Теорія споживчої поведінки. Інтерпретація І. Фішера

Використавши схеми Вальраса в області механіки, Фішер спробував відійти від визначень корисності, якщо піддається вимірюванню кількість: прагнучи пов’язати корисність з об’єктивними товарними відносинами, він, у кінцевому рахунку, прийшов до чистої логіки вибору. Але на цій стадії у нього ще були деякі коливання, оскільки теорія вибору і представлялася йому центральною, Фішер вважав, що певне місце повинна знайти собі і проблема вимірювання корисності. Фішер твердив, що оскільки поверхня корисності перетворюється на карту байдужості, то залишається тільки логіка вибору. На думку Фішера, виміряти корисність краще уникаючи вторгнення в область етики, психології і метафізики, хоча на практиці такого досягти неможливо.Оскільки метою економіста є вивчення «механічних взаємодій», властивих процесу обміну, то для теорії Фішера досить почати з об’єктивного факту існування цін.Отже, Фішер висунув гіпотезу, що при прийнятті споживчих рішень раціональні економічні суб’єкти враховують не лише поточні, але й майбутні доходи, тобто доходи отримані споживачами протягом життя, і далі дослідник визначив проблему міжчасового споживчого вибору. Суть її полягає в тому, що при прийнятті рішення про споживання на данний момент і в майбутньому споживач стикається з міжчасовим бюджетним обмеженням.Отже, проблема вибору постає перед споживачем, що живе у двох часових періодах: молодість та старість.У перший період індивід накопичує та споживає.У другий період він має певний прибуток, але не споживає і не накопичує, а використовує накопичення, що зроблені завчасно в перший період життя. Результатом його пошуків стало рівняння, що узагальнює споживчі можливості індивіда: .Дане рівняння співвідносить споживання у двох періодах і дохід у ці періоди. Це – стандартний спосіб виразу тимчасового бюджетного обмеження споживача.

Дата добавления: 2015-05-26