Галузева структура агропромислового комплексу 5 страница

126. Визначити поняття “АПК”.

Агропромисло́вий ко́мплекс — складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

Об’єднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу, а також галузі зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Агропромисловий комплекс — багатогалузева виробнича система, в якій певна галузь виконує свою специфічну функцію.

127. Визначити поняття “спеціалізовані АПК”.

Під спеціалізованим АПК розуміють сукупність виробництв різних галузей народного господарства на певній території, діяльність яких пов'язана з виробництвом і переробкою конкретного виду сільськогосподарської сировини.

Спеціалізований АПК є міжгалузевим, системним утворенням, що виникло внаслідок інтеграційних процесів між однією галуззю сільського господарства (рідше двома) і відповідними галузями переробної промисловості.

Спеціалізовані АПК — це найчіткіше виражені типи комплексів за сукупністю сільськогосподарських і промислових підприємств, що входять до них, за технологічними і виробничими зв'язками у межах конкретної території (від адміністративного району до країни в цілому). Водночас «чистих» спеціалізованих комплексів немає. Тому поняття «спеціалізований» АПК вживається умовно. Оскільки процес інтеграції у сільськогосподарському підприємстві охоплює одночасно більшу частину галузей, він зумовлює участь кожного господарства в діяльності кількох спеціалізованих АПК. Інтегратором у кожному з них є переробне підприємство. Крім того. до його складу здебільшого входять обслуговуючі й допоміжні підприємства. Під час вивчення кожний спеціалізований АПК треба розглядати як самостійне і єдине ціле.

128. Визначити поняття “територіальна структура АПК”.

1) Це - сукупність взаємопов'язаних територіальних частин (утворень, елементів).

це - структура, що характеризує внутрішню організацію, розміщення на певній території виробництва сільськогосподарської сировини та її промислової перероби, а також форми їх територіального зосередження.

2) «Територіальна структура» — одне з поширених понять в економіко-ге-ографічній літературі останніх років. У його тлумаченні немає однозначності. діапазон значень, що вкладають у це поняття різні автори, досить широкий. Дуже широко використовується це поняття для позначення цілісних територіальних утворень (економічних районів, агломерацій центрів та ін.). Таке трактування добре узгоджується з часто вживаним тепер виразом «структура» у розумінні «формування», «організація».

129. Визначити поняття “територіальна структура промисловості”.

це розміщення і розподіл галузей промисловості по окремих регіонах.

130. Назвати основні види зовнішніх зв’язків.

Міжнародні економічні відносини проявляються в різних формах. Основні форми:
1) зовнішня торгівля;

2) науково – технічне співробітництво — обмін науково-технічною інформацією, технічними, комерційними і виробничими знаннями та досвідом (так зване ноу-хау);
3)торгівля технологіями здійснення спільних наукових розробок і проектів (наприклад, у сфері дослідження космосу, охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я.

4) надання кредитів і послуг — надання позик і кредитів, експорт та імпорт капіталу. Україна співпрацює з міжнародними валютними і кредитно-фінансовими організаціями — Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку. У системі міжнародних кредитно-фінансових відносин дуже велике значення для країни має ввіз і вивіз капіталів. Україна виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені.
5) створення спільних підприємств з іншими країнами — створення підприємств, об'єднань, організацій на основі вкладання іноземного капіталу для спільного виробництва й збуту продукції, надання послуг тощо.;
7)спеціалізація і кооперування виробництва.

8) культурні зв’язки між країнами світ; міжнародний туризм і міграції робочої сили.

131. Назвати види зовнішніх економічних зв’язків.

Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза, що її нині переживає Україна.

Міжнародні економічні зв’язки – процес обміну засобами в-ва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між країнами на базі транспортної си-стеми. Міжнародні економічні зв’язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який проявляється в спеціаліза-цїі окремих країн на виробництві певних видів продукції. Формами зовнішньоекономічних зв‘язків є:

В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

· науково-технічне співробітництво;

· взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);

· надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних;

· створення спільних підприємств;

· спеціалізація і кооперування виробництва;

· торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;

· спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів;

· іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

· міжнародний туризм;

· культурні зв’язки між країнами світу.

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах:

· запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

· взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних;

· співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;

· обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;

· співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.

Дата добавления: 2015-05-26