Економічна теорія А. Сміта

Адам Сміт (1723–1790) – видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях і в працях його послідовника Д. Рікардо класична політична економія досягла найвищого розвитку.

Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселяється в рідному місті Керколді, де працює над книжкою «Дослідження про природу і причини багатства народів», її було опубліко­вано 1776 р. і вона здобула Смітові світову славу. Його стали називати «шотландським мудрецем», творцем нової науки – політичної економії. В останні роки свого життя Сміт був митним комісаром Шотландії.

Наслідуючи філософів–просвітителів, які за вихідний пункт своєї системи брали «соціальну людину», Сміт ставить перед собою наукове завдання її комплексного дослідження. У своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. У «Багатстві народів», зокрема, Сміт досліджує «людину економічну», однак не ізолює її від двох інших аспектів людської природи.

Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно–індуктивним. Він аналізує як внутрішні закономірності економічних явищ, так і описує їхні зовнішні прояви. Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій підставі, що Сміт трактує капіталізм як вічний спосіб виробництва), то він проявляється в тім, що Сміт визнає зміни звичаїв, інститутів, економічних категорій, неоднаковість таких у різних народів і вважає, що вивчення й пізнання їх можливе лише в процесі еволюції.

На відміну від У. Петті, А. Сміт вважає, що величина зайнятого населення ще не свідчить про переваги однієї країни над іншою. Справа в тому, що не всяка праця створює багатство. Є праця продуктивна та непродуктивна. Продуктивною, за переконанням А. Сміта, є така праця, яка створює вартість, на купівлю якої витрачається капітал. Праця, яка сплачується з доходу, є непродуктивною (наприклад, оплата праці прислуги, державних службовців, лікарів, вчителів, письменників, військових). Непродуктивна праця – це праця, яка направлена не на примноження суспільного багатства, а на власне задоволення. Чим менше в суспільстві непродуктивної праці, тим швидше воно розвивається. Складаються такі обставини в суспільстві, коли більше значення набуває виробництво, ніж сімейний добробут та затишок.

Найбільші успіхи А. Сміта припадають на розробку теорії вартості, яку він прагнув визначити на основі об’єктивних критеріїв. Обмін товарів відбу­вається завдяки закладенню в них певної кількості праці. Праця – це єдине мірило вартості. Оскільки критерієм виміру вартості проголошується праця, то, на думку А. Сміта, вона незалежно від виду діяльності повинна бути рів­нозначною. Товар має споживну та мінову вартість. Остання відіграє більш важливе значення. Людину оцінюють не по тому, що вона може зробити, а по тому, що вона може отримати при обміні на власну працю. Величина вартості визначається не фактичними, а середніми необхідними витратами праці. Це засвідчує, що А. Сміт дотримується погляду, що на ринку діє механізм «невидимої руки».

Як і попередники, А. Сміт розмежовує природну та ринкову ціну товару. Перша ціна формується у виробництві і є визначальною. Друга формується у сфері обігу і тому здатна відхилятися від природної ціни під впливом попиту та пропозиції. При капіталістичному виробництві вартість товару визначається сумою доходів. Ціна товару = XV + Р + К, де V – заробітна плата, Р – прибуток, К – рента. Вимір вартості працею свідчить про переважно натуральний характер виробництва.

Дата добавления: 2015-05-26