Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю

Тривалий час у правовій доктрині та правозастосуванні переважала думка, за якою землі комунальної власності виникнуть в Україні лише після розмежування земель державної та комунальної власності за складною землевпорядною процедурою, передбаченою ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Станом на 30.05.2011 в Україні було прийнято 3878 рішень щодо розмежування земель державної та комунальної власності на площу 6,79 млн.га., замовлено 956 проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на загальну площу 1,57 млн.га, із яких затверджено 73 на загальну площу 165,91 тис.га (з 29,12 млн. га, що підлягають розмежуванню). Проте навіть у випадках затвердження проектів право комунальної власності на землю виникнути не могла через відсутність форми державних актів на право комунальної власності на землю та відсутність механізму реєстрації права комунальної власності – ст.ст.125, 126 ЗКУ, ст.14 ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

За таких умов було прийняте єдино правильне рішення про розмежування земель державної та комунальної власності безпосередньо законом (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012). Втім, існувала думка, за якою право комунальної власності на землю виникло в Україні безпосередньо на підставі закону ще раніше, після прийняття Конституції України .

Суб’єктний склад. Ст.142 КУ, ст.ст.80, 83 ЗКУ визначають суб’єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян – ст.ст.7, 8 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), або через органи місцевого самоврядування. Цими органами, відповідно ст.ст.8-12, 80 та ін. ЗКУ, є відповідні місцеві ради: сільські, селищні, міські – щодо земель територіальних громад, районні, обласні та Верховна Рада АРК – щодо земель спільної власності територіальних громад. Питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях (п.34 ст.26, п.21 ст.43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Специфіка об’єктного складу. Певні землі комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність (ч.3 ст.83 ЗКУ):

«а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.»

Ст.28 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» дублює п.«а» ч.3 ст.83 ЗКУ і передбачає, що «[з]емлі, на яких розташовані поховання, є об’єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації …».

Особливості набуття права комунальної власності. За відсутності форми державних актів на право комунальної власності на даний час виникнення земель комунальної власності з більшості підстав заблоковане (крім розмежування «автоматично» на підставі ст.83 ЗКУ, про яке йшла мова вище). Втім, на наш погляд, на даний час можуть переходити у комунальну власність земельні ділянки, набуті у порядку визнання спадщини відумерлою (відповідно до ч.3 ст.1277 ЦКУ, «[с]падщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини»). У даному випадку, як ми вважаємо, перехід відбувається в силу закону безпосередньо на підставі рішення суду. Також, на наш погляд, право комунальної власності може виникати у разі набуття за цивільно-правовими правочинами земельних ділянок приватної власності.

NB. Судова практика щодо визнання земельних ділянок відумерлою спадщиною існує. Зазначимо, що в більшості випадків заяви «в інтересах сільських рад» (фактично – територіальних громад) подаються прокурорами. На жаль, суди не звертають уваги на те, що прокурор не уповноважений законом представляти територіальні громади, а згідно із ст.1277 ЦКУ, саме у комунальну власність переходить відумерла спадщина.

Дата добавления: 2015-05-31