Вчення Мальтуса про реалізації суспільного продукту

Теорія послуг і концепція економічної гармонії Ф. Бастіа

Ф. Бастіа – французький економіст. Основна праця «Економічні гармонії» (1850).

При обґрунтуванні своєї головної тези про те, що всі законні інтереси гармонійні, Бастіа спирався на створену Сеєм «теорію послуг». Але, на відміну від Сея, з погляду якого «послуги» надають не тільки люди, але і речі, самі сили природи, Бастіа вважав за краще говорити про особисті послуги.

При цьому під «послугою» він розумів не тільки реальну витрату праці в процесі виробництва, але й усяке зусилля взагалі, яке додається ким–небудь або від якого звільняється той, хто даною послугою користується. У цьому формулюванні полягає його ідея соціальних послуг.

Бастіа вважав буржуазне суспільство суспільством «гармонійної співпраці» різних класів, що еквівалентно обмінюються своїми «послугами». Заміна протекціонізму нічим не обмеженою свободою конкуренції – такий основний висновок, який Бастіа протиставив закликам соціалістів до класової боротьби.

Мальтус – англійський економіст. У памфлеті «Дослід про закон народонаселення» (1798) провів аналогію з природою, де здатність рослин і тварин до безмежного розмноження стримується нестачею місця і їжі, Мальтус стверджував, що засоби існування людей через дію «закону про зубожіння родючості грунту» не можуть зростати швидше, ніж в арифметичній прогресії, тоді як населення подвоюється кожні 25 років, зростаючи в геометричній прогресії.

У своїй головній роботі «Основи політичної економії» (1820), на відміну від Сміта і Рікардо, які вважали, що ключовою проблемою для політекономії є накопичення капіталу, яке забезпечує зростання виробництва, Мальтус вперше поставив у центр економічної теорії проблему реалізації, зокрема в умовах криз перевиробництва.

Вирішення проблеми реалізації і криз Мальтус відшукував в існуванні суспільних класів і прошарків, які не відносяться ні до капіталістів, ні до робочих (непродуктивні верстви населення).

Попит, що виникає як економічна потреба, тільки і може забезпечити реалізацію всієї маси вироблюваних товарів. Кейнсіанство відродило і прийняло до уваги ідеї Мальтуса щодо питань про реалізацію і чинники «ефективного попиту».

Згодом Мальтус став на оптимістичну позицію щодо майбутнього роду людського і висловив надію на можливість обмеження росту населення через дотримання моральних принципів і на те, що «дії хвороб і бідності – постійних стримуючих факторів збільшення населення – можна буде уникнути».

Правильність наукового прогнозування Мальтуса виявилась очевидною, а обґрунтована ним так званна «теорія народонаселення», популярність якій надало багаторазове видання «Досліду про закон народонаселення», стала невід’ємною частиною методологічної бази політичної економії, як це визнавали Дарвін і Рікардо.

Дата добавления: 2015-05-26