Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Організації простору




РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ

 

 

Рельєф – це архітектурна основа будь-якого ландшафту та основа будь-якої ландшафтної композиції. Композиція (від лат. compositio – складання, зв’язування, з’єднання) – це таке розмішення частин і форм елементів архітектури або їх комплексу, співвідношення їх між собою та цілим, що визначається різноманітним змістом архітектури і навколишніми умовами, будується за законами науки та мистецтва, слугує меті створення реалістичного витвору, який відповідає певним техніко-економічним, ідейно-естетичним та функціональним вимогам, а також відрізняється гармонічністю, органічним поєднанням, відповідністю частин і цілого у всіх зв’язках та взаємовідношеннях. Провідна роль рельєфу зумовлена його стабільністю порівняно з іншими компонентами ландшафту. Відповідно форми рельєфу здійснюють вплив на інші ландшафтні компоненти. Ступінь нахилу схилу значно впливає на створення ландшафтної композиції. Рельєф повинен бути підкреслений та виразний. Види рельєфу, що можуть бути використані, такі: позитивні форми (гори, пагорби, височини, виступи, горби, камені); негативні форми (ущелини, яри, балки, котловини, улоговини, западини, низовини та ін.). Вода як елемент ландшафту може бути використана як самостійний елемент і як поєднувальна основа, щоб підсилювати сприйняття. Найбільш відомі форми водоймищ, використовуваних у ландшафтному дизайні – це джерело, струмок, каскад, фонтан, водоспад, ріка та море, декоративний басейн, озеро, став, болітце. Як у регулярному, так і в пейзажному стилі взаємодія водних елементів із навколишньою рослинністю дозволяє виявити й підкреслити стильові особливості ландшафту. Для регулярних композицій найбільш характерні бордюри, газони, рабатки та клумби геометричних форм навколо декоративних басейнів, каналів, фонтанів тощо. Лише іноді використовують водні рослини, та й ті в незначній кількості. Оформлення водоймищ рослинністю важливе переважно в пейзажному напрямі. До елементів композиції також належать деревно-чагарникові угрупування, клумби і квітники, газони та луки, елементи архітектури.

Організація простору. Будь-який ландшафт являє собою об’ємно-просторову структуру (композицію), що складається з взаємозв’язаних елементів: лінійних, об’ємних, площинних. Композиційне поєднання цих елементів визначає просторовий характер пейзажу. Ландшафтному дизайнеру необхідне знання нижчевказаних архітектурних понять та універсальних законів дизайну.

Простір – інтервал між двома пунктами чи об’єктами; обмежена частина розширення; відстань; площа.

Лінія – геометричний об'єкт, геометричне місце точок, що задовольняє певне рівняння; межа поверхні; довжина; пряма, що з’єднує деякі дві точки, визначає напрям.

Форма – зовнішній тривимірний контурний вигляд чи конфігурація певного об’єкта.

Масштаб – відношення довжини ліній на кресленні, плані або карті до довжини відповідних ліній у натурі (числовий масштаб). Масштабність форми – показник величини предмета відносно певного еталона. У дизайні еталоном, із яким ця величина співвідноситься виступають розміри людського тіла.

Пропорція – співвідношення частин цілого між собою, або рівність двох співвідношень. Пропорційність форми – характеристика співвідношення частин цілого між собою.

Межа – матеріальний об’єкт, який позначає межі земельної ділянки, або умовна лінія на поверхні, яка розділяє дві ділянки.

Г. Рептон установив правила побудови просторових планів. Для цього необхідно створити глибину перспективиз такими її елементами:

– точка огляду та перший просторовий план(основні елементи першого плану служать своєрідним обрамленням головної пейзажної картини; глибиною першого плану повинна бути подвоєна (чи потроєна) висота найвищого об’єкта);

– проміжний середній план (впливає на ступінь відкритості чи закритості виду; залежно від поставленої мети його можуть формувати густі куртини дерев та чагарників, галявина, схили річкової долини над водною поверхнею та ін.);

– задній план та фокус композиції, на який спрямована перспектива (це найвиразніший елемент багатопланового ландшафту, що привертає до себе увагу глядача).

Віста - вузька перспектива, спрямована облямовувальними площинами в бік елемента ландшафту, що вирізняється, - фокуса перспективи. Вона включає ті ж елементи, що й глибина перспективи. Співвідношення глибини простору між планами виражає пропорція1:2:4. Якщо висота дерева – 5 м, то глибина першого плану – 10 м, середнього – 20 м, заднього – 40 м.

Кожен з основних просторових планів може бути серією більш дрібних нюансних планів, які можна розрізнити в процесі їх більш уважного розгляду. Важливо враховувати закономірності зорового сприйняття. До них належать: величина кута зору на об’єкт чи пейзаж; закон лінійної перспективи (взаємозв’язок видимої величини предмета і його віддаленості); закон повітряної перспективи (послаблення чіткості контурів та забарвлення предметів за їх віддалення).

Прийоми садового дизайну такі:

1) правила ритму (закономірного межування великих та малих форм, руху та спокою, контрастного і приглушеного, світла і тіні; стійке відчуття ритму формується за умови повторення елементів не менше 4–6 разів, але до певної межі, оскільки може виникнути відчуття одноманітності сприйняття; ритм, за якого інтервали одноманітні, називають метром);

2) прогресія (зміна розмірів елементів за певною закономірністю);

3) домінанта (принцип домінантності пов’язує елементи дизайну відношеннями домінування та залежності; якщо в архітектурі немає таких елементів, то дизайнеру потрібно їх створити, бо увага до домінантного елемента формується шляхом симетричного врівноваження взаємозв’язаних частин, їх ритмічної організації або за допомогою кольорового контрасту);

4) контраст (сильно виражена відмінність об’єктів за 1 або кількома характеристиками – формою, кольором, відкритістю та закритістю простору, світлом і тінню та ін.; послідовні контрасти виникають під час руху, і тому враження від ландшафту значною мірою залежить від попередніх вражень);

5) нюанс (тонкий перехід, ледве помітна відмінність форм, кольорів, просторів);

6) правила симетрії випливають із пластики побудови природних систем, які характеризують закон гармонії пропорцій, частин та цілого організму (гармонія та рівновага в ландшафтній композиції можуть бути досягнуті в результаті застосування двох прийомів – симетрії й асиметрії; у разі асиметричногокомпозиційного рішення формується динамічна рівновага, коли об’єкти, різні за колоритом, величиною та формою, розміщують так, що складається враження гармонії; для симетричного планування характерне внесення впорядкованості, строгості, чіткий осьовий поділ території, де однакові основні елементи композиції, а також їх більш дрібні частини та деталі розміщують на однаковій відстані від головної осьової перспективи, що створює враження святковості);

7) збалансованість, яку забезпечують правильним розміщенням елементів у пейзажі (симетричної рівноваги досягають розміщенням двох елементів однакової візуальної маси на одній відстані від уявного центру інтер’єру – дзеркальні композиції; асиметричної рівноваги досягають розташуванням двох «нерівноважних» елементів на неоднакових відстанях від уявного центру: візуально більш важкий елемент розміщують ближче до уявного центру, щоб урівноважити більш легкий, що знаходиться далі від нього; радіальна рівновага структурно тотожна симетричній, але вона вимагає округлої форми, коли багато елементів знаходяться на одній відстані від центру, як стільці навколо круглого стола);

8) правила статики та динаміки (спокою та руху в пластичному рішенні композиції);

9) золотий переріз як закономірне розчленування в архітектурі (золотий переріз, золота пропорція, поділ у крайньому та середньому відношенні – поділ неперервної величини на дві частини в такому відношенні, за якого менша частина так відноситься до більшої, як більша до всієї величини, що відповідає відношення 1:1,618);

10) архітектурний ордер вид архітектурної композиції, яка складається з вертикальних та горизонтальних частин у відповідній архітектурно-стильовій обробці; у класичній формі сформувався в Давній Греції;

11) гармонія (досягнення цілісної взаємодії всіх перерахованих вище інструментів та елементів дизайну).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1355; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.