Адміністративне стягнення: поняття та види

Адміністративне стягнення– захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Види адміністративних стягнень (їх закріплено в Кодексі про адм правопорушення:

попередження; штраф; оплатне вилучення чи конфіскація; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт; адміністративне висилання за межі Ук іноземних громадян та осіб без громадянства

37. Загальна характеристика Кодексу про адмініст-ративні правопорушення.

Кодекс про адміністративні правопорушення - 7 грудня 1984р. (сьогодні діє з понад 100 змінами та доповненнями). Він скл. з 5 розділів (33 глави).

Розділ 1. Загальні полож. Розділ містить однойменну гл.1. Розділ 2. Адмін правопорушення і адмін відповідальність (Загальна та Осо-блива частини).

Розділ 3. Органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Розділ 4. Провадження у справах про А.п

Розділ 5. Виконання постанов про накладення адмін. стягнень

38. Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Систему органів, що розглядають справи про адмін-і правопоруш, визначено Кодексом про адмін правопоруш.

До них належать:

адмін комісії при вик комітетах рай, міських і т.д. рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад;

районні (міські) суди;

органи внутрішніх справ, органи держ інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те Кодексом.

39. Система органів управління економікою.

Органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки скл. певну систему. До таких органів належать:

- міністерства й відомства, що здійснюють галузеве та міжгалузеве управління (мін економіки, мінфін, антимонопольний комітет Ук...);

- державні комісії;

- головні управління, управління, комітети, департаменти у складі місцевих рад нардепів і місцевих держ. адміністрацій, що здійснюють управління економікою на місцевому рівні;

органи управління держ. господарськими об’єднаннями, які діють у певній сфері промисловості, транспорту, зв’язку тощо.

Закон „Про зміни у структурі держ органів вик влади” 1999р

40. Організаційно-правові форми підприємництва, суб’єкти підприємнцької діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльнсоті – тобто юр особи (приватні, акціонерні п-ва, п-ва з обмеженою відповідальністю, колективні п-ва, їх об’днання та підрозділи) та фізичні особи (не обмежені в своїй дієздатності громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства)

Підприємництво – самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по в-ву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Види підприємств:

індивідуальне підпр-во; сімейне п-во; приватне п-во; колективне п-во; державне комунальне п-во; державне п-во, засноване на загальнодержавній власності; спільне п-во;

малі підприємства.

Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства. Зараз набуває поширення така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, як інноваційні підприємства. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.

41. Підстави припинення підприємницької діяльності.

За законом України „ Про підприємництво” від 7.02.91.

“Про підприємства в Україні” 1991 р,

діяльність підприємця припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- на підставі рішення суду або арбітражу;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- при банкрутстві;

- на інш підставах передбачених законод актами ВРУ.

Підставою про порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або боржника до арбітражного суду. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі ВРУ чи КМУ оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника у той самий строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в аренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом у разі відсут-ності пропозиції щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника.

42. Поняття та предмет фінансового права України.

Фінансове право – сукупність правових норм, що регу-люють суспільні відносини у сфері фін діяльності.

Предмет фін права - відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні центалізованихфондів коштів, які є частиною нац доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Предмет регулювання фін права становлять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готування, прийняття й виконання Держ бюджету Ук та місцевих бюджетів; система оподаткування...

Дата добавления: 2015-05-31