Поняття про необоротні активи, умови їх визнання, класифікація, облік

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

– основні засоби;

– нематеріальні активи;

– капітальні інвестиції;

– довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

– довгострокову дебіторську заборгованість;

– інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

- засоби у сфері виробництва;

- невиробничі засоби;

- засоби у сфері обігу;

- вилучені засоби.

Необоротні активи класифікують за такими ознаками:

· За основними функціональними видами: матеріальні і нематеріальні

· За характером володіння: власні і орендовані

· за характером відображення зносу: які підлягають амортизації, які не підлягають амортизації

Для правильної організації обліку необоротних матеріальних активів (НМА) важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки НМА: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Так, первісна вартість об’єкта основних засобів згідно з п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» складається з таких витрат:

- сум, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - це первісна (переоцінена) вартість об'єкта необоротних активів за вирахуванням зносу.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Дата добавления: 2015-05-26