Класифікація ринків Робінсона

Неотехнологічні теорії міжнародної торгівлі

В Україні перший міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції в народному господарстві було розроблено в 1961 році. Останній раз балансові розрахунки були виконані в 1987 році по 110 галузях виробничої сфери. Починаючи з 1989 року розрахунки міжгалузевого балансу проводились щорічно по 18, а потім по 23 галузях виробничої сфери.

В останні десятиліття істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі здійснює НТП. Виникла необхідність врахувати цей вплив у моделях розвитку міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі.

Моделі неотехнологічного напрямку більш адекватно відбивають реальні процеси сучасного розвитку міжнародного поділу праці, зокрема, внутрішньогалузевий обмін окремими товарами між державами.

Прихильники неотехнологічного напрямку структуру міжнародного поділу праці, його характер намагаються пояснити технологічними факторами.

Якщо основними перемінними сучасних неокласичних моделей є, як у Хекшера–Оліна, наділеність факторами виробництва й інтенсивність витрат факторів, то основні перемінні при неотехнологічному підході – це витрати на дослідження і розробки (у відсотках від вартості продаж), заробітна плата на одного зайнятого і відсоток кваліфікованої робочої сили.

Згідно з теорією Хекшера–Оліна, порівняльні переваги виникають внаслідок мінімізації витрат при переважних витратах надлишкового фактору. Неотехнологічна школа пов’язує переваги з монопольною позицією фірми, країни –новатора. Звідси і нова оптимальна стратегія для окремих фірм: випускати не те, що відносно дешевше, а те, що необхідно всім або багатьом, але що більше поки ніхто випускати не може. Як тільки цю технологію зможуть освоїти інші – робити щось нове і, знову ж, не освоєне іншими.

Принципово змінилося і відношення до держави. Динамічні порівняльні переваги, аналізовані теоретиками неотехнологічного напрямку, створюються, виникають і зникають з часом. Відповідно до моделі Хекшера–Оліна, структура зовнішньої торгівлі ніби визначена співвідношенням надлишкових і недостатніх факторів у даній країні, а завдання держави – лише не заважати тому, що змушує робити ринок ринком досконалої конкуренції: максимально використовувати у виробництві надлишковий фактор.

Робінсон – англійський економіст, представник неокейнсіанства, автор теорії недосконалої конкуренції. Основні роботи: «Економіка недосконалої конкуренції» (1933), «Накопичення капіталу» (1956).

Важливим досягненням Робінсона є вчення про дискримінацію в цінах. Він показав, що, на відміну від довершеної конкуренції, де попит має абсолютну еластичність, при недосконалій конкуренції еластичність попиту різко обмежується, оскільки монополіст знаходить можливість розбити ринок свого товару на окремі сегменти і для кожного з них призначити особливу ціну так, щоб загальний прибуток виявився максимальним.

В цілях максимізації прибутку доцільно при випуску монополізованого нового товару спочатку встановити на нього дуже високу ціну, обслуживши найбільш платоспроможну частину населення, а поступово знизити ціну, залучаючи до процесу реалізації неплатоспроможні або малоплатоспроможні прошарки населення.

Окрім дискримінації в цінах за ознакою груп з різним доходом можлива і просторова дискримінація, наприклад, при встановленні монопольно високих цін на внутрішньому ринку і демпінгових цін у зовнішній торгівлі.

Досліджуючи механізм ринку в умовах монополістичної конкуренції, Робінсон сформулював вчення про монопсонії, в якому одиничному покупцеві протистоїть безліч продавців. Вчення про монопсонії має в системі поглядів Робінсона виключно важливе значення. З його допомогою вона пояснює, зокрема, феномен експлуатації праці: крупна фірма (монопсоніст), що потребує специфічного типу праці неорганізованих працівників, нав’язує їм умови операції, де реальна заробітна плата може опинитися нижче за граничний продукт праці, що і означає експлуатацію.

Дата добавления: 2015-05-26