Кейнсіанська теорія попиту на гроші та модель загальної економічної рівноваги

Пропозицію грошей Дж. М. Кейнс трактує так само, як і представники класичної школи (воно приймається ними як дане). У трактуванні попиту на гроші позиція Кейнса відрізняється великою своєрідністю. Перш за все він вважає що попит складається з двох частин з урахуванням функнкцій, які вони виконують: обслуговування товарних операцій і спекулятивні цілі.

Попит на гроші для торгових операцій () можна розглядати як зростаючу функцію від сукупного доходу. Нескладно розрахувати потребу в грошах для отримання одиниці сукупного доходу і виразити залежність за допомогою коефіцієнта К:

.

Другий вид попиту пов’язаний з можливими перевагами від володіння готівкою, оскільки при цьому спрощується укладення оборудок. Готівка – це одна з форм заощаджень. Заощадження розподіляються на готівку (їх ще називають спекулятивними, або ліквідними) і на доходи, що зберігаються у вигляді тих, що приносять, залежно від процентної ставки: при вищій ставці відсотка кількість спекулятивних грошей зменшується. Цю залежність можна записати так:

де L – спекулятивні (ліквідні) гроші; r – процентна ставка.

Дотепер рівновага інвестицій і заощаджень, а також рівновага на грошовому ринку розглядалися роздільно. Але в реальному житті ці процеси переплітаються, формуючи загальну рівновагу економічної системи.

В моделі економічної рівноваги Кейнса присутня так звана ліквідна пастка – горизонтальна ділянка кривої рівноваги грошового ринку. Вона означає, що банківський відсоток настільки низький, що всі вільні від торгових операцій гроші перетворюються на спекулятивні. Якщо точка перетину кривих припаде на цю ділянку, то збільшення кількості грошей в обігу не приведе до зростання доходу, оскільки процентна ставка далі не знижується і не виникає додаткових мотивів для інвестицій. Реальне збільшення сукупного доходу може відбутися лише при зсуві кривої вправо.

Міжнародний досвід свідчить, що ринок праці не може існувати поза конкурентною, заснованою на приватній власності економікою і демократичними суспільними інститутами. Тоталітарне суспільство навіть теоретично виключає можливість існування такого ринку, тому що не вважає людину рівноправним, юридично й економічно незалежним від держави суб’єктом. Такій державі не настільки важливо, чи використовується людський потенціал ефективно і згідно з особистими інтересами людини чи ні. Для неї значуще інше – мати людину в повному і беззастережному підпорядкуванні для будь–яких нестатків, а особисті інтереси задовольняти по мінімуму, що виключає економічну і соціальну незалежність людини. Це забезпечує хоча і малоефективну, але майже повну керованість людськими масами. Вільний ринок праці в таких умовах просто не потрібний, більш того, він був би серйозною перешкодою, хоча його антипод – розподіл робочої сили, що обслуговує дефіцитну за своєю природою державну економіку, теж називається ринком праці. Національний ринок праці охоплює все суспільне виробництво, через нього кожна галузь одержує необхідні їй кадри не тільки заданого професійно-кваліфікаційного складу, але і визначених культурних і этико-трудових достоїнств, адекватних вимогам економіки.

Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, ринок вільної конкуренції не може гарантувати досягнення і підтримку повної зайнятості. Рівноважний рівень доходу визначається сукупним попитом, величина якого, як правило, менша, ніж це необхідно для досягнення повної зайнятості. У цій ситуації держава не може займати нейтральну позицію по відношенню до функціонування економічної системи. Дж.М. Кейнсом була розроблена концепція державного втручання в економіку, найважливішими елементами якої виступають фіскальна і кредитно–грошова політика.

Дата добавления: 2015-05-26