Особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення

Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.43 ЗКУ, землі ПЗФ - «це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.»

Ідентичне визначення вміщене у ч.1 ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», і аналогічне – у ч.1 ст.61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

NB. Слід звернути увагу, що землі ПЗФ одночасно можуть бути землями історико-культурного (див. ст.6 ЗУ «Про ПЗФ України»), лісогосподарського призначення, водного фонду тощо.

Особливості правового режиму земель ПЗФ:

1. особливості, що безпосередньо випливають із режиму об’єкта ПЗФ. Встановлена заборона будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан об’єктів ПЗФ; у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського використання, або така діяльність суворо обмежується;

2. деякі об’єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані, не підлягають передачі у приватну власність. Але це правило поширюється не на всі землі ПЗФ;

3. встановлений особливий порядок оголошення територій об’єктами ПЗФ;

4. передбачене внутрішнє функціональне зонування земельних ділянок, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення;

5. передбачене влаштування навколо об’єктів ПЗФ охоронних зон.;

6. встановлений пільговий режим оподаткування: майже всі об’єкти ПЗФ звільняються від оподаткування (крім мисливських угідь);

7. за порушення правового режиму земель ПЗФ встановлена підвищена відповідальність: у ККУ передбачена кримінальна відповідальність за ст.252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду», вчинення злочину на території ПЗФ є кваліфікуючою ознакою складу злочину «Порушення правил охорони або використання надр» (ст.240 ККУ). Встановлена також адміністративна відповідальність за порушення режиму об’єктів ПЗФ. Ст.65 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» встановлює особливості застосування цивільної відповідальності – шкода стягується на основі кадастрово-екологічної оцінки та спеціальних такс.

Ч.1 ст.46 ЗКУ визначає землі «іншого природоохоронного призначення» дуже нечітко: «До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.»

Втім, оскільки закон не встановлює для земель іншого природоохоронного призначення жодного регулювання, питання про ідентифікацію цих земель не має практичного значення.

Умовно до земель іншого природоохоронного призначення можна віднести землі, що входять до складу охоронних зон, що встановлюються навколо об’єктів ПЗФ.

Ст.55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачає можливість резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму. Ці території не можна віднести до земель ПЗФ, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести території, що резервуються, до земель іншого природоохоронного призначення. Так, напр., ст.2 УП «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» від 24.04.1998 №374/98 передбачено, що «На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.»

Н.Р. Малишева відносить до земель природоохоронного призначення також водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення.

В перспективі велике значення для виконання природоохоронних завдань матиме створювана в Україні екологічна мережа (екомережа). Відповідно, включені до її складу землі, що не належать до земель ПЗФ, можна розглядати як землі іншого природоохоронного призначення.

Правовою основою для формування екологічної мережі в Україні є ЗУ «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та ЗУ «Про екологічну мережу».

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про екологічну мережу»,

«екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні;»

Варто наголосити, що на даний час положення законодавства про екологічну мережу практично не реалізуються, незважаючи на їхній надзвичайно великий потенціал для справи охорони природних комплексів та екологічних систем.

Дата добавления: 2015-05-31