Стаття 81

Розділ XII

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

так і додаткового покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 80 строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування пока­
рання (ч. З ст. 80). Ухилення від відбування покарання - це умисні дія або бездіяль­
ність засудженого, спрямовані на невиконання покарання. Перебіг давності відновлю­
ється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання.
При цьому строки давності, які спливли до моменту ухилення засудженого від відбу­
вання покарання, підлягають зарахуванню. Але у разі відновлення перебігу давності
строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 80, подвоюються. Наприклад, якщо
особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років за зло­
чин середньої тяжкості, після чого два роки відбувала покарання, протягом п'яти років
ухилялась від його відбування, а потім була затримана, але обвинувальний вирок не
виконувався (причинами цього може бути, наприклад, втрата кримінальної справи,
стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини), то вона звільняється від відбування по­
карання на підставі ст. 80 через вісім років з дня набрання чинності обвинувальним ви­
роком (тобто через рік з дня затримання).

4. Вчинення засудженим до закінчення встановлених законом строків давності но­
вого середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину свідчить про збере­
ження або навіть підвищення суспільної небезпечності цієї особи. Тому виправданим є
визначення в законі (ч. 4 ст. 80) правила, згідно з яким у такому випадку обчислення
давності починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності, які
спливли до моменту вчинення нового злочину, не підлягають зарахуванню.

5. Особи, звільнені від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків дав­
ності виконання обвинувального вироку, відповідно до ч. З ст. 88 і ч. 2 ст. 90 визнають­
ся такими, що не мають судимості.

6. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності
виконання обвинувального вироку слід відмежовувати від звільнення від кримінальної
відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, про зміст якого див. комен­
тар до ст. 49.

7. Про особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх у
зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку див. ст. 106
та коментар до неї.

Конвенція ООН про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 р. Ратифікована СРСР 25 березня 1969 р. (статті 1, 2, 4).

Статут міжнародного воєнного трибуналу від 8 серпня 1945 p. (cm. 6).

КПК(ст. 327).

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 березня 1965 р. «Про покарання осіб, винних у зло­чинах проти миру і людяності та воєнних злочинах, незалежно від часу вчинення злочинів».

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових
обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплі­
нарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути
застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу
може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбу­
вання додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за­
стосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці
довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за­
стосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин
невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умис­
ний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі,
якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний
злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин,
за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умис­
ний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка ра­
ніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протя­
гом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покаран­ня нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

І. Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним до­сягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також (іііюбігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закін­чення призначеного судом строку покарання, то в подальшому його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-лострокового звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення осудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: І) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбов­ців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці іонів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. З ст. 81 частину призна­ченого судом покарання.

Особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть бути умовно-достро- ИОВО звільнені і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими і і 81.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не може бути застосоване Ю осіб, які відбувають основне покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати пінні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт і арешту.

Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення пі і відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у са-пяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і piшоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності по­рушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Про поняття сумлін- ио.-о ставлення до праці див. коментар до ст. 91.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди ПОВИННІ враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а к дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків, іа основу визначення мінімально необхідної частини строку, після відбуття якої пиве застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, по-к'ііо тяжкість вчиненого злочину, форму вини, рецидив злочинів, вид покарання, нідбуває засуджений, а також той факт, що особа раніше звільнялася умовно-роково від відбування покарання. 2. За вказаних вище умов особа може бути умовно-достроково звільнена і від відбу-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31