Парадокс Леонтьєва

Відомий економіст Василь Леонтьєв, досліджуючи структуру експорту й імпорту США в 1947 р., знайшов, що всупереч теорії Хекшера–Оліна в експорті США переважали відносно більш трудомісткі товари, а в імпорті – капіталомісткі. Цей результат став відомий як парадокс Леонтьєва.

Подальші дослідження показали, що протиріччя, котрі виявив В. Леонтьєв, можна усунути, якщо при аналізі структури торгівлі враховувати більше двох факторів виробництва.

В. Леонтьєв також припустив, що велика продуктивність американскої праці пов’язана з більш високою кваліфікацією американських робітників. Він провів статистичну перевірку, яка показала, що США експортують товари, що вимагають більш кваліфікованої праці, ніж праця на виробництво «конкуруючого імпорту». Для цього В. Леонтьєв розбив усі види праці на п’ять рівнів кваліфікації й обчислив, скільки людино–років праці кожної кваліфікаційної групи потрібно для виробництва 1млн дол. американського експорту і «конкуруючого імпорту». Виявилось, що на виготовлення експортних товарів необхідні більші затрати кваліфікованої праці, ніж на імпортні. Це дослідження, виконане В. Леонтьєвим у 1956 р., слугувало основою для виникнення моделі, що враховує кваліфікацію робочої сили. У розробку цієї моделі найбільший внесок зробив американський економіст Д. Кісінг.

Суть її полягає в наступному: у виробництві беруть участь не два фактори, а три: кваліфікована праця, некваліфікована праця і капітал. Відносний достаток професійного персоналу і висококваліфікованої робочої сили веде до експорту товарів, що вимагають великої кількості кваліфікованої праці. Наявність достатньої кількості некваліфікованої рабочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких достатною є невисока кваліфікація персоналу.

«Парадокси Леонтьєва» руйнували стереотипи мислення політиків і економістів. Творчі пошуки значно розширили сферу застосування методу міжгалузевого аналізу, який охопив проблеми економічної динаміки та навколишнього середовища, міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’язків. Леонтьєв та інші економісти прагнули визначити можливий ступінь впливу на економіку умовного скорочення військових витрат за компенсаційного зростання виробництва в цивільних галузях. Цей метод є й джерелом глибшого розуміння структури торгівлі у відносинах між різними країнами. З його урахуванням Міністерство торгівлі США почало друкувати леонтьєвські шахові таблиці кожні п’ять років. ООН, Світовий банк і більша частина держав світу також взяли на озброєння аналіз за методом «затрати–випуск» як важливий інструмент економічного планування та урядової бюджетної політики. Інтерес до здійснення розробок з цієї тематики виявляють не лише урядові установи, а й приватні, громадські організації. Зокрема, група з економічних досліджень при Гарвардському університеті, створена 1948 р. під керівництвом Леонтьєва для вивчення міжгалузевих зв’язків, отримала замовлення й кошти для здійснення відповідних робіт від Фонду Рокфеллера і військово–повітряних сил США.

Дата добавления: 2015-05-26