Конституційні права і свободи: поняття івиди. Конституційні обов'язки

Важливими складовими правового статусу лю­дини і громадянина в державі є права і свободи. Права і свободи людини — особисті цінності людини у її відносинах з іншими людьми і держа­вою. Права людини поширюються на всіх осіб, які на законних підставах проживають на території певної держави, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами цієї держави.

Основні (конституційні) права і свободи людини і громадянина — громадянські (особисті), політичні, соціальні, економічні та культурні — за­кріплені в II розділі Конституції України.

Громадянські (особисті) права — право на життя, свободу, особисту не­доторканність, вибір місця проживання та ін.

Політичні права — право брати участь в управлінні державою, проводити збори, мітинги, демонстрації, вільно висловлювати свої погляди й переко­нання та ін.

Економічні права — право бути власником майна, право займатися під­приємницькою діяльністю та ін.

Соціальні права — право на працю, вільний вибір професії, на гідний рі­вень життя та ін.

Культурні права — право на освіту, право брати участь у культурному житті суспільства, користуватися культурними цінностями та ін.

Закріплені в Конституції України права та свободи людини називаються основними, тому що їх перелік не є вичерпаним.

Ми реалізуємо в житті ще й інші права, які містяться у відповідних законах (наприклад права спожива­чів, права дітей та ін.).

Конституція України не тільки закріплює права і свободи людини та гро­мадянина, а й визначає гарантії їх реалізації та захисту.

Права громадян є невід'ємними від виконання громадянами своїх обов'язків. Конституційні обов'язки — необхідні для виконання дії люди­ни, закріплені Конституцією України. Конституційні обов'язки є важливими складовими правового статусу громадянина. Нехтування конституційними обов'язками не позбавляє людину конституційних прав і свобод, однак може бути пов'язано з їх певним обмеженням унаслідок юридичної відповідаль­ності. Нероздільність конституційних прав, свобод і обов'язків закріплено у II розділі Конституції України.

Конституція України визначає основні (конституційні) обов'язки громадян нашої держави: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, неухильне додержання Конститу­ції України та законів України, сплата податків і зборів у встановлених зако­ном порядку і розмірах, незаподіяння шкоди природі та культурній спадщині, непосягання на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Висновок. Становище людини в державі характеризується її правовим статусом, що передбачає права, свободи і обов'язки. Конституція України за­кріплює громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні права і визначає гарантії їх реалізації та захисту. Конституційні обов'язки є невід'ємними від прав і свобод. Нероздільність конституційних прав, сво­бод і обов'язків закріплено у II розділі Конституції України.

10.2. Охарактеризуйте на конкретному прикладі договір купівлі-продажу за сторонами, предметом і змістом. Поясніть, що, на вашу думку, означає усталений звичай «договори повинні виконуватись».

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується пере­дати майно (товар) у власність другій стороні (по­купцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продав­цем майна і перехід його у власність покупця, і, отже, є юридичною підставою виникнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює в по­купця абсолютне речове право.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і уклада­ється переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна повинна здійснюватися у національній валюті України — гривні, за винятком випадків, передбачених законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у про­давця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, на­бутий) продавцем у майбутньому. В окремих випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно (як матеріальний об'єкт), а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад у разі купівлі цінних паперів. Предметом такого договору є право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Зміст договору — предмет договору, ціна, строк — визначаються сто­ронами. У змісті договору вказано: предмет договору, права третіх осіб на товар, якість товару, обов'язки продавця та покупця (щодо передачі товару, сплати коштів), ціна та вартість товару, умови передачі товару, перехід ризи­ків на товар, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії даного договору, інші умови (зміни або доповнення до договору тощо), юридичні адреси сторін.

Основним принципом дії договорів є принцип «договори повинні вико­нуватися», який став усталеним звичаєм. Це означає, що кожний договір, що набув чинності, зобов'язує його учасників виконувати всі покладені за договором дії. Договори мають виконуватися сумлінно. Сторони не мають зловживати своїми правами і ущемляти права й інтереси учасників.

Висновок. Договір купівлі-продажу — це договір, згідно з яким одна сто­рона — продавець — передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні — покупцеві, а покупець приймає майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. У договорі зроблені застереження щодо всіх умов правочину, указані продавець і покупець, ціна товару, умови щодо передачі товару, можливі обставини втрати товару, форс-мажорні обставини, зроблені застереження щодо відповідальності сторін, терміни передачі товару та одержані сплати. Договори класифікуються за формою, змістом, строком, на який вони укладаються. Основним звичаєм у дії дого­ворів є такий: «договори повинні виконуватися». Ця норма звичаєвого права включається до юридичної та етичної бази міжнародного права.

Дата добавления: 2015-05-26