Економічні погляди Ж. Тюрго

Поряд з Ф. Кене не менш плідно працював по формуванню фізіократичної теорії Жак Тюрго. У своїй праці «Роздуми про створення і розподіл багатства» (1766) він не тільки досліджує проблеми, які залишив після себе Ф. Кене, але й висвітлює нові економічні явища, які набули актуальності в даних історичних умовах. Беручи до уваги соціальну структуру суспільства, яку висунув Ф. Кене, Ж. Тюрго намагається її вдосконалити. В безплідному класі він розмежовує підприємців і найманих робітників. Робітники, не маючи нічого, отримують тільки заробітну плату. Підприємці володіють капіталом, який використовують для отримання прибутку. Вперше в економічній літературі було доведено, що наймана праця виникає при відділенні робітника від засобів виробництва.

Погляди Ж. Тюрго на доходи населення: заробітна плата регулює обмін між найманими робітниками і власниками засобів виробництва. Інтуїтивно відчуваючи невідповідність між пропозицією та попитом на робочу силу, він допускає, що між робітниками виникає конкуренція за робоче місце. Наслідком даної конкуренції є те, що підприємець обирає того робітника, який погоджується на найнижчу заробітну плату, яка обмежується необхідними засобами для його існування.

Прибуток є самостійним видом доходу. Він представляє собою частину «чистого продукту». Процент Ж. Тюрго розглядає як особливий вид доходу. Причини існування даного доходу пов’язуються з тим, що банкір за свої гроші завжди здатний придбати земельну ділянку і отримати ренту. «Чистий продукт» забезпечує розвиток суспільства. Оскільки ним розпоряджається клас земельних власників, то їх вплив на розвиток суспільства є визначальним.

На думку Ж. Тюрго, найвищі доходи в суспільстві отримують земельні власники. Це обумовлюється їхнім положенням, оскільки вони фактично є монополістами природного ресурсу.

Висувається ідея про градацію доходів, які виникають при використанні грошей. Ж. Тюрго вважав, що гроші, які пішли на купівлю фабрики, повинні принести більший доход, ніж гроші, які надаються у позику. Це засвідчує розуміння ним шляху розвитку суспільства. Гроші, на його думку, необхідно направляти на розвиток матеріального виробництва. Цьому повинна сприяти відповідна економічна ситуація.

Із розвитком ринкових відносин в обміні беруть участь не лише виробники благ, але й споживачі, які мають власні інтереси та критерії обміну. Враховуючи це, Ж. Тюрго розробляє вчення про цінність. Оскільки цінність визначається людиною, то вона носить як суб’єктивний, так і об’єктивний характер. Під суб’єктивною цінністю він розуміє оцінку речі її власником. Об’єктивна цінність встановлюється на ринку в залежності від попиту та пропозиції. Цінність кожної речі визначається потребами. Якщо потреба зникає, то річ, яка її задовольняла, перестає цінуватись людиною. Суб’єктивні оцінки речей під впливом конкуренції перетворюються у ринкові ціни. Ціна є грошовий вираз цінності, що віддзеркалює в собі громадську думку.

Виміряти цінність можна лише при співставленні з іншими цінностями. Досить слушною є думка Ж. Тюрго, що цінність не можна виразити в собі самій. Він звертає увагу на гроші, які здатні здійснити цей вимір. Ж. Тюрго дотримується поглядів, що гроші – це технічний засіб, який прискорює обмін.

Актуальною є ідея Ж. Тюрго про порівняльну доходність грошей. Гроші, витрачені на покупку землі, на ведення промислового виробництва або надані в позику, приносять різні доходи. Це змушує підприємців постійно змінювати напрямки своєї діяльності. Різні види доходів тяжіють до рівноваги. Між доходами існує взаємна залежність. Бажає того Ж. Тюрго чи ні, він розглядає економічну ситуацію, яка напряму залежить від економічної політики держави, хоч він і не надає пропозиції по її проведенню.

Дата добавления: 2015-05-26