Розвиток Української культури в другій половині XIX ст

Українська культура другої половини XIX ст, незважа­ючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: по-перше, реформи 60-70-х років (скасу­вання кріпосного права, судова, земська, міська, освітня); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.

В освіті зміни стали відчутними вже на межі 60-х років. Молода йггелігенція та студенти, шо об'єдналися в громади, акгивно займалися створенням недільних шкіл. У 1862 р. в Україні їх було понад 110. Викладання в багатьох із них велося українською мовою, були видані букварі та під­ручники, в тому числі «Буквар» Т. Шевченка. Але того ж таки 1862 р. царський уряд закрив недільні школи, а багатьох їх організаторів та викладачів було заарештовано.

Але й після цього не зникають прогресивні тенденції в культурі. У 1865 р. з ініціативи М. Пирогова в Одесі засновано Новоросійський університет. Було відкрито та­кож Ніжинський історнко-філологічний інститут, Харків­ський технологічний, Київський політехнічний. Катерино­славський гірничий інститути. Певних здобутків у галузі освіти було досягнуто на Західній Україні: відкрито ряд вузів, утому числі Чернівецький університет (1875), Львівський політехнічний інститут та Академію ветери­нарної медицини, з 1869 р. запроваджувалось обов'язко­ве навчання дітей віком від 6 до 14 років.Новим явищем було виникнення громадських наукових організацій. При Київському університеті створюються наукові товариства: філологічне, математичне, фізико-ме-дичне, психіатричне, акушерсько-гінекологічне, товариство дослідників природи, історичне товариство Иестора-Літописця. На Західній Україні 1873 р. було створено Лі­тературне товариство їм. Т. Шевченка, перейменоване у 1892 р. в Наукове товариство (НТШ). У товаристві іс­нувало три провідні наукові секції - історико-філософська. філологічна й математично природничо-лікарська, а також ряд комісій, у тому числі археографічна, бібліоірафічна, етнографічна, правова, статистична та ін. Вагомий внесок у зміцнення наукового потенціалу товариства належить М. Грушевському.Наукові дослідження проводилися, в основному, в університетах. Помітна роль у розвитку магнетизму елек­тротехніки М. Пильчикова, який тривалий час працював у Харківському університеті. М. Бекетов, завідувач ка­федри хімії цього університету, вперше у світі почав викла­дати курс фізичної хімії. Талановитий біолог І. Мечников. працюючи в Одеському університеті, створив вчення про фатцитоз та захисні властивості організму. 1886 р. 1. Меч-ников та М. Гамалія заснували в Одесі першу на нашій території і другу в світі бактеріологічну станцію. У другій половині XIX ст. помітне піднесення відбувалося в гума­нітарних науках, особливо в історичній. Широким визнан­ням користувались праці М. Костомарова, який присвя­тив низку глибоких досліджень з історії України періоду Руїни та Гетьманщини. Кропітку роботу над досліджен­ням історичних документів проводив В. Антонович, який саме тоді вивчав історію українського козацтва та гайда­мацького руху. У 80-90 роках почалась активна дослідни­цька діяльність молодого покоління істориків- О. Єфи-мсико, Д. Багалія, Д. Яворницького, М. Грушсвського. В галузі дослідження історії української мови, літератури, фольклору плідно працював II. Житецький. Ряд важливих праць з проблем мовознавства належить О. І Іотебні.Кращі драматурги були також провідними режисерами і керівниками теа гральних труп. Професійний український театр виник на базі аматорських колективів, що діяли у 60-70 роках. У 1882 р. під керівництвом М. Кроиивницького в Єлисаветграді створено першу українську професійну трупу, до якої були запрошені М. Садовський, М. Заньковецька, О. Маркова, І. Бурлака та ін. У 1883 р. трупу очо­лив М. Старицький, а режисером залишився М. Кропив-ницький. На Західній Україні український професійний театр під назвою «Руська бесіда» був заснований 1864 р. О.Бачинським.

В музичному мистецтві вирізнялася творчість С. Гула-ка-Артемовського. У 1862 р. він створює першу україн­ську оперу - «Запорожець за Дунаєм».Основоположником української класичної музики був М. Лисенко, який у цей період написав чудові опери «Різд­вяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Буль­ба», оперету «Чорноморці», опери для дітей «Пан Коць-кий», «Коза-дереза» тощо. В Галичині слід відзначити твор­чість М. Вербицького. В українській архітектурі другої половини XIX ст. поширюється еклектизм різноманітних стилів. Найзначиішими здобутками в цей період відзначились архітектори О. Бсретті (Володимирський собор, будинок Першої гім­назії у Києві), В. Шредер (будинок оперного театру і теат­ру Соловйова у Києві), П. Главка (будинок резиденції митрополита Буковини у Чернівцях).

Таким чином, друга половина XIX ст. була складним і суперечливим періодом у розвитку української культу­ри. Незважаючи на труднощі, вона збагатилася визначни­ми здобутками практично в усіх сферах.

Дата добавления: 2015-05-26