нац грошової одиниці відносно інших валют...

Тільки він має право на випуск грошей в обіг, а також випуск нац. грошових знаків.

Основною ф-єю НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці Ук.

НБУ створює Держ. скарбницю республіки, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

НБУ репрезентує інтереси України у зовнішніх фін відносинах

Керівним органом НБУ є Правління, що скл. з голови Правління, його заступників і членів Правління.

56. Поняття та система цивільного права України.

Цивільне право – с-ма пр норм, які, на засадах правової рівності, регулюють відносини власності, тов-грошові відносини і деякі немайнові віднос між громадянами, юр особами з метою задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів сусп

Система Ц.п. – інститути, які поділені на загальну та особливу частину

Загальна частина – (правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин) норми про суб'єкти та об'єкти цив права, угоди, представництво та довіреність, позовна давність

особлива частина – (норми права, які регулюють окремі групи спец цивільно-правових відносин)право власності, зобов'язувальне право, авторське право, право на відкриття і винаходи, спадкове право, правоздатність іноземних громадян...

58. Поняття, структура та види цивільних правовід-носин.

Цивільно - правові відносини – врегульовані нор-мами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними носіями прав та обов'язків.

Цивільно-правові відносини скл. з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридичні особи.

Об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'яз-ки суб'єктів таких відносин.

Поділяються на такі види:

за змістом:

• майнові - спрямовані на задоволення майнових інтересів фіз і юр осіб,

• немайнові - щодо задоволення особистих немайнових інтересів учасників цих відносин;

за зв'язком учасників відносин:

• абсолютні - коли уповноваженому суб'єктові протистоїть як зобов'язаний суб'єкт невизначене коло осіб,

• відносні - коли уповноваженому суб'єктові протистоїть конкретно виз-начена особа, яка повинна виконати для уповноваженого суб'єкта певні дії;

залежно від об'єкта правових відносин:

• речові, об'єктом яких є речі,

• зобов'язальні, об'єктом яких є виконання відповідних зобов'язань;

залежно від структури:

• прості, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій – тільки обов'язок,

• складні, за яких дві сторони мають як права, так і обов'язки;

за характером нормативного спрямування:

• регулятивні,

• охоронні

59. Цивільна правоздатність та дієздатність громадян України.

Цивільна правоздатність - здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю.

Цивільна дієздатність – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати собі цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії.

Цивільна дієздатність поділяється на такі види:

• повна дієздатність - з досягненням повноліття – 18 р;

• часткова дієздатність - у віці від 15 до 18 років;

• мінімальна дієздатність - до 15 р;

• обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство не здатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути виз-наний судом недієздатним.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 362; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.049 сек.