План проведення

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА 6: Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених Батьківського піклування

З дисципліни: СІМЕЙНЕ ПРАВО

Категорія слухачів: студенти ННІПП НАВС

Навчальна мета: ознайомлення студентів з поняттям дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також формами їх влаштування, мають на меті розвиток у студентів навиків застосування положень законодавства для вирішення сімейно-правових спорів, а також вміння складати проекти сімейно-правових договорів, окремих звернень громадян до державних органів.

Виховна мета: виховання почуття відповідальності студентів як майбутніх батьків,вміння проводити ґрунтовний юридичний аналіз конкретних життєвих ситуацій, які виникають в сім’ї навчитися користуватися юридичною нормативною базою.

Розвивальна мета: ознайомлення студентів міжнародним досвідом у сфері правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при вивченні теми студентам рекомендується слідкувати за змінами до законодавства, користуючись такими офіційними виданнями, як Відомості Верховної Ради України, Урядовий кур’єр, Офіційний вісник України, ознайомлюватись з судовою практикою та останніми досягненнями у галузі сімейного права за матеріалами Вісника Верховного Суду України, газет «Юридичний вісник» та «Юридическая практика», журналів «Право України».

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: презентація Power Poind/

Наочні засоби: схеми в таблицях.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв′язки: Конституційне право. Адміністративне право, Цивільно-процесуальне право. Кримінальне право.

Навчальні питання:

1. Поняття дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та форми їх влаштування

2. Усиновлення – пріоритетна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

3. Інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

3.1. Опіка та піклування над дітьми.

3.2.Патронат.

3.3. Прийомна сім'я.

3.4. Дитячий будинок сімейного типу.

Л ітература:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV

3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV

5. Закон України вiд 21.06.2001 № 2558-III «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»

6. Закон України вiд 02.06.2005 № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Остання редакція від 16.04.2009 року.

7. Закон України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства». Остання редакція від 21.05.2009 року.

8. Закон України вiд 05.03.2009 № 1065-VI «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»

9. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 21.10.2009 № 1263-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»

10. Закон України вiд 24.01.1995 № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх»

11. Закон України від 13.01.2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Остання редакція від 07.10.2010 року

12. Закон України вiд 01.07.2010 року № 2394-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа»

13. Постанова Верховної Ради України від 03.02.2004 № 1428-IV «Про Рекомендації парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання»

14. Постанова Верховної Ради України вiд 22.09.2005 року № 2894-IV «Про Рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства»«

15. Постанова Верховної Ради України вiд 05.04.2011 року № 3189-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні»«

16. Постанова Верховної Ради України від 06.09.2005 № 2796-IV «Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища»

17. Указ Президента України від 28.01.2000 № 113/2000 «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»

18. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 09.06.1997 № 565 «Про Типове положення про притулок для дітей»

19. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 25.03.2006 № 367 «Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини». Останні зміни від 13.05.2009.

20. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 26.04.2002 № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»

21. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 26.04.2002 № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»

22. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 08.10.2008 № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2005 № 823 «Про затвердження порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку»

24. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 12.07.2006 № 956 «Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) або у відповідних закладах, за принципом «гроші ходять за дитиною»

25. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 23.04.2003 № 569 «Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України»

Постанова Кабінету Міністрів України вiд 24.09.2008 року № 866
«Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»

26. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 07.12.2005 № 503-р «Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки»

27. Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 22.04.2006 № 229-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки»

Методичні поради з викладання теми:

Основні поняття: Дитина, позбавлена батьківського піклування, дитина-сирота, усиновлення, усиновлювач, усиновлюваний, опіка, опікун, піклувальник, піклування, патронат, патронатний вихователь, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу.

Метою. запобігання соціальному сирітству, подолання бездоглядності та безпритульності серед дітей є організація результативної роботи щодо запобігання соціальному сирітству, реабілітації бездоглядних та безпритульних дітей, розвитку сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних та безпритульних, схильних до бродяжництва

Основні завдання.

реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

розроблення стандартів функціонування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

розроблення та запровадження механізму фінансування потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за принципом «гроші ходять за дитиною»;

розроблення та запровадження відповідного механізму із забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, якісним та достатнім харчуванням, одягом; забезпечення відповідної профілактики захворюваності та ефективного лікування таких дітей;

приведення у відповідність із міжнародними договорами України процедури усиновлення іноземцями дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення ефективного контролю за захистом прав та інтересів дітей, усиновлених іноземцями;

забезпечення функціонування системи моніторингового нагляду за захистом прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (усиновлення, опіка та піклування, створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей), для чого:

забезпечення захисту прав вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для чого:

Основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є:

створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї;

виховання та утримання дітей за принципом родинності;

сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;

забезпечення пріоритету форм влаштування;

захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;

створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;

Пріоритети форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім'ю.

Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо:

встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей;

забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини;

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Виключенням з цього правила є усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України. У цьому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Оскільки одним з основоположних принципів семейного права України є забезпечення пріоритету сімейного виховання, усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновленою може бути дитина – тобто фізична особа до досягнення нею повноліття.

Вимоги до особи, яка може бути усиновлювачем:

1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.

На сьогодні скасовано положення, відповідно до якого різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п'ять років.

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя або один з подружжя.

Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, службами у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців забороняється.

Умови усиновлення

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення

Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.

Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

Право на таємницю усиновлення включає:

1. Право особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.

3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Забезпечення таємниці усиновлення

Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.

Правові наслідки усиновлення

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

2. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Недійсність усиновлення

1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду:

- якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.

- якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

2. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду:

- якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.

- у разі відсутності згоди на усиновлення другого з подружжя, опікуна, піклувальника, навчального закладу.

- якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.

При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особи, зазначені у статті 212 СК.

Прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні батьки - подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї.

Прийомні батьки несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 Сімейного Кодексу.

Створення прийомної сім'ї

Рішення про створення прийомної сім'ї приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.

Вихованцями дитячого будинку сімейного типу є діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Батьки-вихователі несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Створення дитячого будинку сімейного типу

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Положення про дитячий будинок сімейного типу і типовий договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Запитання до семінару - 2 години:

1. Хто має статус дитини, позбавленої батьківського піклування?

2. Що таке усиновлення та які принципи покладено в основу його організаційно-правового механізму?

3. Які правові наслідки усиновлення?

4. Хто є суб’єктами усиновлення?

5. Які умови усиновлення? Коли усиновлення може здійснюватися без згоди батьків/опікуна, піклувальника?

6. Яким чином відбувається усиновлення братів/сестер?

7. Яким нормативно-правовим актом регулюється порядок усиновлення?

8. Яким чином дитина-громадянин України може бути усиновлена іноземцями?

9. За яких умов усиновлення може бути визнано недійсним?

10. Коли усиновлення може бути скасовано?

11. Чи може бути усиновлювач позбавлений батьківських прав?

Запитання до семінару - 2 години:

1. Що таке опіка та піклування за сімейним та за цивільним законодавством України? У чому полягає різниця?

2. У чому полягає мета встановлення опіки/піклування?

3. Хто може бути опікуном/піклувальником?

4. Який порядок встановлення опіки/піклування?

5. Які права має дитина, над якою встановлено опіку/піклування?

6. Які права/обов’язки опікунів/піклувальників встановлені законодавством України?

7. Які правові підстави припинення опіки/піклування?

8. Чи може бути опікун/піклувальник звільнені від їх обов’язків?

9. У чому сутність патронату?

10. Що таке прийомна сім’я? Які умови створення прийомної сім'ї?

12. Що таке дитячий будинок сімейного типу? Які умови створення дитячого будинку сімейного типу.

Завдання для самостійної роботи.

1. Зробить моніторинг наукових та науково - практичних періодичних видань («Право України», «Держава і право», «Підприємництво, господарство і право» тощо) та зробить перелік публікацій с теми семінарського заняття. Визначить основні напрями наукових дискусій. Підготуйте 1-2 рецензії.

2. Вивчить Постанову Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» у частині, що стосується питань усиновлення.

3. Проаналізуйте Конвенцію ООН про права дитини вiд 20.11.1989, Закон України вiд 05.03.2009 № 1065-VI «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» та Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 21.10.2009 № 1263-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» у частині, що стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Які заходи передбачені для забезпечення прав цих дітей?

Теми рефератів та доповідей:

1. Історія розвитку інституту усиновлення.

2. Реформування законодавства України у сфері влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Національна академія внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та психології

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Дата добавления: 2015-05-31