Тема 15. Рокарії

Деталі про технічну сторону створення рокаріїв та про їх архітектурно-планувальні особливості розглянуті нами в попереднії рохділах. Цей розділ присв’ячений вибору того чи іншого стилю рокарію під ті, чи інші умови, та власне рослинності, яка створюється на площі, відведеній під вищезазначені композиції.

При виборі стилю ланшафтного дизайну керуються наступними орієнтирами:

– якщо ділянка перезволожена, наібілш розумним буде створення подоби болітця або маленького ставу з виходом каменю по їх берегах і з асортиментом вологолюбних рослин: астильб, хост, півників (Iris ensata Thunb., I. pseudacorus L., I. laevigata Fisch., I. sibirica L.), первоцвітів (Primula japonica A. Gray, P. denticulata Sm.), ломикаменів (Saxifraga scleropoda Somm & Levier., S. cuneifolia L., S irrigua, S. manchuriensis (Engl.) Kom.), калюжниць (Caltha palustris L.) та інших;

– для тіньової ділянки можливий будь-який стиль рокарію залежно від рель’єфу, проте асортимент рослин, що використовується буде різним. У такому саду бажана висадка лісових рослин: папоротніков, орхідей, трициртісів (Tricirtis latifolia Maxim., T. macropoda Miq., T. hirta (Thunb.) Hook., T. flava Maxim.), орликів, копитняків, купен (див. розділ Тіньові сади).

– на пласкій ділянці надзвичайно вадко створити масивний високий рокарій, краще обрати стиль плаского або дещо підвишеного саду сада типу «Гірська долина», «Гірські луки» або побудувати невелику «Гірку»;

– за наявності крутого схилу можна створити терасований сад або складний комбінований рокарій, що імітує гірський масив з виступами скал, терасами, каскадами та струмком;

– на заниженій ділянці найбільш раціональним є рокарій типа «Яр» або поєднання «Яру» з «Каменистою гіркою», що створює враження більшої висоти.

У рокарії, як правило, бувають представлені такі групи рослин:

1) Хвойні та листопадні чагарники. Перевага віддається низькорослим видам та сортам з повільним темпом росту – карликовим формам ялівців, туй, ялин. Із листопадних чагарників використовують в першу чергу декоративнщлистяні види, наприклад барбариси, магонію, проте доцільними є і гарноквітуючі – спіреї, лапчатки, хеномелес. Ці рослини складають силует рокарію.

Для створення рослинної композиції розпочинати потрібно з вибору домінючих поодиноких екземплярів, в якості яких можуть виступати хвойні з оригінальною за формою крони та незвичним забарвленям глиці. Вони будуть врівноважувати площину всієї композиції та привносити кольорові акценти напровесні та пізньої осені, коли фарб в природі недостатньо. Серед інших можна рекомендувати конічні форми: тую західну ′Ellwangeriana Aurea′ (з жовтою глицею), сорти ялини канадської ′Alberta Globe′ та ′Conica′ (наприкінці зими їх потрібно обов’язково притінювати), кулясті форми – тую західну ′Danica′ та сосну гірську ′Mops′ (темнохвойний карлик), а також гніздовидну форму ялини звичайної ′Nidiformis′. Доминантами можуть стати такі невисокі листяні чагарники, як спірея японська ′Goldflame′ (с золотаво-жовтогарячим листям), стерильний сорт садового жасмину вінцевого ′Nana′ (утворює щільну напівкулю смарагдового кольору), дасіфору, або курильский чай ′Goldfinger′ (з середини літа та до заморозків вкритий великими жовтими квітами) і декоративні карликові сорти барбарису Тунберга – ′Bagatelle′ (пурпуровий) та ′Kobold′ (смарагдовий). Основою для рослинного наповнення плаского рокарію можуть слугувати сланкі та подушковидні форми хвойних і листяних чагарників. Серед хвойних для цієї мети можна використовувати ялівець лускатий ′Blue Carpet′ (з блакитнувато-сизою глицею) та ′Blue Star′ (за розмірами дрібніший), распростертий ялівець горизонтальний ′Golden Carpet′ (золотавого кольору), а також мікробіоту перехрестнопарну та ялівець даурський (їх зелена хвоя зимою стає бронзовою). Серед листяних чагарників перевага віддається кизильникам горизонтальному, к. Даммера, к. шведському, к. лежачому, к. вкоріненому (в малосніжні зими їх слід вкривати), барбарису Тунберга ′Green Carpet′ (з дрібним листям салатового кольору). Справжньою прикрасою плаского рокарію можуть стати ґрунто­покривні троянди, досить неприхотливі та квітуючі протягом усього сезону, наприклад, сорти ′Baby Carnival′ та ′Sweet Fairy′).

2) Кореневищні трав ’ янисті багаторічники. Краще обрати види, по фізіономічному типу близькі до поняття «рокарій». Це армерії, гейхери, дрібнолисті хости, бадан. Вони складають об’єм гірки.

3) Основа асортименту – ґрунтопокривні, або коврові рослини. Це види очитків, флокс шиловидний, аубріети, арабіс, різні гвоздики, ломикамені тощо. Бажані сорти та декоративні форми з різноманітно забарвленим листям (зберігають декоративність після квітування). Для плаского рокарію підійдуть практично всі види та сорти, які використовуються для звичних каменистих гірок, з єдиним обмеженням: висота рослин не повинна бути більше ніж 20–30 см (інаше цілісність композиції плаского рокарію порушується). В іншому опираються на власні смаки, выбираючи ті ломикамені, очитки, ясколки та живучки, молодила, бурачки, чебреці та гвоздики, які з точки зору замовника є привабливими.

4) Цибулинні та дрібноцибулинні. Без них напровесні гірка виглядає досить збідніло. Потрібно також пам’ятати, що більшість рослин цієї групи – ефемероїди, тобто після квітування повністю зникають з поверхні землі, тому для них у рокарії не відводиться спеціальне місце, а висаджують їх разом з ґрунтопокривними.

5) Однорічники та дворічники. Багато фахівців вважають їх тут недоречними. Проте, на жаль, більшість рослин, що традиційно використовуються на гірках, відцвітають весною та в першу половину літа, а однорічники здатні виправити дефіцит кольорів. Природно, що підходять тільки види з «гірським» фізіономічним типом, тобто ті, що імітують ґрунтопокривні рослини: бурачок морський, лобелія, цинерарія морська.

Потрібно також додати, що для кожного виду рокарію притаманні свої власні комплекси фітобіоти, які формують саме їх неповторність.

Альпінарій.Тут зібрані переважно рослини гірських регіонів земної кулі та отримані на їх базі сорти. Переважають трав’янисті рослини, проте використовуються також окремі деревні види, переважно сланкі, або ті, що повільно ростуть. Ексклюзивними в ціх мовах є наступні види рослин: хаберлея родопська (Haberlea rodopensis Friv.), первоцвіт Делеклюза (Primula clusiana Tausch.), дзвоники портеншлагу (Campanula portenschlagiana Roem. & Schult.), тирлич весняна (Gentiana verna L.), ломикамінь загострений (Saxifraga × apiculata hort.), л. котіледон (Chondrosea cotyledon (L.) A. Love), едраянтус карликовий та е. далматський (Edraianthus pumilio (Port.) A. DC., E. Dalmaticum A. DC.), костриця боріздчаста (Festuca ovina agg. L. Heuff), шоломник вузькотрубчастий (Scutellaria leptosiphon Nevski, S. creticola Jus., S verna Besser). Для композиції каменисте пасмо характерні найбільш рідкісні та важкі при вирощуванні високогірні рослини, компактні та низькорослі: молодило війчасте (Sempervivum ciliosum Creib.), неопаксія красива (Claytonia perfoliata Donn ex Willd.), рамонда міконська (Rhamonda pyrenaica Rich.), левізія котиледон (Lewisia cotyledon (S. Wats.) B. L. Rob.), первоцвіт маленький (Primula minima L.), товстянка Мілфорда (Crassula setulosa Harv.), діонісія острівна (Dionysia dretioides Boiss.), тирлич весняний. Для композиції каменистий осип характерна дуже мала кількість низьких та компактних видів хвойних деревних рослин (сосни та ялівці). Найважливішими є подушковидні рослини, такі як акантолімони (Acantholimon glutaceum (Jaub. & Spach) Boiss.), астрагали (Astragalus eretophilus Klokov, A. dasyanthus Pall.), полини (Artemisia schmidtiana Maxim.), проломники (Androsace alpina (L.) Lam., A. carnea Linn., A. vitaliana (L.) Lam.). Також вирощують будь-які рослини з притиснутими до землі пагонами: коврові ацени (Acaena buchananii Hook. f., A. inermis Hook. f., A. splendens Hook.& Arn.), вероніки (Veronica filiformis Sm., V. prostrata L.), гвоздики (Dianthus chinensis L.), ломикамені (Saxifraga juniperifolia Adams.), мінуарції (Minuartia arctica (Steven ex Ser.) Asch & Graebn., M. biebersteinii (Rupr.) Schischk.), флокси, ясколки (Cerastium biebersteinii DC.), та інші ґрунтопокривні види. Особливу роль відіграють трав’янисті багаторічники: адоніси (Adonis vernalis L., A. wolgensis Stev. ex DC.), орлики (Aquilegia nigricans Daumg., A. transsilvanica Schur.), тирличі (Gentiana clusii E. P. Perrier & Sjngeon., G. acaulis L., G. scabra Bunge., G. purpurea L, G. ligustica (R. Vilm.et Chop) Holub., G. triflora Pall.), півники (Iris pumila L.), колючник безстебельний (Carlina acanthifolia All. Engl.), маки (Papaver alpinum L., P. a. ssp. rhaeticum) та меконопсиси (Meconopsis betonicifolia Franch.), армерія (Armeria juniperifolia (Vahl) Hoff. & Link), ендраянтус злаколистий (Endraianthus graminifolius L.). Використовується також багато ефемероїдів: тюльпани (Tulipa bifiriformis Vved.), цибулі (Allium lineare L., A. obliquum L., A. strictum Schrad.), рябчики (Fritillaria eduardii Regel.), еремуруси (Eremurus spectabilis M. Bieb., E. tauricum Eteven.).

Різновидом альпінаріів є також рокарій гірська тундра, що є північним аналогом каменистого осипу. В степових умовах відтворити цей тип рокарію майже неможливо, оскільки основну частину асортименту рослин складають рослини півночі, різні предстваники родів Vaccinium, карликові представники родів Salix, Betula. Серед хвойних рослин представлені сланкі форми ялівцю звичайного та горизонтального. Із травянистих рослин характерними є меконопсиси, проломники, колючники, ломикамені, фіалки, смолка безстебельна (Silene acaulis (L.) Jacq.), дріада восьмипелюсткова (Dryas jctopetala L.). Цікавими є види папоротей, для яких можна знайти подібну заміну на теренах України: вудсії (Woodsia polystichoides D. C. Eaton., W. alpina (Bolton) S. F. Gray., W. ilvensis (L.) R.Br.), пухирник крихкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh.), костянці (Asplenium ruta-muraria L., A. septentrionale (L.) Hoffm., A. trichomanes L.). Усі ці рослини потребують доброї освітленості, добре дренованих ґрунтів та їх постійної помірної зволоженості та короткого вологого літа. Тому цей різновид рокарію може дозволити собі тільки фахівець.

Гірка – найбільш поширений тип рокарію, проте й найбільш скомпроментований. Багато фахівців їх вважають ознакою вульгарного смаку. Проте все це залежить від власне архітектору цього рокарію. Досить цікавим типом гірки є альпійска гірка, що переважно характеризується асортиментом рослин, характерних для каменистих осипів, скель, високогірних лук. Особливої уваги заслуговують компактні та елегантні форми. Більшість з них мають ефектне листя та яскраве квітування та є дуже вишуканими. Цшкавими є види тирличу, дзвоники Портеншлагу, осока Бергрена (Carex berggrenii Petrie), види сон-трави (Pulsatilla vernalis L., P. vulgaris L.), едраянтус сербський, білотка альпійська (Leontopodium alpinum Cass.), очиток тополелистий (Hylotelephium populifolium (Pall.) H. Ohba), о. скальний (H. cauticola (Praeger) H. Ohba), глобулярія серцелиста, кулівниця (Globularia cordifolia L.), вудсія багаторядникова, вульфенія каринтська (Wulfenia carintiaca Jacq.). Важливими є подушковидні та коврові рослини. Деревних рослин висаджують мало, переважно сланких та карликових.

Ландшафтна камениста гірка повинна імітувати гірські умови з типовими для них угрупованнями рослин. Рослини вибирають у відповідності до її габаритів. Вони повинні лише бути схожими на гірські. Добре виглядають компактні хвойні рослини (Abies balsamea (L.) Mill ′Nana′, Tsuga cfnadensis (L.) ′Carriere′, Chamaecyparis pisifera ′Squarrosa′). Небажаними є великоквіткові, крупномірні та агресивні та швидкорослі види. Гарно виглядають в композиції ефемероїди, які висаджують на великій гірці групами, на малій – пучками. Допустимими є лобелії, мезембреантенуми.

Для тіньової гірки – папороті, морохники, горянки, барвінки, копитні, яснотки. Серед асортименту ландшафтних каменистих гірок можуть бути вероніка колосиста, гейхера зрошена (Heuchera pulchella Woot.& Standl.), полин Шмідта, тирлич гібридний (Gentiana x hybrida hort.), молінія блакитна (Molinia caerulea (L.) Moench.), очиток еверса (Sedum ewersii Ledeb.), види орликів, дзвоники збірні, сон-трава розкрита (Pulsatilla patens (L.) Mill.), с. альпійська (P. alpina (L.) Delarbre), с. лучна (P. pratensis (L.) Mill.), бадан Штрахея (Bergenia stracheui (Hook. f. & Thomson) Engl.), денштедpія волосиста (Dennstaedria hirsuta (Sw.) Mett. ex Miq.), черевички плямисті (Cypripedium guttatum Sw.), очиток видний (Hylotelephium spectabile (Bereau) H. Ohba).

Пагорб,цекомпозиція, до асортименту рослин якої входять в першу чергу ефектні деревні рослини: каликові сосни, ялівці, ялини, тсуги, барбарис Тунбергів, стефанандру Танаки, хеномелес японський, мигдаль степовий (Prunus tenella Batsch.), магонія падуболиста, види кизильнику. Як фон та для закріплення схилу використовують барвінки, живучки, ясколки, яснотки. Використовують також стійкі багаторічники – хости, лілійники, півники та сезонні рослини – цибулинні, однорічні та багаторічні квіти. Іноді використовуються кімнатні рослини – фуксії, бегонії тощо. Родзинкою цієї композиції можуть бути: язичник Пржевальського, первоцвіт дрібнозубчастий (Primula denticulata Sm.), п. звичайний (P. vulgaris L.), айстра альпійська (Aster alpinus L.), астильба простолиста (Astilbe simplicifolia Makino).

До складу рослин, що є наповненням композицій лощина та яр входять переважно тіньовитривалі та досить компактні в той же час види, та види схилів і скель. Основа композиції – лісові квіти та папороті. важливими є тіньові ґрунтопокривні рослини. Детально більшість із них описані в розділі про тіньові сади.

Основою ландшафтних рокаріїв є об’ємні та коврові рослини. Важливими є ґрунтопокривні та компактні деревні види. Серед хвойних домінують сортові туї, ялівці, сосни, кипарисовики. Перевага віддається сортам з щільною кроною, або тим, що витримують формуючу стрижку. Фктивно використовуються листяні чагарники – рододендрони, гортензії, барбариси, магонії, мигдалі.

Ґрунтопокривні рослини, що створюють кочки, висаджуються на скелях, ті, що розростаються великими коврами, – розміщуються біля каміння та на фоні щебеню. Органічними тут є хости, лілійники, вузьколисті півники, роджерсії, антерікуми, клопогони. Проте їх квітування не повинне бути занадто яскравим, щоб не відволікати від обрисів композиції. Велику роль відіграють як весняні (Crocus tommasinianus (L.) Herb., C. banaticus Heuff., C. reticulatus Stev. ex Adams., C. vernus (L.) Hill., C. ligusticus M.G. Mariotti, C. sieberi J. Gay., C. chrysanthus (L.) Herb., C. flavus (L.) Weston, Chionodoxa lochiae Meikle, Ch. lucidae Boiss., Ch. sardensis Whittall ex Barr & Sugden, Ch. siehei Stapf, Galanthus elwesii Hook. f., G. nivalis L., G. plicathus M. Bieb., L. vernum L.) так і осінні ефемероїди (Sternbergia colchicifolia Waldst. et Kit., Colchicum ancyrense B. L. Burtt, C. autumnale L.).

Асортимент рослин, що зростають у рокарії скеляповиненхарактеризуватися значною стійкістю до дефіциту вологи та до майже повної відсутності ґрунту. В скелях ґрунтопокривні рослини утворюють звисаючі «бороди». Звично використовуються мильнянка базиликова (Saponaria ocymoides L.), види полину, цимбалярія постінна, види дзвоників (Campanula cochlearifolia Lam.), голокучник Роберта (Gymnocarpium robertianum (Hoffm.) Newman). Ефектними є щільні кочки, розетки та пучки левізій, армерій, крупок (Draba aizoides L.), молодил, очитків (Sedum lydium Boiss.), рясту жовтого (Pseudofumaria lutea L. Borkh.), родіол (Rhodiola pachyclados (Aitch. & Hemsl) H. Ohba, R. rosea L.).

Асортимент рослин, що зростають в щебневих садах та прибережних галечниках повинен вирізнятися здатністю жити в обмежених умовах та характеризуватися неагресивністю. Головними в цих садах є вічнозелені рослини – коврові види та декоративні трави. Серед деревних рослин домінують сланкі види, переважно ялівці. Із листяних рослин – вишня Бессея, мигдаль степовий. Для прибережних галечників краще використовувати мертензії (Mertensia virginica Link.), сланкі ялівці та викривлені, майже розпластані сосни. В щебеневому саду використовують більш низькі, а в прибережному галечнику – більш високі види. В обох типах альпінаріїв використовують види чебрецю (Serpyllum lanuginosum (Mill.) Foure.), мокрець розпростертий (Sagina procumbens L.), кермек татарський (Goniolimon tataricum (L.) Boiss.). Серед злаків цікавими є колосняк піщаний (Leymus arenarius (L.) Hechst.), к. гіллястий (L. ramosus (Trin.) Tzvel.), бутелуа граціозна (Bouteloua gracilis (Willd. ex Hunth) Lag ex Griffiths), келерія сиза (Koeleria glauca (Sprader) DC.), костриця різнолиста (Festuca heterophylla Lam.), к. аметистова (F. amethystina L.), к. несправжньо­далматська (F. pseudodalmatica Krajina).

Водні кам’янисті садиє прикладом водних садів, що формуються в межах рокарію, і асортимент рослин в них той же, що й в водних садах. Детально він розгладається в окремому розділі. Наприклад, для рослин гірського струмка характерні осока мохолюбна (Carex muskingumensis Schwein.), гірчак споріднений (Persicaria affinis Wall. ex Meisn.), кортуза алтайська (Cortusa altaica Losinsk.). Для рокарію з водоспадом характерні види ломикаменів, кочедижників, лучний чай монетолистий. Для болітця характерні симплокарпус (Symplocarpus fortidus Salisb.), аризема (Arisaema franchetianum Engl.), півники, сизирінгій (Sisyrinchium angustifolium Mill.), орхідні (Epipactis palustris (L.) Crantz).

Терасовані рокаріїхарактеризуються значним різноманіттям рослинного покриву залежно від його різновиду, тому детальніше розглянемо їх. Тераса може бути субстатом для зростання найрізноманітніших видів рослин, в залежності від обраної стилістики, таких як туя західна (Thuja occidenthalis ′Tiny Tim′), ялівець звичайний (Juniperus communis ′Depressa′, ′Repanda′), очитки (Sedum spurium ′Voodoo′). Терасований схил як головні елементи має ґрунтопокривні багаторічники та хвойні. Колоновидні форми хвойних (Juniperus scopulorum ′Blue Arrow′) – створюють висоти, кулясті (Thuja occidentalis ′Danica′) – надають об’єму, сланкі (Juniperus conferta ′Blue Pacific′) – підкреслюють горизонтальні площини, ґрунтопокривні (Juniperus horizontalis ′Wiltonii′) – заповнюють площини терас та спускаються з них ефектними язиками. Використовують кореневищні багаторічники, такі як хости, лілійники, півники, гейхери, медунки, перстачі (Potentilla eriocarpa Wall. ex Lehm.). Рослини каскаду повинні підкреслювати терасовану форму композиції. В «сухому каскаді» (без водойм) домінують ґрунтопокривні рослини, що стікфють з терас, такі як ясколка Біберштейна, очиток лідійський, антенарія альпійська (Antenaria alpina (L.) Gaerth.). У «водному» каскаді» (з водоймою) домінують хвойні та коврові рослини. Особливо цінуються ті види, що підкреслюють форму східців, – з розпластаною та ярусно-горизонтальною формою крони та ті, що формують висоту та об’єм. Перші висаджуються ближче до центру терас, другі – зкраю. В тіньових композиціях гарно виглядають гірські лісові види та тіньовитривалі чагарники (кизильник горизонтальний, мікробіота, ялівці).Длякомпозиціїрозваливикористовуютьяся будь-які рослини, що здатні утворювати зарості, що нагадують природні. Хвойні використовують помірно, зате використовуються активно папороті та декоративні трави, які є звично поселенцями зруйнованих будівель, наприклад ряст благородний (Corydalis nobilis (L.) Pers.).

Для композицій в стилістиці гірських лук характерні будь-які види, що зростають на природних альпійських луках. Головне, щоб вони були компактні, изькі, елегантні, вишукані та стійкі. Використовують армерії, тирличі, глобулярії, білотки, вероніки, чебреці, мінуарції, купальниці (Trollius pumilus D. Don). Із трав – карликові костриці, осоки, райграс французський (Arrenatherum elatiuf ssp. bulbosum). Для субальпійських лук властиві рослини схожі на види гірсько-лучних угруповань. Неможливим є використання великоквіткових багаторічників. Обов’язковими є декоративні трави, як низькі, так і високі, як компактні, щільнокущові, так і кореневищні. Особливе місце займають ґрунтопокривні рослини. Справжньою прикрасою композиції є види рябчику (Fritillaria tubiformis Gren & Godr., F. sewerzowii Regel.), віхалка лілійноквіткова (Anthericum liliago L.), анемона нарцисоквіткова (Anemone narcissiflora L.), миколайчики альпійські (Eryngium alpinum L.), родіола лінійнолиста (Rhodiola linearifolia Boriss.), скабіоза кавказська, айстра альпійська, жовтець льодовиковий (Ranunculus glacialis L.), первоцвіт високий (Primula elatior Hill.).

Рокарії-міксбордери – це в першу чергу міксбордери і асортимент рослин повинен відрізнятися в першу чергу декоративністю.

Для рокарію-полісаднику підходять будь-які низькорослі рослини, такі як котячі лапки, ломикамені, молодила, мшанки, очитки, смілки (Silеne suecica (Lodd.) Greuter & Burdet). Актуальними є також декоративні трави, що утворюють ворсяні дернини та ажурні фонтани.

Більшість рослин, що можуть входити до композиції гірський ліс, є рослинами тіньовиками та напівтіньовиками.Тут можуть зростати низькорослі хвойні – форми тису ягідного, кипарисовику горохоплідного, тсуги канадської. важливим елементом є лісові квіти – купени, черевички (Cypripedium macranthos Sw.), смілацини (Disporum smilacinum A. Gray), трициртіси, вороняче око великоквіткове (Trillium grandiflorum (michx.) Salisb.), види кандику (Erythronium hensersonii S. Wats., E. dens-canis L.), печіночниці, гіломекон японський (Hylomecon japonicum Thunb.). Значну роль в цьому випадку відіграють рододендрони.

Рокарій гірська долина характеризується великим різноманіттям створених людиною умов і в відповідності до них підбираються також і рослини. Не використовують тут лише традиційні квіткові рослини із елементів стандартного квіткового оформлення.

В японських садах асортимент рослин, як бажане, повинен відповідати видовому складу рослин цього регіону, або належати до аналогічних форм. Враховуються навіть види мохів та лишайників, які потрапляють сюди разом з камінням.

Рокарії в наш час є одним із найпопулярніших елементів озеленення, проте слід пам’ятати, що в посушливих умовах степової зони України для їх повноцінного існування необхідним є створення автоматизованої системи поливу, бажано крапельного а іноді й туманоутворюючих пристосувань. Іншим варіантом є підбір переважно місцевих степових видів, стійких до сухості, таких як мигдаль степовий, брандушка різноколірна, тюльпан шренка, види степових крокусів, півників низьких, видів сон-трави, видів ковили (Stipa capillata L., S. pulcherrima K. Koch., S. pennata L., S. lessingiana Trin. et Rupr.), рябчиків, волошки (Centaurea margaritacea Ten., C. margarita-alba Klokov., C. taliewii Kleopov), півонії тонколистої (Paeonia tenuifolia L.), астрагалів (Astragalus dasyanthus Pall., A. cretophilus Klokov, A. borystenicus Klokov) тощо.

Дата добавления: 2015-05-26