Голосоведення по фразах

2_____________________________________________________ 3______________________________________________________4______________________________________________________5______________________________________________________6______________________________________________________7______________________________________________________8______________________________________________________9______________________________________________________10_____________________________________________________

1_____________________________________________________

Кожен мотив, кожна фраза, кожне речення, кожен період мають чітко виражену кульмінаційну точку, яка досягається завдяки динамічним змінам, а також за допомогою штрихових комбінацій. Кожен виконавець має своє відчуття фразування, тому надзвичайно важливим для диригента, як керівника колективу, передати своє розуміння і відчуття музичних фраз і їх кульмінацій.

Динамічна кульмінація твору проходить у VIII цифрі – Coda.

Логічна кульмінація яскраво виражена у трьох тактах до IX цифри (solo I баяна), хоча з точки зору динамічного плану вона побудована на спаданні динаміки, низхідному русі мелодичної лінії і заповільненні. Це є найвищою кульмінаційною точкою всього твору за композиційною побудовою та розвитком сюжетно-образного змісту.

Загальна і місцеві кульмінації.

Голосоведення у творі зумовлене самим характером музичної теми і її видозмін. Воно змінюється від плавного до маркатного: у плавне легатне голосоведення мелодії вкраплюються тривожні, насторожені елементи стакатно-маркатного характеру, маршоподібні мелодичні лінії вдало поєднуються з плавним тріольним мелодичним розвитком теми.

Загальна кульмінація проходить у каденційному епізоді партії першого баяна в 11-13 тактах 8 цифри. Характерною ознакою цієї кульмінації є те, що вона не є найбільш динамічно насиченою порівняно з іншими частинами твору, а логічним завершенням розвитку музичних образів і початком розв’язки драматичної дії.

Місцеві кульмінації (мотивні, у фразах і окремих реченнях) мають бути виразними і доцільними, щоб логічно підвести розвиток всього музичного матеріалу до найбільш напруженого моменту – загальної кульмінації.

4. Музична термінологія використана у творі.

В оркестровій поемі «Степом-степом» використана така музична термінологія:

ff (фортісімо) – дуже голосно

f (форте) -голосно

mf (меццо-форте) – не дуже голосно

mp (меццо-піано) – не дуже тихо

p (піано) – тихо

pp (піанісімо) – дуже тихо

sp (субіто піано) – раптово тихо

sf (сфорцандо) – раптово голосно

poco dim. (поко дімінуендо) – трохи зменшуючи силу звуку

cresc. (крещендо) – збільшуючи силу звуку

rit. (рітенуто) – поступово затримуючи

molto (мольто) – дуже

solo (соло) – один, єдиний

tutti (тутті) – всі, разом

сoda (кода) – заключна побудова музичного твору

morendo (морендо) – завмираючи.

5. Диригентські труднощі.

При роботі над твором виникали мелодичні, метро-ритмічні і гармонічні труднощі. Для їх подолання я використовувала всі можливі способи, форми і методи роботи. Надзвичайно складним виявився розбір твору (зміни тональностей, велика кількість приключевих знаків, технічне виконання фігурацій, дотримання точних ритмічних малюнків у мелодичній лінії і в акомпанементі).

Багато уваги було приділено вивченню партій з кожним учасником, а також роботі з окремими групами над виконанням мелодії і її фрагментів з дотриманням ансамблю, філігранності фразування, точності штрихів, яскравих динамічних відтінків. Окремо велася робота над чистотою інтонування із скрипалями-інструменталістами (високий регістр, зручність виконавських позицій) та над якістю звуковидобування (насичене густе тремоло) із виконавцями на інструментах кобзової групи.

Для подолання метро-ритмічних труднощів при зміни розмірів для збереження загального темпо-ритму, чіткого показу складних ритмічних малюнків, темпових змін (раптових і поступових) я використовувала різноманітні сітки диригентських схем і їх варіантів. З метою збереження виконання фрагментів теми (legato) і чіткості ритмічної «теми-тривоги» у 1-2 і 5-6 тактах 1 цифри (і в аналогічних місцях) складний шестидольний розмір доцільно ділити на два прості, використовуючи при цьому сітку схеми на «раз» і на «три» в одному такті.

У процесі роботи над твором виникали такі диригентські труднощі: зміна схем диригування в залежності від чергування розмірів і темпів, яскравих динамічних відтінків як поступових (crescendo і diminuendo), так і особливо раптових (subito piano). Для подолання цих труднощів диригент використовує всі види горизонтальних і вертикальних диригентських площин, амплітуд і ауфтактів та характерів змаху. Важливу роль відіграє постановка корпусу диригента та виразність міміки, яка в конкретний момент відображає відношення диригента до самого процесу виконання і звучання музичного матеріалу.

При виконанні твору використовуються такі схеми: шестидольні (з дробленням і без), дводольні, тридольні (з поділом долей на частини і без них), чотиридольні, дванадцятидольні.

Всі зміни, які проходять в музичній тканині твору я намагалась відобразити за допомогою виразних ауфтактів. Адже, виразність ауфтактів – це виразність самого диригування.

Дата добавления: 2015-05-26