Контрольні запитання 1 страница

Розвиток товарно-грошових відносин в інформаційній діяльності в Україні передбачений законодавче. У Законі України “Про інформацію” від 2 жовтня 2002 р. закріплено право громадян на інформацію, сформовано правові засади інформаційної діяльності. Відповідно до нього інформація є об'єктом права власності громадян, організацій та держави.

Основою інформаційного суверенітету України є національні інформаційні ресурси - вся інформація незалежно від змісту, форм, часу і місця створення. Головними напрямами та способами державної інформаційної політики є:

- створення національних систем і мереж інформації;

- забезпечення ефективного використання інформації;

- сприяння постійному відновленню, збагаченню та збереженню національних інформаційних ресурсів;

- міжнародне співробітництво у сфері інформації.

Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” встановлює основи регулювання правових відносин стосовно захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян та юридичних осіб на інформацію і права доступу до неї, права власника інформації на її захист й обмеження доступу до неї.

1. Що таке інформація?

2. Що таке економічна інформація?

3. Що таке економічні данні?

4. Які є особливості економічної інформації?

5. Які є види економічної інформації і які функції вони виконують?

6. Як поділяють інформацію для прийняття управлінських рішень?

7. Яку структуру повинна мати інформація для обробки її на ЕОМ?

8. Що таке реквізит і які вони бувають?

9. Що таке економічний показник і що він характеризує?

10. Яка різниця між економічним повідомленням та документом?

11. Які є інформаційні одиниці вищого рівня?

12. Що є вхідними даними автоматизованої інформаційної системи?

13. Яка різниця між автоматизованою і автоматичною ІС?

14. Які є властивості економічних ІС?

15. Яка інформація необхідна для господарчої діяльності?

16. Які існують напрямки державної інформаційної політики?

Тема 2. Сутність інформаційної системи в економіці

2.1. Призначення і роль інформаційної системи в економіці.

Управління економікою ґрунтується на інформації та породжує нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об’єкта (підприємства, організації) багато в чому залежить від уміння керівників різного рівня ретельно готувати й обґрунтовувати прийняті рішення. Умови ринкової (конкурентної) економіки висувають серйозні вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації, глибини аналізу економічних показників.

Кожний об'єкт управління - це система, що складається із взаємозалежних елементів. Наприклад, народне господарство, його галузі, суб’єкти господарювання розглядаються як економічні системи. При цьому кожна система є одночасно елементом системи вищого рівня. Ієрархія систем веде як вгору до міністерства, так і вниз до виробничої одиниці тому при дослідженні систем необхідно мати на увазі існування ієрархії, а відокремлення (виділення) конкретної системи зі складу макросистеми має здійснюватися відповідно до поставленої мети. Здійснене відокремлення визначає межі виділеної системи. Відповідно все, що знаходиться поза досліджуваною системою, є зовнішнім середовищем.

Водночас кожна система існує не відокремлено, а під дією як суміжних систем, так і навколишнього середовища. Кількість таких впливів безмежна, але враховуються тільки ті з них, які суттєво впливають па досліджувані параметри системи. Ці впливи називаються входами. Входи поділяють на керуючі та збурювальні. До керуючих впливів належать директиви, економічні нормативи, планові завдання, корективи обсягів робіт тощо; до збурювальних - зриви у постачанні матеріалів (зовнішні), хвороби працівників, простої, поломки устаткування (внутрішні).

Оскільки всі системи — взаємозалежні, кожна з них, у свою чергу, впливає на зовнішнє середовище. Особливості цього впливу визначаються виходом системи.

Вихід і вхід системи є взаємозалежними, між ними існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, що виявляється у функціонуванні системи. Окрім вхідних і вихідних параметрів, система характеризується множиною змінних, які визначають внутрішній стан.

При дослідженні системи управління найбільший інтерес викликає залежність між її входом Х і виходом Y. Відповідно зміну вихідних параметрів під впливом вхідних кваліфікують як перетворення системи, а функцію, яка це робить, називають функцією перетворення.

Цілеспрямованим впливом однієї системи (підсистеми) на іншу, який має на меті змінити її поведінку в певному напрямі (відповідно до заданої мети), є управління. З цього випливає, що система, яка реалізує процес управління, складається як мінімум із двох частин: керованої (якою управляють) або об'єкт управління і керую­чої (яка управляє).

Керована система - це виробничо-технічна система, а керуюча це система вищого рівня. Механізми процесу управління дуже складні та важко доступні для розгляду. Розкрити їх зміст допомагає кібернетичний підхід, який розглядає тільки інформаційні процеси.

Інформаційна система не тільки відображає функціонування об'єкта управління, а й впливає на нього через органи управління. Вона є сукупністю інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації річних рівнів прийняття рішень, її метою є продукування інформації для використання (споживання) управлінським апаратом. Відповідно вона забезпечує нагромадження, передачу, збереження, оброблення та узагальнення інформації "знизу вгору", а також конкретизацію інформації "зверху вниз".

Призначення інформаційної системи полягає в описі економічного об’єкта, його станів, взаємодії, що виражаються через економічні показники. Вона покликана своєчасно подавати органам управління необхідну і достатню інформацію для прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об'єкта управління та його підрозділів. До головних її завдань належать:

- виявлення джерел інформації;

- збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації, що характеризує стан виробництва й управління;

- розподіл інформації між керівниками, підрозділами та виконавцями відповідно до їх участі в управлінні.

Найважливіша властивість інформаційної системи - єдність управлінської інформації, що визначає єдине інформаційне забезпечення системи управління. Вхідною інформацією користуються всі органи управління. Інші її властивості наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Властивості вхідної інформації

Вид властивості	Характеристика
Організаційно-структурна	Відповідає структурі системи управління.
Організаційно-економічна	Надійність - ступінь безперебійного функціонування. По-здатність обсяг інформації, що проходить за одиницю часу, та обсяг результатної інформації, яка видається за одиницю часу. Усталеність – здатність збереження ІС у заданих режимах. Економічність - собівартість операцій оброблення, термін окупності. Ефективність - рівень комплексності, рівень автоматизації.
Функціональна	Порядок функціонування, змінюваність у зв'язку з розвитком об'єкта управління, надмірність інформації.
Споживча	Порядок взаємодії зі споживачами інформації, своєчасність її доставки, взаємозв'язок і взаємозалежність елементів інформації.

2.2. Структура та функції інформаційної системи управління

Структурно ІС складається з таких компонентів:

- власне інформації;

- системи оброблення інформації;

- входу;

- виходу;

- внутрішніх і зовнішніх каналів

У Державному Стандарті України ДСТУ 2874-94 дано наступне визначення ІС:

Інформаційна система — система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери.

Характерною рисою ІС є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Це виявляється в умовах функціонування автоматизованого робочого місця (АРМ), коли людина (кінцевий користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані, обробляє інформацію і використовує здобуті результати в управлінні. Інформація служить способом опису взаємодії між джерелом й одержувачем інформації. Те саме повідомлення одному одержувачеві може давати багато інформації, а іншому— мало або нічого.

Потенційні можливості інформаційної системи реалізуються через їх функції, до яких належать:

- обчислюнальна - вчасно і якісно виконує оброблення інформації в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;

- спідкувальна - відстежує і формує всю необхідну для управління зовнішню та внутрішню інформацію;

- запам’ятовувальна - забезпечує безупинне накопичення, систематизацію, збереження і відновлення всієї необхідної інформації;

- комунікаційна - забезпечує передачу потрібної інформації в задані пункти;

- інформаційна - реалізує швидкий доступ, пошук і видачу необхідної інформації;

- регулювальна - здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки при відхиленні їхніх параметрів функціонування від заданих значень;

- оптимізаційна - забезпечує оптимальні розрахунки в міру зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

- прогнозна - визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

- аналізаторна - визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

- документувальна - забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.

Контрольні запитання

1. Що таке об'єкт управління в економіці?

2. Що таке функція перетворення об’єкта управління?

3. В чому різниця між керуючими і збурювальними входами?

4. Як використовується вихідна інформація інформаційної системи?

5. Як впливає на об'єкт зовнішнє середовище?

6. Яку структуру має система управління?

7. Що таке інформаційна система?

8. Які існують головні завдання інформаційної системи?

9. Які є властивості вхідної інформації"?

10. З яких компонентів складається інформаційна система?

11. Яку узагальнену структуру має інформаційна система?

12. Які існують функції інформаційної системи?

Тема 3. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації

3.1. Сутність інформаційного процесу управління

Поняття ІС управління нерозривно пов'язане з поняттям економічної Інформації та її матеріальним поданням.

При цьому варто розрізняти два аспекти ІС: змістовий і технологічний. Змістовий визначає коло розв’язуваних інформаційних завдань, відображає структуру об’єкта управління та напрями діяльності кожного підрозділу. Технологічний аспект ІС припускає її розгляд як одного з управлінських процесів, пов’язаних зі здійсненням комплексу інформаційних процедур.

Інформаційна процедури - сукупність однорідних операцій, пов’язаних із впливом на інформацію.

Сукупність усіх інформаційних процедур утворює інформаційний процес - технологічну основу управлінської діяльності. Інформаційний процес управління складається з двох частин: інформаційного процесу і прийняття управлінських рішень.

Прийняття управлінських рішень за впливом на виробничо - господарську діяльність ґрунтується на результатній інформації та є продовженням інформаційного процесу на вищому логічному рівні.

Інформаційний процес аналогічно виробництву продукції є процесом здобуття певного цілісного за змістом набору даних для вироблення і прийняття управлінських рішень. Він включає комунікаційний процес, який служить цілям інформаційного обміну.

Інформаційний процес управління - сукупність управлінських операцій, головним предметом яких є інформація.

Інформаційний процес є об'єктом автоматизації управління.

Таблиця 3.1

Характеристика інформаційних процедур

Інформаційна процедура	Характеристика	Супутні інформаційні; процедури
Збирання даних, реєстрація	Мета - одержати точне, своєчасне, вірогідне та повне відображення явищ економічного життя (вироб­ничо-господарської діяльності). Дані збираються всередині об'єкта і надходять із зовнішнього середовища.	Кодування одиниць інформації (присвоєння кодових позначок).
Передача даних	Два варіанти організації передачі даних: - фізичне переміщення носіїв (кур'єром, транспортом, по­штою); - дистанційна передача по ліні­ях зв'язку у вигляді сигналів.	Захист інформації спеці­альними механізмами захисту: криптографічне шифрування, електронний підпис, імітозахист (перевірка ціліснос­ті та дійсності даних) тощо.
Збереження інформації	Інформаційна процедура, яка пов'язана з багаторазовістю, три­валістю використання умовно-сталої інформації в обробленні, необхідністю накопичення інформації у зв'язку з розривом у часі її оброблення.	Пошук одиниць інформації. Захист від несанкціонованого доступу. Актуалізація даних підтримка інформації на заданому рівні.
Оброблення інформації	Сукупність арифметичних і логічних операцій для здобуття результатної інформації (інформації для управління)	Пошук одиниць інформації. Розмноження результатної інформації.
Передача результатної інформації	- Два варіанти організації передачі для використання в управлінні та для збереження: - передача інформації на носіях у вигляді машинограм та на ГМД; передача по каналах зв'язку.	Захист інформації. Збереження інформації.
Споживання результатної інформації	Використання результатів оброб­лення у вигляді розрахованих зна­чень техніко-економічних показників (ТЕП) для визначення факторів, що впливають на виробництво, і виявлення резервів розвитку.	Актуалізація даних.

В умовах автоматизації інформаційний процес є узагальненою сукупністю операцій перетворення інформації, що виконуються на АРМ управлінських працівників різних підрозділів підприємства (відділів служб. цехін, складів), об’єднаних в обчислювальну мережу (ОМ). ІІри цьому під інформаційною операцією розуміють частину інформаційного процесу, яка ініціюється на АРМ та забезпечує перед переходом до наступної операції досягнення певної часткової мети при обробленні інформації.

Кожній інформаційній операції, реалізованій програмним модулем, відповідає рядок головного меню АРМ. Програмний модуль, у свою чергу, може мати своє меню (підменю), що задає порядок виконання дій підчас оброблення даних. Внутрішні підменю програмних модулів забезпечують певну гнучкість в обробленні даних.

Наприклад, внутрішнє підменю може задавати: вигляд повідомлення, період (день, декада, місяць, квартал, рік), ступінь охоплення (підпри­ємство, цех, дільниця). Стан інформації на виході інформаційного про­цесу кожного АРМ розглядається як "кінцевий продукт", а інформаційний процес загалом - це виробництво цілісних наборів даних, об'єднаних спільним суттєвим змістом.

Інформаційний процес є багатоопераційним. Окремі його складові частини (набір інформаційних операцій) реалізуються на конкретних АРМ. Сукупність АРМ, що утворюють "ланцюжок", реалізує інформаційний процес управління в умовах функціонування мережної АІС. В АІС виділяються сукупності автоматизованих інформаційних процесів, які охоплюють сфери економічної діяльності: працю, предме­ти та засоби праці, продукцію, фінанси, результати діяльності. Харак­теристика кожного АРМ в АІС може бути задана тільки в контексті його взаємодії з іншими ЛРМ.

У процесі створення АІС розробляється певна модель, що відображає розподіл функціональних обов'язків між управлінським персо­налом. Стосовно цієї теоретичної моделі визначаються склад АРМ та їх інформаційне суміщення. Це логічні АРМ, які включають набір про­грамних модулів. Фізичні АРМ формуються встановленням (генерацією) на конкретній робочій станції програмних модулів одного або кількох логічних АРМ. При генерації відслідковується ланцюжок логічних АРМ, які взаємодіють між собою від зародження економічної ін­формації до її кінцевих споживачів.

Виділення фізичних АРМ визначається організаційною структу­рою підприємства, можливостями впровадження локальної обчислю­вальної мережі (ЛОМ) певної конфігурації та іншими чинниками.

Наприклад, у сфері економічної діяльності "Засоби праці" інформаційний процес охоплює інформаційні операції, що виконуються на АРМ бухгалтера (АРМБ) з обліку капітальних вкладень, АРМБ з обліку основних засобів, АРМ інженера відділу головного механіка, АРМ економіста-аналітика, АРМ технолога (АРМТ). Інформаційні операції, які в сукупності виконано на цих АРМ, утворюють потік економічної інформації як цілісної сукупності даних, сформованих при здійсненні всіх видів функцій управління засобами праці. Сукупність АРМ, об’єднаних в мережу, забезпечує синхронізацію всіх дій управлінських працівників, що є головним чинником підвищення ефективності автоматизації управління.

3.2. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес

Реалізація інформаційного процесу управління означає виконання різних інформаційних операцій. Кожна така операція орієнтована на певну цільову функцію, яка безпосередньо пов’язана з інформацією та її перетворенням. Виконання інформаційних операцій зводиться до розв’язання інформаційних задач. Саме вони розв'язуються автоматичним способом за допомогою комп’ютерної та іншої техніки. Такі задачі реалізують інформаційний процес управління. Інформаційні задачі називаються економічними, або задачами управління, а точніше - інформаційними управлінськими задачами економічного призначення. Комплекси задач управління забезпечують в АІС формування відповідних груп ТЕП, значення яких використовуються управлінським персоналом для прийняття рішень щодо управління виробничо-господарською і фінансовою діяльністю підприємства.

Задачі управління насамперед мають на меті відшукання значень показників. Вони розглядаються як об’єкт машинного розв’язання за допомогою ПЕОМ. Сучасні ПЕОМ забезпечують розв’язання різноманітних задач, їх групують за ознаками, притаманними класифікації економічної інформації (адже ці задачі – інформаційні), а також за критеріями, властивими тільки самим задачам. Спільність задач та інформаційних ресурсів породжує єдність багатьох властивостей задач та економічної інформації. У табл. 3.2 наведено розподіл за різними класифікаційними ознаками.

Таблиця 3.2

Розподіл задач за різними класифікаційними ознаками

Ознака		Виділені задачі
Правила організації розв'язання у встанов­леному управлінському режимі	Регламентні, для яких задано терміни розв'язання та зміст вихідних форм Запитально-довідкові, розв'язання яких зумовлено необхідністю виробничих ситуацій; термін розв'язання і зміст вихідних форм не регламентовано.
Регулярність розв'язання	Систематичні із твердою та частою датою розв’язання. Епізодичні із рідкою датою розв'язання. Випадкові.
Терміновість розв'язання	Термінові. Нетермінові.
Математична основа об числень	Прямого розрахунку. Оптимізаційні.
Формалізація умов розв'язання	Ті, що формалізуються, в яких встановлено жорстко однозначні дії для відшукання відповіді. Ті, що не формалізуються.

З погляду кінцевого користувача задачі за своїм призначенням поділяють на регламентні, інформаційно-довідкового обслуговування, поглибленого економічного аналізу.

Кожна регламентна задача полягає в обробленні даних, пов'язаних економічним змістом, у складанні форм звітності, що формуються в чітко визначені терміни за заданим розкладом і регламентуються за змістом. Ці задачі розв'язують з використанням математичного апарату зведень та угруповань, які лежать в основі алгоритмів розв'язання регламентних задач. Зведення бувають прості, коли дані підсумовуються для всіх одиниць сукупності, та групові, коли дані підсумовуються для однорідних груп одиниць сукупності.

При використанні апарату угруповань у сукупності однорідних груп виділяють одиниці за істотними для груп ознаками. Технологічною основою розв'язання регламентних задач на АРМ є режим "Розв'язання" ("Звіти", "Вихідні документи"), реалізований у термін, що жорстко регламентується, на основі інформації БД. Наприклад, звіт комерційного банку про операції з наявною іноземною валютою подається в обласне (регіональне) відділення Національного банку України (НБУ) щодня до 12 години. Форму звіту жорстко регламентовано. Звіт передається у вигляді текстового файла електронною поштою (НІ).

Інформація групується за кодами валют, за операціями (купівля, продаж). Задача розв’язується з використанням алгоритму прямого розрахунку: обсяг продажу (купівлі) у валюті множиться на комерційний курс продажу (купівлі) у гривнях. Активність кінцевого користувача при розв’язуванні регламентних задач не висока. Вихідна інформація найчастіше подається у вигляді машинограми (МГ).

Задачі інформаційно-довідкового обслуговування утворюють клас задач, які забезпечують інформаційний сервіс для користувача. Вони передбачають формування за запитами користувача необхідної інформації для оперативного створення доповідей, аналітичних записок, довідок, фрагментів звітів, не регламентованих терміном укладання і змістом. Призначення таких задач полягає в підвищенні рівня опе­ративності управління. Розв'язують їх у міру виникнення необхідності п додатковій інформації залежно від виробничої ситуації. Технологічною основою їх розв'язання на АРМ є режим "Запити", реалізований вибором із БД за вказівкою кінцевого користувача важливих для управління даних і видачею їх на екран дисплея в найзручнішій для користувача формі. При цьому забезпечується негайне задоволення сформованого користувачем запиту. Фільтрація даних та їх вибіркове відображення на екрані дисплея дають змогу зробити вихідну інформацію більш цілеспрямованою, що сприяє активному її використанню в оперативному управлінні. Активність кінцевого користувача при розв'язуванні таких задач дуже висока.

Розв’язання задач інформаційно-довідкового обслуговування сприяє збільшенню гнучкості ІС управління.

У сучасних умовах великого значення набувають задачі поглибленого економічної аналізу, які дають змогу детально вивчити суть явищ і процесів, що спостерігаються, виявити закономірності та тенденції економічного і соціального розвитку об’єкта управління. Для розв'язання таких задач використовують розвинений апарат математичних методів й економіко-математичних моделей (ЕММ). До математичних методів в економіці належать: математичне програмування (лінійне, динамічне, евристичне); математична логіка; теорія графів; теорія множин; теорія масового обслуговування; дослідження операцій; теорія ігор та інших видів прикладної математики.

Економіко-математичні моделі - особливий клас моделей, що відображають різні економічні процеси в народному господарстві та його ланках, різні інформаційні аспекти управління.

Так, в основу розв'язання аналітичних задач, задач ціноутворення покладено апарат індексного аналізу. Для розв'язання задач аналізу ефективності виробництва, темпів зростання, приросту використовується математичне оброблення динамічних (часових) рядів. Для оптимізації показників діяльності підприємства застосовують методи лінійного програмування. Для розв’язання задач прогнозування показників виробничо-господарської діяльності використовують методи багатофакторного кореляційного та регресійного аналізу. Для логіко-математичного опису системи під час експериментів на ЕОМ застосовують імітаційні моделі.

Технологічною основою розв'язання задач поглибленого економічного аналізу є сукупність пакетів прикладних програм (ППП), орієнтованих на реалізацію ЕММ. Основні напрями розвитку ЕММ в автоматизації управління сконцентровано в рамках побудови економі-ко-математичного забезпечення АІС на основі концепції банку моде­лей аналізу і прогнозування господарських процесів. Банк моделей - це багаторівневий комплекс математичних, економіко-математичних, економіко-статистичних моделей. ЕММ є специфічними для ринкової економіки: це моделі теорії фірми, моделі маркетингу, моделі вільної конкуренції, моделі індикативного планування.

Необхідною умовою застосування ЕММ для розв’язання задач управління є забезпеченість реалізації моделей потрібною інформацією. Як би добре модель не описувала досліджуваний об’єкт, але якщо на практиці неможливо здобути вірогідні дані про значення всіх коефіцієнтів і параметрів, що складають модель, її використання стає неефективним. Одна з головних умов розв’язання оптимізаційних задач, а також задач прогнозування, імітаційного моделювання та інших - наявність надійної та вірогідної інформації.

Наприклад, БД може містити сукупність даних за багато років у вигляді автоматизованої картотеки груп однорідних одиниць певного типу, а також у БД можуть бути створені уніфіковані бланки запитів.

3.3. Автоматизація документообігу в інформаційній системі

Інформація, що циркулює в системі управління, об'єднується в смислові групи і фіксується на будь-якому матеріальному носію. Таке об’єднання носить назву документування, а сам носій інформації, призначений для використання в ІС, відповідно визначається як документ. Звідси випливає і визначення документообігу.

Документообіг г- процес проходження документів усередині системи управління — від джерела їх формування до використання в управлінні.

В АІС документи можуть надходити з зовнішнього середовища від клієнтів, постачальників, споживачів, вищої контролюючої організації, банків. Документи можуть бути також внутрішніми. Всі документи поділяють на:

- документи загального призначення (управління) - накази, інструкції. циркулярні листи, розпорядження;

- специфічні дня діяльності об’єкта, які можуть бути вхідними, вихідними та внутрішніми.

Системи документообігу має надавати можливість підготовки документів, вхідного і вихідного контролю, обліку проходження документів, ведення архівів та перетворення форматів. Документ є головним засобом подання юридичне оформлених відомостей про об'єкт управління. Документи становлять основну частину інформаційних потоків у системі управління.

Нині функціонує уніфікована система документації (УСД), що включає 16 уніфікованих систем документації з 4500 уніфікованих форм документів (планової, звітно-статистичної, первинно-облікової, організаційно-розпорядчої, розрахунково-грошової документації тощо). Призначення УСД полягає у сприянні виконанню основних функцій управління економікою. Уніфікована система документації - це і комплекс взаємозв’язаних документів, кожному з яких присвоєно код '. відповідно до класифікатора управлінської документації.

Інформаційною мовою опису інформації, що міститься в документах, є єдина система класифікації та кодування (ЄСКК) ТЕП. Єдність системи дає змогу здійснювати взаємний обмін інформацією між АРМ всередині ІС, між різними ІС. Згадана ЄСКК забезпечує відпові­дність класифікацій і номенклатур у всіх сферах та на всіх рівнях управління, єдність вимірювань.

Інтеграція країни в світове господарство потребує узгодження чинних класифікаторів з міжнародними. Розділами ЄСКК є:

- структура управління народним господарством (класифікатори галузей, підприємств, органів державного управління);

- продукція, роботи, послуги (загальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції);

- технологія виробництва;

- населення (класифікатори кадрів, посад, професій, розрядів);

- територія (класифікатори країн, регіонів, областей, районів);

- фінансові кошти і бухоблік (класифікатор платіжного обороту);

- природні ресурси (класифікатор корисних копалин);

- показники, нормативи, одиниці фізичних величин (класифікатори ТЕП, систем позначення одиниць фізичних величин);

- інші дані.

Класифікатори це систематизовані переліки найменувань однорідних об’єктів їм окремими видами економічної інформації з присвоєними їм кодами. В сукупності класифікатори складають ЄСКК техніко-економічної інформації. Використання УСД та ЄСКК дає змогу забезпечити інформаційну, термінологічну, ідентифікаційну єдність показників і взаємозв’язок АІС різних сфер та рівнів управління.

Особливістю кодування техніко-економічної інформації є те, що коди мають відображати її структуру, ідентифікувати об’єкти й описувати між ними. Основне завдання кодування - забезпечення ідентифікації елементів множин, що класифікуються, та їхніх класифікаційних ознак.

Дата добавления: 2015-05-26