І іочинів

Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку: \ спільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що

НіСТали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; б) психічного ну особи на момент розгляду справи судом і небезпечності даного хворого для ото-

■і\ ючих, що випливає з характеру захворювання.

3. Перелік передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 94 видів примусових заходів медич-
пш о характеру є вичерпним.

Відмінність лікувальних установ з різними видами нагляду полягає в умовах нагля­чі хворими. Осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу з посиленим або су- мрим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість вчинення ними ново-і.цільно небезпечного діяння.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XIV

Стаття 95

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

4. До неосудних та обмежено осудних осіб за медичними критеріями не можуть за­
стосовуватись однакові примусові заходи медичного характеру з числа передбачених
частинами 3-5 ст. 94. З огляду на те, що надання в примусовому порядку амбулаторної
психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність
яких саме і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94), судам слід врахову­
вати, що до осіб, визнаних обмежено осудними, у разі потреби може застосовуватися
лише цей вид примусових заходів медичного характеру. Своєрідність зазначеної психіат­
ричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним особам у приму­
совому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

5. За змістом статей 20, 94 надання обмежено осудній особі амбулаторної психіат­
ричної допомоги у примусовому порядку не зумовлюється призначенням їй певного
виду покарання. Тому слід вважати, що ця допомога може надаватися таким особам
незалежно від виду призначеного їм покарання: якщо воно пов'язане з позбавленням
волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається
на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане,- на психіат­
ричні заклади органів охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.

6. Згідно з ч. 6 ст. 94 суд може передати психічно хворого на піклування родичам
або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. Такий захід не належить до приму­
сових заходів медичного характеру.

КПК (статті 416, 417).

Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.

Постанова ПВС № 7 від З червня 2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» (пункти 7, 8).

Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування приму­сових заходів медичного характеру

1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів
медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіат­
ричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допо­
могу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує
необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких приму­
сових заходів.

2. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру,
підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 мі­
сяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду
із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі
відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового
заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-
психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду
заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить
обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового
заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування
примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник пси­
хіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну
допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатрично­
го закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До
заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунту­
вання про необхідність продовження надання особі такої психіатричної до­
помоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу
медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може пе­
ревищувати 6 місяців.

3. У разі припинення застосування примусових заходів медичного харак­
теру через змінення психічного стану особи на краще суд може передати її на
піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

4. У разі припинення застосування примусових заходів медичного харак­
теру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але за­
хворіли на психічну хворобу до постановления вироку, підлягають покаран­
ню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час
відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

1. Стаття 95 передбачає можливість продовження, зміни та припинення застосуван­
ня примусових заходів медичного характеру. Таким чином, суд не лише застосовує, а й
контролює весь процес надання особі психіатричної допомоги у кримінально-право­
вому порядку. Рішення з цих питань приймається судом за заявою представника психі­
атричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу. До
чаяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність про­
довження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Комісія лікарів-психіатрів - це двоє чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до закону кожний хворий не рідше одного разу на 6 місяців оглядається комісією лікарів-психіатрів того психіатричного закладу, де він перебуває на лікуванні, і метою визначення його психічного стану і вирішення питання про можливість зміни ниду цього лікування або його припинення. Якщо у стані хворого відбудуться істотні шіни, представник психіатричного закладу подає до суду заяву разом із зазначеним висновком комісії лікарів-психіатрів.

2. За змістом ст. 95 КК, ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» зміна
примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у
ш'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіат­
ричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скоро­
ченні строку перебування у психіатричному закладі.

Адміністрація психіатричного закладу за відсутності рішення суду не має права на свій розсуд припинити обов'язкове лікування. Підставою для припинення чи зміни примусових заходів медичного характеру є видужання особи або значне поліпшення її психічного стану, коли це виключає суспільну небезпеку хворого, незалежно від термі­ну його перебування у психіатричному закладі. При цьому тяжкість раніше вчиненого особою діяння значення не має.

3. Згідно з ч. З ст. 95 суд може передати психічно хворого на піклування родичам
■бо опікунам з обов'язковим лікарським наглядом, що не є примусовим заходом медич­
ного характеру.

4. Якщо застосування примусових заходів медичного характеру припиняється через
нидужання осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу
до постановления вироку, вони підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які
іахворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подаль­
шому відбуванню покарання. При цьому у випадках спливу строку давності притяг­
нення до кримінальної відповідальності, скасування кримінального закону, наявності
ікта про амністію та інших підстав, передбачених законом, за згодою особи, щодо якої
розглядається справа, коли така згода необхідна, суд закриває кримінальну справу.

5. Провадженню по застосуванню примусових заходів медичного характеру власти-
іч особливі завдання, спеціальний предмет доказування, особливе процесуальне стано-
ммще ряду його учасників, особливості змісту і форми деяких процесуальних рі­
шень тощо.

Не лише підстави застосування примусових заходів медичного характеру, а й порядок досудового слідства та судового розгляду в справах щодо осіб, визнаних неосудними, або таких, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, під-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31