Вибори Президента України 2004 року

Довідка.

Довідка.

Джерела

Постанова Верховної Ради України «Про Державний Герб України» (від 19 лютого 1992 р.) Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).

2. Зображення Державного Герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.

Державний прапор України складається з двох рівновеликих смуг: верхньої синього кольору, та нижньої — жовтого. Синій і жовтий кольори є традиційними для українського народу. Вони з'явилися на прапорах ще за часів Київської Русі. Також їх можна було побачити на козацьких прапорах та в одязі козаків. Державний Герб, а також Державний Прапор сучасної України ґрунтуються на геральдичних ідеях УНР і є безпосереднім утіленням тисячолітніх культурно-історичних традицій українського народу.

Конституція (від лат. constitu-tio — устрій, будова) — основний закон держави, що має найвищу юридичну силу й визначає її суспільний та адміністративно-територіальний устрій, виборчу систему, структуру й організацію законодавчої, виконавчої та судової влади, основні права й обов'язки громадян.

Відповідно до ст. 103 новоприйнятої Конституції України чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Отже, перший тур виборів Президента мав відбутися 31 жовтня 2004 року.

Незважаючи на те, що в країні намітилися перші кроки до стабілізації, готування до виборів відбувалося в досить складних суспільних та економічних умовах. Перед Українською державою постали такі головні проблеми суспільно-політичного та економічного життя:

• повне всевладдя провідних фінансово-олігархічних груп;

• бюрократизм і корупція, що вразили всі сфери життя України;

• порушення прав і конституційних свобод громадян;

• небачене соціальне розшарування українського суспільства. Приблизно 5% населення здобули можливість розпоряджатися понад 80% національного багатства.

Попри значну кількість кандидатів на посаду Президента основна боротьба розгорнулася між Прем'єр-міністром України В. Януковичем і лідером парламентської фракції «Наша Україна» В. Ющенком. Під час виборчих баталій В. Ющенка підтримали «Блок Юлії Тимошенко», Соціалістична партія України (лідер О. Мороз), Партія промисловців і підприємців (лідер А. Кінах), а також частина депутатів Верховної Ради України.

Перший тур президентських виборів, за підрахунками Центральної виборчої комісії (ЦВК) показав невелику перевагу В. Ющенка. Боротьба за посаду Президента спалахнула з новою силою. 21 листопада 2004 року відбувся другий тур виборів, після якого ЦВК оголосила перемогу В. Януковича. Ураховуючи системні порушення виборчого законодавства, прибічники В. Ющенка не визнали результатів підрахунку виборчої комісії і створили коаліцію «Сила народу» для протидії фальсифікаціям. 22 листопада в Києві на Хрещатику під гаслом «Свободу не спинити» та під прапорами помаранчевого кольору (ця барва була символом виборчої кампанії В. Ющенка) на знак протесту проти фальшування результатів виборів з'явилося наметове містечко.

Після цього події розгорталися дуже динамічно й збурили всю країну.

22 листопада на Хрещатик прибувають сотні тисяч маніфестантів для того, щоб підтримати наметове містечко. Київська та низка інших рад різних рівнів оголошують недовіру рішенню ЦВК і заявляють про підтримку В. Ющенка.

З 23 листопада по всій Україні починають ширитися акції протесту. Розпочато загальнонаціональний студентський страйк.

24 листопада до Києва прибувають прихильники блоку «Сила народу». До столиці так само підтягуються прибічники В. Януковича. Упродовж усього цього часу триває блокування адміністрації Президента України та урядових установ.

25 листопада тисячі маніфестантів займають Будинок профспілок, Український дім, для них відчиняються двері київської мерії.

З 26 листопада міжнародні посередники, відомі політики сусідніх держав намагаються розблокувати ситуацію, що склалася в Україні. Налагоджуються переговори між владою та опозицією.

27 листопада Верховна Рада України прийняла постанову про визнання результатів виборів повторного голосування недійсними та висловила недовіру ЦВК.

28 листопада стало відомо про загрозу силового варіанта розв'язання ситуації з боку влади. Внутрішнім військам були роздані бойові набої. Трагічні події вдається відвернути завдяки стримувальній позиції Збройних Сил і спецпідрозділів Служби безпеки України. Починаються засідання Верховного Суду України, на яких предметом розгляду стає скарга на дії та бездіяльність ЦВК під час другого туру голосування. І далі по всій країні тривають акції протесту. Епіцентром подій залишається Київ.

29 листопада Верховна Рада України проголосувала за відставку уряду.

3 грудня Верховний Суд України, зваживши на переконливі докази системного фальшування виборчого процесу, визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і оголосив про потребу переголосовування.

24 грудня 2004 року організовано повторне голосування. Переможцем виборів став лідер коаліції «Сила народу» Віктор Ющенко. 23 січня 2005 року відбулася інавгурація нового Президента України, на якій були присутні делегації із 64 країн світу. Відповідно до Конституції України Президент призначив Прем'єр-міністром України провідного лідера помаранчевої революції Юлію Тимошенко. Країна вступила в новий історичний період свого розвитку.

Дата добавления: 2015-05-26