Стаття 249. Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину— середньої тяжкості.	За наявністю ознак ч. 2.
Об’єктом злочинує встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об’єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища. Предметом злочину є водні живі ресурси, тобто організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді.	Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами, організаціями або громадянами у спеціально влаштованих чи пристосо-ваних водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, підлягають кваліфікації як викрадення або інший злочин проти власності
Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння – незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.	Злочинє закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. При вирішенні питання істотної шкодипотрібно у кожному конкрет- ному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобу- тих або знищених біоресурсів. Істот- ною шкодою потрібно визнавати, на- приклад, знищення нерестової ділян- ки, загибель великої кількості маль- ків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.	Винний усвідомлює злочинний характер своїх дій та їх наслідки і бажає їх настання.
Суб’єкт злочину– загальний.	Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою зайняття водним промислом транспортні засо- би, що перебували в їх розпоряджен- ні, мають кваліфікуватися додатково як зловживання службовим станови- щем, якщо цими діями заподіяно істотної шкоди або тяжких наслідків (ст. 364).
Кваліфікаційні ознаки– вчинення злочину: 1) способом масового знищення ри- би, звірів чи інших видів тваринного світу; 2) особою, раніше судимою за цей злочин.

правил охорони рибних запасів

	Примітки62
Підслідність– провадження по справі здійснюється в протокольній формі.
Категорія злочину— злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує порядок проведення вибухових робіт, встановлений з метою захисту та раціонального використання рибних запасів і диких водних тварин. Предмет злочину– риби і дикі водні тварини, які перебувають у стані природної свободи.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у проведенні вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів та диких водних тварин.	Диспозиція ст. 250 є бланкетноюі відсилає до нормативних актів, які регламентують проведення вказаних робіт. Вибуховими вважаються роботиз використанням вибухових речовин. Злочин є закінченимз моменту проведення вибухових робіт з порушенням встановленого порядку.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною або необережною формою вини.
Суб’єкт злочину– загальний.

62 Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ст. 68, 95)

Правила використання водойм, наданих колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР № 402 від 23 березня 1959 р. (в редакції постанови № 275 від 21 червня 1983 р.).

Положення по порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування

піску, гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та іншої комунікації по землях водного фонду, затвердже' не наказом Держкомводгоспу України № 29 від 29 лютого 1996 р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України. Затверджені нака' зом Держкомрибгоспу України № 33 від 18 березня 1999 р.

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості
Об’єктом злочинує встановлений порядок тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин. Додатковим факультативним об’єктомможуть бути здоров’я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварини людям), інші блага.	Предметом злочинує: 1) тварини, птиці та інші представники фауни, здоров’я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра; 2) продукти тваринного походження; 3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров); 4) корми тваринного походження і кормові добавки.
Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак : 1) діяння – порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками. Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що в кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветерінарні правила порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені.	Ветеринарні правила можуть бути порушенішляхом вчинення дії або бездіяльності. Злочин вважається закінченимз моменту настання тяжких наслідків. В силу прямої вказівки закону до таких наслідків належить епізоотія. Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, або втратою продукції і сировини тваринного походження.
Суб’єктивна сторона злочинувизначається психічним ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини.	Не виключається можливість вчинення порушення законодавства про захист рослин з непрямим умислом.
Суб’єкт злочину– загальний.	Переважно ними є особи, дільність яких пов’язана з утриманням, торгівлею тваринами та працівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров’я.

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природоBзаповідного фонду

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину— особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочинує встановлений порядок охорони, відтворення і використання об’єктів природо-заповідного фонду України та інших територій і об’єктів, взятих під охорону держави як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус. Додатковим факультативним об’єктомможе бути життя особи або інші блага. Предмет злочинує: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об’єкти природо- заповідного фонду України, які становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, реакційну та іншу цінність.	До територій, взятих під охорону держави, належать водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, наукові об’єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об’єктів природо-заповідного фонду.	Посягання на особливо охоронювані об’єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазна- чені об’єкти (ст. 245, 246, 248, 249).
Суб’єктивна сторона злочину –характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого).
Суб’єкт злочину злочину– загальний.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) шляхом підпалу або іншим небезпечним способом; 2) зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– середньої тяжкості
Об’єктом злочинує екологічна безпека в частині встановленого порядку запобіга- ння виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Предмет злочину: 1) проекти та інша анологічна документація, в якій відсутні дані про обов’язкові інженерні системи захисту довкілля для споруд, що вводяться в експлуатацію; 2) такі споруди без зазначених систем.	Суспільна небезпека злочинуполягає у посяганні на екологічну безпеку, у створенні передумов для аварії і катастроф, загибелі і масового захворювання населення, інших тяжких наслідків для людини та довкілля.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у: 1) розробці і здачі замовнику проектів, іншої аналогічної документації без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля; 2) введенні (при прийомі) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо це створило небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, інших тяжких наслідків.	Злочин вважається закінченимз моменту, коли внаслідок неналежного проектування або введення в експлуатацію споруд без систем захисту довкілля створено небезпеку виникнення тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, інших тяжких наслідків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.	При цьому ставлення до наслідків відповідно до ч. 2 ст.253 може бути тільки необережне.
Суб’єкт злочину –спеціальний.	Суб’єктом цього злочину може бути: службова або спеціально уповноваже- на особа, на яку покладено обов’язок розробити і здати замовникові відпо- відну документацію чи прийняти (ввести) в експлуатацію споруду з інженерними системами захисту довкілля.
Кваліфікуючими ознаками злочинує спричинення: 1) тяжкої технологічної аварії; 2) екологічної катастрофи; 3) загибелі або масового захворювання населення; 4) інших тяжких наслідків.

Стаття 254. Безгосподарське використання земель

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок раціонального виростання, захисту і відтворення земель як складової природної екосистеми, тісно пов’язаної з іншими елементами довкілля. Додатковим обов’язковим об’єктом є життя і здоров’я особи.	Предметом злочинувиступають землі будь- якого цільового призначення
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння – безгосподарське використання земель; 2) наслідки – тривале зниження або втрата їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.	Суть безгосподарського використання земельполягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов’язок захищати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони земельвключає в себете, що власники землі і землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування тощо; рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов’язаних з порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умислом або необережністю.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Суб’єктом злочину може бути особа, на яку нормативними актами покладено обов’язок дотримуватися правил щодо дбайливого і раціонального використання земель.

РОЗДІЛ IX. Злочини проти громадської безпеки

Дата добавления: 2015-05-31