Стаття 82

Розділ XII

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

вання додаткового покарання - повністю або частково. Але таким додатковим покаран­ням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Часткове звіль­нення від відбування додаткового покарання може відбутися, наприклад, у виді змен­шення строку позбавлення права обіймати певні посади, застосованого як додаткове

покарання.

При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудже­ного, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.

Якщо при умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування основного покарання суд відмовив у такому звільненні від додаткового покарання, повторний розгляд цього питання можливий лише після закінчення строків, передбачених ч. 5

ст. 407 КПК.

Коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового пока­рання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням зазначених у ч. 1 ст. 407 КПК органів може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

3. Вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від
відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину тягне
призначення судом покарання за сукупністю вироків (ч. 4 ст. 81).

4. При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування пока­
рання щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії,
помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна об­
числюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або

рішенням суду.

5. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, то суд, застосо­
вуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загаль­
ного строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому поло­
ження ч. З ст. 81.

6. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають
виконанням покарання, мають відповідати вимогам, передбаченим кримінально-вико­
навчим законодавством. Коли ці вимоги не виконано (характеристика не відображає
процесу виправлення засудженого або стосується не всього періоду відбування ним
покарання, немає даних про попередні судимості та відшкодування матеріальних збит­
ків, не подано витяг із рішення спостережної комісії або служби у справах неповноліт­
ніх тощо) і заповнити ці прогалини в судовому засіданні неможливо, суддя на стадії
підготовки справи до розгляду повертає матеріали для відповідного оформлення, а коли
недоліки виявлено в судовому засіданні,- ухвалює відповідну постанову, в якій зазна­
чає підстави для повернення матеріалів.

Відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого піс­ля умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не може бути підставою для відмови у задоволенні подання.

7. Згідно зі ст. 407 КПК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за­
стосовується суддею місцевого суду за місцем відбування засудженим покарання за
спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, спостережної комісії або
служби у справах неповнолітніх. Суд має повідомляти ці органи про час і місце судово­
го розгляду.

8. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб,
що вчинили злочини до 1 вересня 2001 p., тобто до набрання чинності новим КК, слід ке­
руватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень КК. Виходячи зі змісту зазначеного

пункту умовно-дострокове звільнення від відбування покарання названих осіб здійсню­ється з урахуванням особливостей кожної кримінальної справи за правилами, встанов­леними статтями 81 та 107 КК 2001 p., якщо вони є більш м'якими, ніж ті, що були пе­редбачені статтями 52, 52-1, 53 КК 1960 p., і, навпаки, за правилами, передбаченими статтями 52, 52-1, 53 КК 1960 p., якщо вони є більш м'якими, ніж ті, що встановлені статтями 81 та 107 КК 2001 р.

КПК (ст. 407). КВК (глава 23).

Постанова ЛВС № 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно-дострокове звічьнення від відбуван­ня покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м 'яким».

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення
волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким
покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах
строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду по­
карання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призна­
ченого вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким за­
судженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді
позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосо­
вана, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фак­
тичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин не­
великої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний
тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли
особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний зло­
чин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за
який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умис­
ний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка ра­
ніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протя­
гом невідбутої частини покарання.

5. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване
умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81
цього Кодексу.

6. Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин,
суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину
більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цьо­
го Кодексу.

І Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є важливою складовою

Прогресивної системи відбування покарання, яка дає змогу, дотримуючись мети пока-

11 и, водночас поліпшувати правове становище засудженого і зменшувати обсяг та

ірактер карально-виховного впливу на нього. У такий спосіб закон стимулює добро-

і(не відбування покарання засудженим, визначаючи, що саме від його поведінки

пою мірою залежить можливість поліпшення його правового становища.

v мовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є те, що

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31