РОЗДІЛ ХІI. Злочини проти громадського порядку та моральності

Стаття 293. Групове порушення громадського порядку

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує громадський порядок.	Грубе порушення громадського порядкупередбачає недотримання встановлених правил поведінки в громадських місцях.
Об’єктивна сторона злочину включає як обов’язкові ознаки: 1) діяння; 2) наслідки; 3) причин- ний зв’язок між діянням і наслід- ками. Діяння, як правило, виконується шляхом дії і полягає в: 1) органі- зації групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транс-порту, підприємства, установи чи організації; 2) актив- ній участі у них.	Організація групових дій– давання вказівок, розпоряджень, розробка планів поведінки, розподіл обов’язків між учас- никами тощо. Внаслідок діяння органі- затора виникає., розпочинається групове порушення громадського порядку або ж здійснюється керівництво діями групи. Активна участь у діях– виконання вказівок організатора, заклики до учасників натовпу вчиняти певні дії, особисте їх виконання, зокрема, з метою повести за собою, показати приклад іншим учасникам групових дій тощо. Грубе порушення громадського порядкупередбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Суттєве порушення роботитранспорту, підприємства чи організації – припинення їх нормальної роботи на певний час. Наслідки злочинуможуть полягати у: 1) грубому порушенні громадського поряд- ку; 2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.
Суб’єкт злочину– загальний.	Організатори та активні учасники групового діяння, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 294. Масові заворушення

	Примітки
Підслідність– Служби безпеки України.
Категорія злочину: ч. 1 – тяжкий, ч. 2 – злочин особливо тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує громадський порядок. Додатковим обов’язковим об’єктомє життя та здоров’я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.	Масові заворушення– це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути керованою повністю чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно. Її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при їх виконанні однією особою.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в: 1) організації масових заворушень; 2) активній участі в них.	Організація масових заворушень –це об’єднання людей для участі у масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей. Способи організації масових заворушень різноманітні (виступ на мітингах, оголошення різноманітних звернень, розробка планів по збурюванню натовпу). Активна участь у масових заворушеннях– безпосереднє вчинення дій, в яких виражають- ся масові заворушення (ч. 1), виконання вказі- вок організаторів і залучення до цього інших осіб. Злочин вважається закінченимз моменту початку масових заворушень – вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.	Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2, може характеризуватися умислом або необережністю.
Кваліфіковані види злочинумають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків (тяжке тілесне ушкодження, велика матеріальна шкода, порушення на тривалий час роботи транспорту, підприємств та організацій).

Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує громадський спокій.	Проголошення закликів до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, породжує обстановку тривоги і навіть паніку в населення, особливо тих його прошарків, яким загрожує заподіяння шкоди внаслідок вчинення таких дій; дезорганізує роботу органів управління, призводить до порушення нормального режиму праці, навчання, відпочинку широких кіл населення.
Об’єктивна сторона злочинувклю- чає одну обов’язкову ознаку – діяння. Діяннявиражається лише активною поведінкою – дією, яка може полягати в: 1) публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян; 2) розповсюдженні матеріалів такого змісту; 3) виготовленні таких матеріалів; 4) їх зберіганні.	Заклики до вчинення насильницьких дій– це усне (на митиннгу, зборах, по радіо, телебаченню тощо) або письмове звернення до громадян, в якому винна особа підбурює їх вирішувати ті чи інші проблеми соціального, економічного або політичного життя шляхом застосування сили щодо органів державної влади або місцевого самоврядування, або певної групи людей, вчинення погромів, підпалів тощо. Виготовлення матеріалів(листівок, плакатів, звернень, брошур тощо) – це написання тексту таких матеріалів або його виготовлення. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення самої дії – закликів до вчинення злочинів незалежно, піддалися їм громадяни чи ні.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.	Злочин у формі виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів характеризується спеціальною метою – подальше розповсюдження вказаних матеріалів.

Стаття 296. Хуліганство

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 – невели- кої, ч. 2, 3 – середньої тяжкості, ч. 4 – злочин тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує громадський порядок. Додатковим обов’язковим об’єктомє життя та здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.	Грубість порушення громадського порядкувизначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристикою потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується активними діями, спрямованими на грубе порушення громадського порядку, що супро- воджується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.	Хуліганство може полягатиу застосуванні насильства (побоїв заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Ознакою об’єктивної сторонихуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об’єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення. Кримінально-каранимє грубе порушення громадського порядку.
Суб’єктом злочинує осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною виною і мотивомявної неповаги до суспільства	Неповага до суспільства –це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам.
Кваліфікованими ознаками злочинує (ч. 2 ст. 296) коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинено групою осіб. Особливо кваліфікованимиє: 1) вчинення особою, раніше судимою за хуліганство; 2) хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3); 3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4).

Стаття 297. Наруга над могилою

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання. Предметами злочину є: 1) могила; 2) інше місце поховання; 3) труп; 4) урна з прахом; 5) предмети що знаходяться в місці поховання або на трупі.	Могила– яма для поховання тіла померлого, а також насип, споруди (хрест, стела, камінь) над місцем поховання. Інше місце поховання– це склеп, мавзолей, меморіальна стіна з прахом померлих, частина шахти, корабель чи літак з тілами загиблих тощо. Труп –це тіло померлого як ціле, так і розчленоване чи його окремі частини. Він є предметом злочину незалежно від його стану (“свіжий”, бальзамований, муміфікований). Під урною з прахом покійногорозуміється посудина, звичайно у формі вази, для зберігання праху померлого, який піддано спаленню, або ж праху, зібраного на місці давнього поховання.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється в: 1) нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного; 2) викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.	Наруга– це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація неповаги до місця поховання чи праху покійного. Наруга переважно вчиняється шляхом дії: осквернення; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, знищення трупа, зривання одягу. Якщо діяння полягає в нарузі, то злочин є закінченим відтоді, коли виконане діяння достатньо вказує на наявність її об’єктивних і суб’єктивних ознак. Коли діяння виражається у викраденні, то злочин закінчений з моменту набуття винним можливості розпорядитися викраденим на свій розсуд (сховати, продати).
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1, 2 – середньої тяжкості, ч. 3 – злочин тяжкий.
Основний безпосередній об’єкт злочину – моральні засади суспільства стосовно ставлення до історичних і культурних цінностей. Додатковим обов’язковим об’єктомє право власності. Предметом злочинує пам’ятки історії або культури.	До об’єктів, які є особливою історичною або культурною цінністюналежать предмети, у встановленому порядку віднесені до пам’яток культури національного значення.
Об’єктивна сторона злочинувключає як обов’язкові ознаки: 1) діяння; 2) наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками. Діяння вчиняється шляхом дії або бездіяльності, які полягають у внесенні в пам’ятку історії або культури негативних змін, внаслідок яких зменшується чи втрачається їх художня, історична, наукова чи інша цінність – відбувається їх знищення, руйнування чи псування. Способами вчинення можуть бути підпал, затоплення, розрізання, здійснення вибуху та інші дії (способи вчинення законом не зазначені).	Наслідкипозначені тими ж термінами, що й діяння. Це: 1) нищення пам’яток історії або культури, тобто приведення їх до такого стану, коли об’єкт неможливо відновити, повністю втрачається його цінність; 2) руйнування – заподіяння значних ушкоджень, через що пам’ятка втрачає свою цінність, але може бути відновлена; 3)псування – зменшення історичної, культурної та іншої цінності пам’ятки. Злочин вважається закінченимз моменту початку нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури.
Суб’єкт злочину,передбачений ч. 1, 2 ст. 298 – загальний, а за ч. 3 ст. 298 відповідальність несе службова особа, яка діє з використанням службового становища.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення його щодо об’єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, а особливо кваліфікуючою– вчинення його службовою особою з використанням службового становища.

Стаття 298. Нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури

Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія –злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину– моральні засади суспільства стосовно ставлення до тварин. Предметомє тварини, що належать до хребетних. Хребетні – це здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спин- ний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До них належать риби, птахи, сухопутні істоти. Предметом зло- чину можуть бути як дорослі особи, так і молодняк, домашні (кіт, собака), дикі (вовк, лисиця, орел), сільськогосподарські (корова, кінь) тварини.	Небезпекацього злочину полягає у тому, що жорстокість, проявлена щодо тварин, стає нормою поведінки, поширюється на взаємовідносини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді.
Об’єктивна сторона злочинуможе виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну. Обов’язковою ознакою злочинув першій із його форм, альтернативно, є ознака об’єктивної сторони – спосіб (застосування жорстоких методів) або ознака суб’єктивної сторони – хуліганський мотив. Ці дві ознаки можуть проявлятись одночасно.	Знущанняозначає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають у безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини. Нацькування тварин одна на одну– це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.	Хуліганський мотив є однією з альтернативних ознак складу злочину.
Кваліфікована ознака злочинумає місце, коли такі дії вчинено у присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.

Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1, 2 – невеликої тяжкості, ч. 3 – злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочину– моральні засади суспільства в частині розповсюдження інформації про прийнятні способи поведінки людей, засоби вирішення конфліктів.	Предметомє твори, що пропагують культ насильства і жорстокості. Вони: а) становлять собою матеріальний предмет (надруковані тексти, фільми, магнітофонні записи); б) їхній зміст полягає у демонстрації актів насильства і жорстокості (сцени з проявами садиз- му); в) призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в таких діях щодо творів, які пропагують культ насильства і жорстокості: 1) ввезення в Україну; 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) перевезення; 5) інше переміщення; 6) збут; 7) розповсюджен- ня; 8) примушування до участі у їх створенні. Злочин вважається закінченимпри вчиненні хоча б однієї із зазначених у диспозиції дій.	Під такою, що пропагує культ насильс- тва і жорстокості кіно- та відеопродук- цією розуміються кіно- та відеоплівки, комп’ютерні дискети та цифрові носії інформації, на яких містяться цілі фільми чи окремі фрагменти фільмів відповідного змісту і призначення. Момент закінчення злочинувизначається з урахуванням характеру виконуваної дії.
Суб’єкт злочину– загальний.	Відповідальність за збут несуть тільки особи, які досягли повноліття.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною виною та метою збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості.
Кваліфікований вид злочинумає місце у разі, якщо: 1) предметом злочину була кіно- та відеопродукція, що пропагує культ насильства і жорстокості; 2) твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, збуту неповнолітнім чи розповсюдже- но серед них (ч.2), а кваліфікованим видомпримушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості є таке примушування, якщо воно вчинене щодо неповнолітніх (ч.3). Особливо кваліфікований вид злочинунаявний, якщо відповідні дії, передбачені ч. 1 або ч. 2, вчинено: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 – невеликої тяжкості, ч. 2 – середньої тяжкості, ч. 3 – злочин тяжкий.
Об’єкт злочину– моральні засади суспільства щодо розповсюдження інформації про статеве життя. Предметомє твори, предмети або інші зображення порнографічного характеру.	Порнографічними предметамиє предмети, які: а) становлять матеріаль- ний предмет – річ(книги, фільми, карти- ни тощо); б) в грубо натуралістичній вульгарній формі зображають статеве життя людей – статеві органи, сексуальні відносини; в) призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, провоку- вання їх статевої агресії; г) не мають іншого призначення – мистецького, наукового, просвітницького тощо; д) іншими особами сприймаються саме як порнографічні і збуджують статеву пристрасть.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в таких діях щодо порнографічних предметів: 1) ввезення в Україну; 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) перевезення; 5) інше переміщен- ня; 6) збут; 7) розповсюдження; 8) примушування до участі у їх створенні.	Порнографієює відтворення статевого акту, що реально відбувається, та іншого статевого спілкування у всіх фізіологіч- них подробицях виключно з метою збудження поза контекстом стосунків між людьми. Не є предметом злочину зображення оголеного тіла. Для визна- чення порнографічного характеру творів слід проводити мистецтвознавчу експертизу.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною виною та метою збуту чи розповсюдження порнографічних предметів.
Кваліфікаційні ознаки злочину є,якщо 1) здійснено збут кіно- та відеопродук- ції, комп’ютерних програм порнографічного характеру; 2) збут їх неповноліт- нім чи розповсюдження серед них (ч.2 ст. 301). Особливо кваліфіковані ознаки злочинунаявні, якщо відповідні дії, передбаченні ч. 1 або ч. 2, вчинено: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) примушування неповно- літніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру.

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 – невеликої тяжкості, ч. 2 – середньої тяжкості, ч. 3 – злочин тяжкий.
Об’єкт злочину– моральні засади встановлення зв’язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. Предметом злочинує місця розпусти.	Місця розпусти- будь-які споруди чи інші об’єкти, в яких вчиняються розпусні дії. Це, зокрема, окремий житловий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежилі (підвали, горища), виробничі (лазня, лікарсь- кий чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), а також намети.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється у: 1) створенні місць розпусти; 2) їх утриманні; 3) звідництві для розпусти.	Створення місць розпусти– це дії, завдяки яким певний об’єкт починає використовува- тися для розпусти. Під утриманням місць розпустирозумієть- ся забезпечення функціонування вказаних місць, а саме: підбір бажаючих скористатися цими місцями для розпусти, фактичне надан- ня приміщення чи іншого об’єкта для роз- пусти, підтримання об’єкта в стані придат- ності для використання як місця розпусти (оплата комунальних послуг, прибирання, охорона тощо). Звідництво для розпусти– це посеред- ництво для розпусти, що полягає у підшукуванні учасників розпусних дій, схилянні до розпусти тощо.
Суб’єкт злочину– загальний.	Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Кваліфікований вид злочинумає місце, коли вказані вище дії вчинено: 1) з метою наживи; 2) особою раніше судимою за цей злочин; 3) організованою групою (ч. 2 ст. 302), а особливо кваліфікований– коли дії вчинюються із залученням неповно-літнього (особа, яка не досягла 18 років).

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією

	Примітки
Підслідність– органів внутрішніх справ.
Категорія злочину:ч. 1 – невели- кої тяжкості, ч. 2, 3 – середньої тяжкості, ч. 4 – злочин тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб. Додатковим обов’язковим об’єк- том злочину, передбаченого ч. 2, є статева свобода, а також здоров’я особи і власність.	Проституціязгідно з законом – це надання сексуальних послуг з метою отримання доходу. Характерними рисами проституціїє систематичність випадкових позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не грунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про сплату.
Об’єктивна сторона злочину проявляється у таких формах: 1) систематичне заняття проституцією(ч. 1); 2) примушування чи втягнення у зайняття проституцією (ч. 2); 3) сутенерство (ч. 3).	Систематичність –протягом певного часу проституція служить основним або додатковим джерелом доходу Способами примушування чи втягненняє: 1) застосування насильства; 2) погроза застосування насильства; 3) знищення чи пошкодження майна; 4) шантаж; 5) обман. Сутенерствополягає у створенні, керівництві або участі в організованій групі, яка забезпечує діяльність з наданням сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутку.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною виною. Обов’язковою ознакою суб’єк- тивної сторони злочину, перед- баченого ч. 1 ст. 303, є мета отримання дохо-ду, а злочину, передбаченого ч. 4 ст. 303, – мета отримання прибутку.
Кваліфікований вид злочинумає місце (ч. 3), коли систематичне зайняття проституцією здійснюється особою у складі організованої групи, а також, коли примушування зайняття проституцією вчинені: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством. Потерпілим злочинує неповнолітні – особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку.	Втягнення– це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї; у такої особи виникає бажання поводитись певним чином.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у втягненні неповнолітніх: 1) у злочинну діяльність; 2) у пияцтво; 3) у зайняття жебрацтвом; 4) у заняття азартними іграми. Втягування неповнолітнього у злочинну діяльність проявляється в діях дорослої особи, пов’язаних з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього і вчинених з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце і спосіб вчинення злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшення схилення його до вчинення злочину.	Втягнення в злочинну діяльністьозначає втягнення у вчинення одного чи кількох злочинів. Втягнення в пияцтво– це неодноразове спільне з неповнолітнім вживання спиртних напоїв або придбання для нього таких напоїв. Зайняття жебрацтвом– це систематичне випрошування грошей у сторонніх осіб. Втягнення в азартні ігри– це умисне схилення до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення винною особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин.
Суб’єкт злочину– осудна особа, яка досягла 18-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

РОЗДІЛ XIIІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

Дата добавления: 2015-05-31