Основні методичні підходи до оцінки вартості потенціалу підприємства

Методологія оціночної діяльності поєднує три загально­визнані підходи, кожен з яких характеризується власними методами та прийомами:

• дохідний підхід;

• порівняльний (ринковий) підхід;

• підхід з погляду акумуляції активів майновий (для підприємства як цілісного майнового комплексу) або витратний (якщо мова йде про оцінку окремих активів).

Кожен підхід дозволяє підкреслити певні характеристики об'єкта. Так, у процесі оцінки з позиції дохідного підходу основним фактором, що визначає вартість об'єкта, виступає дохід, який цей об'єкт здатний генерувати. Чим більше доход, принесений об'єктом оцінки, тим більша величина його ринкової вартості за інших рівних умов.

Сутність методів дохідного підходу полягає в про­гнозуванні майбутніх доходів від використання об'єкта на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об'єкта.

Ставка дисконту - це необхідна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні з рівнем ризику об'єкта. Вона має розраховуватися з урахуванням впливу трьох факторів:

1) наявності у багатьох підприємств різних джерел
залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;

2) необхідності урахування для інвесторів вартості грошей

у часі;

3) фактору ризику, або ступеня імовірності одержання
очікуваних у майбутньому доходів.

Існують різні методи визначення ставки дисконту, най­більш поширеними з яких є:

• модель середньозваженої вартості капіталу (WACC) - для грошовото потоку всього інвестованого капіталу;

• модель оцінки капітальних активів (САРМ) - для грошового потоку власного капіталу;

• метод кумулятивної побудови (для грошового потоку
для власного капіталу).

Розрахунок ставки дисконту за методом середньозваженої вартості капіталу здійснюється за формулою

R=В_пк (1-ПП)*W_пк+В_вк*W_вк, (5.11)

де R - ставка дисконту;

В_пк, В_вк - вартість залучення позикового та власного капіталів відповідно;

ПП -ставка податку на прибуток підприємства;

Wпк Wвк - відповідно частка позикового та частка власного капіталів у структурі капіталу підприємства.

Відповідно до моделі оцінки капітальних активів ставка дисконту розраховується за формулою

R=Rf + b(Rm-Rf)+Si, (5.12)

де Rf - безризикова ставка доходу;

b- коефіцієнт бета, який характеризує рівень систе­матичного ризику, пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні;

Rm - загальна прибутковість ринку в цілому;

Si- різні надбавки, пов'язані з ризиками інвестування в даний об'єкт.

Ставка (коефіцієнт) капіталізації - це коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення.

Таким чином, для того самого підприємства ставка капіталізації, як правило, нижча, ніж ставка дисконту.

К_кап =r-t, (5.13)

де К_кап - ставка капіталізації;

t - очікувані середньорічні темпи зростання прибутку або грошового потоку.

Методи оцінки об'єкта власності за доходом базуються на принципі очікування та відбивають майбутню прибутковість об'єкта власності, яка найбільшою мірою цікавить будь-якого гіпотетичного покупця, тому цей підхід є домінуючим як у зарубіжній, так і українській оцінній практиці.

Порівняльний підхід припускає визначення вартості об'єкта власності за результатами порівняння його харак­теристик із характеристиками аналогічних об'єктів, угоди купівлі-продажу за якими вже здійснилися, а ціна цих угод відома. Основою ефективного застосування методів по­рівняльного підходу є якісний вибір повної і достовірної інформації про об'єкти-аналоги, яка є доступною в умовах існування активного ринку порівнянних об'єктів власності. Така інформація повинна поєднувати: фізичні характеристики, час продажу, місце розташування, умови продажу та фінансування і т. ін. Ефективність порівняльного підходу знижується, якщо кількість угод незначна, моменти їх здійснення й оцінки розділяє тривалий період або якщо ринок знаходиться в аномальному стані і швидкі зміни на ринку призводять до викривлення показників.

Порівняльний підхід базується на інформації про недав­ні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки.

Загальну логіку розрахунків у цьому разі можна показати формулою

Вартість потенціалу Вартість потенціалу * сума К_і (5.14) підприємства = аналога   Вартість потенціалу Абсолютна сума поправок = аналога ± за всіма визначеними (5.15) параметрами

де К_і — коригувальний коефіцієнт за і-м параметром об'єкта.

Усі мультиплікатори поділяються на дві групи залежно від виокремленої ознаки:

1 Залежно від бази порівняння:

1.1 Ресурсні мультиплікатори— за базу порівняння беруть суму витрат (наприклад, вартість / капітал підприємства).

1.2 Результатні мультиплікатори — за базу порівняння беруть досягнуті результати діяльності (наприклад, вартість / генерова­ний потік капіталу).

2 Залежно від періоду охоплення:

2.1 Інтервальні мультиплікатори— відтворюють зв'язок вар­тості об'єкта оцінки з показниками, які формуються протягом пе­вного періоду (наприклад, вартість / прибуток).

2.2 Одномоментні мультиплікатори — визначають вартість підприємства відповідно до досягнутих на певну дату результатів чи понесених витрат (наприклад, вартість / чисті активи підпри­ємства).

3 Залежно від сутнісного змісту:

3.1 Вартісні (цінові) мультиплікатори — відношення варто­сті (ціни) до бази порівняння (наприклад, вартість / грошовий потік).

3.2 Фінансово-економічні мультиплікатори — відношення клю­чових фінансових чи економічних показників до значень об'єктів-аналогів; як правило, використовуються у внутрішніх порів­няльних процедурах.

Таким чином, даний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення, а вартість об'єкта власності за ним визначається мінімальною вартістю об'єкта з аналогічною корисністю. Причому, як правило, між порівнянними об'єк­тами існують розбіжності, які враховуються в процесі ви­значення величини вартості за допомогою коректування даних, що спирається на принцип внеску.

Сутність майнового підходу полягає у визначенні вартості об'єкта власності як різниці між вартістю всіх його активів, оцінених окремо, і сумою залученого капіталу. Якщо об'єктом оцінки є окремі активи підприємства, то правомірно говорити не про майновий підхід, а про витратний, сутність якого в даному випадку полягає в калькулюванні всіх витрат, пов'язаних із відтворенням цього активу. Інформація, необхідна для використання цього підходу, містить дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартості матеріалів, витрати на устаткування, прибуток і накладні витрати будівельників на місцевому ринку і т. ін.

Використання майнового (витратного) підходу обмежено цілями оцінки, тому що вартість активів (або витрат на їхнє відтворення) не відбиває ефективності використання цих активів і не враховує синергічний ефект від їхньої спільної взаємодії.

Застосування даного підходу доцільне у випадках, коли виникає необхідність переоцінки основних фондів, вирішення завдань поточного внутрішнього управління, оцінки об'єктів, які є учасниками ринку з низьким ступенем активності, або коли мета отримання доходу не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будинки).

Основні переваги та недоліки опи­саних оціночних концепцій наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 – Переваги та недоліки різних методологій оцінки потенціалу підприємства

Підхід	Переваги методів	Недоліки методів
Витратний підхід	· Аналіз варіантів найліпшого та найефективнішого викорис­тання земельної ділянки. · Техніко-економічний аналіз можливостей нового будівниц­тва та різного роду поліпшень. · Остаточне збалансування ве­личини ринкової вартості під­приємства з його можливос­тями за кожним зі структур­них елементів • Оцінка об'єктів загальнодержа­вного чи унікального характеру * Оцінка потенціалу за умови малоактивного та нерозвину­того ринку капіталу, нерухо­мості землі тощо	* Використання «колишньої» і господарської інформації по­требує їх приведення до одно­го часового періоду, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим * Ігнорування перспектив роз­витку підприємства та ринко­вого середовища» Повністю випадають із кола! досліджень індивідуальні мо­жливості ефективного використання об'єкта
Порівняль­ний підхід	• Орієнтація на поточні фак­тичні ціни та ринкові умови діяльності дає змогу уникнути розбіжності між розрахунко­вою величиною вартості та її ринковим еквівалентом · Достовірна фактична інфо­рмація підвищує точність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об'єк­та оцінки, урахувавши факти­чно досягнуті фінансово-еко­номічні результати · Дає змогу врахувати не тільки внутрішні особливості об'єкта, а й ринкову ситуацію у цілому (співвідношення по­питу та пропонування, ціни на супутні об'єкти тощо)	• Потребує існування розви­нутого, цивілізованого та про­зорого ринку об'єктів оцінки · Неможливість оцінки унікаль­них чи специфічних об'єктів за браком аналогів для порівняння · Ігнорування перспектив розвитку підприємств у май­бутньому · Значні витрати часу та ре­сурсів на збирання та опра­цювання великого масиву ін­формації як про об'єкт оцінки, так і його аналогів · Необхідність використання складних розрахункових про­цедур для встановлення адеква­тних поправок проти аналога, що не завжди можливо (навіть з причин недостатності кваліфі­каційного рівня аналітика)

Продовження табл. 5.1

Результат­ний підхід

· Урахування перспектив дія­льності та розвитку підприєм­ства як цілісного земельно-майнового та соціально-орга­нізаційного комплексу, вихо­дячи з колишнього досвіду, до­сягнутих результатів та сфор­мованих ринкових умов · Можливість урахування спе­цифіки ринкових умов для пев­ного об'єкта за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капі­талізації

· В аналітичних розрахунках використовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична господарська інформація · Аналітичні процедури фор­мування ставок дисконтуван­ня та капіталізації мають над­то суб'єктивний характер · Неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оці­нки та нестабільність реаль­них процесів припливу та від­пливу капіталу

Необхідно зазначити, що прикладна оцінка потенціалу підприємс­тва проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами (залежно від кваліфікації аналітика).

Дата добавления: 2015-05-31