Про поняття вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів див. від- иоиїдно статті 32 і 34 та коментар до них, а про поняття вчинення злочину групою осіб 1 страница

І іі

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні пока­ рання як таку, що його пом'якшує.

1. Обставини, які пом'якшують покарання, маючи відповідну систему, характери­
зують відносно знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого
ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

2. З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину
мають бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Змі­
стом зізнання є відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин. За­
кон не встановлює мотивів з'явлення із зізнанням, а також, до кого саме особа повинна
з'явитися із зізнанням, щоб така її поведінка була визнана обставиною, яка пом'якшує
покарання, але мається на увазі, що ним є компетентний орган державної влади або
його відповідна службова особа.

Щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: по­відомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформа­ції про свою злочинну діяльність та/або таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

3. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди
здійснюється винним з власної ініціативи до винесення обвинувального вироку суду.
Збитки є шкодою майнового характеру, вираженою в грошовій формі. Вони можуть
виражатися у знищенні майна, посівів, насаджень, втраті годувальника, заробітної пла­
ти у зв'язку з інвалідністю тощо. Усунення заподіяної шкоди може виявитися, напри­
клад, у відновленні попереднього стану предмета злочинного посягання, поверненні
викраденого або рівноцінного майна, наданні потерпілому коштів, які він витратив у
зв'язку зі злочинним посяганням (наприклад, на лікування чи ремонт автомобіля) тощо.
Компенсацію винним моральної шкоди також слід розглядати як обставину, що
пом'якшує покарання. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення за­
подіяної шкоди може розглядатися судом як обставина, що пом'якшує покарання, неза­
лежно від того, здійснені вони до викриття злочину, в період його розслідування чи
судового розгляду. Не є обов'язковим при цьому особисте відшкодування винним зав­
даного збитку або усунення заподіяної шкоди. Вони можуть бути здійснені за його
дорученням або на прохання й іншими особами як за рахунок винного, так і за рахунок
цих осіб. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди
має бути повним. У тих випадках, коли воно є частковим, суд може врахувати це як
обставину, яка характеризує особу винного (п. З ч. 1 ст. 65).

4. Вчинення злочину неповнолітнім може бути визнано обставиною, яка пом'якшує
покарання, тоді, коли злочин вчинено особою, яка до його вчинення не досягла 18-річ-
ного віку. Визначення цієї обставини пом'якшуючою ґрунтується на тому, що неповно­
літнім властиві недостатня вольова та інтелектуальна зрілість, нестриманість емоцій, ім­
пульсивність поведінки, які не завжди дають їм можливість у складних життєвих ситуа­
ціях правильно визначити свою поведінку, дати їй належну з правової точки зору оцінку.

5. Вагітність у медичній науці розглядають як фізіологічний процес, під час якого
її організмі жінки із заплідненої яйцеклітини розвивається плід, здатний до внутріш­
ні.оутробного життя. Цей процес має певний негативний вплив на психіку жінки, ви-
і пікаючи у неї роздратування, неврівноваженість, надмірну збудженість, гарячковість,
ЩО знижує можливості самоконтролю за власною поведінкою, може призводити до не-
I іскватної оцінки нею життєвих обставин і вчинення протиправного діяння. З огляду
п.і це, визнання вчинення злочину жінкою в стані вагітності обставиною, що
пом'якшує покарання, є цілком обгрунтованим.

6. Збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин означає наявність таких
Негативних обставин, які заподіюють особі страждання, негативно впливають на її пси-
КІку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не
і мрияє належному здійсненню самоконтролю поведінки. Перелік вказаних обставин
Мконом не визначено. Судова практика визнає ними, зокрема: смерть або тяжку хворо­
бу рідної чи близької особи; хворобу винного; втрату ним роботи; складні житлові умо-

подружню зраду або іншу подію, що спричинила конфлікт у сім'ї; важкий матері-і п.ний стан; проживання підлітка в сім'ї п'яниць чи наркоманів. Ці обставини нерідко і і имулюють девіантну поведінку особи.

Для визнання цих обставин такими, що пом'якшують покарання, необхідно встано-иіпи об'єктивний зв'язок між даними обставинами і вчиненим злочином. Видається, ЩО така обставина, як важкий матеріальний стан, не може визнаватися такою, що пом'якшує покарання при вчиненні, наприклад, зґвалтування. Це стосується й обста-ііин, що виникли внаслідок аморального і протиправного способу життя самого винно-m Гак, важкий матеріальний і сімейний стан, який став наслідком систематичного пи-иі і на чи вживання наркотичних засобів, не може визнаватися обставиною, яка пом'якшує покарання при вчиненні корисливих злочинів. Тому суд повинен не лише ММзати у вироку на наявність цих обставин, а й розкрити їх зміст та обґрунтувати ім'я юк із вчиненим злочином.

7. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, служ-
■'I чи іншу залежність означає, що при вчиненні злочину свобода вольової поведін-

і И винної особи була обмежена зазначеними обставинами.

Погроза - це висловлення реального наміру заподіяти особі або її близьким фізич-

майнову або моральну шкоду, поєднане з вимогою вчинити злочин. Залежно від

форми виразу вона може бути словесною, письмовою, у формі конклюдентних дій (же-

I ми, демонстрації зброї), інших дій, спрямованих на примушування особи до вчинення

мну.

Примус щодо особи виявляється у застосуванні до неї психічного (погрози) чи фі-ІИЧНОГО насильства. Фізичне насильство - це протиправний вплив на організм іншої

..... ини шляхом нанесення ударів, побоїв, мордування тощо, який вчиняється проти її

И и і спричинює їй фізичну і моральну шкоду. Психічне насильство щодо особи може ■чвлятися у погрозі або застосуванні фізичного насильства щодо її близьких з метою -нгексті ст. 66 - змусити цю особу до вчинення злочину.

і;істосування примусу до особи з метою спрямування її поведінки в бажаному для

мого напрямі може повністю або певною мірою позбавляти цю особу можливості

іувати своїми вчинками. Згідно з ч. 1 ст. 40 не є злочином діяння особи, яка заподія-

нкоду правоохоронюваним інтересам, вчинене під безпосереднім впливом фізично-

іримусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. У тих випадках,

н особа внаслідок фізичного примусу зберігала можливість керувати своїми діями, а

■ •/к у випадках застосування психічного примусу, питання про кримінальну відпові-

ІЬНІсть вирішується за правилами крайньої необхідності (ст. 39). Якщо ж така особа

ініає кримінальній відповідальності, то вчинення злочину під впливом погрози,

мусу враховується судом при призначенні покарання як обставина, що пом'якшує

ірання. Застосування до особи фізичного чи психічного примусу в ряді випадків

ірює самостійні склади злочинів (наприклад, статті 115, 120-122, 125-127, 129).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XI

67

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Матеріальна залежність — це таке становище винного, при якому він повністю або частково перебуває на утриманні особи, яка схилила його до вчинення злочину, або має перед цією особою зобов'язання майнового характеру. До числа цих осіб можуть належа­ти батьки, опікуни, кредитори, спадкоємці та інші особи, які забезпечують винного жит­лом, харчуванням, одягом, грошима, або надали йому майно чи вигоди майнового харак­теру. Службовою є залежність винного від іншої особи в силу підпорядкованості або підконтрольності їй за посадою чи виконуваною роботою, що фунтується на побоюванні негативної оцінки його службової діяльності, бути звільненим з роботи, пониженим в посаді, позбавленим премії тощо, або на його очікуванні підвищення в посаді, матеріаль­ної або іншої винагороди. Інша залежність - будь-яка інша, крім зазначеної вище, залежність винного від того, хто схиляє його до вчинення злочину, яка виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої він відчуває себе зобов'язаним перед такою особою або певною мірою підкорений їй (наприклад, винний зобов'язаний їй рятуван­ням життя своєї дитини або від неї залежить включення його до виборчого списку пар­тії, або їй відомі відомості, які винний бажає зберегти в таємниці). Така залежність мо­же бути обумовлена родинними, партійними, релігійними або іншими відносинами.

8. Під сильним душевним хвилюванням, викликаним неправомірними або амораль­
ними діями потерпілого, розуміються сильні, такі, що швидко виникають та бурхливо
протікають, короткочасні стани психіки винного, причиною яких була неправомірна або
аморальна поведінка потерпілого. Такий психічний стан спричинює жах, відчай, лють
особи, що звужує її здатність значною мірою усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Причиною виникнення сильного душевного хвилювання можуть бути будь-які не­правомірні, у т. ч. злочинні, або аморальні дії потерпілого. При цьому важливим є те, що стан сильного душевного хвилювання виник відразу після вчинення потерпілим вказаних дій, а не через значний проміжок часу після цього. Протиправні або аморальні дії можуть бути спрямовані не лише проти самого винного, а й проти його рідних, близь­ких або інших осіб, суспільства, держави тощо.

9. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності означає, що
злочин було вчинено в умовах крайньої необхідності, але з перевищенням її меж (див.
коментар до ст. 39).

10. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної
діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням зло­
чину у випадках, передбачених КК, може бути визнано обставиною, яка пом'якшує
покарання, лише у разі вчинення особою, яка виконує зазначене завдання, умисного
особливо тяжкого злочину, пов'язаного з насильством над потерпілим, або умисного
тяжкого злочину, пов'язаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпі­
лому чи настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (ч. 2 ст. 43). При цьо­
му така особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у
виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина мак­
симального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. З ст. 43).

11. Наведений у ст. 66 перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерп­
ним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й
інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення зло­
чину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; пози­
тивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я; наяв­
ність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні.

12. Згідно з ч. З ст. 66, якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, у т. ч.
прямо не визначена у ч. 1 ст. 66, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу
як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її
при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує. Так, не може бути врахована
як вказана обставина вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання,
викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, при засудженні осо­
би за статтями 116 і 123, в яких вона є обов'язковою ознакою складу злочину.

Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визна­
ються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга
або третя статті 28);

3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворож­
нечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або
громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи,
що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у
стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій
чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страж­
дає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного
стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння
або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих
засобів.

2. Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати
будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком
обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12, такою, що обтяжує покарання,
навівши мотиви свого рішення у вироку.

3. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтя­
жують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

4. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті
Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його
кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання
як таку, що його обтяжує.

1. Обставини, що обтяжують покарання,- це визначені у КК фактори, які характе-
) ють підвищений ступінь суспільної небезпеки особи винного та вчиненого ним

і ючину.

І la відміну від обставин, які пом'якшують покарання, закон (ст. 67) встановлює ви­нний перелік обставин, які обтяжують покарання. Тому суд не вправі визнавати як

і що обтяжують покарання, обставини, які не вказані у ст. 67, і має чітко дотриму-111 пся змісту обставин, визначених у ч. 1 ст. 67.

• передньою змовою - ст. 28 та коментар до неї.

І, Про поняття расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, вчи-мя злочину на ґрунті яких є обставиною, що обтяжує покарання, див. коментар до 161. В основі расової, національної ворожнечі або розбрату лежать антинаукові по­ні про неповноцінність людей певної раси, національності, а релігійної ворожнечі

розбрату - хибні уявлення про переваги одного віросповідання над іншим чи однієї фесії над іншою всередині одного віросповідання.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XI

67

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

4. Вчинення злочину у зв 'язку з виконанням потерпілим службового або громад­
ського обов'язку означає вчинення його винним з метою перешкодити правомірній діяль­
ності потерпілого у зв'язку з виконанням ним свого службового або громадського
обов'язку, а так само з мотиву помсти за таку діяльність незалежно від часу, що пройшов
з моменту виконання потерпілим своїх обов'язків до вчинення винним злочину. Під ви­
конанням службового обов 'язку слід розуміти таку діяльність особи, що входить до кола
її службових повноважень, а громадського обов'язку - здійснення спеціально покладених
на особу громадських повноважень (наприклад, члена будинкового комітету) чи будь-
яких інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (припинення правопору­
шення, повідомлення органам влади про злочин або готування до нього тощо). Про по­
няття потерпілого див. коментар до ст. 46. У тих випадках, коли злочин було спрямовано
проти родичів чи близьких потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи гро­
мадського обов'язку, це також визнається обставиною, що обтяжує покарання.

5. Під тяжкими наслідками, завданими злочином, у п. 5 ч. 1 ст. 67 розуміються ті
суспільно небезпечні (майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об'єкті кримінально-
правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу.
Визнання наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до компетенції суду, за ви­
нятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини
КК (ч. З ст. 188, ч. 2 ст. 423 та ін.). З урахуванням конкретних обставин справи тяжкими
наслідками можуть, зокрема, визнаватися: смерть однієї чи декількох осіб; значна шко­
да здоров'ю людей; майнова шкода у великому й особливо великому розмірах; масова
загибель об'єктів рослинного чи тваринного світу або забруднення довкілля, техноло­
гічна чи екологічна катастрофа; істотне порушення прав людини.

6. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що пере­
буває в безпорадному стані, має місце тоді, коли потерпілими є лише перелічені особи.

Малолітніми вважаються особи, які не досягли на момент вчинення злочину 14-річного віку. Під особою похилого віку розуміється чоловік віком понад 60 років і жінка віком понад 55 років. Але на можливість усвідомлення винним відповідного ві­кового стану особи суттєво впливають не тільки їх фактичний вік, а й зовнішній вигляд, зріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини.

Безпорадний стан - це обумовлений об'єктивними і суб'єктивними факторами стан особи, в якому вона не може чинити опір злочинцеві або уникнути злочинного посягання. В основу розуміння даного поняття може бути покладено вироблене судо­вою практикою поняття безпорадного стану при зґвалтуванні - фізичний чи психологіч­ний стан потерпілої (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хвороб­ливий або непритомний її стан тощо), за якого вона не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла вчинити опір насильнику.

7. Про поняття вагітності, а також матеріальної, службової чи іншої залежнос­
ті див. коментар до ст. 66.

8. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, яка страждає
психічним захворюванням чи недоумством, передбачає використання для вчинення
злочину двох видів осіб - малолітніх і осіб, які страждають на психічні захворювання
чи недоумство. Використання таких осіб для вчинення злочину здійснюється з прямим
умислом. Про поняття осіб, які страждають на психічне захворювання чи недоумство,
див. коментар до ст. 19.

Втягнення неповнолітніх, у т. ч. малолітніх, у злочинну діяльність у ряді випадків утворює самостійний склад злочину (наприклад, ч. З ст. 303, ст. 304).

9. Вчинення злочину з особливою жорстокістю передбачає вияв при вчиненні
злочину безжалісності, безсердечності до потерпілого, що свідчить про підвищену су­
спільну небезпеку вчиненого та особи злочинця. Особлива жорстокість належить до
числа оціночних понять. Судова практика виходить з того, що особлива жорстокість
при вчиненні злочинів проти життя та здоров'я може виявлятися у завданні потерпілому
особливих страждань шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, в т. ч. з вико-

їм. імнням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає і ерпного болю, заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для минного завдавали потерпілому особливих страждань, глумління над трупом. Діяння, мы с виявом особливої жорстокості, завжди вчиняються з прямим умислом при завдан­ні потерпілому фізичних і моральних страждань. Вони можуть бути спрямовані не ли­пи- на потерпілого, а й на інших, близьких потерпілому осіб, коли винний усвідомлю-мв, що, вчиняючи такі діяння, він спричинює йому особливі страждання.

10. Про поняття воєнного стану див. коментар до ст. 111. Надзвичайний стан - це
їливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в Україні чи в
і-мих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природ­
ної о характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до
подських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при

• пробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом на-
п и.ства. До числа інших надзвичайних подій слід, зокрема, відносити повінь, земле-

Грус, пожежу, зсув, обвал, інші події стихійного характеру, епідемію, епізоотію, епіфіто-і по, аварію, техногенну чи екологічну катастрофу, масові заворушення тощо.

11. Під вчиненням злочину загальнонебезпечним способом розуміється вчинення
ЙОГО, зокрема, такими способами, як: вибух, підпал, зараження чи отруєння водойм,
і.иоплення, використання автоматичних пристроїв, електричного струму, газу тощо.
Ичинення злочину загальнонебезпечним способом підвищує суспільну небезпечність
иминюваного злочину і особи злочинця, оскільки при цьому виникає загроза для бага-
і ьох об'єктів кримінально-правової охорони і настання тяжких наслідків.

12. Про поняття алкогольного сп'яніння, вживання наркотичних або інших одур­
манюючих засобів див. коментар до статей 21, 305, 315, 316, 322.

13. Обов'язковою умовою застосування проаналізованих вище обставин при при-
ІНВченні покарання є те, що вони усвідомлювалися винним при вчиненні злочину.

14. Суд не може ще раз враховувати як обтяжуючу покарання обставину, що визна-
Чана у відповідній статті Особливої частини КК як ознака злочину, за вчинення якого
призначається покарання (ч. 4 ст. 67). Наприклад, не можуть бути враховані як обтя-

ючі при кваліфікації відповідних злочинів такі обставини, як: вчинення злочину на фунті расової, національної чи релігійної ворожнечі чи розбрату - при кваліфікації за

' ст. ПО і ст. 161; вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового ібо громадського обов'язку - при кваліфікації за ст. 112, п. 8 ст. 115, ст. 345 та ін.; тяж-і і наслідки, завдані злочином,- при кваліфікації за ч. 2 ст. 169, ч. З ст. 204, ч. 2 ст. 238,

• і 247, ч. 2 ст. 347, ч. З ст. 424; вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпо-

июму стані - при кваліфікації за статтями 135, 152, 153; вчинення злочину з особли-иоіо жорстокістю - при кваліфікації за статтями 126 і 127; вчинення злочину з викорис-і.иіііям умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій - при ква-ін|)ікації за ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 238, ч. З ст. 402; вчинення злочину загальнонебезпечним І нособом - при кваліфікації за п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 тощо.

15. Закон (ч. 2 ст. 67) надає суду право, залежно від характеру вчиненого злочину,
НІВІвши мотиви свого рішення у вироку, не визнавати ряд з перелічених у цій статті

ґавин такими, що обтяжують покарання. Це правило не поширюється на такі обста-ІИНИ, як вчинення злочину: групою осіб за попередньою змовою; щодо малолітнього,

•би похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; щодо жінки, яка ІМІдомо для винного перебувала в стані вагітності; з використанням малолітнього або

ни, що страждає на психічне захворювання чи недоумство; з особливою жорсто-- її гю; загальнонебезпечним способом.

Іакон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян Похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. (ст. 10).

h ікон України «Про оборону України» в редакції від 5 жовтня 2000 р.

Ііікон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XI

І шиття 70

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 28).

Постанова ПВС № 4 від 27 березня 1992 р. «Про судову практику в справах про зґвалтуван­ня та інші статеві злочини» (п. 9).

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи».

Постанова ПВС № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами криміналь­ного покарання» (пункти 4, 5, 6).

Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за зло­чин, вчинений у співучасті

1. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись по­
ложеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого
особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок
яких злочин не було доведено до кінця.

2. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись по­
ложеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі
кожного з них у вчиненні злочину.

1. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (про їх понят­
тя див. статті 13-15 та коментар до них). Виходячи із загальних засад призначення по­
карання (ст. 65) і керуючись положеннями статей 66-67, суд має враховувати при при­
значенні покарання за незакінчений злочин: 1) ступінь тяжкості вчиненого особою зло­
чину (див. коментар до ст. 12); 2) ступінь здійснення злочинного наміру; 3) причини,
внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

2. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та по­
собник (ст. 27). Призначаючи їм покарання відповідно до положень статей 65-67, суд
враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину. Про особливості
кримінальної відповідальності співучасників див. коментар до статей 29-31. Характер
участі - це та роль, яку співучасник виконував у спільно вчиненому злочині: викона­
вець, організатор, підбурювач, пособник. Ступінь участі - це фактичний внесок кож­
ного із співучасників у вчинений об'єднаними зусиллями злочин.

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено за­коном

1. За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного
суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин
або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від
найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Коде­
ксу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не за­
значеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права
призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного
виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не
призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особли­
вої частини цього Кодексу як обов'язкове.

(Положення ч. 1 ст. 69 в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж пе­редбачено законом, втратило чинність, як таке, що визнане неконститу­ційним на підставі Рішення КС № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р.)

1. Закон (ч. І ст. 69) визначає дві підстави, які можуть обумовити призначення
більш м'якого покарання, ніж передбачено законом: 1) наявність декількох обставин,
пін пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

Дата добавления: 2015-05-31