Перша Малоросійська колегія

Адміністративний устрій Московської держави

Московська держава на початку XVIII ст.

17 жовтня 1707 року вийшов царський указ про утворення губерній, який став початком адміністративної реформи, що завершилася 1719 року. Після цієї реформи Московська держава поділялася на 8 губерній, вони, у свою чергу, складалися з 50 провінцій. Провінції поділялися на повіти. На чолі губернії стояв губернатор, який розв'язував адміністративно-судові питання й одночасно був головнокомандувачем військ, розташованих на території своєї губернії. Головою провінції був воєвода, а фінансово-поліційні функції на рівні повіту виконував земський комісар.

2 травня 1711 року був утворений Сенат, який спочатку складався з 9 осіб, призначених особисто царем, але поступово перетворився на зібрання президентів колегій — сенаторів.

Протягом 1717-1721 pp. на зміну 44 приказам Петро І увів колегії. «Реєстр колегіям» від 1718 року називав 9 таких установ, а в 1721 р. їх уже стало 11:

• Військова й Адміралтейська колегії (військові справи);

• Колегія закордонних справ (посольські справи);

• Берт- і мануфактур-колегії (промисловість);

• Комерц-колегія (торгівля);

• Камер-, Штате-, Ревізіон-колегії (фінанси);

• Юстиц-колегія (судові справи);

• Вотчинна колегія (проблеми поміщицьких маєтків);

• Головний магістрат (справи купців і ремісників);

• Синод (церковні справи);

• Малоросійська колегія (справи України).

1721 року Петро І прийняв титул імператора, а Московська держава стала іменуватися імперією.

Довідка.

Малоросійський приказ — державна установа Московської держави, створена 31 грудня 1662 року, що відала питаннями взаємовідносин царського уряду з Гетьманщиною. Офіційно цей орган підпорядковувався Посольському приказу, але фактично керував його діяльністю сам цар. У різний час у Малоросійському приказі працювало до 4 дяків і 15—40 піддячих.

1722 року Україна зазнала ще одного тяжкого удару, саме тоді в Україні царським маніфестом від 27 травня була утворена Малоросійська колегія — організація, що замінила Малоросійський приказ. До її складу увійшли 6 московських чиновників, головою серед яких став С. Вельямінов, призначений на посаду президента цього імперського адміністративного органу. Метою організації Малоросійської колегії було встановлення остаточного контролю над державним життям України.

Декларативно Малоросійська колегія мала піклуватися про український народ. Насправді ж вона позбавляла гетьмана навіть тієї влади, яка в нього до цього часу залишалася. Цьому органові підпорядковувалися адміністративні й судові установи Гетьманщини, тож фактично всі Малоросійського приказу справи розв'язував не гетьман, а президент колегії.

Протягом свого правління І. Скоропадський намагався протестувати проти колоніальної політики царського уряду та відстоювати залишки автономії Гетьманщини, однак, позбавлений реальної влади, він не міг впливати на становище в Україні. Гетьман спробував протистояти цареві, але це виявилося марним. І. Скоропадський не витримав такого удару й незабаром, 3 липня 1722 року, помер.

За кілька днів після поховання І. Скоропадського козацька старшина звернулася до Петра І з проханням обрати новим гетьманом чернігівського полковника Павла Полуботка. На той час цар був у поході, і розв'язання питання відклалося. Реальна влада в Гетьманщині перейшла до Малоросійської колегії, яка до того часу вже:

• втручалася в місцеве самоврядування;

• збільшувала податки;

• відала судовими справами.

Дата добавления: 2015-05-26