Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення

Відповідно до ст.47 ЗКУ, «До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.»

Дане визначення слід розуміти звужено, адже «природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей», у тій чи іншій мірі має переважна більшість земель. Землями ж оздоровчого призначення на сьогодні все-таки прийнято вважати лише ті, які в установленому порядку оголошені курортами (це випливає із визначення курорту, вміщеного у ст.1 ЗУ «Про курорти»).

На наш погляд, до земель оздоровчого призначення також можна віднести землі, зайняті водними об’єктами, віднесеними до категорії лікувальних, що знаходяться поза межами курортів. Перелік лікувальних водних об’єктів на підставі ст.62 ВКУ затв. ПКМ від 11.12.1996 №1499 «Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних». Згідно зі ст.63 ВКУ, такі об’єкти «використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях». Між тим, питання про режим земель під згаданими об’єктами поки що не отримало однозначного законодавчого і навіть доктринального вирішення.

Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення:

Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

2. Особливий порядок оголошення місцевостей курортами. Рішення про оголошення місцевості курортом приймає ВРУ за поданням КМУ (щодо курортних територій державного значення) або ради обласного рівня, Верховна Рада АРК за поданням державних адміністрацій обласного рівня, РМ АРК. Оголошенню передує достатньо складна процедура, що включає подання клопотання, його розгляд, погодження та експертизу;

3. Обмеження на приватизацію санаторно-курортних закладів, а отже, і земельних ділянок, на яких такі заклади розташовані;

4. Зонування території курортів;

5. Пільговий режим оподаткування земельним податком земель оздоровчого призначення. Земельні ділянки деяких санаторно-курортних закладів звільняються від земельного податку. З іншого боку, землі курортних населених пунктів оподатковуються за спеціальними, більш високими, ставками; у разі використання земель оздоровчого призначення не за цільовим призначенням оподаткування здійснюється за підвищеними ставками.

Дата добавления: 2015-05-31