Розділ V. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб

Строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за
попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Примітка. Великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста міні­мальних розмірів заробітної плати.

(Кодекс доповнено статтею 159-1 згідно з Законом № 3504-IV від 23.02.2006 р.)

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений законом по­рядок фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку), яким за­безпечується рівність виборчого права. Відповідно до Конституції та виборчих законів України вибори є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних заса­дах Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі (рівність пасивного вибор чого права) забезпечується, зокрема, забороною використання для фінансування вибор чої кампанії у передбаченому законом порядку інших коштів, крім коштів Державного

пюджету України, місцевих бюджетів, виділених на підготовку та проведення виборів, і а коштів виборчих фондів відповідних суб'єктів виборчого процесу.

Предметом цього злочину є фінансова (матеріальна) підтримка, яка може мати ви-иіяд грошових коштів, матеріальних цінностей (оргтехніки, комп'ютерів, меблів, пала-іок для здійснення передвиборної агітації тощо), послуг з виготовлення та поширення ІГІтаційних матеріалів. Агітаційні матеріали можуть бути спрямовані на спонукання іпіборців голосувати як за, так і проти певного кандидата, партії (блоку). До таких матеріалів відносяться, зокрема: виборчі листівки, плакати, інші друковані видання та носії зовнішньої реклами, в яких/на яких розміщено матеріали передвиборної агітації, шдеофільми, аудіо- та відеокліпи з політичною рекламою тощо.

2. Об'єктивна сторона порушення порядку фінансування виборчої кампанії канди-II і а, політичної партії (блоку) може виражатись у двох формах:

1) надання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої
кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 1 ст. 159-1);

2) використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні вибор­
чої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 2 ст. 159-1).

Надання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки та її використання утво­рюють склад злочину, передбаченого цією статтею, якщо: а) вони стосуються здійснен­им виборчої кампанії; б) йдеться про виборчу кампанію кандидата, політичної партії (б юку).

Виборче законодавство не містить визначення поняття «виборча кампанія». Нато-

гь воно використовує та визначає зміст такого поняття як «виборчий процес». Сто-

I опію положень ст. 159-1 виборчу кампанію можна визначити як складову виборчого

процесу, яка полягає у здійсненні відповідними суб'єктами (кандидатами, політичними

м іртіями (блоками)), визначених виборчим законодавством виборчих процедур з відпо-

ного виду виборів - президентських, парламентських, місцевих. Під кандидатами у

ти статті розуміються особи, які в установленому виборчим законодавством порядку

иріхстровані кандидатами на пост Президента України, кандидатами у народні депута-

іи України, кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

і іьських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та се-

юпольської міських рад, кандидатами на посаду сільського, селищного, міського

юви. Тобто, під категорію «кандидати» у цьому разі попадають кандидати, які бало-

ться як по одномандатних (мажоритарна система), так і багатомандатних виборчих

мах (пропорційна система). Склад розглядуваного злочину утворює надання/ви-

'іістання фінансової (матеріальної) підтримки політичній партії (блоку), яка бере

и и, у виборчому процесі як його суб'єкт (на місцевих виборах - це місцева органі-

пя партії чи блок таких організацій). Разом з тим, об'єктивну сторону порушення

рядку фінансування виборчої кампанії можуть утворювати дії щодо надан-

імікористання фінансової (матеріальної) підтримки політичній партії (блоку) й поза

іми виборчого процесу. Зокрема, це може мати місце тоді, коли така підтримка на

Порушення визначеного законом порядку фінансування діяльності політичних партій

н і ься політичній партії для здійснення виборчої кампанії ще до початку виборчого

оцесу. Тобто для наявності складу злочину, передбаченого ст. 159-1, момент надання

і.шої підтримки не є важливим, основне - це її незаконний характер та спрямова-

ИІі 11. - для здійснення відповідним суб'єктом виборчої кампанії.

Надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кан­ну, політичній партії (блоку) утворює склад цього злочину, якщо вона здійсню-і і порушенням встановленого законом порядку в один із способів, вказаних у ч. 1 і 159-1, а саме шляхом: 1) передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на ііатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками; 2) виготовлення або ірення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з ви­но фонду за необгрунтовано заниженими розцінками; 3) оплати виготовлення чи прения таких матеріалів.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

і шиття 159-1

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Усі три способи вчинення цього злочину передбачають порушення виборчого зако­нодавства в частині визначеного ним порядку фінансового та матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів. За встановленим таким законодав­ством порядком витрати на підготовку та проведення виборів здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (президентські та парламентські ви­бори), місцевих бюджетів (місцеві вибори) та коштів виборчих фондів партій (блоків) і кандидатів. Формування виборчих фондів партій (блоків) і кандидатів здійснюється в порядку, строки, із джерел та у розмірах, визначених виборчим законодавством. Лише з цих фондів здійснюється передвиборна агітація кандидатів, партій (блоків).

Передача грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками передбачає надання кандидату, партії (блоку), по-перше, грошових коштів поза виборчим фондом, по-друге, матеріальних цінностей без будь-якої оплати з боку кандидата, партії (блоку) чи за оплату, яка необ­грунтовано занижена. Питання про те, яка оплата за матеріальні цінності є необгрунто­вано заниженою, є питанням факту і потребує свого вирішення з урахуванням визна­чення середньостатистичних розрахунків у конкретному регіоні, які стосуються пере­дачі таких цінностей на умовах договорів купівлі-продажу, оренди чи на інших умовах.

Виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необгрунтовано заниженими розцінками, полягає у здійсненні вказаних виборчих процедур без оплати з виборчого фонду взагалі або з оплатою з такого фонду, яка провадилася за необгрунтовано заниженими розцінка­ми. Особливістю цього способу злочинного порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) є те, що фінансова (матеріальна) підтрим­ка вказаним суб'єктам виборчого процесу надається шляхом вчинення дій, спрямова­них на забезпечення проведення передвиборної агітації,- суб'єкт злочину безпосеред­ньо забезпечує виготовлення або поширення агітаційних матеріалів. Наприклад, суб'єкт виготовляє та/або розповсюджує виборчі листівки, плакати або інші агітаційні матеріали. Вирішення питання про обгрунтованість розцінок за виготовлення або по­ширення агітаційних матеріалів має здійснюватися у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, виду агітаційних матеріалів, способу їх виготовлення та поши­рення, існуючих в регіоні цін на такого роду послуги тощо. При цьому слід враховува­ти той факт, що виборче законодавство регламентує порядок встановлення розцінок вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передви­борної агітації за рахунок виборчих фондів кандидатів, партій (блоків) на президент­ських, парламентських та місцевих виборах. Так, на парламентських та місцевих виборах такі розцінки встановлюються відповідним ЗМІ і не можуть перевищувати розміру се­редньоарифметичного значення ціни за комерційну рекламу (рекламу, розповсюдження якої має на меті отримання прибутку) за перші три квартали року, що передує року проведення виборів. При цьому ЗМІ можуть розраховувати такі розцінки вартості оди­ниці друкованої площі та одиниці ефірного часу окремо для робочих днів окремо для вихідних та святкових днів, а також окремо для різних за кількістю потенційної ауди­торії періодів ефірного часу чи друкованої площі.

Натомість при вчиненні цього злочину шляхом оплати виготовлення чи поши­рення агітаційних матеріалів суб'єкт злочину самостійно не здійснює виготовлення чи поширення таких матеріалів, а лише оплачує їх, діючи всупереч встановленому ви­борчим законодавством порядку фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів. Згідно з таким порядком фінансування передвиборних агітаційних заході и чи матеріалів з інших джерел ніж за рахунок коштів Державного бюджету України ті місцевих бюджетів, спеціально виділених для підготовки та проведення виборів, та кош­тів виборчих фондів кандидатів, партій (блоків), незалежно від наявності погодження ч партіями(блоками) чи кандидатами, забороняється. Оплата виготовлення та поширення агітаційних матеріалів може здійснюватися лише із зазначених джерел і у спосіб і;і суб'єктами, визначеними виборчим законодавством.

Використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні ви-борчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) передбачає використання у М іначених цілях грошових коштів або матеріальних цінностей, наданих для здійснення Виборчої кампанії кандидатом, партією (блоком), з порушенням встановленого законом порядку. Таке використання може включати у себе будь-які витрати, які несе кандидат, Партія (блок) при здійсненні своєї виборчої кампанії. Це можуть бути витрати, зокрема, 11.і ідійснєння передвиборної агітації, придбання та використання транспортних засо-"ін і засобів зв'язку, обладнання, інвентарю, оргтехніки, оплати праці осіб, залучених

шдатом, партією (блоком) до здійснення їх виборчої кампанії.

Вживання у ч. 2 ст. 159-1 поняття з порушенням встановленого законом порядку Оіначає, що складом цього злочину охоплюється використання у виборчій кампанії як і ротових коштів та матеріальних цінностей, що надаються поза виборчим фондом від-ипііідного суб'єкта виборчого процесу, так і грошових коштів з виборчого фонду такого

«ста, але з порушенням встановленого законом порядку використання таких кош­ті Зазначений порядок передбачає, зокрема, відповідні процедури відкриття рахунків шіоорчого фонду кандидата, партії (блоку), призначення розпорядників виборчого фон-і\. формування виборчого фонду, витрачання коштів такого фонду.

Надання та використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки для здій-(иення виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) утворюють склад злочи-

передбаченого ст. 159-1, лише у разі, якщо така підтримка надається або використо-іу< м.ся у великому розмірі. Згідно з приміткою до ст. 159-1 великим розміром у цій

і її визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, ЩО перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у дис­позиціях частин 1 та 2 ст. 159-1 дій.

3. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159-1,- загальний, а злочину, передбаче­
ною ч. 2 цієї статті,- спеціальний (кандидат, уповноважений представник кандидата,

Ювірена особа кандидата, уповноважена особа). Порядок набуття та втрати статусу цих • низначається виборчим законодавством.

4. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.
¹ '"піГязковою ознакою суб'єктивної сторони є відповідна спрямованість надання фі-
И інсової (матеріальної) підтримки - для здійснення виборчої кампанії кандидату, полі-
Гичній партії (блоку).

5. Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення за попередньою змовою гру­
пі но осіб. Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та ко-
чгшар до неї.

6. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії
і" юку), яке тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 159-1, слід відмежову-
ИТИ від такого адміністративного правопорушення, як порушення порядку надання
фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії, передбаченого

.'12-15 КАП. Останнє полягає у порушенні порядку надання фінансової (матеріаль-

) підтримки для здійснення виборчої кампанії, якщо у зазначених діях відсутній

і злочину. Таким чином, вказане адміністративне правопорушення може мати міс-

шше у разі, по-перше, коли воно вчинене у формі надання фінансової (матеріальної)

..... римки, по-друге, коли така підтримка надається не у великому розмірі, по-третє,

її відсутні інші ознаки складу злочину, передбаченого ст. 159-1.

Ічкон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 2005 року.

І, ікон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 року пиштті 11, 68, 69).

Іакон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місце­вих /нк) та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004року (розділ XII).

Іакон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 року (розділ IV).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздіч V

і іп,ііііііі>і 160

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим
чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у
референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою
службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо непра­
вильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені чле­
ном комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на строк від одного до п'яти років.

1. Положення цієї статті конкурують з відповідними положеннями статей 157, 158
та 159. її збереження у КК після прийняття нової редакції цих статей є помилкою, яка
сталася в результаті безсистемних змін кримінального закону у цій частині. Наявність
такої конкуренції ускладнює застосування положень кримінального закону, які визна­
чені статтями 157-160. Така ситуація вимагає невідкладного законодавчого узгодження
положень цих статей (передбачення відповідальності за злочини, пов'язані з порушен­
нями референдумного законодавства, лише статтею 160 або виключення цієї статті із
КК). До таких законодавчих змін ця конкуренція на практиці має вирішуватися за пра­
вилами вирішення конкуренції кримінально-правових норм з урахуванням при цьому
положень ст. 5 про зворотну силу кримінального закону, який частково пом'якшує кри­
мінальну відповідальність, а частково її посилює.

2. Суспільна небезпека злочину полягає у тому, що його вчинення перешкоджає
громадянам вільно здійснити своє право на участь у всеукраїнському та місцевих рефе­
рендумах, порушує порядок їх проведення, може вплинути на результати голосування і
на вирішення питання, з якого проводиться референдум.

3. Об'єктом його є право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих рефе­
рендумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або
місцевого референдумів.

4. Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму; до яких,
зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи з прове­
дення референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи ре­
ферендуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для збирання підпи­
сів громадян під вимогою про проведення референдуму; підсумковий протокол щодо
загальної кількості підписів громадян; списки громадян, які мають право брати участь у
референдумі; протокол засідань комісії з референдуму; бюлетень для голосування.

5. З об'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не братії
участь у референдумі;

2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму;

3) підроблення документів референдуму;

4) приписування голосів;

5) неправильного підрахунку голосів;

6) порушення таємниці голосування.

Нчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, припису-м.ііши чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підля-і н кваліфікації за ч. З ст. 160.

Поняття перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати участь і референдумі за своїм змістом є ідентичним такому поняттю, передбаченому у ст. 157. Цс може виразитись, зокрема, у невключенні громадянина, який досяг 18 років і пі пювідно до чинного законодавства має право брати участь у референдумі, до списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, незабезпеченні можливості очнайомитися із такими списками і перевірити правильність їх складення, перешко-іііні явці громадянина чи, навпаки, примушуванні його до явки на дільницю для го-нкування, примушуванні голосувати певним чином (причому у такому разі для квалі­фікації діяння за ст. 160 не має значення, чи збігається позиція громадянина щодо вине-н о на референдум питання з позицією, до якої його примушують). Перешкоджання вести агітацію може полягати у прямій забороні вести агітацію ■ чи «проти» прийняття рішення, що виноситься на референдум, або створенні умов, \ неможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. При цьому для ііфікації діяння за ст. 160 не має значення, перешкоджав винний проведенню агіта­ції членами ініціативної групи по референдуму чи будь-яким іншим громадянам, які пронодять таку агітацію. Перешкоджання вести агітацію з питань референдуму утво­рює склад розглядуваного злочину, якщо воно вчинено у певний час - до дня прове- іня референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який прово-іи і і.ся голосування з питання (питань), винесених на цей референдум.

І і казані діяння можуть бути вчинені одним із способів, названих у ч. 1 ст. 160,- шля- ІОМ насильства, обману, погрози, підкупу. Про їх поняття див. коментар до ст. 157. Що і тсусться вчинення вказаних діянь іншим чином, то це поняття охоплює будь-які, крім НІ і на 11 их вище, способи перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати їсть у референдумі або вести агітацію до дня проведення референдуму (наприклад, її імова забезпечити належні умови для проведення референдуму чи проведення агітації). Під приписуванням голосів слід розуміти таке, що не відповідає дійсності визна-■нііия (у бік збільшення): загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні; ■ і 11.кості громадян, які проголосували за схвалення поставленого на референдум проек-ікону, рішення; кількості громадян, які проголосували проти його схвалення. Приписування голосів можливе як у процесі підрахунку голосів на дільниці для і" іосування, так і в процесі встановлення результатів референдуму сільською, селищ­ною, районною, міською, районною в місті, обласною комісією з референдуму, комі-. и ю Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, Центральною комі-и ю із всеукраїнського референдуму.

І Іе може розглядатися як приписування голосів неправильне визначення кількості бю-

іг і снів, визнаних недійсними, оскільки: по-перше, на підставі таких бюлетенів неможливо

и. і.іновити дійсне волевиявлення громадян, по-друге, в результаті таких дій не відбуваєть-

ібільшення голосів, поданих «за» чи «проти» поставленого на референдум проекту рі-

Шення, а також збільшення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

І Іоняття підроблення за своїм змістом є аналогічним поняттю підробка, яке вжива-

і гься у ст. 158 (див. коментар до ст. 158).

іавідомо неправильний підрахунок голосів означає порушення встановленого порядку підрахунку голосів (недотримання послідовності, непогашення невикориста­них бюлетенів тощо), неправильне встановлення загальної кількості виборців (на

..... кретній виборчій дільниці, у конкретному окрузі, в Україні загалом), безпідставне

інання дійсного бюлетеня для голосування на референдумі недійсним чи, навпаки, ііісного - дійсним, умисне зменшення або збільшення кількості громадян, які го-\ вали за схвалення поставленого на референдумі рішення, або кількості громадян, і олосували проти його схвалення. Про поняття порушення таємниці голосування коментар до ст. 159. І (сіл злочин у перших його двох формах вважається закінченим з моменту, коли в

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

(шиття 161

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне пе­решкоджання здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референду­мі, вести агітацію до дня проведення референдуму. В інших формах він є закінченим з моменту фактичного вчинення дій, які їх утворюють.

6. Суб'єкт злочину у перших його двох формах - загальний, а в останніх чотирьох -
спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа).

Вчинення злочину у перших його двох формах членом комісії з проведення рефе­рендуму або іншою службовою особою є кваліфікуючою ознакою цього злочину і по­требує кваліфікації за ч. 2 ст. 160.

До членів комісії з проведення референдуму належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Конституція України (статті 19, 38).

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від З липня 1991 р.

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расо­вої, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релі­
гійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності
або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а
також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи не­
прямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, ре­
лігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчи­
нені службовою особою,-

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчи­
нені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі
наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є рівність громадян у їх конституцій­
них правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу
людини і громадянина. Факультативним додатковим об'єктом можуть бути честь і гід­
ність особи, її життя, здоров'я, власність, встановлений порядок виконання службови­
ми особами своїх повноважень.

2. Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець
або особа без громадянства.

3. З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі:

1) дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності;

2) образи почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкі­
ри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо-

пня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище
ознаками.

Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної во­рожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, при­ниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути: пуб-пчпі підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони предста- ІНИКІв відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо не­правдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної ипііятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквія­ми національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи підправлення релігійних культів, знищення або пошкодження пам'ятників чи споруд, які пиляють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушу-иапня до відмови від своєї національності тощо. Діяння, умисно вчинені з метою повного ібо часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи, а Гакож публічні заклики, виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких діянь з Метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів утворюють склад геноци-I) і потребують кваліфікації за відповідною частиною ст. 442.

Образа почуттів громадян у зв 'язку з їх релігійними переконаннями передбачає І кривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігій­них громад, конфесій, напрямів та течій (православних, католицьких, протестантських, ■ і.ірообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установ-нному порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релі-і німих зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії. Релігійні пе- рвнонання - це переконання у правильності певного світогляду (тієї чи іншої віри або ітеїзму). Образа почуттів громадян у зв'язку з їх прихильністю до релігійних течій, які юронені в Україні у зв'язку з тим, що їх діяльність порушує права і свободи інших ЯЮДей, створює напругу в суспільстві (наприклад, так звані сатаністи, «Біле братство»), ііс може розглядатися як злочин, передбачений ст. 161.

Якщо образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями супроводжу- іалась пошкодженням релігійних споруд чи культових будинків, паплюженням або зни­женням релігійних святинь, перешкоджанням здійсненню релігійного обряду, такі дії слід кпмліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 і статтями 178, 179 чи 180.

У Рекомендації Комітету міністрів державам-учасницям з питань «розпалювання ненависті» розпалення ненависті трактується як поняття, що покриває усі форми са-нираження: поширення, провокування, стимулювання або виправдання расової нена- ІИСТІ, ксенофобії, антисемітизму або інших видів ненависті на основі нетерпимості, включаючи нетерпимість у виді агресивного націоналізму або етноцентризму, дискри­мінації і ворожості щодо меншостей, мігрантів і осіб з емігрантськими коренями.

Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискриміна­ційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої консти-і\ цінні та інші права. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадя­нин наділений за законом, зокрема, права на: охорону здоров'я; освіту; на користування і Навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови; розвиток національних культурних тра- ІИЦІй; свободу пересування (у т. ч. депортація або примусове переміщення населення з мі-* ЦЯ його споконвічного проживання); підприємницьку діяльність; участь в управлінні дер-вними справами; судовий захист; створення культурних і навчальних закладів націо-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

і таття 161

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

нальних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав гро­мадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приводами, які маскують собою справжню позицію стосовно тих чи інших громадян за переліченими у ч. 1 ст. 161 ознаками.

Якщо обмеження прав громадян за вказаними ознаками полягало у перешкоджанні здійсненню виборчого права чи права брати участь у референдумі, порушенні недотор­канності житла, порушенні таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, грубому порушенні права на працю, освіту, безоплатну медичну допомогу, то вчинене за наяв­ності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 та статтями 157-160, 162, 163, 172, 175, 183, 184.

Встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян передбачає встановлення. у т. ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та інших пи­тань тощо за вказаними ознаками.

Злочин є формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 161 дій. У третій формі цей злочин є закінченим з моменту фактичного обме­ження прав громадян за описаними вище ознаками.

4. Суб'єкт злочину - загальний. При цьому не має значення, чи вчинено злочин
представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси
або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб'єкт злочину і потер­
пілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. У третій фор­
мі він може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Крім того, для першої
його форми характерною є наявність спеціальної спрямованості - розпалити націона­
льну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити на­
ціональну честь і гідність представників окремих національних груп. Якщо такі дії
вчинюються з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етніч­
ної, расової чи релігійної групи, вони за наявності підстав повинні розглядатися як ге­
ноцид і кваліфікуватися за ст. 442.

Ставлення винного до тяжких наслідків (ч. З ст. 161) може бути тільки необережним.

Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності або ставлення до релігії, поєднане з умисним вбивством або умисним тяжким ті лесним ушкодженням, з умисним знищенням або пошкодженням майна, що заподіяло шкоду у великих чи особливо великих розмірах, або з умисним пошкодженням чи зруйнуванням релігійної споруди чи культового будинку потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 161 та статтями 115, 121, 194 або 178.

6. Кваліфікованими видами цього злочину (ч. 2 ст. 161) є дії, зазначені у ч. 1 ст. 161 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особ­ливо кваліфікованими (ч. З ст. 161) - дії, передбачені ч. 1 чи ч. 2 ст. 161, які: 1) були вчи нені організованою групою; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під насильством слід розуміти лише фізичне насильство: нанесення удару, заж> діяння побоїв, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також інші на сильницькі дії, пов'язані, наприклад, з фізичним примушуванням жінки до вчинення аборту або з незаконним позбавленням волі. Обман полягає у повідомленні потерпіло му завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій чи обставин з метою створити неправильне уявлення про них.

Змістом погроз охоплюється психічне насильство, яке проявляється у залякуваній заподіянням фізичної, матеріальної чи іншої шкоди: вчинити вбивство чи статевий зло чин, заподіяти тілесні ушкодження, знищити чи пошкодити особисте майно, розголоси ти відомості, які ганьблять потерпілого, тощо.

Фізичне та психічне насильство можуть супроводжуватись вимогами до потерпіло-II) виїхати в іншу місцевість чи за межі України, не відвідувати певні місця, залишити

чу чи навчання, вийти з лав певної партії тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель двох чи більше людей, у т. ч. в ре-11.гаті доведення їх до самогубства внаслідок систематичного цькування на націо-и.ічьному, расовому чи релігійному ґрунті або в результаті неправомірного обмежен­им прав чи встановлення привілеїв, а під іншими тяжкими наслідками — смерть од­ною потерпілого, заподіяння одному, двом чи більше потерпілим необережного Гшжкого тілесного ушкодження, необережне зруйнування чи пошкодження спору-і існь, які мають важливе історичне чи культурне значення, заподіяння великої мате­ріальної шкоди, виникнення масових заворушень, розрив дипломатичних стосунків з пішою державою тощо.

І Іро поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений

пальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК, а організованої групи -м 28 та коментар до неї.

7. Наявність у КК статті 161 фактично виключає можливість застосування п. З ч. 1 і 67, оскільки у випадках, коли будь-який злочин (крім злочину, передбаченого

110, коли він поєднаний з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі) «мішено на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, він має і" іаїково кваліфікуватися за ст. 161.

N. Ратифікований Україною 21 липня 2006 р. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного (ірактеру, вчинених через комп'ютерні системи, передбачає зобов'язання України і риміналізувати дії, що полягають, зокрема, у: 1) зробленій через комп'ютерну систему поі розі вчинити будь-який тяжкий чи особливо тяжкий злочин із расистських та ксе- иофобських мотивів; 2) умисній незаконній публічній образі особи (групи осіб) з моти-іі і и її (їх) раси чи кольору шкіри.

Між тим, положення ст. 161, хоча і передбачають відповідальність за дії по суті ра-

іського та ксенофобського характеру, однак, по-перше, погроза в ч. 2 ст. 161 висту-

нише одним із можливих способів вчинення цього злочину, по-друге, ст. 161 перед-

іе кримінальну відповідальність за образу почуттів громадян лише у зв'язку з їхніми і■■ мі ійними переконаннями або за вчинення умисних дій, спрямованих на приниження Національної честі та гідності, і не визнає злочином образу через належність до певної

п або через колір шкіри.

Тому зазначені у Додатковому протоколі відповідні дії до імплементації його по-нь у кримінальне законодавство України не можуть вважатися такими, що тягнуть і і'іімінальну відповідальність.

Конституція України (статті 21, 24, 35).

Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року

Ц. Ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. ■ І" ст. 2). Ратифікована Українською РСР 21 січня 1969р.

/'(Пікова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. (cm. 6). Ратифіко-і Україною 9 грудня 1997р.

Іодатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютерні системи, від 28 січ-

03 р. Ратифікований Україною 21 липня 2006 р.

Ькларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або пе-

чапь від 25 листопада 1981 p. (cm. 3).

Ькларація про раси та расові забобони від 27 листопада 1978 p. (cm. 1). Рекомендація Комітету міністрів РЄ державам-учасницям з питань «розпалювання нена-Vg R (97) 20 від ЗО жовтня 1997р.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

і таття 162

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p. (cm. 24). Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи».

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, неза­
конне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи
інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.-

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства
чи з погрозою його застосування,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Об'єктом злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.

2. Його предметом може бути житло або інше володіння особи.

У контексті цієї статті житлом фізичної особи слід визнавати житловий будинок, квар­тиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господар­ського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об'єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспортний засіб).

3. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа - громадянин
України, особа без громадянства або іноземець. Порушення встановленого законом по­
рядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі,
не утворює склад злочину, передбачений ст. 162. Такі дії за наявності для того підстан
можуть розцінюватись як самоправство, перевищення влади чи службових повнова
жень або інший злочин.

4. З об'єктивної сторони порушення недоторканності житла може бути вчинене у формі:

1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи;

2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку;

3) незаконного виселення;

4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

У всіх випадках злочин характеризується незаконним способом вчинення. Тобто, за певних підстав і умов проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, виселення особи тощо є правомірними. Кримінально караною характеру вони набувають саме у зв'язку з незаконністю їх здійснення.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розумі ти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законною володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленою

законом порядку.

Незаконний огляд — це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщеп ня чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою ме тою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, бе І складання протоколу тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавстві огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постане вою судді, яка виноситься з додержанням встановленого законом порядку. У невідкла і них випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмоиоі" згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено беї постанови судді.

Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому во-

10 нині особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо

їлочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї

на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; служ-ою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити;.') службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (і и ним, працівником органу дізнання), але: а) за відсутності підстав для проведення Обшуку (коли не порушено кримінальну справу або за відсутності достатніх даних про П що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші мети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі або забез-■і пня цивільного позову, заховані в певному приміщенні або місці чи у будь-якої N "ни, а також про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець); І) 3 порушенням процесуального порядку його проведення (без вмотивованої постано-■іи судді, без участі понятих, без складання протоколу, без роз'яснення обшукуваним, інтим і відповідним представникам їхніх прав тощо). Відповідно до кримінально-прпцесуального законодавства, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком їдкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. У невід-иіих випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім пере-іупанням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого воло-IIя особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазнача-я причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Під незаконним виселенням слід розуміти виселення із займаного житлового приміщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом. ііі шовідно до чинного законодавства примусове виселення громадянина із житла може п місце лише за рішенням суду у визначених законом випадках. Незаконним слід мііати також виселення, здійснене неуповноваженою на те особою. До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути від-ю самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди • і власника, незаконне проведення виїмки тощо. Термін «інші дії» дає підстави го­ні п про те, що склад розглядуваного злочину утворюють будь-які дії, що полягають їм правомірному проникненні у житло чи інше володіння громадянина.

Порушення недоторканності житла у невідкладних випадках, пов'язаних із вряту-

' 11111 я м життя людей та майна, необхідності затримання злочинця, у т. ч. шляхом про-

иня з недотриманням установлених процесуальним законом вимог огляду чи об-

ме утворює складу злочину, передбаченого ст. 162.

і.ікінченим цей злочин вважається з моменту вчинення описаних у диспозиції ч. 1 і 162 дій.

5. Суб'єкт злочину загальний.

<> і суб'єктивної сторони злочин характеризується лише прямим умислом. Винний >млює, що порушує недоторканність житла громадян шляхом вчинення вказаних іій, і бажає їх вчинити.

Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є вчинення його: 1) служ-ію особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладе-

Чагальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК. Поняттям насильство у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162, охоплюється н чке фізичне насильство. Заподіяння в процесі порушення недоторканності житла юго середньої тяжкості тілесного ушкодження за кваліфікуючих обставин, умис-■ ■ і мжкого тілесного ушкодження або смерті потребує кваліфікації дій винного за пііістю злочинів- за ч. 2 ст. 162 та статтями 115, 119, 121, ч. 2 ст. 122. Порушення недоторканності житла, вчинене службовою особою, є спеціальним і перевищення влади або службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і

Дата добавления: 2015-05-31