Питання 2

Білет 14. Питання 1.

Питаняння3

Реформа – це перетворення, що вводиться законодавчим шляхом. Зокрема процес перетворення держави, розпочатий владою з необхідності.

Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуацією на українських землях наприкінці XVI ст. До утворення нового прошарку на теренах України спонукала турецько-татарська агресія, яка за середньовічних часів становила смертельну небезпеку для багатьох слов'янських народів. Після розпаду Золотої Орди у середині XV ст. виник ряд ханств і орд, зокрема у 1449р. - Кримське ханство, яке володіло степовими землями Північного Причорномор'я і Приазов'я. У 1475 р. турки завоювали Крим, і кримський хан визнав себе васалом Туреччини. Після цього становище України значно погіршилося. Об'єднані турецько-татарські загони вчиняли спустошувальні набіги на українські землі. Це поставило під загрозу існування українського народу як етносу. Польська держава не могла і не виявляла особливого бажання захистити українських "хлопів", а українська політична і майнова еліта вся перейшла на бік завойовників. Відтак народ мусив захищати себе сам. Обставини стимулювали козаків об'єднувати зусилля, створювати укріплення, так звані засіки (січі), і зі зброєю в руках боронити свої свободу і життя.

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року. Директорія УНР існувала з 13 листопада 1918 року по 15 листопада 1919 року. До її складу входили Винниченко – голова, Петлюра – військовий отаман, Швець, Андрієвський, Макаренко.

Внутрішня політика:

- відновлення УНР, без ЦР;

- проведення аграрної реформи, роздача землі селянам, контроль над розподілом землі;

- ліквідація приватної власності на землю;

- введення державного контролю над виробництвом та розподілом товарів для населення;

- відновлення 8-ми годинного робочого дня;

- право на діяльність профспілок та страйків.

- 23-28 січня 1919 року провела засідання трудового конгресу(528 осіб), де розглядались питання про злуку з ЗУНР, та передав владу Директорії.

- Заборона церкві;

- У ІІ половині 1919 року авторитарність влади Директорії.

Зовнішня політика:

- орієнтація на країни Антанти, які не визнавали Директорії.

Причини поразки Директорії:

- низка конфліктів у правлячих колах за подальші політичні принципи та методи;

- відсутність боєздатної армії;

- погане проведення аграрної реформи, селянські повстання;

- бажання більшовиків захопити владу над УНР.

Питання 3. Федерація - форма державного устрою; єдина держава, що є об'єднанням відносно самостійних державних утворень, які мають власні законодавчі, виконавчі і судові органи. 2. Союз товариств або організацій.

Білет 15. Питання 1. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591—1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625—1638) тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво. Одним із перших великих козацько-селянських повстань кінця XVI ст. було повстання під проводом К. Косинського (1591–­1593). Воно охопило територію Поділля, Волині і Київщини. Повстанці, підтримані реєстровцями і міським населенням, заволоділи великими містами. Навесні 1594 р. почалося нове повстання під проводом Северина Наливайка, який організував селян, бідних козаків і міщан у військо, що налічувало кілька тисяч. У квітні 1597 р. С. Наливайко був страчений у Варшаві. Його ім’я стало символом мужності в боротьбі за волю українського народу. Незважаючи на поразки, повстання під проводом К. Косинського і С. Наливайка кінця XVI ст. мали важливе значення для набуття досвіду боротьби, пробудження національної самосвідомості, підготовки українського населення для подальшого визвольного руху. Козацько-селянські повстання, що відбулися в 1591-1596 p., завершили собою перше сторіччя існування Козаччини. Вони виявили:

• можливість успішних спільних дій козаків, селян, міщан і дрібної шляхти;

• зростання національної свідомості українського народу, загартування його волі, набуття досвіду боротьби;

• значну неорганізованість і внутрішню роз'єднаність козацтва.

Питання 2. Перед Україною стояло велетенське завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості. У 1945 р. розпочалась відбудова великих підприємств металургії — „Азовсталь”, "Запоріжсталь", Макіївського, Криворізького та інших заводів. Проводились певні роботи з відновлення житла, лікувальних закладів, культурно-побутових об'єктів тощо. У березні 1946 р. Верховна Рада затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Основні завдання четвертої п’ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів країни, відновленні довоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні. Виснажені війною робітники змушені були тяжко працювати. І все ж відбудова важкої промисловості принесла свої результати. Україна за окремими показниками випереджала розвинуті європейські країни. Промислове виробництво на 15% перевищувало довоєнний рівень. У 1950 р. народне господарство України майже у всіх галузях промисловості мало найнижчі показники за весь час її перебування у складі Радянського Союзу. Складно було купити продукти споживання. Особливо ці труднощі посилилися після грошової "реформи" 1947 р., яка звела нанівець особисті заощадження. Особливості відбудови в Україні:

- Значні масштаби відбудовчих робіт.

- Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу.

- Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства.

- Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

- Економіка України відбудовувалася і добудовувалася як частина загальносоюзної економічної системи.

- Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 p.

- Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій

- Широке використання під час відбудовчого періоду праці в'язнів і військовополонених.

голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатураГ1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Від голоду, епідемій в Україні загинуло близько мільйона чоловік. Були зареєстровані, масові випадки людоїдства і трупоїдства. Однак допомоги з боку центральної влади не надходило, більш того, посилився тиск з метою виконання планів хлібозаготівель з України.

Питання 3. Централізація – це Зосередження керівництва, управління, нагромадження чогось в єдиному центрі, Зосередження переважної більшості функцій державного управління у віданні центральних установ, процес об'єднання окремих капіталів в один великий, зосереджений у руках однієї особи (фізичної чи юридичної).

Білет 16. Питання 1. Причини.

Соціально-економічні:

• Перетворення Польщі на основного постачальника хліба в Європі призвело до зміцнення земельної власності феодалів та посилення кріпосницького гніту. Для українських селян панщина збільшилася до 5—6 днів на тиждень, зросли також натуральні та грошові податки.

• Значне погіршення економічного становища міщан: жителі міст, що знаходилися в приватній власності феодалів, повинні були платити додаткові податки, церковну десятину, виконувати різні роботи на користь власника міста.

• Погіршення становища реєстрового козацтва після придушення козацько-селянських повстань 1630-х р.

Політичні. Відсутність в Україні власної держави призводила до масового ополячення української правлячої верхівки (магнати, шляхта). Це ставило українців на межу зникнення.

Національно-релігійні. Через католицьку та уніатську (греко-католицьку) церкву польська шляхта прагнула масово окатоличити православних українців, закрити церкви та монастирі, заборонити використання рідної мови.

За характером визвольна війна була антифеодальною, національно-визвольною, проходила під релігійними гаслами.

Характер національно-визвольної війни:

Виходячи з причин, складу учасників та цілей Національно-визвольної війни, її характер визначають як національно-визвольний, релігійний, соціальний. П`ять періодів перебігу Національно-визвольної війни:

- перший (лютий 1648 – червень 1652 рр.) – період найбільшого розмаху та інтенсивності національно-визвольної та соціальної боротьби;

- другий (червень 1652 – серпень 1657 рр.) – період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України;

- третій (вересень 1657 – червень 1663 рр.) – порід різкого загострення соціально-політичної боротьби, що призвело до громадянської війни і розколу козацької України на Правобережну і Лівобережну;

- четвертий (липень 1663 – червень 1668 рр.) – період відчайдушної боротьби національно-патріотичних сил за возз`єднання України в умовах прагнення польського й російського урядів поділити Українську державу;

- п`ятий (липень 1668 – вересень 1676 рр.) – період кризи і поразки визвольної війни; ліквідація державності на Правобережжі.

Питання 2. На квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС М.С.Горбачов уперше заявив про потребу докорінних змін в економіці і політиці, соціальному і духовному житті. Тому квітень 1985 р. вважається початком перебудови в СРСР, хоч саме поняття “перебудова” з’явилося значно пізніше. Перебудова відкрила дуже складний, дуже протирічний етап в історії нашого суспільства. Офіційна концепція перебудови в загальних рисах сформувалася до 1988 року. Було проголошено курс на здійснення двох взаємопов’язаних завдань: 1) радикальної економічної реформи; 2) демократизації суспільного життя, розширення гласності. Кінцевою метою проголошувалася побудова “гуманного, демократичного соціалізму, який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік зі збереженням єдиної союзної держави. Провісником українського національного відродження стала Спілка письменників України. У червні — липні 1988 р. відбулися перші багатотисячні несанкціоновані мітинги у Львові. Мітингуючи дискутували щодо розв'язання нагальних національних проблем, вимагали спорудження у Львові пам'ятника Т. Шевченкові та жертвам комуністичного терору, порушували питання про реабілітацію УПА. 13 листопада 20-тисячний мітинг, присвячений екологічним проблемам, відбувся у Києві. Незабаром мітинговий вал, а разом з ним і національна символіка поширилися по всій Україні. Вагомим чинником зміцнення українського демократичного руху були незалежні українські видання.

Питання 3. Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах життя. Українізація 1920-30 років була складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізації.

Дата добавления: 2015-05-26