Комп'ютерні мережі. Види, основні характеристики і принципи використання комп'ютерних мереж. Сервер та робоча станція. Технологія клієнт-сервер

Комп'ютерна мережа — це сукупність комп'ютерів і перифе­рійного обладнання, об'єднаних між собою каналами передачі даних.

Існують різні класифікації комп'ютерних мереж. Одна з них представлена на даній схемі.

Комп'ютерні мережі:

1. За призначенням:- Інформаційні

- Обчислювальні

- Інформаційно-обчислювальні

2. За розміщенням даних: - 3 централізованим банком даних

- 3 розподіленим банком даних

3. За територіальним розподіленням: - Локальні

- Корпоративні

- Регіональні

- Телекомунікаційні

- Глобальні

4. За структурою: - Однорідні

- Неоднорідні

Розглянемо детальніше види мереж за територіальним розпо­діленням.

Локальні мережі — поєднують невелике число комп'ютерів (звичайно до 100) й існують у межах однієї організації чи підпри­ємства. Такі мережі часто створюються для організації інформаційної системи чи, як мінімум, для спільного використання ре­сурсів (дисководів, принтерів, сканерів та іншого обладнання).

Корпора­тивні мережі створюються великими підприємствами (кор­пораціями), банками та їхніми філіями, страховими компаніями, засобами масової інформації. Корпоративні мережі використо­вують для обслуговування клієнтів у віддалених пунктах: філіях, готелях тощо. У таких мережах застосовуються спеціальні заходи для збереження таємниці й виключення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів.

Регіональна мережа - комп'ютери об'єднуються в мережу масштабу регіону країни. Лініями зв'язку для такої мережі можуть бути телефонні лінії чи безпровідний супутниковий зв'язок. Регіональні мережі націлені, як правило, на розв'язання завдань масштабу регіону (інформяпійчс тлбечпе чення роботи електроенергетики, транспорту, регіонального постачання, банківських розрахунків тощо).

Мережі, які охоплюють великі відстані і широке коло кори­стувачів, називаються телекомунікаційними. Телекомунікаційна мережа — це мережа обміну і розподіленого опрацювання ін­формації, що утворюється безліччю взаємозалежних локальних мереж. Передача інформації здійснюється за допомогою теле­фонних, телевізійних і супутникових систем зв'язку.

Мережі різного масштабу можуть бути з'єднані між собою,. Наприклад, локальна мережа підприємства по кабелю може бути підключена до регіональної мережі, а мережі різних регіонів мо­жуть бути зв'язані телефонною лінією. Завдяки об'єднанню ме­реж різного масштабу можливе передавання повідомлень, між містами, країнами і континентами. В цьому разі ведуть мову про глобальні мережі.

Сучасні глобальні мережі використовують телефонний зв'язок. Проте зв'язок між серверами глобальної мережі здій­снюється не звичайними телефонними лініями, а виділеними лі­ніями або спеціальними каналами зв'язку.

Комп'ютер, з якого користувач Інтернету одержує послуги, називається сервером, а комп'ютер користувача — клієнтом чи робочою станцією.

Взаємодія серверів і робочих станцій забезпечується мережним програмним забезпеченням. Призначення робочої станції — виконувати програми, отримані з мережі, а призначення серве­ру — доставляти ці програми до робочих станцій. Схему роботи, коли робочі станції виконують велику частину опрацювання, а файл-сервер надає файли для цього опрацювання, називають розподіленим опрацюванням. Схему опрацювання, за якою робота розподіляється між робочою станцією і файлом-сервером більш рівномірно, називається системою клієнт-сервер.

2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.

Електронні таблиці Ехсеl мають у своєму розпорядженні по­тужні інструменти для опрацювання даних, основним серед яких є формули. Формули в Ехсеl являють собою вирази, які опису­ють обчислення в комірках.

Запис формули починається зі знака рівності = або знака + чи —. Формула, що набирається, відображається в рядку фор­мул. Завершується введення формули натисканням на клавішу Епter, переміщенням курсору в іншу комірку. Після цього запис формули в комірці зникає і з'являється результат її виконання або повідомлення про помилку. Для прикладу введіть в комірки А1, числа, а в комірку А4 залишіть формулу =А1 +А2+АЗ. Прочи­тайте результат підсумовування в комірці А4. Відредагувати вве­дену формулу можна, як звичайний текст. Замініть формулу в комірці А4 на =СУМ(А1:АЗ). Результат підсумовування не змі­ниться.

За допомогою формул можна порівнювати дані в комірках, множити значення комірок, знаходити середні значення тощо.

У Ехсеl є чотири види операторів: арифметичні, текстові, операто­ри порівняння й оператори посилань (адресні оператори). Опе­рації над числами виконуються за допомогою арифметичних операторів: + (сума), — (різниця), * (множення), / (ділення), ^(піднесення до степеня), % (обчислення відсотка). Під час ро­боти з текстом і числами застосовуються оператори порівняння: =,<,>,<=,>=,<> (не дорівнює).

Формули, що вписуються в комірки електронних таблиць, можуть містити в собі вбудовані функції. Вбудовані функції ши­роко використовуються в Ехсеl для обчислень, полегшуючи про­цес опрацювання даних. Крім того, застосування цих функцій позбавляє від довгих записів і знижує ймовірність помилок.

При цьому аргументами функцій можуть бути самі дані, адре­си об'єктів електронної таблиці, в яких зберігаються ці дані. Адреси, що використовуються в функціях і формулах, одержали назву посилань. Можливість використання в ЕТ посилань в фор­мулах і/або функціях дає змогу автоматично виконувати обчис­лення при зміні значень даних елементів ЕТ, на які виконуються посилання.

Функції в ЕТ реалізовані за допомогою стандартних програм, які можна заздалегідь викликати за відомими іменами. Кількість різних функцій, які можна використовувати, досить велика, для зручності їх пошуку вони всі поділені на категорії: математичні, статистичні, текстові, логічні, фінансові, функції дати і часу тощо.

Використання всіх функцій та формул відбувається за одна­ковими правилами:

• кожна функція мас своє унікальне ім'я;

• при зверненні до функції після її імені в круглих дужках вказується список аргументів, відокремлених між собою крапкою з комою;

• введення до комірки формули слід починати із знака =. Приклади:

=КОРІНЬ(А5)

=МАКС(Д6:В10;В2:Е4;С$:І8)

=СЕРЕДНЄ(АЦВ23)

=СУМА(А1:А9)*СУМ А(В 1: В9)

Результат обчислення функції називається значенням, що по­вертається. Дужки, які обмежують список аргументів, завжди мають бути парними; пропуски перед дужками чи після них не припускаються. Окремі аргументи в списку мають бути розділені комами.

Функція включається у формулу записом «вручну» або за до­помогою майстра функцій, що спрощує введення функції. Ви­кликається майстер через меню Вставка — Функция.

Діалог Мастер функций містить два списки: Категория і Функ­ция. У першому списку треба вибрати категорію, у якій знахо­диться потрібна вам функція, а в другому — саму функцію. Після вибору функції необхідно зважати на вказівки Мастера до одер­жання результату.

Перелічимо функції Ехсеl, призначені для роботи з матема­тичними виразами.

До таких функцій належать тригонометричні функції (СОS, SIN, ТАN); зворотні тригонометричні (АСОS? АSIN, АТАN); мо­дуль числа (АВS) логарифмічні (LOG, LOG10, LN); арифметич­ні (СУМ, ПРОИЗВЕД, ЧАСТНОЕ, ОСТАТ); степінь числа (СТЕПЕНЬ); квадратний корінь (КОРЕНЬ); визначник матриці (МОПРЕД), число п (ПИ) та інші.

Дата добавления: 2015-05-26