Совість як морально-етичний феномен

Поняття моральний обов’язок

Обов’язок позначає таке моральне усвідомлення належного, за якого здійснення останнього постає перед особою як її нагальне практичне завдання. Обов'язок — це сукупність моральних зобов'язань люди­ни перед суспільством. Він виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов'язки, котрі повинен виконува­ти індивід у силу суспільної необхідності. Проблема обов'язку є проблемою співвідношення особистого і суспільного інтере­су. З усієї великої кількості теоретичних суджень про обов'я­зок важливо виділити концепцію Канта, який поклав це поняття і категорію в основу своїх пошуків сутності мораль­ності, який бачив у обов'язку головний принцип її чистоти. Специфічний зміст обов'язку, що міститься у суспільних моральних вимогах, може бути розкритий через визначення його видів. Різні види обов'язку зумовлені змістом сфер діяль­ності й стосунків людей, в яких виконання належного може гарантувати гармонійне узгодження суспільних і особистих інтересів. Так, трудова діяльність підтримується професійним обов'язком, товариським обов'язком перед колективом; гар­монійні стосунки між людьми встановлюються завдяки вико­нанню дружнього обов'язку; щастя сімейних стосунків вияв­ляється залежним від виконання подружнього та батьківського обов'язку. Важливо виділити і патріотичний обов'язок як зобов'язаність і відповідальність перед батьків­щиною. У житті людей між окремими видами обов'язку мо­жуть виникати суперечності (наприклад, між обов'язком пе­ред колективом і сімейним обов'язком), розв'язання якого залежить від системи цінностей особистості і суспільства, здатності до узгодження норм і спонукань, можливостей оцінки і вибору.

Розуміння морального обов'язку завжди пов'язується з добровільністю, дією за внутрішнім переконанням. Обов'я­зок, виконуваний через страх чи заради винагороди, втрачає статус морального обов'язку. Багато стосунків сховані від су­спільного контролю. Сформованість почуття обов'язку, розуміння його дозволяє і примушує робити добро, чинити за со­вістю не тільки згідно з вимогами суспільства, а й згідно з внутрішніми переконаннями.

Обов'язок — вища моральна зобов'язаність, що стала внутрішньою якістю і стимулом вільної поведінки особистос­ті, це органічна необхідність, що узгоджує особисті й суспільні інтереси.

Совість — категорія етики, що характеризує здат­ність особистості здійснювати самоконтроль, усвідомлювати моральні суспільні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і виробляти самооцінку здійснених вчинків. Це один із про­явів моральної самосвідомості особистості. Совість – внутрішнє духовне осмислення людиною цілісності своєї житєвої реалізації під кутом зору її принципової моральної оцінки. Совість означає усвідомлення моральної відповідальності індивіда за свою по­ведінку, що включає моральну самооцінку, вольовий само­контроль з точки зору моралі всього суспільства.У совісті як моральному явищі слід виділити три складо­вих елементи: раціональний, почуттєвий, вольовий. Раціо­нальна частина совісті: розумне усвідомлення морального значення скоєних дій, яке носить характер засудження чи схвалення. Характерно, що суд совісті, як внутрішня актив­ність самосвідомості, відбувається незалежно від поінформо­ваності інших людей про предмет совісті.

Дата добавления: 2015-05-26