Етичні ідеї володимира мономаха

Моральні ідеї Володимира Мономаха стверджували ідеали християнської поведінки: "Їжі та напоям бути без шуму великого, при старих мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодшими любов мати, без лукавства розмовляючи, побільше розуміти; не лютувати словом, не хулити у розмові, не сміятися багато…" У знаменитому "Повчанні", що містить низку моральних настанов, Володимир Мономах висвітлює проблеми соціально-педагогічного змісту, й виступає проти вбивств, лінощів: "ні правого, ні винного не вбивайте, і не повелівайте вбивати його", "не давайте сильним погубити людину", "старих шануй, як отця, а молодих - як братів", "шануйте гостя, звідки він до вас не прийде,- чи простий, чи знатний, чи посол", "а коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учитесь", "лінощі ж- усьому [лихому] мати: що [людина] вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того не вчиться".

Слід також відзначити, що специфічною рисою моралі києворуського "любомудрія", є кордоцентризм. Давні філософи стверджували, що "...у людини, котра є точкою перетину світу благодаті і світу гріха, центр цих протидіючих сил- серце, яке, зводить воєдино мисль, волю, віру".

Морально-етична культура слов'ян у період державного занепаду Київської Русі зображена у поетичному творі "Слово о полку Ігоревім", написаному напередодні татаро-монгольської навали. Розкриваючи властиві народу милосердя, вірність, любов, віру, надію, невідомий автор у той же час підкреслює згубність таких моральних рис, як ненависть, заздрість, помста, братовбивство, ворожнеча, невтримне прагнення до багатства і слави. Він указує на духовну причину нещастя - духовне падіння князівської еліти, нехтування нею вищих моральних законів. Автор звертається до князів із закликом до єднання: "Ярослав і всі онуки Всеслава! Вже схиліть прапори свої, вкладіть в піхви мечі свої ушкоджені, тому що утратили ви славу дідів. Своїми крамолами почали ви наводити поганих на землю Руську, на надбання Всеслава. Через усобиці адже пішло насильство від землі Полоцької!". Він попереджував про неминучу кару, коли забуваються Божі заповіді.

Історичні факти свідчать, що моральне життя того періоду рухливе й енергійне, і хоч народ був фізично надламаний, але духовно непохитний. Літописи розповідають про героїчні подвиги русичів, їхню стійкість, непримиренність до ворога, прагнення до перемоги, про їх любов до Бога і батьківщини, відданість: "Батиєві сили великі були і непоборні; один рязанець бився з тисячею, а два - з десятьма тисячами... хоробро і мужньо... так, що всі полки татарські дивувалися міцності і мужності рязанського воїнства... жоден не повернув назад..." Також у літописах наводяться приклади моральної стійкості князів. Так, на вимогу хана Батия, відомого своєю пристрастю - похіттю, дати йому "зазнати краси дружини", князь Федір Юрійович Рязанський відповів: "Не гоже нам, християнам, водити до тебе, нечестивого царя, дружин своїх на блуд. Коли нас здолаєш, тоді і дружинами нашими володіти будеш". За цю відповідь він був жорстоко убитий. Коли ж цар Батий, за відмову від християнської віри хотів вилікувати "знемагаючого від тяжких поранень" князя Олега Інгваревича, то останній "...докорив царя Батия і назвав його безбожним ворогом християнства", за що був розсічений на частини ножами.

Дата добавления: 2015-05-26