Розділ XII. засуджений: 1) відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (ч

(шиття 83

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

засуджений: 1) відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (ч. 1 ст. 82); 2) він став на шлях виправлення (ч. З ст. 82); 3) фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.

Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива тільки при відбуванні покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Інші види покарання не можуть бу­ти замінені більш м'яким. Про поняття більш м'якого покарання див. статті 51 і 69 та коментар до них.

Закон не забороняє заміну невідбутої частини покарання на будь-яке покарання, яке є більш м'яким. Тому позбавлення волі може бути замінене засудженому не тільки на обмеження волі, а, наприклад, на арешт або виправні роботи тощо. Так само й обме­ження волі може бути замінене не тільки на арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 більш м'яке покарання призначається у межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного (тобто обраного судом більш м'якого) виду покарання і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначено­го вироком. Так, у разі заміни покарання у виді обмеження волі на строк три роки ареш­том, якщо особа фактично відбула третину призначеного покарання (один рік), більш м'яке покарання може полягати у виді арешту на строк шість місяців. У разі ж заміни покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років, якщо особа фактично відбула половину цього строку (чотири роки), більш м'яке покарання у виді обмеження волі не може бути призначене на строк більше чотирьох років.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного про­довження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.

2. Замінюючи невідбуту частини основного покарання більш м'яким, суд може звіль­
нити засудженого також і від додаткового покарання у виді позбавлення права обійма­
ти певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82). Додаткове покарання при
цьому нічим не замінюється, від його відбування засуджений звільняється повністю, і
таке звільнення від додаткового покарання вважається безумовним.

3. Відповідно до ч. 5 ст. 82 до осіб, яким покарання замінено більш м'яким, за пра­
вилами, передбаченими ст. 81, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання.

Це означає, що особа, якій, наприклад, невідбута частина покарання у виді позбав­лення волі була замінена більш м'яким покаранням — обмеженням волі, може бути умов­но-достроково звільнена від покарання у виді обмеження волі, а також повністю чи частково і від відбування будь-якого додаткового покарання, якщо вона не лише стала на шлях виправлення, а своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має безумовний і остаточний
характер і не може бути скасована через неналежну подальшу поведінку засудженого.
Проте, якщо засуджений, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин,
суд, за правилами статей 71-72, до покарання за знову вчинений злочин приєднує не­
відбуту частину саме більш м'якого, а не початкового виду покарання.

5. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії, помилу­
вання або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюва­
тись виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням

суду.

6. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовую­
чи заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, повинен виходити із загального
строку покарання, призначеного за сукупністю.

7. Згідно зі ст. 407 КПК, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким засто­
совується суддею місцевого суду за місцем відбування засудженим покарання за спільним

поданням органу, що відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у і правах неповнолітніх. Суд має повідомляти ці органи про час і місце судового розгляду. 8. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується (див. ч. 4 ст. 107).

КПК (ст. 407). КВК (глава 23).

Постанова ПВС № 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбуван­ня покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м 'яким».

Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

1. Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали
вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених
до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо
тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,
на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з ва­
гітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка
має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка
має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом криміналь­
но-виконавчої системи за місцем проживання.

4. Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залеж­
но від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити
його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування пока­
рання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частко­
во зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена
не відбувала покарання.

5. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмов­
ляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживан­
ня або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично
вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і
свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням
контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, при­
значеного за вироком.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила
новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у
статтях 71 і 72 цього Кодексу.

І. Застосування до вагітних жінок і жінок, які народили дітей під час відбування

Покарання, звільнення від відбування покарання пов'язано з недоцільністю подальшого

"ування ними покарання. Вагітність як специфічний фізіологічний стан, а також фі-

югічний та психічний стан жінки, який виникає після народження нею дитини, мо-

і, суттєво ускладнити відбування ними покарання і досягнення його мети. Тому за-

■ ування цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється: а) необ-

Ністю створити жінці та її дитині максимально сприятливі умови для проживання;

б) можливістю досягнення мети покарання без подальшого його відбування.

Умовами застосування передбаченого ст. 83 звільнення від відбування покарання є:

і і исудження жінки до обмеження волі або позбавлення волі, крім позбавлення волі на

■к оільше п'яти років за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини; 2) стан її вагітно-

пм> народження нею дитини під час відбування покарання; 3) наявність у неї сім'ї

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31