Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Базові структури алгоритмів та їх основні властивості

Ілет №20

Термін алгорипім виник задовго до появи комп'ютерів, і похо­дить від імені давнього філософа й математика з Хорезму, шо жив у IX ст. — Аль-Хорезмі.

Алгоритм — це точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданими об'єктами, що дає змогу одержати кінцевий ре­зультат. Синонімом алгоритму можуть бути слова: спосіб, ре­цепт.

Алгоритм дає змогу формалізувати виконання інформаційно­го процесу, тобто виконавець алгоритму може виконувати алго­ритм формально, не вникаючи в зміст поставленої задачі.

Кожен алгоритм має задовольняти певні властивості.

Дискретність. Будь-який алгоритм може бути розбитий на окремі кроки — закінчені дії. Перехід до наступного кроку мож­ливий лише після завершення попереднього.

Визначеність (чи детермінованість). Кожна команда алгорит­му повинна однозначно визначати певну дію і не допускати двоякого тлумачення. Строго визначеним повинен бути і поря­док виконання операцій.

Результативність. Виконання алгоритму має приводити до конкретного результату — розв'язку задачі, якщо навіть він дає і результати, які можуть виявитися і неправильними. Розв'язком задачі може бути також повідомлення про те, що задача розв'яз­ку не має.

Масовість. За допомогою алгоритму можна розв'язувати не одну конкретну задачу, а безліч однотипних задач. Властивість масовості збільшує практичну цінність алгоритму.

Скінченність. Виконання алгоритму повинно завершитися за скінченну кількість кроків. Виконання алгоритму не може закін­чуватися невизначеною ситуацією або ж зовсім не закінчуватися.

Правильність. Алгоритм правильний, якщо його виконання забезпечує досягнення мети.

Формальність. Будь-який виконавець, здатний сприймати і виконувати вказівки алгоритму (навіть не розуміючи їх змісту), діючи за алгоритмом, зможе виконати поставлене завдання.

Під час складання алгоритмів треба пам'ятати, що одна й та сама задача може бути успішно розв'язана за допомогою алго­ритмів, що відрізняються один від одного. При виборі алгоритму треба насамперед зважати на вимоги компактності алгоритму і легкості його розуміння. Ці вимоги можна задовольнити, якщо дотримуватися структурного підходу, в основі якого лежить твер­дження, що алгоритм будь-якого ступеня складності можна ви­разити за допомогою трьох базових структур: слідування, розга­луження і циклу.

Слідування. Операція S подається у вигляді послідовності двох (або більше) виконуваних одна за одною простіших операцій S1, S2,...., SN.

Розгалуження (вибір). Для виконання операції S треба спочат­ку визначити, хибне чи істинне деяке твердження Р. Якщо твер­дження Р істинне, то виконується вказівка S1 і на цьому опера­ція S закінчується. Якщо твердження Р хибне, то виконується вказівка S2 і на цьому виконання вказівки S закінчується.

Повне розгалуження Неповне розгалуження

Повторення (цикли). Розрізняють два види циклів — цикл-ПОКИ і цикл-ДО

а) У структурі цикл-ПОКИ для виконання вказівки S спочатку треба визначити, істинне чи хибне твердження Р. Якщо Р істин­не, то виконується вказівка S1 і знову повертаються до визначен­ня істинності твердження Р. Якщо ж твердження Р хибне, то ви­конання вказівки S вважається закінченим.

б) У структурі цикл-ДО спочатку виконується вказівка S1, а потім визначається істинність твердження Р. Якщо твердження Р хибне, то знову виконується вказівка S1 і визначається істин­ність твердження Р. Якщо ж твердження Р істинне, то виконан­ня вказівки 51 вважається закінченим.

цикл-ДО

цикл-ПОКИ

Основною властивістю базових алгоритмічних структур є те, що кожна з них має єдиний вхід та єдиний вихід. Для побудови алгоритмів з використанням цих структур дозволяється тільки заміняти будь-яку окрему вказівку алгоритму сукупністю більш простих вказівок, яка являє собою одну із базових структур алго­ритмів. Будь-який алгоритм може бути побудованим з викори­станням тільки вказаних базових структур.

2. Основні команди для роботи з таблицями в реляційних базах даних: створення структури записів, заповнення даними, редагування даних. Приклади.

В основі реляційних баз даних лежать таблиці. Таблиці зазви­чай описують певні теми, наприклад, табель успішності описує оцінки учня за півріччя і за рік. Тобто табель являє собою табли­цю, у якій є поле з назвою предмета, а також поля з оцінками за півріччя і поле з оцінкою за рік.

Перед створенням таблиці треба добре уявити її структуру, тобто склад полів, типи даних і властивості полів. Для створення таблиці в додатку Ассess відкрийте вікно бази даних. Перейдіть у цьому вікні на вкладку Таблиц* і клацніть по кнопці Создать. У наступному діалозі виберіть режим Конструктор, призначений для заданання структури таблиці.

У вікні конструктора треба зазначити склад таблиці, заповнив­ши для кожного поля таблиці три стовпчики: Имя поля, Тип данных Описание. У першому стовпчику задається ім'я поля майбут­ньої таблиці, у другому вказується його тип, а в третій вводиться інформація про призначення поля. Кількість записів у вікні кон­структора має збігатися з кількістю полів у створюваній таблиці.

У бази даних інформація зазвичай вводиться за допомогою форм, а зберігається — у вигляді таблиць. Форма — це об'єкт бази даних, призначений для введення і відображення інформації. Форма обов"язково містить елементи(поля), у які користувач вводить дані. Для створення форми треба відкрити вікно БД, перейти на вкладку Форми і клацнути по кнопці Создать. В наступних діалогах варто виконувати розпорядження програми Майстра створення форм. У результаті цього на екрані зявиться вікно Форми, у яку можна відразу вводити дані.

Дата добавления: 2015-05-26