БІЛЕТ №3

Системи опрацювання графічних зображень. Створення і редагування графічних зображень за допомогою графічного редактора. Зміна параметрів графічних об'єктів у середовищі графічного редактора. Графічні формати Інтернету. Приклади.

Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.

БІЛЕТ № 2

Люди в своїй діяльності постійно зустрічаються з необхідні­стю опрацьовувати повідомлення. Читаючи книгу, розглядаючи предмети, людина обробляє, запам'ятовує, накопичує інформа­цію.

Для того щоб інформація стала надбанням багатьох людей, необхідно мати змогу зберігати її. Однак мало навчитися зберіга­ти інформацію, ще необхідно її опрацьовувати, одержувати нову інформацію та передавати її.

На всіх етапах роботи з інформацією людина використовує різні пристрої: наприклад, датчики, компас, ваги, термометр, ба­рометр тощо.

Зібравши інформацію за допомогою різних датчиків, людина приступає до її опрацювання і перетворення.

Одним із найефективніших сучасних засобів опрацювання ін­формації є комп'ютер. За допомогою комп'ютера вхідна інфор­мація опрацьовується за певними алгоритмами, які складаються користувачем. Застосування комп'ютера як інструмента для ро­боти з інформацією багатогранні та різноманітні. Він дає змогу не лише працювати з відомими моделями об'єктів, але й допома­гає їх вдосконалювати, а також створювати нові моделі об'єктів.

Середовище, в якому зафіксовано повідомлення, називають носі­єм повідомлення.

У «докомп'ютерні» часи повідомлення зберігали на різнома­нітних носіях: папері, картоні, фотокартках, кіноплівці, магніт­ній стрічці тощо. З появою перших комп'ютерів знайшли широ­ке використання такі носії, як перфокарти та перфострічки.

Нині ми користуємося різними носіями повідомлень: папір, фото- і кіноплівка, магнітна аудіо- та відео стрічка, магнітні і оп­тичні компакт-диски тощо.

Носії інформації для комп'ютера поділяються на електронні, магнітні та оптичні.

Серед магнітних дисків використовуються гнучкі і жорсткі.

Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD), дають змогу переносити інформацію з одного комп'ютера на ін­ший, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно. Випускаються дискети, як правило, з дис­ком 3,5 дюйма та мають ємність 1,44 Мбайта.

Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD), є основним типом носіїв для тривалого зберігання інфор­мації. Накопичувач включає власне магнітний диск, систему по­зиціонування і комплект магнітних головок; усе це розміщено в герметично закритому корпусі. Максимальна ємність жорстких дисків нині вже перевищила 200Гбайт.

Оптичні диски (компакт-диски) вирізняються великою єм­ністю і надійністю. Інформація зано­ситься на диск за допомогою високоточного лазера. Компакт-диски застосовуються для збереження на них великих програм, енциклопедій, ігор, висо­коякісних аудіо- та відеозаписів.

Існують СD-R, DVD-R — оптичні диски, на які можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW, DVD-RW — оптичні диски, на які можна здійснювати багатора­зовий запис. СD містять до 700 Мбайт, DVD до 4,5 Гбайт інформації.

Існують різні форми подання інформації — у символьному, текстовому, графічному вигляді. Є інші форми, наприклад, зву­кова, відео.

Символьна форма подання повідомлень є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, ранковий крик півня, різні жести, скорочення і позначення у формулах тощо.

У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки, сигнали прапорцями, покажчики приладів тощо.

Текстова форма подання є більш складною. Ця форма перед­бачає, що зміст повідомлення передається не окремими симво­лами, а їх сполученням, порядком розміщення. Послідовно розміщені символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення.

Текстові повідомлення використовуються у книжках, брошу­рах, газетах, журналах тощо.

Графічна форма подання повідомлень, як правило, має най­більший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма найбільш інформа­тивна.

Повідомлення можна подавати одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, кінофільмами тощо.

Існує змога переходити від одного способу подання інформа­ції до іншого.

Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його передавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацю­вання було якомога зручнішим для адресата. Тому часто до текстів додають уточнюючі рисунки, схеми, фотографії, і навпаки, до рисунків, схем, фотографій — пояснюючі тексти.

Важливо також, щоб повідомлення по можливості було коротшим, тобто його можна було якомога швидше прийняти і оп­рацювати, і разом з тим, за його допомогою можна було передати якомога більше інформації. До такого типу повідомлень відно­сять, як правило, графічні образи з відповідними короткими тек­стовими поясненнями — географічні карти, схеми, креслення, таблиці, діаграми, спеціальні коди тощо.

Щоб передати інформацію, її необхідно певним чином зако­дувати.

Кодування повідомлень — це перетворення повідомлень без зміни його змісту на інший вигляд за допомогою певного коду.

Код — це набір правил перетворення для кодування.

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному. Од­нією із систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Од­нією з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки текстову та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення. Якщо розглянути малюнок через збільшувальне скло, то видно, що він складається із точок. Координати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді чисел. Такі числа можуть збе­рігатися у пам'яті комп'ютера і передаватися на відстані. Таким чином, коли на комп'ютері опрацьовується зображення, то на­справді комп'ютерні програми змінюють числа, якими окремі точки зображення подані в пам'яті комп'ютера.

Для подання та опрацювання інформації в комп'ютері використовують двійкові коди, що вміщують лише два сим­воли — 0 і 1.

Біт — найменша одиниця двійкового коду.

Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових значень у байті дорівнює 2⁸=256. для коду­вання різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американ­ський стандартний код для обміну інформацією — АSCII, який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Зображення поді­ляються на растрові й векторні. Растрове зображення являє со­бою набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих на правильній сітці — растрі. Векторне представлення поля­гає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладається на прості об'єк­ти — примітиви (лінії, еліпси, кола, багатокутники, зірочки тощо).

Прикладна програма, призначена для створення й опрацю­вання графічних зображень на комп'ютері, називається графіч­ним редактором.

Комп'ютерна графіка використовується при конструюванні, в архітектурі, створенні рекламних роликів, у видавничій діяль­ності.

Основні функції графічного редактора:

- Забезпечення створення зображень;

- Редагування зображень;

- Збереження у зовнішній пам'яті;

- Отримання записів на папері, кіноплівці.

Графічні програми зазвичай використовуються разом зі ска­нерами, кольоровими принтерами, цифровими фотоапаратами та іншою апаратурою одержання й опрацювання зображень. Для роботи з растровими (точковими) зображеннями призначені растрові редактори (Adobe Photoshop, Согel Photo Раіnt, Раіnt та ін.). Для створення векторних зображень існують векторні редактори (СогеlDRAW, Аdobe Illustrator, Хага та ін.).

Відомо багато форматів для запису графічних зображень у файл. Існують растрові формати, які використовуються для збе­реження растрових зображень (розширення файлів ВМР, РСХ, ТІFF, GIF, JPG та ін.); векторні формати (розширення СGМ, СDR, WMF, ЕМF); метафайлові формати, які підтримують обидва види графіки (WPG, СGМ).

Графічні редактори, як правило, мають змогу працювати з графічними файлами кількох форматів, конвертувати файли з одного формату в інший.

Середовище графічного редактора (ГР)

Інтерфейс більшості графічних редакторів організується таким чином. З лівого боку екрана роз­ташовується набір піктограм (умовних малюнків) із зображен­ням інструментів, якими можна користуватися в процесі редагу­вання зображень. У нижній частині екрана палітра, з якої кори­стувач вибирає фарби необхідного кольору. Частина екрана, що лишилася, являє собою порожнє «полотно» (робоче поле). Над робочим полем знаходиться меню, що дає змогу змінювати ре­жими роботи. На лівому краю палітри виводиться квадрат, забарвлений в фоновий колір. У ньому вміщуються ще два квад­рати, з яких верхній забарвлено в перший робочий колір, а ниж­ній — у другий робочий колір.

Як приклад розглянемо призначення графічних примітивів та правила роботи у графічному редакторі Раіnt для Windows.(розказати про призначення кнопок)

Рисунки на Web-сторінках бувають різні: маленькі кнопки, великі рекламні кнопки-«вивіски»(банери), елементи фону тощо. На відміну від тексту малюнки — досить об'ємні, «важкі» елементи, які впливають на швидкість завантаження сторінок. Мережа визнає малюнки тільки трьох форматів: GIF, PNG, JPG. Перші два формати ідеальні для створення невеликих оформлювальних елементів — кнопок, заголовків, «шапок», третій — для більшиих зображень (наприклад, фото).Формат GIF дає змогу «втиснути» в одну картинку одразу кілька.

1. Структура інформаційної системи: апаратна та інформаційна складові, їх взаємодія.

Інформаційна система — це взаємопов'язана сукупність при­строїв, методів і персоналу для обробки інформації.

Інформаційна система забезпечує приймання інформації, її перетворення (кодування), обробку, збереження і передачу ре­зультатів обробки споживачу: людині, тварині, рослині, машині, іншій інформаційній системі.

Прикладом сучасної інформаційної системи може бути ре­дакція газети або журналу, оснащена комп'ютерною технікою.

В інформаційній системі відбуваються такі процеси:

• Введення інформації від джерел інформації;

• Обробка (перетворення) інформації;

• Зберігання вхідної і обробленої інформації;

• Виведення інформації для підправлення користувачу;

• Можливе введення інформації від користувача через зво­ ротний зв'язок.

У сучасній інформаційній системі комп 'ютер відіграє роль апаратно-програмної частини.

Дата добавления: 2015-05-26