Тема 16. Призначення покарання

(САФ, МПВ та ЮЖ, ЦГЮ, ФА, СПФ – 4 години)

1. Загальні засади призначення покарання.

2. Обставини, що пом’якшують покарання.

3. Обставини, що обтяжують покарання.

4. Обставини, які враховуються при призначенні покарання

5. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, скоєний у співучасті.

Задача № 1

Б. здійснив закінчений замах на крадіжку в особливо великих розмірах, вчинену з проникненням у житло за попередньою змовою групою осіб. За ч.2 ст.15 і ч.5 ст.185 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Призначаючи таке покарання, суд зазначив у вироку, що він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його стадію, щире каяття Б., а також його особу – Б. вчинив злочин вперше, позитивно характеризується за місцем проживання.

На вирок суду прокурор подав апеляцію з проханням скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На думку прокурора, суд не врахував те, що Б. вчинив особливо тяжкий злочин, повністю здійснив злочинний намір щодо заволодіння майном, заподіяв майнову шкоду потерпілому у великих розмірах. Крім того, він вчинив злочин у складі групи за попередньою змовою, з проникненням у житло, був одним з двох його співвиконавців. За таких обставин йому не повинна була призначатись мінімальна міра покарання, передбачена санкцією ч. 5 ст. 185 КК.

Дайте оцінку вироку суду та доводам, викладеним у апеляції.

Задача № 2

К. засуджений за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Чи має право суд при призначенні покарання визнати обтяжливою обставиною вчинення К. злочину відносно жінки, яка свідомо для нього знаходиться в стані вагітності?

Задача № 3

М., споживши наркотичну речовину, управляв особистим автомобілем "Жигулі" в стані сп'яніння і вчинив при цьому порушення правил дорожнього руху, що призвело до спричинення пішоходові С. тяжкої шкоди здоров'ю.

Чи має право суд при призначенні покарання М. визнати стан наркотичного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання?

Заняття №2

1. Призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом.

2. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

3. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Завдання:

1. Визначіть та запишіть у конспект спільні і відмінні риси призначення покарання за сукупністю злочинів і призначення покарання за сукупністю вироків.

Задача № 1

Працівник міліції Ш. під час сварки з дружиною заподіяв їй умисне тяжке тілесне ушкодження, а сусідці О., яка намагалась сховати дружину в своїй квартирі, – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. За ч.1 ст.121 КК його засуджено до 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК – до 2 років обмеження волі. Остаточне покарання: позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням Ш. спеціального звання – капітан міліції.

Дайте оцінку вироку суду.

Задача № 2

Г. визнано винним у вчиненні трьох злочинів і засуджено: за ч.1 ст.185 КК – до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст.186 – до 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст.187 КК – до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Який порядок призначення остаточного покарання за сукупністю трьох і більше злочинів? В яких межах може бути призначене остаточне покарання Г.?

Задача № 3

М. було засуджено за ч.2 ст.187 КК до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Відбуваючи покарання, він через 3 роки заподіяв іншому засудженому С. умисне тяжке тілесне ушкодження способом, що мав характер особливого мучення. За ч.2 ст.121 КК його засуджено до 10 років позбавлення волі. До цього покарання суд повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначив остаточне покарання – 17 років позбавлення волі.

Чи правильно суд призначив М. остаточне покарання?

Варіант: Попереднім вироком М. був засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за ч.3 ст.187 КК.

Тема 17. Звільнення від покарання та його відбування

(САФ, ЦГЮ, СПФ, МПВ та ЮЖ, ФА – 4 години)

Заняття № 1

1. Поняття звільнення від покарання та його відбування.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням: його правові наслідки та види.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Задача № 1

Ш. за зараження венеричною хворобою завідомо неповнолітньої був засуджений до 2 років позбавлення волі. Враховуючи те, що Ш. щиро розкаявся та позитивно характеризується за місцем роботи, суд прийняв рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням протягом 3 років. Суд, призначив покарання з випробуванням, поклав на Ш. обов’язок пройти курс лікування від венеричної хвороби. Протягом випробного строку Ш. систематично ухилявся від призначеного курсу лікування та 2 рази протягом місяця притягувався до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство та порушення правил дорожнього руху.

Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться воно, якщо припустити, що порушення правил дорожнього руху, що вчинив Ш. на особистому автомобілі призвело до загибелі людини за необережністю?

Задача № 2

Г., припиняючи спробу К. і М. незаконно заволодіти його автомобілем, пострілами з мисливської рушниці заподіяв обом тяжкі тілесні ушкодження. Була порушена кримінальна справа за ст.124 КК. На досудовому слідстві й під час судового розгляду Г. давав правдиві показання стосовно фактичної сторони вчиненого ним, але вини своєї не визнавав і у вчиненому не розкаявся. Заперечував він і проти звільнення від кримінальної відповідальності з будь-яких підстав, вважаючи, що діяв у межах необхідної оборони. Матеріалами справи встановлено, що Г. позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, більше 15 років утримує хвору дружину, допомагає старим батькам.

Чи може Г. у випадку його засудження за ст.124 КК бути звільнений від покарання на підставі ч.4 ст.74 КК?

Задача № 3

Місцевим судом Х. засуджено за ч.5 ст.27, ч.5 ст.190 КК за пособництво в шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах. Йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Розглянувши справу за апеляцією засудженого, апеляційний суд встановив, що Х. уперше вчинив злочин, виконував у ньому як співучасник не основну роль, є інвалідом 2 групи, у вчиненому щиро розкаявся. Такі обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. На підставі цього апеляційний суд вирок місцевого суду змінив, застосувавши щодо Х. на підставі ст.75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дайте оцінку рішенню апеляційного суду.

Заняття № 2

1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

2. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

3. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

4. Звільнення від покарання за хворобою.

5. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

Задача № 1

Відмовивши в умовно-достроковому звільнені від відбування покарання Г., засудженому за ч.2 ст.121 КК за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, до позбавлення волі на строк 7 років, суд у постанові зазначив, що той вчинив умисний тяжкий злочин, а строк, який він відбув, не є достатнім для його виправлення. З матеріалів справи видно, що Г. відбув 4 роки 9 місяців, має позитивні характеристики, до роботи ставиться сумлінно, є членом секції внутрішнього порядку.

Чи правильно вирішив справу суд?

Задача № 2

К. за незаконне заняття медичною практикою, що призвело з необережності смерть людини, була засуджена до 3 років позбавлення волі. Через 1 рік 2 місяці вона звернулася до суду з проханням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Чи може бути задоволене прохання К.? Які підстави і порядок передбачає кримінальний закон для умовно-дострокового звільнення від покарання? Чи можливо в даному випадку заміна невідбутій частині покарання більш м'яким покаранням?

Задача № 3

Х. був засуджений за ч.3 ст.286 КК до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Перебуваючи у кримінально-виконавчій установі, він став на шлях виправлення, і через 5 років 2 місяці невідбута частина позбавлення волі була замінена йому обмеженням волі на строк 5 років.

Чи дотримані в цьому випадку правила заміни невідбутої частини покарання більш м’яким? Який строк обмеження волі має відбути Х., щоб бути умовно-достроково звільнений і від цього покарання?

Варіант. Відбувши 1 рік обмеження волі, Х. вчинив умисне вбивство і був засуджений за ч.1 ст.115 КК до позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.

Яке максимальне покарання може бути призначене Х. за сукупністю вироків?

Тема 18. Поняття та правові наслідки судимості

(ЦГЮ, САФ, ФА, СПФ, МПВ та ЮЖ – 2 години)

1. Поняття судимості.

2. Правові наслідки судимості

3. Погашення судимості

4. Зняття судимості

Задача № 1

Б., засудженому до 4 років позбавлення волі, у зв’язку з його виправленням невідбута частина покарання – 1,5 роки позбавлення роки – була замінена більш м’яким покаранням – обмеженням волі на 1,5 роки.

Яка тривалість строку погашення судимості у даному випадку?

Задача № 2

Проти П. була порушена кримінальна справа за ч.5 ст.27 і ч.3 ст.191 КК, і щодо нього був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Досудове слідство і судовий розгляд тривали більше року, але пособництво з боку П. у привласненні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, так і не було доведене. В результаті суд засудив його за ч.1 ст.367 КК із застосуванням ч.2 ст.69 КК до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на підставі ч.5 ст.72 КК повністю звільнив від відбування покарання.

Чи буде П. визнаватись таким, що має судимість, після набрання вироком законної сили?

Задача № 3

Г. був засуджений за ч.3 ст.368 КК до позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Через 7 років 8 місяців він був умовно-достроково звільнений від відбування як основного, так і додаткового покарання. Через 4 роки після звільнення Г. звернувся до суду з клопотанням про зняття з нього судимості.

Чи може суд зняти з Г. судимість, якщо він довів своє виправлення?

Варіант. Г. був умовно-достроково звільнений лише від основного покарання.

Задача №4

Вироком суду від 21 липня 2004 р. Г. засуджено: за ч.2 ст.190 КК на 1 рік обмеження волі; за ч.2 ст.186 КК із застосуванням ст.69 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 3 роки позбавлення волі. Згідно з вироком Г. визнано винним і засуджено за те, що він 28 січня 2004 р. шляхом зловживання довірою В. заволодів його мобільним телефоном вартістю 680 грн. 22 березня 2004 р. відкрито заволодів належним Л. мобільним телефоном, загальною вартістю 580 грн.

Кваліфікуючи дії Г. за ч.2 ст.190 КК суд врахував той факт, що Г. раніше було засуджено вироком суду від 12 жовтня 2000 р. за ч.2 ст.140 (крадіжка), ч.2 ст.206 (хуліганство) КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна та звільнено від покарання на підставі ст.5 Закону України „Про амністію” від 11.05.2000 р.

Чи правильно суд кваліфікував дії Г. за ч.2 ст.190 КК?

Тема 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

(САФ, ЦГЮ, ФА, СПФ, МПВ та ЮЖ – 2 години)

1. Поняття та підстави застосування примусових заходів медичного характеру. Мета примусових заходів медичного характеру

2. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.

3. Види примусових заходів медичного характеру.

4. Особливості продовження, зміни або припинення примусових заходів медичного характеру.

5. Поняття примусового лікування, його юридична природа та основний кримінально-правовий зміст.

Задача № 1

За незакінчений замах на умисне вбивство Г. щодо М. була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.15 і ч.1 ст.115 КК. Під час судового розгляду цієї справи в нього розвинувся реактивний психоз. Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи М. потребував застосування примусових заходів медичного характеру. У зв’язку з цим суд звільнив його від кримінальної відповідальності й застосував до нього примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Чи правильно суд вирішив справу М.?

Задача № 2

Ч. був засуджений за ч.3 ст.133 КК до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.96 КК до нього застосоване примусове лікування від сифілісу. Через 1 рік 7 місяців до суду було внесено подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання Ч. на підставі п.1 ч.3 ст.81 КК. Суд відмовив у такому звільненні, мотивуючи це тим, що Ч. не закінчив лікування від сифілісу.

Чи обґрунтоване таке рішення суду?

Задача № 3

З. звинувачувався в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, що спричинило значні збитки. Згідно судово-психіатричній експертизі, проведеної на стадії досудового слідства З. страждає органічним ураженням головного мозку. Даний психічний розлад не виключає осудності, але у момент вчинення суспільно небезпечного діяння З. не міг повною мірою усвідомити фактичний характер своїх дій і керувати ними.

Чи повинен даний психічний розлад враховуватися судом при призначенні покарання?

Тема 20. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

(САФ, ЦГЮ, ФА, СПФ, МПВ та ЮЖ – 2 години)

1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності за КК України

2. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх та особливості їх призначення.

3. Особливості призначення покарання неповнолітнім.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

5. Поняття та види примусових заходів виховного характеру.

Задача № 1

15-річний Б., який ніде не вчився і не працював, а також не мав самостійного доходу, власних коштів та іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.122, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України.

Які види покарань можуть бути призначені Б. за кожний з учинених ним злочинів без застосування ст.69 КК? В яких межах йому може бути призначене остаточне покарання за сукупністю злочинів?

Задача № 2

16-річний П. визнаний судом винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України.

Яка максимальна міра покарання може бути призначена П. за кожний з учинених ним злочинів?

Задача № 3

З. в 17-річному віці з ревнощів убив свою однокласницю П.. Труп потерпілої розчленував, загорнув в поліетилен і викинув в річку. Через 8 років дане суспільне небезпечне діяння було розкрите.

Чи можливе притягання З. до кримінальної відповідальності? Як вирішується питання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх у зв'язку із закінченням строків давності?

Задача №4

За вчинені у 17-річному віці злочини Р. був засуджений: за ч.1 ст.308 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.3 ст.307 КК – до позбавлення волі на строк 8 років; за ч.2 ст.309 КК – до позбавлення волі на строк 3 роки; за сукупністю злочинів – до позбавлення волі на строк 10 років.

Через який строк Р. може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання, якщо доведе своє виправлення? Який строк має пройти після такого звільнення для того, щоб Р. визнавався таким, що не має судимості за кожний з вчинених ним злочинів?

Дата добавления: 2015-05-31