Пейзажне квіткове оформлення

У пейзажних композиціях квіти частіш всього використовуються в вигляді таких елементів декоративного оформлення, як солітер, група, масив, міксбордер. Найбільш підходять для них багаторічні квітучі рослини. Вони мають не тільки високі декоративні якості, але й дозволяють значно скоротити затрати на догляд. Поодиноко висаджена велика декоративна однорічна або багаторічна рослина, яка утворює кущ, з ефектним листям, квітами або суцвіттями (півонія – Paeonia × hybrida hort., язичник – Ligularia przewalskii (Maxim.) Diels., L. dentata (A. Gray) H. Hara, жоржина – Dahlia × cultorum hort., артишок, рицина – Ricinus communis L., мальва, декоративна савойська капуста – Brassica oleracea L. ′Coral Princ′, ′Pygin′, юкки нитконосна та славна, види місканту – Miscanthus sinensis Anderrs., борщівник Монтегації – Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier. тощо), яка зростає поодиноко на тлі грядки переважно круглої форми називається, як і в випадку з поодиноко розміщеним на тлі газону деревом – солітером. Гарно виглядає також на фоні газону, привертаючи увагу до будь-якої ділянки.

Група є кольоровою плямою із кількох рослин на певному фоні. Часто використовується при оформленні будинків, малих архітектурних форм, каменів, водойм тощо. За допомогою груп можна ваділити зони певної території, створити плавний перехід від деревно-чагарникових рослин до газону. Головна перевага такого оформлення – природність.

Принципи композиційного об’єднання трав’янистих рослин в цьому випадку аналогічні принципам формування деревно-чагарникових груп. Вони бувають простими (із одного виду) або складними (із кількох видів рослин), із різних за висотою багаторічників та однорічників. Бувають: малі (2–3 рослини), середні (3–15), великі (15–20). Високих рослин беруть звично 1–2, середньовисоких – 3–4, низьких – 20–25, карликових та цибулинних – 30–40 на 1м². Чим менші рослини, тим більше їх беруть. Невеликою групою рослин можна прикрасити будь-який сад, якщо брати не більше 5 видів рослин. Недоцільним є формування груп одноманітних конфігурацій з рослин одного виду на всій території саду. Контури повинні бути плавними і виглядати так, ніби вони виникли природнім шляхом, ане створені людиною. Групи створені на відкритому просторі, вдалині від точок огляду, слід робити яскравішими.

Для простих груп, що складаються з одного виду або сорту, придатні майже всі багаторічники, такі як флокси (Phlox paniculata L.), жоржини, півонії, маки (Papaver orientale L.), горицвіт (Adonis aestivalis L.), айстра багаторічна (Aster amellus L., Symphyotrichum novi-belgii (L.) G. L. Nesom, S. novae-angliae (L.) G. L. Nesom, S. dumosum (L.) G. L. Nesom, S. chilense (Nees.) G. L. Nesom) m Sommier & Levier. агератум, ирезіне, фізостегія. хости, гладіолуси (Gladiolus × hybridus hort.), нарциси, тюльпани, солідаго (Solidago canadensis L.) тощо.

Складні групи створюють з різних за висотою і забарвленням багаторічників. Цікавими є групи з язичника сибірського (Ligularia sibirica (L.) Cass.) і дельфініума гібридного (Delphinium x hybridum hort.), анемони лісової (Anemone sylvestris L.) і водосбору-орликів (Aquilegia flabellata Sieb. & Zucc., A. × hybrida hort.), з купальниці (Trollius europaeus L.), орликів та рутвиці (Thalictrum minus L.), кореопсису (Coreopsis grandiflora Hogg ex Sweet), геленіуму (Helenium autumnale L.) та гайлардії (Gaillardia × grandiflora hort.), королиці (Leucanthemum vulgare Lam.) та гвоздики (Dianthus barbatus L.). Якщо група розташована на газоні, то високі рослини висаджують посередині, а навколо них підсажують групками нижчі, якщо ж група розміщується вздовж паркану або підпірних споруд, на схилі, на узліссі, то високі рослини розташовуються на задньому плані, а на передньому висаджують середні і аж потім вже низькі. При збільшенні розмірів група перетворюється в міксбордер. Квіткові рослини іноді компонують з чагарниками, особливо гарноквітучими, створюючи досит привабливі поєднання. Для кожних конкретних умов зростання можна підібрати свій тип квіткових груп. На ділянці з яскравим вранішнім сонцем та пухкою землею створюють групу з (перерахунок по мірі зменшення висоти рослини, від центру до периферії або сзаду до переду): біло-рожевого гірчака (Pollygonum amplexicaule D. Don. ′Firetail′), білуватого кореоптерису (Caryopteris x clandonensis hort.), рожевого хелоне (Chelone obligua L.), білої та червоної монарди гібридної (Monarda × hybrida hort. ′Snow white′, ′Sunset′), буруватого війнику гостроквіткового (Calamagrostis x acutiflora hort. ′Karl Foerster′), синьої вероніки довголистої (Veronica longifolia L. ′Schneeriesin′), коричнево-червоного проса прутовидного (Panicum virgatum L. ′Rotstrahlbusch′), білої астильби (Astilbe × arendsii Arends. ′Brautschleier′), фіолетового клопогону (Actea racemosa (Nutt.) L. ′Macrantha′), жовтої та жовтогарячої красолі (Trapeolum peregrinum L.), епімедіуму (Epimedium × versicolor hort. ′Sulphureum′), дюшенеї індійської (Potentilla indica (Andrews) Th. Wolf).

До квітнику в середиземноморському стилі можуть входити: бузково-рожева будлея Давида, зелений барбарис Тунбергів, жовтий еремурус (Eremurus × isabellinus P. L. Vilm.), білий кентрантус білий (Centranthus ruber (L.) DC. ′Albus′), білий анафаліс (Antennaria triplinervis Sims.), півники бородаті (Iris × barbata hort.), біла юкка нитконосна, рожева материнка звичайна (Origanum vulgare L.), рожево-сіра шавлія мускатна (Salvia sclarea L.), каріоптеріс, біло-рожевий акант м’яколистий (Acanthus mollis L.), фіолетовий котовник Фассена (Nepeta × faassenii Bergmans), синя вероніка колосиста (Veronica spicata L. ssp. incana), рожева троянда сланка ґрунтопокривна (Rosa × hybrida hort. ′Balleriana′), рожева материнка звичайна компактна (Origanum vulgare L. ′Compactum′), сріблясто-біла айстра гірська (Aster amellus L.), блакитно-сірувата гвоздика гратіанополітанська (Dianthus gratianopolitanus Vill.), білоквітковий очиток білий (Sedum album L. ′Coral Carpet′).

На ділянці з домінуючим вечірнім сонцем та легкою тінню пропонуються: білоквіткова калина звичайна, білий чубушник вінцевий, білоквіткова жимолость прекрасна, білий лучний чай клетровидний (Lysimachia clethroides Duby), рожево-біла анемона японська (Anemone hupehensis Lemoine var. japonica), жовта вальдштейнія (Waldsteinia geoides Willd.), рожево-червона гейхера дрібноквіткова (Heuchera micrantha Dougl. ex Lindl. ′Palace purple′), біла та червона герань криваво-червона гібридна (Geranium sanguineum L. ′Album′, ′Rubrum′), та сріблясто-білие вербозілля ефемерне (Lysimachia ephemerum L.).

Під чагарниками гарно виглядатиме група: синій аконіт Керміхеля (A. carmichaelii Debeaux), сині дзвоники персиколисті, жовтоквіткова горянка (Pennisetum pedicellatum Trin.), білоквіткова спірея гостра, пурпурова наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea L.), рожева герань великокоренева (Geranium macrorrhizum L.), жовтий тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum Klok. et Zoz), темно-рожева герань криваво-червона, зелена осока лапчата (Carex ornithopoda Willd.), пурпуровий морозник (Helleborus foetidus L.), рожевоквітуючий бадан серцелистий (Bergenia crassifolia (L.) Fritsch.), жовто-зелений молочай багатоквітковий (Euphorbia epithymoides L.), жовтаво-бура вальдштейнія (Waldsteinia ternata (Steph.) Fritsch).

Наколо садових місць для відпочинку (столик та кілька лав навколо на деревяному помості, поблизу тину) цікаві групи створять:

– перша група рослин – бузкова будлея Давида, жовтий дрок донський (Genista tanaitica P. Smirn.), фіолетова злинка гібридна (Erigeron × hybridum hort. ′Dunkelste Aller′), сиза різуха кавказська (Arabis alpina L. var. caucasica), рудуватий пенізетум (Pennisetum pedicellatum Trin.), жовтий сонцецвіт (Helianthemum × hybridum hort. ′Sterntaler′), білоквіткова армерія морська (Armeria maritima (Mill.) Willd. ′Alba′);

– друга група рослин – червона кніфофія (Kniphofia × hybrida hort.), рудуватий пенізетум, блакитно-сизі миколайчики альпійські (Eringium alpinum L.), блакитно-зелений з рожевими квітами очиток видний (Hylotelephium spectabile (Boreau) H. Ohba), фіолетова шавлія дібровна (Salvia nemorosa L. ′Mainacht′), жовтоквітковий очиток їдкий, та жовтий сонцецвіт;

– третя група рослин – фіолетова сальвія дібровна, жовтий дрок донський, рудуватий пенізетум, очиток видний, жовтоквітковий очиток їдкий та рожева мальва степова (Aubrietta × cultorum Red. ′Brilliant′).

На тині розміщуються хміль звичайний та хміль японський (Humulus japonicum Sieb. & Zucc.).

Масив – це вільні живописні насадження квітуючих рослин олдногоабо багатьох видів, суцільного характеру на площі від 2 до 30 м². Відрізняється від групи значно більшими розмірами. Для їх оформлення можна використовувати різнівиди рослин, що протягом тривалого часу зберігають декоративність. Масиви створюють переважно у великих ландшафтних садах, у лісопарках на широких світлих газонах, галявинах. Іноді по ним прокладають вузькі плиткові доріжки. Особливо мальовничі однотонні масиви плавних контурів з тюльпанів, нарцисів, купальниць, астильб, лілійників (Hemerocallis thunbergii Beker, H. minor L., H. middendorffii Trautv. & Mey., H. lilioasphodelus L., H. fulva (L.) L.), флоксів, кореопсисів, півників, лаванд, барвінку, гайлардії, рудбекій (Rudbeckia laciniata L.), гвоздик, полину (Artemisia absinthium L.), айстр, бадану, крокусів (Crocus sativus L., C. speciosus M. Bieb., C. reticulatus Steven ex Adams), фіалок, брунери (Brunnera macrophylla (Adam.) Johnst), анемон та дзвоників.

Масиви бувають двох типів:

– достатньо великі одноманітні плями на газонах (із тюльпанів, нарцисів, флоксів), причому обриси цих плям повинні бути гармонічно пов’язані з контуром навколишніх насаджень та быть гармонично связаны с контуром окружающих насаждений;

– великообсяжні групи багаторічників на газоні на тлі чагарників або в комбінаціях з ними.

В любому випадку дотримуються наступних принципів: або використовують один вид рослин різного забарвлення (півонії, півники, хризантеми), або підбирається різноманітний асортимент рослин одного забарвлення (вінідіум – Venidium fastuosum (Jacq.) Stapf., остеоспермум (білий) – Osteospermum × hybridum hort., диморфотека – Dimorphotheca ecklonis DC., D. sinuata DC.). У першому випадку масив квітує тілько в певний час, в другому – весь зезон. Можуть бути і інші варіанти – рослини різного забарвлення на контрастах, що цвітуть одночасно (гейхера і дзвоники, водосбір синього кольору й рутвиця біла, дзвоники та гвоздика дамаська рожева, брунера та доронікум, мак східний та королиця). Для масиву також дуже цікаві ешольція (Eschscholzia californica Cham.), кани (Canna indica L.), літні жоржини «Веселі хлоп’ята», хризантеми (Chrysanthemum indicum L.), хризантеми однорічні (Glebionis carinata (Schousb.) Tzvelev, G. koronarium L., G. segetum (L.) Tourr.), цинії, літні дельфініуми (Delphinium × ajacis L.), запашний тютюн (Nicotiana alata Link & Otto), нагідка (Callendula officinalis L.), петунія, льон великоквітковий, гіпсофіла (Gipsophylla paniculata L.), чорнобривці, шавлія блискуча, агератум.

Міксбордер (з англійського «змішаний бордюр») – це сад із квітів змішаного характеру, що облямовують насадження або декоративно-листяних онорічних та багаторічних рослин, має витягнуту форму, криволінійний живописний контур та рель’єфний профіль. Це один із найбільш цікавих видів квіткового оформлення, в якому використовується акцент, щоб приваблювати увагу. Важливою особливістю міксбордерів є їх індивідуальність. Він може бути використаний як в пейзажних, так ів регулярних композиціях, може включати до себе понад 30 видів рослин. Створення міксбордеру вимагає від проектувальника досвіду та художнього смаку. Міксбордер мож виглядати як мальовнича смуга завширшки 2–4 м довільної довжини, або як простір неправильної форми площею 20–30 м². Воно заповнюється декоративно-листяними та гарноквітуючими рослинами, розміщеними в вигляді плям або геометричного малюнку (асиметричних трикутників, трапецій, неправильних прямокутників, ромбів тощо.). Асортимент рослин для міксбордеру підбирають так, щоб квітування спостерігалося з ранньої веснидо пізьньої осені. Змішані бордюри знайшли найбільше поширення як в садах і парках, так і на присадибних і заміських ділянках. Їх розміщують вздовж стін та доріжок, по краю газонів, поблизу водойм, поблизу терас. Міксбордер найкраще виглядає на тлі будівель, живоплотів та живописних груп чагарників.

Особливим типом композицій вважаються розарії. Це ділянка саду, призначена для вирощування різних видів та сортів троянд При цьому цей вид квітника, який належить до моносадів,може складатися не тільки з троянд. До його складу можуть входити бузок, гладіолуси, або косарики, жоржини, головне, щоб квіти були одного наймення. Троянди характеризуються надзвичайним різноманіттям видів та сортових груп. Серед них зустрічаються сорти для вертикального озеленення – групи кордеса, рамблер, клаймінгові (великоквіткові), а також ґрунтопокривні, бордюрні, мініатюри, патіо, поліантові, флорібунда, чайно-гібридні, напіввиткі, грандіфлора. Особливу групу складають паркові рози, які є відібраними формами видових троянд, або шипшин, а також їх простими гібридами. Це паркові троянди.

Моносадами можуть бути також сади інших видів та родів рослин, наприклад сади

– півників (Iris × hermanica hort., I. pumila L., I. psedocorus L., I. sibirica L., I. japonica Thunb., I. tenuifolia Pall., I. laevigata Fisch.);

– лілійників, лілій (Lilium candidum L., L. martagon L., L. bulbiferum L., L. kesselringianum Miscz., L. auratum Lindl., L. hansonii L., L. pardalinum Kellogg, L. regale E. H. Wilson, L. speciosum Thunb., L. × hybridum hort.: Asiatic, Martagon, Candidum, American, Longiflorum, Trumpet, Oriental);

– тюльпанів (видових та гібридних: Single early, Double early, Triumph, Darwin hybrids, Single late, Lily-flowered, Fringed (Crispa), Viridiflora, Rembrandt, Parrot, Double late, Kaufmanniana, Emperor, Griegii, Multiflowering);

– нарцисів (видових та гібридних: Trumpet Daffodils, Large-cupped, Small-cupped, Double, Triandrus, Cyclamineus, Jonquilla, Tazetta, Poeticus, Bulbocodium, Split-corona (Butterfly), Miscellaneous, Miniature);

– хризантем;

– півоній тощо.

Цікавою є ідея саду ірисів або лілейників навколо струмка чи іншої водойми, півоній вздовж паркової доріжки, астильб на ділянці між парковими доріжками або на квітковому масиві (чи великими плямами на газоні).

При створенні різних елементів квіткового оформлення в умовах степової зони використовуються також інші чисельні види декоративних та квіткових рослин.

Серед однорічників є цікавими: гомфрени хаге та кулевидна (Gomphrena haageana K., G. globosa L.), целозії гребениста та срібляста (Celosia cristata L., C.argentea L.), скабіози кавказська та темно-пурпурова (Scabiosa caucasica M. Bieb., S. arropurpurea L.), ротики великі (Anthirinum majus L.), айстра китайська однорічна (Callistephus chinensis (L.) Nees), бальзамін бальзаміновий (Impatiens balsamina L.), безсмертник приквітниковий (Xerochrisum bracteatum (Vent.) Tzvelev), гіпсофіла вишукана (Gipsophylla elegans Bieb.), кларкія нагідкова (Clarkia amoena (Lehm.) A. Nels.), космеї подвійно-пірчаста, хвостата, сірнисто-жовта, темно-кривавочервона (Cosmos bipinnatus Cav., C. caudatus Kunth, C. sulphureum Cav., C. atrosangwineus (Hook.) Voss), кохія волосиста (Bassia scoparia (L.) A. J. Scott.), метіоли дворога, довгопелюсткова та літня (Matthiola fruticosa (L.) Maire, M. longipetala (Vent.) DC., M. incana (L.) Br.), мак самосійка (Papaver roeas L.), перілла нанкінська (Perilla frutescens (L.) Britt.), фацелія дзвониковидна (Phacelia campanularia A. Gray), піретрум дівочий (Tanacetum parthenicum (L.) Sch. Bip.), чорнушка дамаська (Nigella damascena L.), мірабіліс (Mirabilis jalapa L.), волошка синя (Centaurea cyanus L.) лобелія червона (Lobelia cardinalis L.).

Серед дворічних та багаторічних рослин цікавими є: види волошок (Centaurea americana Nutt., C. jacea L., C. montana L., C. scabiosa L., C. pulcherrima Willd., C. orientalis L., C. triumfetti All., C. macrocephala Pwsck. ex Willd., C. pseudophrygia C. A. Mey., C. nervosa Rchb. ex Steud., Cnapifolia L.), дельфінію (Delphinium elatum L., D. glaucum S. Wats., D. californicum Torr. & Gray, D. cardinale Hook., D. nuttallianum Pritz. ex Walp., D. nudicaule Torr. & A. Gray., D. parishii A. Gray, D. parryi Gray, D. recurvatum Greene, D. staphisagria A. Gray, D. variegatum Torr. & Gray), золотарнику (Solidago саnadensis L., S. × hybrida hort.), цибуля алтайська (Allium altaicum Pall.), мальва звичайна (Althaea rosea L.), злинка красива (Erigeron speciosus DC.), види пенстемону (Penstemon barbatus (Cav.) Roth., P. bicolor (Brandegee) Clokey & D. D. Keck., P. campanulatus (Cav.) Wild., P. confertus Dougl. ex Lindl., P. digitalis Nutt. ex Sims., P. fruticosus (Pursh) Greene, P. gracilis Nutt., P. hirsutus (L.) Willd, P. speciosus Dougl. ex Lindl., P. procerus Dougl. ex Graham, P. serrulatus Menzies ex Sm.), види деревію (Achillea millefolium L., A. nobilis L.), ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea (L.) Moench.).

Сучасні принципи створення квітників:

– у відповідності до плану розмічуємо контури квітника та доріжок. Для цього використовуємо садовий шланг або мотузку. Можна також використовувати рулетку, великий транспортир, кутник, дерев’яний циркуль з кроком до 2 м, палку з залізним вістрям, кілки заввишки від 25 до 50 см, мотузку, шнур. Починають розбивку з прив’язки до конкретної ділянки. Після промірювання відстаней, відбивають першу пряму лінію, від якої починають розбивку стежок, рабаток тощо. Часто для цього використовують кілочки різної довжини (для доріжок – одного кольору, для рабатки чи клумби – іншого). Оцінємо отриману форму з боку і корегуємо, якщо щось не так;

– коли контури клумби приймуть потрібний вигляд, відмічуємо їх за допомогою піску або крейди. Намічені контури можна відбити палкою з залізним вістрям або обкопати бороздою, завглибшки та завширшки 4–5 см і після цього вже посипають піском або крейдою. Лопатою знімаємо верхній шар дерену та перекопуємо ґрунт. Якщо мова йде про великі за площею квіткові масиви, то проводиться мезанізована культивація, дискування, обробка фрезами, вирівнювання та бороновання. Якщо є можливість, насипаємо шар торфу. Викопуємо канавку по межах квітнику та встановлюємо обраний бордюр (з цегли, з скляних та пластикових пляшок, загострених кілочків однієї довжини, спеціальної гнучкої пластикової смуги);

– поверхню клумби застилаємо ландшафтною тканиною – геотекстилем. Добре пропускаючи повітря та воду для коріння, вона не буде давати можливості для зростання бурь’янів та дозволить розсаді прижитися. Через певний час, коли квіти почнуть розростатися, геосинтетична тканина прибирається;

– вибираємо почерговість висадки квітів. Для цього малюємо спочатку схему на папері. Спочатку визначимося, на яких ділянках будуть зростати ті чи інші рослини, розрахувавши час їх квітування;

– приблизно за півчаса до висадки рослин на клумбу їх сильно поливають прямо в горшках або на грядках, де вирощується розсада. Уважно оглядають рослини. Якщо коріння переплуталося, його обережно розпрямляють, зайве прибирають;

– викопують ямки відповідних розмірів та вкладають до них рослини. Багаторічники висаджують в ями завглибшки 40–50 см, завширшки 50 см. В яму підсипають перегній з розрахунку 1–1,5 кг на яму Прикопують та ущільнюють ґрунт навколо них. Щоб покращити контакт та видалити повітря, рослини поливають водою, далі досипають ґрунт. Більшість видів, зимуючих в ґрунті, висаджують напровесні;

– засипаємо поверхню тканини та місця посадок рівним шаром мульчуючих матеріалів та ретельно поливаємо всю клумбу.

Надалі догляд за квітником полягатиме в регулярному його поливі, рихленні ґрунту та прополці бур’янів, якщо покриття геосинтетичною тканиною відсутнє, підживленні, підсадках, видаленні мертвих рослин.

Підживлення мінеральними речовинами проводять залежно від складу ґрунту з розрахунку: азоту – 15–20 г/м², фосфору – 9–12 г/м², калію – 12–15 г/м² за вегетаційний період. У перший рік вирощування рослин підживлення проводять перед утворенням пуп’янків, а в наступні роки – два рази за вегетаційний період. У кінці періоду вегетації пагони, що відмерли видалюють, а ґрунт у міжрядді розпушують. Застарілі куші багаторічників викопують та ділять на частини таким чином, щоб на кожній новій рослині було не менш 5–8 бруньок. Звично рослини з повзучим корінням (рудбекія) пересаджують через 8–10 років, з компактним – через 10–15 років (півонії) Одначе рослини з мичкуватою кореневою системою або псевдомичкуватою (флокси) пересаджуюють через кожні 3–5 років. Полив у літній час необхідний через кожні 1–2 дні. Норма поливу – 20 л на кожні 1 м² площі квітники. Полив здійснюють за допомогою дощувальних приладів переважно у вранішній та вечірній часи.

Дата добавления: 2015-05-26