Контрольні запитання

1. Що таке інформаційна процедура?
2. Що таке інформаційний процес?
3. Що є задачею управління економічним об'єктом?
4. Що таке економіко-математична модель?
5. Які бувають документи і що це таке?
6. Які є розділи єдиної системи класифікації та кодування?
7. Що таке класифікатор і які його функції?
8. Які є особливості кодування техніко-економічної інформації?
9. Який є порядок оформлення електронних первинних документів?
10. Які головні концепції побудови автоматизованих робочих місць?
11. Що повинна забезпечити автоматизована інформаційна система?

Тема 4. Організація автоматизованих інформаційних систем в економіці на основі сучасних засобів обчислювальної техніки

4.1. Загальні особливості автоматизованих інформаційних систем

Автоматизована інформаційна система - система, що реалізує ІТ у сфері управління чи спільної роботи управлінського персоналу і комплексу технічних засобів.

Вона призначена для автоматизованого збирання, реєстрації, збереження, пошуку, оброблення та видачі інформації за запитами ко­ристувачів (управлінського персоналу). Це відбувається на основі використання економіко-математичних методів, моделей, ЕОМ і засобів комунікації. АІС реалізує - принципово нову платформу управління, що ґрунтується на інтеграції управлінської інформації за допомогою ме­ханізму загального інформаційного зв’язку даних, які включають в об­роблення з метою здобуття інформації для управління. Автоматизована ІС має забезпечувати:

- постійне спостереження за поточним станом об'єкта управління та його характеристик;

- адаптації, тобто пристосування до прийнятої практики бізнесу та модифікації, якщо гака практика змінюється;

- підтримку професійної діяльності управлінських працівників;

- взаємодію з управлінським персоналом;

- здійснення збирання та аналізу даних для управління й автомати­чного виконання програмних засобів при настанні заданого часу з формуванням необхідної звітності;

- реалізацію системи підказок і рекомендацій для користувачів;

- ефективне збереження даних у БД і можливість доступу до них будь-якого кінцевого користувача зі свого робочого місця;

- взаємодію користувачів між собою на основі безпаперової технології.

Автоматизована ІС є людино-машинною системою, вона дає змогу підвищити якість управління завдяки оптимальному розподілу праці між людиною та ЕОМ на всіх стадіях управління. Вся сукупність операцій оброблення інформації, що включає збирання, введення, запис реєстрацію, перетворення, зчитування, збереження, знищення, коригування, обмін по каналах зв'язку, в АІС здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів.

Поряд із застосуванням технічних та програмних засобів створюється інформаційне забезпечення АІС, що передбачає організацію її інформаційної бази, регламентацію інформаційних зв'язків, визначен­ій складу і змісту всієї системи інформаційного відображення. При цьому визначальним є принцип орієнтації розробленого технічного, програмного, інформаційного забезпечення на потреби конкретних користувачів управлінський персонал, який с учасником управлінсь­кого процесу.

Автоматизована ІС здійснює інформаційне обслуговування по­кладених на управлінський персонал організаційних, контрольних, аналітичних, інформаційних функцій. Одержана після автоматизова­ного оброблення управлінська інформація завжди маг цільове призна­чення і містить керуючі команди (директиви) або відомості про стан керованої системи і зовнішньої о середовища.

Управлінський персонал в АІС здійснює постановку та коригу­вання цілей і критеріїв управління, вносить творчий елемент у пошук найкращих способів досягнення цілей, робить остаточний вибір виро­блюваних системою рішень та надання їм юридичної чинності.

На будь-якому підприємстві, в організації циркулюють величез­ні інформаційні потоки. Однак не всю інформацію можна обробити за допомогою комп'ютера. Причиною цього є складність структуризації інформації та формалізації процесів її оброблення. Тому в системі управління циркулює також інформація, яку не можна формалізувати (неформалізована) й оброблення якої поки що залишається справою людини.

Процес управління характеризується ієрархією рівнів управлін­ня і багатофункціональністю.

Відповідно до ієрархії в управлінні виділяють вищий, середній й оперативний рівні. Вищий рівень (вище управління) приймає стратегі­чні рішення: визначає цілі управління, зовнішню політику, обсяги ма­теріальних, трудових та фінансових ресурсів, розробляє довгострокові плани і стратегію їх виконання. АІС для вищого рівня управління має дати інформацію стосовно аналізу ринку, конкуренції, кон'юнктури, а також інформацію для пошуку альтернативних стратегій розвитку під­приємства на випадок виявлення загрозливих тенденцій у сфері його інтересів.

На середньому рівні приймаються тактичні рішення, пов'язані зі складанням тактичних планів, контролем за їх виконанням, спостереженням за обсягами всіх ресурсів, розробленням управлінських рішень для виведення підприємства на необхідний рівень, передбачений планами. Для середнього рівня управління АІС має розв'язувати задачі з розрахунку планових показників, контролю за їх виконанням.

На оперативному рівні приймаються оперативні рішення, пов’язані з реалізацією планів. Основне завдання оперативного управління полягає в узгодженні всіх елементів виробничого процесу в часі та просторі з необхідним ступенем деталізації. На цьому рівні формуються дані про хід виконання планів і складаються звіти. Відповідно АІС має її обробляти фактичні дані в реальному масштабі часу в міру їх виникнення.

На кожному з рівнів виконуються роботи, що в комплексі забезпечують управління. Ці роботи називають функціями. Саме функції трансформуються в АІС у комп'ютерні програми. А метою розв'язання задач управління в АІС є автоматизація цих функцій.

Залежно від цілей виділяють такі типові функції: прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання.

Прогнозування - функція, за допомогою якої здійснюються формування й обгрунтування наукових передумов перспективи розвитку об'єкта управління, можливих змін його стану до певного моменту в майбутньому. Воно займає значне місце в діяльності вищого управління і служить інструментом для: розроблення економічної політики фірми; орієнтації в найбільш імовірній перспективі конкурент­ів і боротьби; визначення можливостей збуту з обліком тенденцій на тому або іншому товарному ринку; розроблення інвестиційних планів; вибору оптимального рішення з можливих варіантів плану; оцінювання майбутніх тенденцій розвитку фірми. За допомогою АІС розв’язують комплекси задач із прогнозування різних ТЕП діяльності об’єкта управління. При розв'язуванні цих задач застосовують методи прогнозування, диференційовані за точністю та горизонтом прогнозування й орієнтовані на конкретний об'єкт.

Планування - функція, за допомогою якої в ідеальній формі ре­алізується мета управління. На вищому рівні управління планування орієнтовано на трипалий термін, на середньому - на більш короткий термін, при цьому план вищого рівня деталізується. Оперативне упра­вління припускає саме детальне опрацювання плану середнього рівня за тимчасовими періодами, об'єктами планування і робочими місцями. Використання АІС є достатньо ефективним і на етапі вироблення оп­тимальних планів випуску продукції.

Облік - функція, спрямована на одержання інформації на опера­тивному та середньому рівнях. Здобуті результати передаються на ви­щий рівень. АІС має здійснювати збирання фактичних даних у міру виконання господарських операцій та обробляти ці дані з мінімально допустимою затримкою, щоб у виробництві не відбулися необоротні процеси.

Контроль зіставлення фактичних показників із плановими і нормативними, визначення відхилень, що виходять за межі допустимих значень. Виконується на всіх трьох рівнях управління.

Аналіз - установлення причин відхилень, виявлення резервів, знаходження способів усунення неузгодженостей між фактичними по­казниками і запланованими. Виконується на середньому та вищому рі­внях управління.

Регулювання - коригування ходу роботи об'єкта управління, прийняття рішень для виправлення ситуації, що утворилася, і виведен­ня об'єкта управління на заплановані показники. Виконується на сере­дньому та вищому рівнях управління. Сучасні АІС здатні обробляти інформацію за всіма функціями управління і передавати її на всі рівні управління. Для обміну інформацією між рівнями управління застосо­вуються засоби комунікації та мережні технології.

Особливо ефективно в АІС реалізуються функції контролю, аналізу і регулювання, тому що всю вхідну інформацію для розв'язання цих функціональних задач підготовлено під час розв'язування задач планування й обліку і знаходиться вона в БД. Для аналізу та регулю­вання в АІС використовуються бази моделей, які містять фонд моделей з оцінювання економічних та виробничих ситуацій. Для пошуку шляхів виходу із ситуації, що утворилася, призначені ЕС. Для розв'язання слабоформалізованих задач управління, які виникають внаслідок високого рівня різного роду невизначеностей ринкового середовища, в АІС застосовуються системи підтримки прийняття рішень (СППР).

Різноманітність економічних об'єктів у ринковій системі породжує різноманітність АІС. За сферою використання виділяють:

- АІС промислових підприємств;

- АІС банківських установ;

- АІС фінансово-кредитних установ;

- АІС для обліку та аудиту.

Кожна з них відображає особливості структури управління об’єктом, схеми декомпозиції цілей управління, предметних технологій. Специфіку ПС кожного економічного об’єкта, для якого розробляється АІС, характеризують ТЕП його діяльності. Проте незалежно від ПС всі розвинені АІС мають виконувати безліч різнопланових функцій, починаючи з традиційних задач БО і закінчуючи такими, як оцінювання комерційного ризику з використанням систем штучного інтелекту, моделювання інвестиційно-кредитного механізму розвитку виробництва на основі СППР. Загалом АІС має забезпечити оперативний контроль стану об'єкта управління й оперативне прийняття обґрунтованих

Автоматизовані ІС можуть бути класифіковані за типом підтримки, яку вони забезпечують організації. Системи першого класу (системи забезпечення операцій) обробляють інформацію, що генерується та використовується в ділових операціях. Вони поділяються на три групи:

- системи оброблення операцій, які реєструють та обробляють дані, одержані внаслідок ділових операцій, таких, як продаж, закупівля або зміни у матеріально-виробничих запасах. Воно може проводи­тись або способом пакетного оброблення даних, або в масштабі реального часу;

- автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ПІ), що приймають рішення з типових питань, таких, як управління виробничим процесом;

- системи співробітництва на підприємстві, які використовують комп'ютерні мережі для забезпечення зв'язку, координації та співробітництва відділів і робочих груп, що беруть участь у проце­сі.

Системи другого класу (системи забезпечення менеджменту) і дають допомогу менеджерам у прийнятті рішень. Такі системи поділяють на види:

- інформаційні менеджерські системи - системи забезпечення менеджменту, що виробляють заздалегідь визначені звіти, подають відображення даних і результати вжитих заходів на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

- системи підтримки прийняття рішень - ІС, які використовують моделі прийняття рішень, БД й особисті міркування особи в кожному конкретному випадку для здійснення діалогового аналітичного процесу моделювання з тим, щоб ця особа прийняла певне рішення;

- управлінські ІС- це ІС з додатковими можливостями для управління такими, як аналіз даних, використанням засобів підтримки прийняття рішень, ЕП та інструментарію підвищення особистої продуктивності.

4.2. Структура автоматизованих інформаційних систем

Автоматизація ПС може здійснюватися в різних масштабах - від окремих інформаційних процесів і процедур оброблення даних, задач або комплексів задач управління до створення функціонально повних АІС.

Функціонально повні АІС включають автоматизацію всіх підсистем функцій і комплексів задач.

Як і будь-яка складна система, АІС складається з елементів - підсистем, які можна розглядати як АІС нижчого рівня, що складаються з елементів. У зв'язку з наявністю в АІС великої кількості елементів виникає необхідність визначення їхньої структури.

Структура АІС- внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами.

Структуру АІС утворюють безліч елементів і відносин між ни­ми. Найзагальнішим поділом АІС є виділення в ній функціональної ти забезпечувальної частин.

Функціональна частина АІС завжди пов'язана з ПС і фактично є моделлю системи управління конкретним об'єктом. Вона розбивається на функціональні підсистеми. Склад функціональних підсистем АІС конкретного економічного об'єкта різний. Однією з ознак виділення функціональних підсистем є функції управління об'єктом.

Функціональна підсистема - це частина АІС, виділена за спіль­ністю функціональних ознак управління. Часто у функціональній структурі АІС немовби повторюється склад функціональних підрозділів організаційної структури об'єкта. Назви функціональних підсистем пов'язують з функціями, тобто Їх назви відображають цільові функції, діяльність органів управління.

Функціональна ознака декомпозиції АІС визначає призначення підсистеми, тобто для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, задачі та функції виконує.

Залежно від складності об'єкта кількість функціональних підсистем становить 10... 20 найменувань і більше. Хоча деякі функціональні підсистеми на різних об'єктах мають одне й те саме найменування (наприклад, підсистема БО), їх внутрішній зміст щодо різним об'єктів значно відрізняється.

Специфічні особливості кожної конкретної підсистеми певного об'єкта відображаються у функціональних задачах, для автоматизації яких призначена підсистема.

При виділенні функціональних підсистем в АІС необхідно до­тримуватися таких вимог:

- межі задач, які утворюють підсистему, не повинні перетинатися між собою;

- задачі, що розв'язуються в підсистемах, мають бути тісно пов'язані між собою в інформаційному плані, тобто при їх розв'язуванні має використовуватися єдина вхідна інформація, а результати розв’язання одних задач мають використовуватися для розв’язання інших;

- результати розв'язання повинні мати єдиного споживача (управлінського персоналу одного або кількох функціональних підрозді­ли об'єкта).

При виділенні функціональних підсистем мають бути визначені їхні параметри:

- мета функціонування підсистеми;

- вид керованих ресурсів;

- особливості показників, що розраховують у підсистемі;

- підрозділи, які здійснюють управління.

Наприклад, на промисловому підприємстві в складі АІС виділяється функціональна підсистема управління матеріально-технічним постачанням (УМТП). Мета функціонування підсистеми полягає в забезпеченні ритмічного виробничого процесу необхідними матеріалами та комплектуючими виробами при оптимальних запасах.

Вид керованих ресурсів - матеріальні ресурси. Особливості показників визначаються в натуральному і вартісному виразах.

Підрозділи, які здійснюють управління, - відділ матеріально-технічного постачання і відділ зовнішньої комплектації та кооперації. Мета функціонування підсистеми визначає склад задач, що жуються.

Кожна задача характеризується змістом, функцією управління, в рамках якої вона розв'язується, ресурсом, який вона відображає, періодом, часу, за який відбивається споживання ресурсу, взаємодією з іншими функціональними задачами, здійснюваною на інформаційній основі.

Зміст задачі визначає сукупність вихідних показників, які формуються й обчислюються в задачі за відповідними алгоритмами. При цьому розвинені АІС дають змогу реалізувати багатоваріантні алгоритми розрахунку показників на основі вибору з банку моделей та алгоритмів найефективніших математичного методу, моделі й алгоритму для конкретною об'єкта управління. Крім того, задачі, що розв'язуються з використанням НІТ, можуть забезпечити відповіді на комплекс нерегламентованих запитів користувачів.

Саме задача є об'єктом розроблення, впровадження та експлуа­тації кінцевим користувачем. Із використанням АРМ, що мають засоби ІТ, поняття "задача" розглядається ширше - як закінчений комплекс оброблення інформації з забезпеченням видачі або прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу (об'єкт управління), або необхід­ної інформації для прийняття рішень управлінським персоналом, або генерації готового рішення для затвердження керівництвом. Тому за­дача розглядається як елемент системи управління, що забезпечує якіс­но нові рішення стосовно управління, а не як елемент системи оброб­лення даних.

Кожній функціональній підсистемі АІС властива своя внутрішня структура. Організаційно кожна підсистема складається з сукупності АРМ управлінського персоналу, на яких розв'язуються комплекси за­дач. Між функціональними підсистемами встановлюються відповідні інформаційні відносини інформаційні зв'язки. При використанні не-мережних технологій оброблення інформації інформаційні зв'язки реа­лізуються передачею інформації па ГМД. Найефективніше інформа­ційні зв'язки здійснюються в умовах ЛОМ, коли інформація передаєть­ся лініями зв'язку, а також телекомунікаційними каналами із зовнішнім середовищем. Кожна конкретна задача при розробленні АІС має розг­лядатися в інформаційному взаємозв'язку з іншими задачами даної підсистеми та інших підсистем, а також із зовнішніми АІС. Функціо­нальна структура АІС мас орієнтуватися на ті інформаційні потреби кінцевих користувачів, які змінюються в умовах ринку, та відображати зміст і специфіку функцій управління конкретним економічним об'єктом. АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою систе­мою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Кожний прикладний модуль системи має обслуговувати деяку ін­формаційну сферу. Головною вимогою при розробленні модулів повинна бути орієнтація системи на автоматизацію управління діяльніс­тю об'єкта, а не на розв'язання локальних функціональних задач. При цьому функції, що реалізуються, та модулі мають розглядатися з точки зору потреб кінцевих користувачів, а не програмної реалізації. Комп­лексність системи забезпечується завдяки інтеграції модулів в єдину систему.

Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітек­турних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв'язані на одному робочому місці, а інші для цього потребують участі багатьох управлінських працівників.

У різних АІС як модуль можуть розглядатися комплекси задач, АРМ або функціональна підсистема.

Функціональна структура АІС є домінуючою. Серед функціональних підсистем можна виділити: управління марке­тинговою діяльністю (УМД); автоматизовану систему наукових дослі­джень (АСНД); управління технічною підготовкою виробництва (УІ'ПВ); техніко-економічне планування (ТЕПЛ); оперативне управ­ління основним виробництвом (ОУОВ); УМТП; управління реалізаці­єю та збутом (УРЗ); БО; управління кадрами (УК); аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД).

Для експлуатації функціональних підсистем потрібні відповідні ресурси, які створюють забезпечувальні підсистеми АІС: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове, лінгвістич­не, ергономічне та технологічне забезпечення.

Інформаційне забезпечення є сукупністю єдиної системи класи­фікації та кодування ТЕП, уніфікованих систем документації і масивів Інформації, використаних в АІС.

Технічне забезпечення комплекс технічних засобів, які забез­печують роботу АІС.

Програмне забезпечення сукупність програм, які реалізують мету та задачі АІС і забезпечую 11. функціонування комплексу техніч­них засобів системи.

Математичне забезпечення - сукупність математичних та економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення ін­формації в АІС.

Організаційне забезпечення - сукупність документів, що регла­ментують діяльність персоналу в АІС, взаємодію з технічними засоба­ми і між собою в процесі розв'язування задач управління.

Правове забезпечення сукупність правових норм, які регла­ментують правові відносини при функціонуванні АІС та її юридичний статус.

Лінгвістичне забезпечення - сукупність мовних засобів, призна­чених для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні управлінського персоналу з засоба­ми обчислювальної техніки.

Ергономічне забезпечення - сукупність методів і засобів, при­значених для створення оптимальних умов високоефективної та без­помилкової діяльності людини в АІС і найшвидшого її освоєння.

Технологічне забезпечення - сукупність організаційних, методи­чних та технологічних документів, що регламентують процес людино-машинного оброблення інформації в АІС.

Інформаційне забезпечення АІС об'єднує інформаційні ресурси, засоби їх ведення, в тому числі структуризації та систематизації інформації про об'єкт управління. Ядром його є БД - автоматизоване сховище інформації, яка оперативно поновлюється.

В основу організації БД автоматизованих ІС має бути покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути єдиною. Єдина БД здійс­нює інтеграцію всіх інформаційних потоків. Якщо на конкретних АРМ створюються локальні БД, то їхні компоненти мають бути пов'язані за структурою і поданням даних з відповідними компонентами єдиної БД їй має бути забезпечене їх синхронне поновлення. Організація БД багато в чому визначає рівень розвитку АІС і впливає на рівень інформа­ційної оснащеності АРМ управлінських працівників.

Підвищення гнучкості АІС досягається використанням в її побудові архітектури "клієнт - сервер".

За використання мережних ІТ створюються БД колективного користування, центральною ланкою яких є сервер БД. Сервери БД розраховані на підтримку різноманітних додатків. Завдяки відокремленості БД від клієнтського додатка можна швидко створювати нові модулі, своєчасно задовольняти попит на автоматизацію нових додат­ків.

Основою АІС є платформа, на яку її орієнтовано, тобто які види комп'ютерів і програмних середовищ закладено в ІТ реалізації процесу управління.

Як основу архітектури "клієнт - сервер" використовують реля-цінну систему управління БД (СУБД), орієнтовану на мову SQL. До групи таких СУБД - платформ належать:

- Іnformix Оn Linc (фірми Іnformix Sоftware);

- Іngres Іnteligent Dаtаbаsе (корпорації Аsk Group);

- Огaсle (корпорації Огaсle);

- Sybase (фірми Sybase);

- Ассеss (фірми Місrоsоft).

У системах і архітектурою "клієнт - сервер" безліч запитів виконується централізовано на сервері, що й є принциповою відмінністю від традиційних файлових систем.

Технічне забезпечення є одним із найважливіших компонентів, які створюють ресурси АІС. Рівень автоматизації функцій управління значною мірою залежить під прогресивності застосовуваних технічних засобів. Цей комплекс у сучасних АІС покликаний реалізувати децентралізовану і розподілену технології оброблення інформації. При цьому технічні засоби встановлюють її місцях виникнення та використання інформації. Вони мають виконувати операції складання, розмноження, копіювання, збереження документів, оброблення інформації, яка міс­титься в них і передавати її користувачам.

Технічне забезпечення АІС визначає вимоги до характеристик персональних комп'ютерів (ПК), мережного обладнання,, пропускної здатності каналів зв'язку, а також впливає на оптимальний розподіл навантаження у вузлах мережі, в яких ресурси закріпляються за кінце­вим користувачем.

Основою технічного забезпечення АІС є ПК, які забезпечують широкий набір функціональних можливостей. Сучасні ПК нарівні з обробленням алфавітно-цифрової інформації (її введенням, обробленням за відповідною програмою, виведенням здобутих результатів у формі, придатній для сприйняття людиною) здатні працювати зі зву­ком, відтворювати відеосигнал, працювати в комп'ютерних мережах.

Технічні характеристики ПК різних моделей визначаються швидкодією центрального процесора, кількістю периферійних при-проїв, які можна приєднувати до комп'ютера одночасно, ємністю опе­ративного запам'ятовуючого пристрою, швидкістю і надійністю вінче­стера та інше.

При виборі технічного забезпечення АІС необхідно прагнути до якомога повнішої відповідності споживчих якостей ПК задачам, для розв'язання яких він використовується.

Крім того, потужність і характеристики ПК визначаються вимо­гами програмних засобів, установлених на ньому. Наприклад, для ро­боти у програмному середовищі Windows 98 SЕ потрібні: процесор Реntium і вище; оперативна пам'ять ємністю не менше за 64 Мбайт (ре­комендується 128 Мбайт); VGА-сумісний відеоадаптер.

Базовою платформою, що забезпечує досить високу швидкість розв'язання задач, можна вважати процесор Реntium III та оперативну пам'ять ємністю 256 Мбайт.

При реалізації в локальній мережі технології "клієнт - сервер" зростають вимоги до характеристик ПК - сервера. Вдалий вибір його моделі має велике значення для ефективного функціонування мережі, оскільки навантаження концентрується на серверах. Як клієнти застосовуються менш потужні ПК.

Технічною основою реалізації комплексної АІС є багатомашин­на обчислювальна мережа конкретної топології, яку можна за необхід­ності підключати до зовнішніх мереж. Мережа може бути одноранговою або ієрархічною.

За великої кількості користувачів у мережі, різних функціях, що виконуються мережею, її територіальній розкиданості доцільно поді­лити мережу на частини - невеликі окремі мережі. Кожна така частина виконує однорідні функції (наприклад, мережа в бухгалтерії) і має свій сервер. Користувач може мати доступ до будь-якого серверу. Зв'язувальною ланкою, яка об'єднує кілька мереж в єдину мережу, є базова мережа.

У найближчі роки очікується ускладнення ПЗ, призначеного для ІС різних класів. Це пов'язано з підвищенням інтелектуальності про­грамних засобів управління. Залежно від функцій, які виконуються ПЗ, його можна поділити на дві групи: базове (системне) та прикладне.

Базове П3 організовує процес оброблення інформації в комп'ютері, створюючи нормальне робоче середовище для прикладних програм. Воно дуже тісно пов'язане з апаратними засобами й іноді вважається частиною ПК. До складу базового ПЗ входять: операційні системи (ОС) одно - та багатозадачні, мережні; сервісні програми (оболонки, утиліти, антивірусні засоби); транслятори мов програму­вання; програми технічного обслуговування.

Типовим представником однозадачних ОС є МS-DOS, розроб­лена фірмою Місrоsоft. Типовими представниками багатозадачних ОС є UNIX, OS/2, МS Windows 9x, МS Windows NT, МS Windows XP. Ти­повими представниками м мережних ОС є Novell Net Wаrе, МS Windows NT, МS Windows XP, ІВМ LAN та інші.

Прикладне ПЗ призначено для розв'язання конкретних задач користувача й організації обчислювального процесу ІС загалом. Пра­цює воно під управлінням базового ПЗ. До складу прикладного ПЗ входять:

- ППП загального призначення (редактори текстові та графічні, електронні таблиці (ЕТ),

- методо-орієнтовані ППП (математичного програмування, мережного планування й управління, теорії масового обслуговування, математичної статистики);

- проблемно-оріентонані ППП (для промислової сфери, непромислової сфери, окремих ПС);

- ППП глобальних мереж ЕОМ.

Організаційне забезпечення АІС включає:

- розроблення методичної документації, що регламентує функціо­нування і використання технічного, програмного, інформаційного

- забезпечення для прийняття управлінських рішень індивідуально або колективно в мережі;

- розроблення посадових інструкцій, які визначають права, обов'язки, відповідальність персоналу за оброблення інформації в АІС, правила користування інформацією;

- розроблення документації, що регулює порядок обміну інформа­цією в АІС та із зовнішніми ІС, правила виходу з нештатних ситу­ацій;

- складання графіків введення та оброблення даних.

Правове забезпечення АІС включає загальну і спеціальну час­тий. Загальна частина містить нормативну документацію, яка регулює діяльність АІС. Ця документація визначає: умови надання юриди­чної сили документам, рішенням, оформленим за допомогою обчис­лювальної техніки; законодавчі акти, що регулюють доставку документів електронними засобами, встановлюють процедуру перевірки на автентичність й описують процедуру вирішення конфліктних ситуацій.

Спеціальна частина містить засоби юридичної підтримки рі­шень, що приймаються. Ця частина реалізується введенням в АІС ко­мерційних юридичних БД.

Основу технологічного забезпечення АІС складають предметні та сучасні ІТ.

У сучасних АІС використовують різноманітні ІТ, які реалізуються за допомогою комп'ютерів і програмних засобів: текстові, графіч­ні та табличні процесори, ЕП, системи управління базою даних (СУБД), гіпертекстові технології, технології мультимедіа, ЕС, СППР.

При виборі ІТ потрібно враховувати ряд чинників: попит на ринку; підвищення продуктивності праці користувача; надійність, сту­пінь забезпечення інформаційної і комп'ютерної безпеки; необхідні ре­сурси пам'яті та інших пристроїв; можливості, які надаються; простоту експлуатації; час на навчання, якість інтелектуального інтерфейсу; мо­жливості підключення до мережі; стикування з ПЗ, що експлуатується.

Усі ІТ реалізуються в мережі взаємозв'язаних і взаємодіючих АРМ.

Забезпечувальна частина не тільки здійснює підтримку роботи функціональної частини АІС, а й об'єднує всі функціональні підсисте­ми в інтегровану систему - єдину багатофункціональну АІС.

Автоматизована ІС ніколи не може бути остаточною, оскільки процес її вдосконалення відбувається весь час.

Удосконалення АІС відбувається в двох напрямах. Перший на­прям пов'язаний з розвитком функціональної частини - включенням у функціональну структуру АІС нових підсистем, функцій, АРМ, задач. Зміна функціональної структури пов'язана із зміною ринкового сере­довища, ринкових стратегій, законодавчих актів, правових норм та інше. Поліпшення функціональних характеристик АІС приводить до повноти використання функцій, які реалізуються автоматизованим способом, до зростання функціональної придатності АІС, що відбива­ється на підвищенні ефективності управління.

Другий напрям пов'язаний з удосконаленням і розвитком забез­печувальної частини АІС. Характеристики забезпечувальних підсистем досить відносні, оскільки відбувається зміна поколінь комп'ютерів, швидкими темпами йде розвиток системного та прикладного ПЗ, засо­бів телекомунікацій, внаслідок чого змінюються зміст, назва і функції ІС.

Однак межі проникнення комп'ютерів у сферу людської діяльно­сті залишаються відносно сталими. Існує поріг, після якого комп'ютер безсилий, - це творчість та інтуїція. А без цього не може успішно фун­кціонувати жодна система управління.

4.3. Архітектура автоматизованих інформаційних систем

При умові децентралізованого використання обчислювальної техніки АІС створюється або як сукупність автономних систем, об'єднаних лініями зв'язку в локальну мережу (однорівнева система), або як дворівнева система, в якій на АРМ ведеться попереднє оброб­лення первинної інформації з подальшою передачею її на інформацій­но-обчислювальний центр (ІОЦ) для остаточного оброблення. У дво­рівневих АІС поєднуються переваги систем децентралізованого оброб­лення інформації, в яких технічні засоби наближено до місць її виник­нення, і централізованих систем, коли найскладнішу, об'ємисту роботу для розв'язання функціональних задач виконує ІОЦ.

При створенні децентралізованої АІС локальним самостійним елементом системи є АРМ, призначене для комп'ютеризації праці ро­бітників управління. В основу створення АРМ мають бути покладені такі принципи:

- АРМ призначене для розв'язання комплексу управлінських задач одним фахівцем або групою фахівців на рівні підприємства і/або його підрозділів. Розв'язання задач може зводитися до оцінювання господарської ситуації, здобуття результатів виробничо-господарської діяльності, аналізу резервів, формування плану на основі договірних зобов'язань та інше;

- АРМ є системою, відкритою відносно складу показників, що об­числюються на ньому, оскільки господарський механізм постійно удосконалюється, змінюються система показників та форми звіт­ності;

- АРМ здатне до саморозвитку, тобто є можливість програмними засобами АРМ видозмінювати його функціональну структуру;

- локальність відносно системного ПЗ персональних ЕОМ, насам­перед до їхніх ОС. Працюючи з АРМ, користувач повинен мати доступ до табличних пакетів, побудови графіків, редагування тек­стів, наданих йому системним ПЗ.

З урахуванням зазначених вимог до АІС. З технічної точки зору - це обчислювальна мережа з центральною ЕОМ та АРМ управлінських Працівників, які мають доступ до спільної БД.

Виконання функцій в АІС можна розглядати як послідовність дій над інформацією в БД і річних операцій введення-виведення. В БД зберігається інформація, накопичена всіма службами, і будь-який ко­ристувач системи може мати доступ (якщо це йому дозволено) до всієї

інформації.

Внесені в БД зміни відразу видно всім зацікавленим особам, що забезпечує вірогідність і несуперечність інформації.

Для створення і ведення БД використовують могутню СУБД, що надає засоби для оброблення інформації (пошук, сортування, селе­кція даних за умовою та інше). Застосування СУБД дає змогу модифі­кувати дані, не порушуючи їх цілісність. Оскільки всі програми оброб­лення інформації звертаються до БД через стандартний програмний інтерфейс СУБД, програми, складені в різний час і різними програміс­тами, виявляються сумісними.

Обмін даними між підсистемами проводиться через спільну БД. Можна легко змінювати наявні підсистеми і додавати нові, тобто опе­ративно реагувати на зміну структури виробництва й управління.

Виклик функцій АІС здійснюється за допомогою меню, в якому з кожним рядком пов'язані або виклик функції, або візуалізація допо­міжного меню. Для кожного користувача в системі має бути своє меню, в яке заносять тільки потрібні йому функції. Таке індивідуальне меню вирішує питання прав доступу до функцій системи - кожний ко­ристувач може звертатися тільки до передбачених у його меню функ­цій. Формуванням меню конкретних користувачів займається адмініс­тратор системи, тобто найбільш кваліфікований користувач, наділений відповідними повноваженнями.

В АРМ керівників різних рівнів БД (або БЗ) ведеться ними са­мими і закладено модель сценарію. Персональні розрахунки викону­ють на АРМ засобами ПЕОМ. Підготовка рішень, аналіз поточної та перспективної ситуацій здійснюються через спільну ЕОМ.

Інформація в БД (БЗ) має бути впорядкована за рівнями управ­ління у вигляді сценарію, в якому міститься інформація про орган управління, об'єкт управління, цілі його діяльності, про наявні ресурси.

У системі на основі розроблених моделей мають бути закладені режими функціонування об'єкта. При виникненні проблемної ситуації Користувач може оперативно звернутися до БД АРМ різних рівнів управління, а також до централізованої БД. Отже, користувач може конкретизувати інформацію й оперативно прийняти управлінське рі­шення в разі виявлення відхилення від еталонного режиму.

Впровадження вищенаведеної архітектури АІС забезпечує ство­рення інтегрованої системи, в якій здійснюється автоматизація підго­товки і прийняття управлінських рішень. Однак для реалізації інтегрованої системи необхідно створити додаткову структурну частину, що містить моделі, які відображають логіку процесу прийняття рішень управління параметрами об'єктів. У цій частині створюються типові моделі прийняття управлінських рішень.

Поява досконаліших апаратних і програмних засобів підштовхує користувачів до постійної модернізації АІС.

Модернізація не є самоціллю. Завдяки їй з'являється можливість більш адекватно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, здобувати Максимум прибутку при мінімальному ризику.

Логіка розвитку АІС в останні 30 років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель оброблення інформації на основі великих ЕОМ (мейнфреймів), що домінувала до 80-х років XX ст., усього за кілька років поступилася своїми позиціями розподіленій ар­хітектурі однорангових ЛОМ, але потім почався зворотний рух до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться архітектура "клієнт - сервер", що ефективно об'єднує переваги своїх попередників.

Особливістю сучасних АІС, які перебувають у стадії зароджен­ня, є ієрархічна організація, коли централізоване оброблення інформа­ції та єдине управління ресурсами АІС на верхньому рівні поєднуються з розподіленим обробленням на нижньому рівні.

Концепція АІС нової о покоління сформувалася на основі синте­зу централізованого і розподіленого оброблення інформації. АІС но­вого покоління ґрунтуються на ієрархічній архітектурі, в якій центр тяжіння перенесено з локальних мереж кінцевих користувачів на мере­жу локальних серверів. Подібну організацію АІС називають централі­зованою мережею.

Концентрація системи навколо єдиного серверу не завжди ефек­тивна. По-перше, існують жорсткі обмеження кількості клієнтів, підк­лючених до серверу. А в умовах комп'ютеризації ця кількість весь час зростає. По-друге, від сучасних АІС вимагається виконання безлічі рі­знопланових функцій. Це можуть бути традиційні бізнес-додатки до програм БО, але можуть бути і задачі оптимального планування, ЕС, СППР.

- Змішувати весь спектр подібних задач в одному комп'ютері не­ефективно. Найраціональнішим рішенням вважається ієрархічна мо­дель АІС, організована відповідно до організаційної структури підпри­ємства:

- центральний сервер (центральний офіс);

- локальні сервери (підрозділи);

- станції-клієнти (персонал підприємства).

Високу ефективність АІС забезпечує процес концентрації наван­таження на серверах. Однорангові мережі та мережі з найпростішим файлом-сервером трансформуються в ієрархічні структури "станції-клієнти - сервер бізнес-додатків".

В основу цих АІС покладено вимоги щодо скорочення експлуатаційних ресурсів при збільшенні масштабності системи і розширення кола її функціональних обов'язків. Остання обставина особливо важ-нива, оскільки існує стійка тенденція до практично 100% інтеграції ІТ різних функціональних підсистем (бізнес-додатків) в єдину бізнес-модель підприємства.

Структурною основою АІС є мережа масштабу підприємства, що об'єднує локальні мережі станцій-клієнтів в єдине середовище за допомогою базових апаратних, програмних засобів і методів організа­ції бізнес-додатків. При цьому спостерігається стійка тенденція підви­щення інтелектуальності ППП управління бізнесом, що реалізується в архітектурі "клієнт - сервер".

Стосовно подібних систем було запроваджено поняття "модель інформатизованого підприємства XXI ст.", що є узагальненою схемою (Організації ресурсів ІС, орієнтованою на інтеграцію систем різного класу.

Дата добавления: 2015-05-26