Методи дослідження в історії України

Предмет історії України.

Предметом навчального курсу «Історія України» є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення та спосіб життя, етногенез українського народу, його стосунки з іншими народами, матеріальний та духовний розвиток, боротьбу за свою незалежність. Історія походить від грецького слова historia, що означає розповідь про минуле, дослідження минулого. У найбільш стислому вигляді предмет історії України – це вивчення виникнення й розвитку людського суспільства на всіх українських землях з найдавніших часів до сьогодення. Це – аналіз розвитку суспільно-економічних формацій на українській території, продуктивних сил, способів виробництва і виробничих відносин між людьми в кожний конкретний період.
Це й висвітлення героїчної боротьби українського народу за утвердження і розбудову на своїй землі незалежної держави. Предмет історії України включає: політичні інститути, культуру, мораль, право, звичаї, побут народу, визначення ролі та місця його історичних діячів.
Отже предмет історії України – це не лише перелік основних подій і явищ, але й розуміння історії як безперервного процесу її пізнання, в якому сплелися закономірності і суперечності, геополітичне положення і ментальність народу, геніальні прозріння й помилки його вождів, впливи близьких і далеких сусідів – усе те, що вважають історичною долею народу.
Історія України – це не лише наука і навчальна дисципліна. Це – частина національного світогляду, складова загальної культури кожної людини. Історія допомагає зрозуміти сучасність за допомогою аналізу минулого. За допомогою історії вчені й державні діячі пояснюють джерела багатьох етнонаціональних конфліктів. Водночас історичне мислення є важливим чинником соціальної активності, виховання патріотизму, консолідації народних мас, інтеграції та їхньої мобілізації задля вирішення певних соціальних завдань. Знання історії є умовою ефективної участі людини в суспільному житті.

Метод у науці – це спосіб дослідження, що показує, як відбувається пізнання, на якій методологічній основі, на яких наукових принципах. Метод – це шлях дослідження, спосіб побудови й обґрунтування знань. Кожна наука має свої, тільки їй властиві методи дослідження й методологічні принципи підтвердження істини. Методологія історичної науки – це теорія пізнання історичного процесу, сукупність пізнавальних принципів та методів історичного дослідження, це наука про методи, підходи та критерії оцінки історичних подій, явищ, життя та діяльності видатних людей, що залишили помітний слід в історії. Сучасна вітчизняна історична наука базується на діалектико-матеріалістичному методі, який розглядає суспільний розвиток як природно-історичний процес, що визначається об'єктивними закономірностями і, разом з тим, знаходиться під впливом суб’єктивного фактора завдяки діяльності людей, класів, політичних партій, вождів, лідерів.

Застосовують і конкретно-наукові, прикладні методи історичних досліджень:

– хронологічний – передбачає викладення історичного матеріалу в хронологічній послідовності, на всіх етапах розвитку історичного явища;

– логічний – це аналіз історичних явищ на кожному етапі їхнього розвитку;

– синхронний – передбачає одночасне вивчення подій, що відбуваються в суспільстві;

– дихронний – це метод періодизації історичних процесів;

– ретроспективний – вивчення минулого на основі пізніших етапів історичного розвитку;

– порівняльний – аналіз набутих і втрачених історичними явищами рис на різних етапах їхнього розвитку;

– моделювання подій;

– статистичний;

– конкретно-соціологічний тощо.

Дата добавления: 2015-05-26