Поняття прорастрову та векторну графіку. Системи опрацювання графічної інформації. Типи графічних файлів

БІЛЕТ №18

Розрізняють два принципи побудови графічних зображень: растровий та векторний.

Растрове зображення складається з точок — пікселів, які збе­рігають інформацію про яскравість та колір. Якість растрових малюнків достатньо висока, але вони займають великий обсяг пам'яті. Растрове зображення нагадує аркуш паперу в клітинку, на якому кожна клітинка зафарбована яким-небудь кольором.

Кожний растровий малюнок має певну кількість точок по го­ризонталі і вертикалі. Ці два числа характеризують розмір ма­люнка. Розмір малюнка в пікселях записують у вигляді: X — кількість пікселів по горизонталі, V — кількість пікселів по вер­тикалі. Наприклад для операційної системи Windows типові роз­міри екрану дисплея в піксеЛях 640*480, 1024*768, 1240*1024. Очевидно, що чим більша кількість пікселів міститься по гори­зонталі та вертикалі за одних і тих самих геометричних розмірів малюнка, тим вища якість відтворення малюнка.

Крім розмірів, малюнок характеризується також кольором кожного пікселя. Таким чином, для створення або збереження растрового малюнка необхідно вказати його розміри і колір кож­ного пікселя.

Растрова графіка дає змогу одержати високу якість зобра­ження, тому що ефективно представляє реальні образи. Недолік растрової графіки — великі розміри файлів, що зберігають растровий малюнок.

Векторні зображення будуються за допомогою математичного опису простих об'єктів — ліній, кіл, з яких створюються більш складні. Такі прості об'єкти називаються примітивами. Перева­гою векторної графіки є те, що файли, які зберігають векторний малюнок, за розміром в 1-1000 разів менші, ніж аналогічні рас­трові файли.

Векторна графіка повністю використовує всі переваги роздільної здатності того конкретного пристрою, на який виво­диться малюнок. Векторні команди просто покіломляють при­строю виведення, що необхідно намалювати об'єкт заданого роз­міру, використовуючи стільки точок, скільки можливо. Векторна графіка дає змогу також легко редагувати окремий об'єкт у ма­люнку, не впливаючи на інші частини.

Недоліком векторної графіки є «неприродність» малюнка. Природа уникає прямих ліній, і не всякий малюнок можна скла­сти з кіл та прямих ліній без втрати якості. Через це векторну графіку в основному використовують для побудови креслень, стилізованих малюнків.

Прикладна програма, призначена для створення й опрацю­вання графічних зображень на комп'ютері, називається графіч­ним редактором. Програма графічного редактора дає змогу ство­рювані нею зображення записувати у файл, а також посилати зображення на пристрій виведення. Графічні програми зазвичай використовуються разом зі сканерами, кольоровими принтера­ми, цифровими фотоапаратами та іншою апаратурою одержання й опрацювання зображень. Для роботи з растровими (точкови­ми) зображеннями призначені растрові редактори (Adobe Photoshop, Согеl РhotoPaint, Раіпt та ін.). Для створення векторних зображень служать векторні редактори (СогеlDraw, АdobeIllustrator, Хага та ін.).

Існує багато форматів для запису графічних зображень у файл. Існують растрові формати, які використовуються для збе­реження растрових зображень (розширення файлів ВМР, РСХ, ТІFF, GIF, JPG та ін.); векторні формати (розширення СGМ, CDR, WМF, ЕМFР); метафайлові формати, які підтримують обидва види графіки WРG, СGМ).

Графічні редактори, як правило, дають змогу працювати з графічними файлами кількох форматів, конвертувати файли з одного формату в інший.

Дата добавления: 2015-05-26