Чисельність та розселення українців в Україні

Українці відносяться до індоєвропейської мовної сім’ї, слов’янської групи народів. Це – один із великих народів світу (0.7% населення світу), який компактно проживає у центральній частині Європи і розсіяний по цілому світі. Точних відомостей про чисельність українців немає, бо багато із них, що жили в Україні, а особливо за її межами асимілювалися в силу різних причин серед інших народів.

Упродовж тривалого часу українці становили переважну більшість в національному складі населення не лише в цілому в Україні, але й у різних її регіонах (за винятком АР Крим).

Впродовж XX століття чисельність українців збільшувалась, за винятком періоду між переписами населення 1926 і 1939 рр. (На ріст кількості українців в Україні у цей час негативно вплинули насильне виселення за її межі великої кількості заможних селян (названих у свій час куркулями), розправа над творчою українською інтелігенцією, штучно створений голодомор 1932-1933 рр., масові репресії. На зменшення кількості українців в Україні суттєво вплинули також масові депортації населення із західних областей після 1939 року, та відразу після Другої світової війни. Репресованих та депортованих за роки радянської влади, як правило, вивозили за межі України. Із них не всі згодом повернулись в Україну.

На зменшення кількості українців в Україні у XX ст. вплинули дві світових війни, які відбувались на її території: в ході військових дій на фронтах та в умовах чужоземної окупації загинуло чимало військових та мирних жителів українців. Після падіння Української Народної Республіки та після Другої світової війни багато українців з політичних мотивів вимушені були емігрувати з України. Динаміку кількості українців в сучасних межах України впродовж XX століття ілюструють такі дані, млн. осіб:

Повільне зростання кількості українців в Україні в післявоєнний період пов’язане із значними міграціями їх на «ударні будови» колишнього Союзу РСР, зі значними зниженнями природного приросту українців не тільки в містах, але найбільше у сільській місцевості. Внаслідок вище згаданих процесів у післявоєнний період склалася тенденція до скорочення частки українців серед усього населення України. Так, в 1959 р. українці становили 76.8% від усього населення республіки, а в 1989 р. - 72.7%.

На відносне зниження питомої ваги українців у названий період вплинуло і те, що кількість представників окремих національних меншин в Україні зростала швидше, ніж українців, а також за рахунок мігрантів в Україну людей інших національностей з республік колишнього СРСР.

Уявлення про особливості розселення українців в регіонах нашої держави дає таблиця 14. В першій графі пропонованої таблиці показано частку українців від їх загальної кількості в Україні (у відсотках). На названу дату найбільша кількість українців проживала у Київській (10.1%), Дніпропетровській (7.5%), Донецькій (7.3%), Львівській (6.5%), Харківській (5.4%), Вінницькій (4.4%), Полтавській (3.9%), Луганській (3.9%) областях. За ними йдуть Одеська, Хмельницька, Черкаська, Івано-Франківська, Житомирська, Запорізька області (3.6-3.4%). Найменша частка українців (менше 2%) проживала на території АР Крим та Чернівецької області.

Найвищу частку українців серед населення (80-90%) мали області Поділля (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Полісся (Волинська, Рівненська, Чернігівська, Київська, Житомирська), Прикарпаття (Львівська, Івано-Франківська), центральної частини України (Черкаська, Кіровоградська, Полтавська області), а також Сумська область. Значно нижча питома вага українців у національному складі населення високоіндустріальних областей, де завжди був великий приплив мігрантів з-поза меж України. До них належать області Донбасу (тут українці становлять 56.8-58 % від усього населення), області Придніпров’я (70.8-79.3%), Одеська (62.8%), та Харківська (70.7%) області.

Розглядаючи показник середньої густоти українців в регіонах, необхідно відзначити, що він залежить від кількості українців в регіоні та розмірів площі регіонів. Найвищий цей показник у таких областях, як Київська (135.1 осіб/кв.км), Львівська (113,3 осіб/кв.км), Донецька (103.6 осіб/кв.км), Івано-Франківська (98.6 осіб/кв.км), Дніпропетровська (88.6 осіб/ кв.км), Чернівецька (85.1 осіб/кв.км), Тернопільська (80.6 осіб/ кв.км). Від 50 до 80 осіб/кв.км українців мають Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Луганська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Черкаська області. Нижче 50 осіб/кв.км українців припадає в поліських областях (Житомирській, Чернігівській), в центрально-південних областях (Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській). Найнижчою середня густота українців на названу дату була в Херсонській області (33.7 осіб/кв.км та в Автономній Республіці Крим (18.9 осіб/ кв.км).

Ще на початку XX століття відомий український географ Степан Рудницький українську націю відносив до хліборобської, оскільки переважна більшість її проживала у сільській місцевості, а незначна частка - у міських поселеннях. Проте впродовж XX століття внаслідок бурхливого розвитку гірничо-добувної, важкої, легкої та харчової промисловості в Україні суттєво збільшилась кількість міського населення, виросла густа мережа міських поселень, передусім в Донбасі, Придніпров’ї, Центрі та в інших регіонах України. Це суттєво вплинуло на перерозподіл українців між містом і селом. Якщо в 1959 році в міських поселеннях проживало 36.6% усіх українців, то в 1989 р. - 60.3%. За цей час майже на третину скоротилась кількість сільських українців. У сільській місцевості зараз проживає близько 40% українців нашої держави. Найбільша кількість міських українців проживає у міських поселеннях Донбасу, Придніпров’я, в Київській та Харківській областях (70 і більше 80% від кількості українців регіону). Це пов’язано з тим, що індустріальні регіони України мають густу мережу міст та селищ міського типу з багатогалузевою промисловістю.

В межах нашої держави виділяють регіони з високою часткою сільських українців. До них належать області Поділля, Полісся, Карпат. Тут питома вага українців, що живуть у сільській місцевості, становить від 50 до 60 і більше відсотків.

Асиміляторська політика, яка проводилась у колишніх російських - царській та більшовицькій - імперіях, явні та неявні заборони українського слова призвели до звуження сфери фукнціонування української мови. Особливо жорстока і відкрита русифікація проводилась у 70-80-х роках. Внаслідок цього дуже зменшилась кількість українців, що вважають рідною українську мову, а збільшилась кількість тих, які визнали рідною мовою російську.

В Україні є три області та республіка Крим, де україномовне населення є в меншості. Це Донецька (30.3%), Луганська (34.7%), Одеська (40.6%), АР Крим (13.6%), включаючи україномовних росіян, які становлять 0.1-0.3 % усього російського населення названих регіонів. У Харківській і Запорізькій областях кількість україно- і російськомовного населення приблизно однакова.

Дата добавления: 2015-05-26