Європейська агенція довкілля

Європейська агенція довкілля (ЄАД) (англ. European Environment Agency (ЕЕА) — агенція ЄС для забезпечення незалежною інформацією про стан навколишнього середовища. Також зустрічаються назви — Європейське екологічне агентство (ЄАД), Європейське агентство з охорони довкілля. Розташоване в Копенгагені (Данія).

Матеріали ЄАД — це основна інформаційна база для тих, хто залучений в розвиток, прийняття, проведення і оцінювання екологічної політики, а також для громадськості.

Основні напрями роботи ЄАД:

- запобігання зміні клімату;
- запобігання втратам біологічного різноманіття і розуміння його просторової зміни;
- захист людського здоров'я і якості життя;
- використання і управління природними ресурсами і відходами.

ЄАД налічує 32 країни-члени (27 країн ЄС разом з Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією, Швейцарією та Туреччиною) і шість країн, що співпрацюють з ЄЕА (Албанія, Боснія та Герцеговина, колишня республіка Югославії Македонія, Сербія та Чорногорія).

Європейська екологічна інформаційна та наглядова мережа (Eionet) — це мережа співпраці ЄАД та країн-партнерів. ЄАД відповідальна за розвиток мережі і координування її дій. Для цього ЄАД тісно співпрацює з національними фокусними групами (focal points), зазвичай, це національні екологічні агентства або міністерства охорони природи. Вони відповідальні за координування національних мереж, що включають багато установ (всього близько 300).

Співробітництво з Україною

Українська сторона наразі проводить аналіз напрямків діяльності Агенції, які відповідають пріоритетам України.

Налагодження співробітництва з ЄАД є одним з інструментом, що сприятиме подальшій інтеграції України до ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища. Насамперед участь України в роботі Агентства надасть змогу краще зрозуміти політику ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища. Крім того, доступ України до Європейської мережі інформації та спостереження за довкіллям надасть змогу своєчасно реагувати на оцінку екологічної ситуації як в Україні так і в країнах-партнерах ЄАД.

Єврокомісія підтверджує розширення співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища, про що було проголошено ЄС у лютому 2005 р., пропонуючи Україні нові засади участі, зокрема в Європейській агенції довкілля.

Офіційний сайт

Зелений Фронт

«Зелений Фронт» — харківська обласна громадська організація екологічного спрямування, яка займається охороною навколишнього природного середовища, захистом екологічних та пов'язаних з ними соціальних прав громадян.

Історія

ХОГО «Зелений фронт» було створено активістами, які захищали Парк Горького у Харкові від вирубування заради будівництва автомобільної дороги та цілого кварталу апартаментів, готелів та інших об'єктів.

2 червня 2010 року невідомі особи в чорному одязі (більшість з них мала бейджі «муніципальна охорона») з застосуванням фізичного насильства вибили активістів-екологів з Парку Горького. В той же день захисники парку зібралися разом, і створили громадську організацію, яка об'єднала усіх небайдужих до долі зелених насаджень, природоохоронних територій та довкілля в цілому громадян.

Назва організації є результатом помилки журналістів: під час протистояння в Парку Горького один з наметів цілодобового табору мав назву «Зелений форт», але журналісти кількох видань чомусь назвали весь табір «Зеленим фронтом». Ця назва сподобалася активістам та дійсно стала назвою всього руху.

Установча конференція ХОГО «Зелений фронт» відбулася 3 серпня 2010 року. На ній було прийнято статут цієї організації, її програмні документи.

Сучасність

Серед найбільш відомих кампаній, що веде ця організація — боротьба з розкраданням чорноземів з сільськогосподарських угідь Харківщини, про яку повідомлялося навіть у англомовній пресі та американських блогах.

Велику увагу організація приділяє створенню природоохоронних територій та охороні вже існуючих. Зокрема, нею створено проекти чотирьох заказників, що мають виникнути на території Харківського лісопарку. Її активісти беруть участь у всеукраїнських екологічних акціях: «Першоцвіт», «Ялинка», в проведенні інших всеукраїнських та міжнародних заходів.

Офіційний сайт

Міжнародний Зелений Хрест

Міжнародний Зелений Хрест — міжнародна екологічна організація, заснована Михайлом Горбачовим в 1993 р. після конференції Earth Summit в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Штаб-квартира Міжнародного Зеленого Хреста розташована в Женеві, а філії є в 30 країнах, включаючи США, країни Латинської Америки, Західної та Східної Європи, Росію, Білорусію, Японію, Пакистан. Президент-засновник МЗК — Михайло Сергійович Горбачов, чинний президент — Олександр Олександрович Ліхоталь.

Історія

У січні 1990 року під час звернення до Глобального форуму з навколишнього середовища і розвитку, в Москві, президент СРСР Михайло Горбачов виніс на обговорення ідею про те щоб створити організацію, на зразок Міжнародного Червоного Хреста, тільки ця нова організація буде займатися екологічними проблемами, а не медичними. Створення такої організації прискорить вирішення тих екологічних проблем, які виходять за рамки національних кордонів.

Розвиваючи цю думку, Михайло Горбачов на саміті Землі в Ріо-де-Жанейро (червень 1992 р.), оголосив про створення ним такої організації. У той же час депутат Швейцарської Національної ради, Роланд Вієдеркехр заснував екологічну організацію «Світ Зеленого Хреста». Обидві ці організації об'єдналися в 1993 році і сформували Міжнародний Зелений Хрест.

Міжнародний Зелений Хрест був офіційно заснований в Кіото, 18 квітня 1993 року. Багато відомих діячів приєдналися до його Ради директорів і Почесної ради, на запрошення Михайла Горбачова.

Перший набір національних організацій офіційно приєднався до Міжнародного Зеленого Хреста в Гаазі, навесні 1994 року. До їх числа відносяться зелений хрест Японії, Нідерландів, Росії, Швейцарії та США.

Мета організації

Мета створення Міжнародного Зеленого Хреста — вжиття заходів, спрямованих на забезпечення сталого та безпечного майбутнього планети, екологічна просвіта, виховання почуття відповідальності за наслідки впливу цивілізації на навколишнє середовище.

Напрямки діяльності Зеленого Хреста

- Запобігання та вирішення конфліктів, що виникають в результаті погіршення екологічної обстановки;
- Надання допомоги людям, постраждалим від екологічних наслідків воєнних дій та конфліктів;
- Вироблення юридичних та етичних норм, які в подальшому стануть основою та мотивацією для дій держави, бізнесу та суспільства з метою створення екологічно безпечного світу.

Міжнародний союз охорони природи

Міжнародний союз охорони природи (МСОП; англійською — International Union for Conservation of Nature, IUCN) — міжнародна організація, метою якої є збереження природних ресурсів.

Заснована в 1948 році, головний офіс знаходиться в місті Гланд (Швейцарія). Членами організації можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. На теперішній час членами МСОП є 78 країн, 112 урядових та 735 неурядових організацій (в тому числі й українських), а також велика кількість вчених з 181 країни.

Основним уставним видом діяльності МСОП є допомога співтовариствам будь-якого виду у справі збереження біорізноманіття і впровадження екологічно чистих та сталих методів використання природних ресурсів.

Члени МСОП

МСОП об'єднує як державні, так і недержавні громадські організації. Вони визначають загальну політику МСОП, розробляють засади поточної роботи, та обирають Раду МСОП на Світових конгресах МСОП, що скликаються регулярно. Організації-члени можуть групуватись в Національні та Регіональні спільноти.

Комісії МСОП

У складі МСОП існують 6 комісій, що опікуються оцінкою світових природних ресурсів та подають інформаційну та дорадчу допомогу щодо справ збереження біорізноманіття:
- Комісія з виживання видів (Species Survival Commission, SSC): допомогає МСОП в сфері технічних питань, пов'язаних з роботою по збереженню видів та проводить охоронні заходи щодо видів, котрі знаходяться під загрозою зникнення. Видає Червоний список МСОП. На 2006 рік налічувала 700 членів. Голова — Holly Dublin.
- Комісія з охоронюваних територій (World Commission on Protected Areas, WCPA): займається питаннями організації нових та управління існуючими суходільних та морських природніх охоронюваних територій. На 2006 рік налічувала 1300 членів. Голова — Nikita Lopoukhine.
- Комісія з природоохоронного законодавства (Commission on Environmental Law, CEL): розробляє законодавчі концепції та інструменти, та надає консультаційну допомогу в сфері природоохоронного законодавства та сталого природного розвитку територій. На 2006 налічувала 800 членів. Голова — Sheila Abed.
- Комісія з освіти та комунікації (Commission on Education and Communication, СЕС): розробляє методики виховання всіх рівнів, спрямовані на усвідомлення важливості збереження біорізноманіття. На 2006 рік налічувала 600 членів. Голова — Keith Wheeler.
- Комісія з екологічної, економічної та соціальної політики (Commission on Environmental, Economic and Social Policy, CEESP): проводить експертизу та розробляє рекомендації з оптимізації економічних та соціальних факторів для охорони довкілля та сталого розвитку природніх екосистем із збереженням біорізноманіття. На 2006 рік налічувала 500 членів. Голова — Taghi Farvar.
- Комісія з менеджменту екосистем (Commission on Ecosystem Management, СЕМ): надає експертну підтримку з питань інтегрованого екосистемного підходу до управління природніми та модифікованими екосистемами. На 2006 налічувала 400 членів. Голова — Hillary Masundire.

Категоризація природоохоронних територій

В МСОП розроблено наступну систему категорій природоохоронних територій:

Ia — Природний заповідник суворого режиму (Strict Nature Reserve)

Територія суші або моря, яка містить видатні або високо-репрезентативні зразки екосистем, геологічних або фізіологічних систем, та/або видів; доступна для наукового дослідження та екологічного моніторингу.

Ib — Місцевість природнього стану (Wilderness Area)

Велика територія незміненої або слабко зміненої суші та/або моря, що зберігає природній характер, без значного постійного населення, яка охороняється та підтримується шляхом, що забезпечує збереження її природного стану.

II — Національний парк (National Park)

Природня територія суші або моря, призначена для:
захисту екологічних взаємозв'язків всередині однієї або більше екосистем для сучасного та майбутніх поколінь;
виключення використання території, яке може призвести до втрати нею своїх природних характеристик;
надання можливості для духовного, наукового, освітнього, рекреаційного та туристичного використання території, при умові їх найможливішої екологічної сумісності

III — Пам'ятник природи (Natural Monument)

Територія, що містить один або більше специфічних природних або природно-культурологічних об'єктів, які мають видатну або унікальну цінність завдяки своїй рідкісності, збереженій типовості, естетичним якостям або культурологічній важливості.

IV — Територія збереження виду/місцеперебування (Habitat/Species Management Area)

Територія суші або моря, дозволена для активного використання при умові збереження деякого специфічного місцеперебування або деякого виду.

V — Охоронюваний ландшафт (Protected Landscape/Seascape)

Територія суші, моря або узбережжя, де взаємодія між людиною та природою з часом призвела до виникнення особливих утворень із значною естетичною, екологічною або культурною цінністю, частіше за все із значним біорізноманіттям. Охорона та збереження даного традиційного взаємодіючого комплексу є життєво необхідними умовами для для підтримки існування та еволюції такої території.

VI — Територія контрольованого природовикористання (Managed Resource Protected Area)

Територія, що містить здебільшого незмінені природні системи, використовувана протягом тривалого часу з умовою захисту та підтримки біорізноманіття на ній, за умови стабільного постачання нею в той самий час біологічних, мінеральних і т.ін. природніх ресурсів та послуг, які потребує місцеве населення.

Офіційний сайт МСОП

Пошукова система IUCN щодо категорій охорони окремих видів Search the IUCN Red List

Національний екологічний центр України

Національний екологічний центр України (НЕЦУ) - одна з перших екологічних громадських неприбуткових організацій національного рівня, зареєстрованих у незалежній Україні.

Заснований 30 серпня 1991 р.

Має 24 територіальні відділення по всій Україні.

2003 року було відновлено діяльність Молодіжного відділення НЕЦУ.

Засновники НЕЦУ

Антоненко Володимир Степанович (* 1954), ЗАТ "Страхова компанія «Брама життя», директор
Гардашук Тетяна Василівна (* 1958), кандидат філософських наук, голова товариства «Зелена Україна»
Глеба Юрій Юрійович (* 1949), доктор біологічних наук, професор, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Голубець Михайло Андрійович (* 1930), директор Інституту екології Карпат НАН України, академік НАН України
Заєць Іван Олександрович (* 1952), народний депутат України, 1-й заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
Костенко Юрій Іванович (* 1951), кандидат технічних наук, народний депутат України
Мовчан Ярослав Іванович (* 1957), кандидат біологічних наук, директор департаменту Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
Сандуляк Леонтій Іванович (* 1937), професор кафедри «Екології і права» Чернівецького факультету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», співавтор Акту проголошення незалежності України 1991 р.
Свіженко Віктор Олексійович (* 1947), директор департаменту науково-технологічного розвитку Міністерства освіти і науки України
Рубан Юрій Григорович (* 1958), директор Національного інституту стратегічних досліджень
Шеляг-Сосонко Юрій Романович (* 1933), академік НАН України, Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, президент Всеукраїнського комітету сприяння діяльності ЮНЕП в Україні.

НЕЦУ декларує, що його позиція може не збігатися з позицією засновників. Позиція НЕЦУ формується Радою НЕЦУ.

Діяльність НЕЦУ не має відношення до політичної діяльності жодного з засновників. НЕЦУ не підтримує жодну з політичних сил в Україні або за її межами.

Діяльність

НЕЦУ ставить собі на меті створення здорового довкілля та поліпшення якості життя людей в Україні, намагається донести позиції фахівців в охороні довкілля до посадовців які приймають рішення у різних галузях господарства.

Значна частка роботи НЕЦУ пов'язані зі збереженням природи України через створення нових природоохоронних об'єктів та відстоювання недоторканності існуючих.

НЕЦУ також намагається вплинути на енергетичну політику, розуміючи, що саме новітні підходи до розбудови енергетичного сектора створять умови для розвитку країни без негативних наслідків для довкілля.

Нарешті, НЕЦУ відстоює позицію, що кошти платників податків не повинні використовуватися на будівництво об'єктів зі значним негативним впливом на населення та навколишнє середовище, і намагається вплинути на рішення про фінансування проектів міжнародними фінансовими організаціями.

Партнери

З 1996 року НЕЦУ є членською організцією мережі CEE Bankwatch Network, що здійснює моніторинг діяльності міжнародних фінансових установ у Центральній та Східній Європі. Особливу увагу наших співробітників привертають проекти банків розвитку у енергетиці. Зараз саме з НЕЦУ йде координація роботи Bankwatch по поліпшенню політик Європейського банку реконструкції та розвитку і проекту підтримки організацій на Кавказі та в Середній Азії. Додаткову інформацію про діяльність мережі ви знайдете на сайті CEE Bankwatch Network.

НЕЦУ є членом Міжнародного союзу охорони природи(IUCN), який допомагає знаходити практичні рішення найбільш насущних проблеми навколишнього середовища та розвитку. МСОП підтримує наукові дослідження, здійснює проекти на місцях по всьому світу і співпрацює з урядами, неурядовими організаціями, установами Організації Об'єднаних Націй, компаніями та місцевими громадами з метою розробки та здійснення політики, законодавства та застосування передової практики.

НЕЦУ є членом Української річкової мережі — добровільного об'єднання громадян, неурядових організацій (НУО) та місцевих громад, метою якого є сприяння поліпшенню екологічного стану річок, а також позитивним змінам в екологічній політиці України у галузі охорони і збереження річок.

Національний екологічний центр України

Українська екологічна асоціація «Зелений світ»

Українська екологічна асоціація «Зелений світ» створена в 1988 році як реакція суспільства на жахливий екологічний стан в Україні, спричинений Чорнобильською катастрофою 1986 року. Асоціація є членом найбільшої Міжнародної громадської організації — федерації "Друзі Землі" (Friends of the Earth).

УЕА «Зелений світ» зареєстрована 1992 року Міністерством Юстиції України, свідоцтво про реєстрацію Статуту об'єднання громадян № 371 від 30 грудня 1992 року. Пройшла перереєстрацію в 2000 році, відповідно до закону України «Про об'єднання громадян». Цього ж року УЕА «Зелений світ» зареєструвала в Міністерстві Юстиції України Положення про символіку Української екологічної асоціації «Зелений світ» та отримала Свідоцтво про реєстрацію символіки об'єднання громадян № 361 від 16 серпня 2000 р. 10 грудня 2009 року ХІІІ з'їзд УЕА «Зелений світ» вніс та затвердив зміни до Статуту Асоціації, нова редакція якого була зареєстрована наказом Міністерства Юстиції України № 623/5 26 березня 2010 р.

Покінчивши з питанням юридичного переоформлення УЕА «ЗС» продовжувала виконувати свої статутні завдання. Стан довкілля — дзеркало, що відтворює нашу дійсність. Для більшості населення нашої держави проблеми довкілля відсунуті на задвірки людської свідомості, а нагальними стали проблеми боротьби за виживання. Ці проблеми є також далекими від пріорітетності для більшості засобів масової інформації (ЗМІ), які здебільше виконують державне замовлення владних структур та згладжують гострі кути екологічних проблем, на вирішення яких в державі відсутні реальні фінансові можливості. Українська Екологічна Асоціація «Зелений світ» проводить роботу, спрямовану на захист інтересів людини і природи. Одне із основних завдань Асоціації — зробити так, щоб голос екологічного руху був почутий.

Друкованим органом Асоціації є газета «Зелений світ.»

Екологічна ситуація в Україні потребує залучення широкого кола населення до розв'язання екологічних проблем, тісної взаємодії з громадськими екологічними організаціями, підтримки їх ініціативи та конкретних пропозицій, що відповідає і передбачено екологічним законодавством України та Оргуською конвенцією.

Сайт Української екологічної асоціації «Зелений світ»

Українське товариство охорони природи

Українське товариство охорони природи (УкрТОП) — громадська екологічна організація, створення якої було предтечею хрущовської відлиги. Під тиском УкрТОП у 1967 році Уряд Української РСР створив Держкомприроди, як центральний орган влади. Це сталося на три роки раніше, ніж створення Агентства охорони довкілля США (англ. Environmental Protection Agency) та на 21 рік раніше ніж створення подібних державних органів в Москві (рос. Госкомприроды СССР/РСФСР). Держкомприроди України має статус міністерства з 1991 року.

Маючи мережу місцевих представництв в областях, м.Києві та м.Севастополі, а також у багатьох районних центрах, УкрТОП сприяє громадській обізнаності з вторинною переробкою відходів (англ. recycling), поширює екологічну освіту та любов до природи у школах, місцевих громадах та серед місцевої влади.

УкрТОП іноземними мовами: англ. Ukraine Nature Conservation Society, фр. la Societé ukrainienne pour la conservation de la nature, ісп. la Sociedad Ucraniana para la Conservación de la Naturaleza, нім. Ukrainische Naturschutzgesellschaft, пол. Ukraińske Towarzystwo Ochrony Przyrody, рос. Украинское общество охраны природы.

Історія заснування

Українське товариство охорони природи (УкрТОП) засноване 28 червня 1946 року і має цікаву та сповнену боротьби історію першопочатківців українського природоохоронного руху. Відповідаючи на численні звернення українських вчених-природоохоронців, багато з яких були академіками, Микита Хрущов (глава Уряду та КПУ) надав дозвіл на створення УкрТОП. До середини 1960-х рр. УкрТОП було єдиним голосом екології у проектах рішень державного управління; в цей час УкрТОП домагалося впровадження комплексного еколого-економічного підходу до управління економікою та створення міністерства екології в структурі Уряду УРСР.

Відстоювати екологічні права в умовах відсутності демократії було важко навіть для всесвітньо відомих науковців Академії наук України. Однак, під тиском УкрТОП Уряд Української РСР у 1967 році створив Державний комітет охорони природи, як центральний орган влади. Це сталося на три роки раніше, ніж створення Агентства охорони довкілля США (англ. Environmental Protection Agency).

Протягом 1963–1982 рр. головою УкрТОП був Михайло Воїнственський. У 1971 р. керівник Львівського відділення УкрТОП проф. Степан Стойко запросив на роботу В'ячеслава Чорновола, щойно повернувшись з в'язниці за політичні переконання.

За часів застою і перебудови УкрТОП також поставило своїм пріоритетом екологічну освіту, зокрема серед українських школярів, студентів та пенсіонерів. Голос громадськості щодо екологічних питань пробивався і у часи, коли головою Держкомприроди була видатна донька Херсонщини Проценко Діна Йосипівна (1978-1988 рр.).

Лише з проголошенням незалежності України статус Держкомприроди був піднятий до міністерства у 1991 році (Мінекоресурсів). У 1991-2003 рр. УкрТОП очолював Ігор Грінчак.

УкрТОП було перереєстроване Мін'юстом 2 грудня 1992 року (свідоцтво № 335) відповідно до Статуту, затвердженого 9-им з'їздом УкрТОП від 21 листопада 1991 року (див. попередній статут[4]). Відповідно до статуту з'їзд УкрТОП формує Всеукраїнську раду та її Президію з більшістю членів на громадських засадах. В цей час УкрТОП активізує проведення громадського контролю за екологічними забрудненнями внаслідок господарювання, виборюючи право громадян на чисте довкілля.

З 2002 року головою Президії Всеукраїнської ради УкрТОП є колишній міністр екології Василь Шевчук.

Організаційна структура

УкрТОП є всеукраїнською громадською неприбутковою організацією. Вищим керівним органом управління УкрТОП є з'їзд, а в період між з'їздами, що відбуваються раз на 5 років, є Всеукраїнська рада та її Президія.

Всеукраїнській раді підпорядковані 21 обласна, Київська та Севастопольська міські організації УкрТОП. У складі обласних та Київської і Севастопольської міських організацій є 354 районних і 70 міських осередків, до складу яких входить 23 тисячі первинних організацій та більше 10 тисяч колективних членів, понад 2 мільйони індивідуальних членів.

Існує низка обласних та міських відділень УкрТОП, напр.:
- Дніпропетровське міське товариство охорони природи
- Київське товариство охорони природи та ін.

Напрямки діяльності

Участь у державно-політичному дискурсі.УкрТОП виступає за громадський і парламентський контроль за чистотою довкілля, брало участь в усіх парламентських екологічних слуханнях у Верховній Раді України, сприяє впровадженню Орхуської конвенції[6] та закону "Про екологічний аудит".

УкрТОП також активно пропагує впровадження українським бізнесом
- Систем управління екологічними і соціальними ризиками, зокрема в рамках т.зв. "Принципів екватора"
- Бізнес-моделей, що сприяють досягненню сталого розвитку через енерго- і ресурсоефективність, стале землекорисування та збереження біорізноманіття, ведення бізнесу з партнерами, які управляють своїми екологічними і соціальними ризиками та дбайливе ставлення до працівників і місцевих громад.
- Принципів корпоративної соціальної відповідальності[

Тематичні напрямки - робота у Секціях УкрТОП

У системі УкрТОП діє 10 всеукраїнських та 140 обласних секцій, в основі діяльності яких є питання екологічної безпеки, охорони та відновлення тваринного і рослинного світу, надр, водних ресурсів, атмосфери, земельних ресурсів, рибних запасів, лісів та природно-заповідних територій, розвитку та поширення юнатського руху, тлумачення правових основ природокористування.

Результатами роботи секцій є розробка та підготовка рекомендацій до нормативно-правових документів з охорони та раціонального використання природних ресурсів, поширення екологічних знань серед школярів, студентської молоді, населення регіонів, підготовка та впровадження методичної допомоги регіональним та місцевим осередкам УкрТОП.

Проведення екологічних заходів в регіонах

Члени УкрТОП беруть активну участь у проведенні таких міжнародних та всеукраїнських екологічних акцій, як День довкілля, Всесвітній день охорони навколишнього середовища, День Землі, Всесвітній день водно-болотних угідь, «Чиста Україна — чиста Земля», а також обласних природоохоронних акцій — «Первоцвіт», «Джерело», «Ялинка», «Чисте повітря», «Синиця», «Болотна черепаха», «Нерест» та ін. (див. дати).

Важливим питанням діяльності УкрТОП щодо залучення населення до охорони довкілля є проведення різноманітних регіональних та місцевих екологічних акцій з лісонасадження, озеленення у містах, благоустрою населених пунктів, впорядкувань берегових охоронних смуг річок і озер, ліквідації сміттєзвалищ та ін.

Регіональні організації УкрТОП виступають ініціаторами проведення екологічних суботників і толок. Так, лише 2004 року члени Товариства та учасники акцій розчистили майже 430 км берегових смуг малих річок, упорядкували 5 тисяч джерел і колодязів, посадили дерева та кущі на площі майже 1500 га.

Просвітницька діяльність

Із року в рік Всеукраїнська рада разом із регіональними організаціями УкрТОП проводять виховну та просвітницьку роботу серед населення країни. Ця робота — один з найголовніших напрямків діяльності.

Просвітницька діяльність УкрТОП здійснюється через видавничу діяльність (це, зокрема, всеукраїнські: науково-популярний Журнал «Рідна природа», журнал «Свята справа» та газета «Трилисник», багато брошур, газет, проспектів, що видаються в областях), шляхом регулярних виступів у ЗМІ, насамперед, у радіо-телевізійних передачах екологічного спрямування, а також — завдяки проведенню круглих столів та семінарів, через здійснення екскурсій вихідного дня, підготовку та показ відеофільмів, організацію тематичних виставок.

Фонд Чарльза Дарвіна

Фонд Чарльза Дарвіна (ісп. Fundación Charles Darwin, англ. Charles Darwin Foundation) — природоохоронна організація, заснована в 1959 році під патронажем ЮНЕСКО і МСОП.

Метою фонду є збереження екосистем Галапагоських островів.

Фонд керує Дослідницькою станцією Чарльза Дарвіна на острові Санта-Крус, де проводяться наукові дослідження та організовани освітні курси по збереженню природи.

Станція має штат біля 100 дослідників, викладачів, добровольців та інших працівників зі всього світу.

Фонд підтримує тісні контакти з урядом Еквадору та адміністрацією Національного парку Галапагос з метою підтримки заходів по збереженню природи островів.

Штаб-квартира фонду зараз знаходиться в місті Пуерто-Айора на Галапагоських островах.

Офіційна сторінка

Чорнобильський форум

Чорно́бильський фо́рум (англ. Chernobyl Forum) — форум, який Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) заснувало в 2003.

У Форум увійшли вісім агентств ООН, Всесвітній банк, а також представники трьох держав, найбільш постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС — Білорусі, Російської Федерації і України. У роботі Форуму передбачається також участь інших міжнародних та всесвітньо визнаних національних організацій і фахівців, які внесли свій внесок в оцінку наслідків аварії та ліквідацію наслідків аварії. Не слід плутати цей форум з Чорнобильським форумом економічного розвитку.

Цілі Чорнобильського форуму

Дослідити і удосконалити дані наукового аналізу довгострокових наслідків аварії на Чорнобильській АЕС для навколишнього середовища і здоров'я населення з метою вироблення єдиного погляду на цю проблему.

Визначити можливі прогалини у наукових дослідженнях, що стосуються наслідків для навколишнього середовища і здоров'я населення, викликаних радіацією або радіоактивним забрудненням, вказати на нові напрями роботи відповідно до проведеного в минулому аналізу ситуації і поточною роботою і проектами.

Сприяти виконанню виправданих з наукової точки зору програм з ліквідації наслідків аварії, включаючи об'єднані програми організацій, що беруть участь у Форумі.

Дата добавления: 2015-05-26