Україна в Першій світовій війні.

Білет № 4

Перша світова війна розпочалася як протистоян­ня двох військово-політичних блоків європейських держав — Антанти (Англія, Росія, Франція) і Троїс­того союзу (Австро-Угорщина, Італія, Німеччина). 1 серпня 1914 р. вважається днем початку війни. На­передодні війни окреслилися основні цілі ворогую­чих сторін щодо завоювання українських земель.

Уряд кайзерівської Німеччини прагнув роз­громити Росію, загарбати всі українські землі та включити їх до складу майбутньої Великонімецької імперії. Австро-Угорщина намагалася зберегти своє панування в Галичині, на Північній Буко­вині й Закарпатті, а також захопити територію Волині й Поділля. Після вступу у війну Туреччи­ни розроблявся план захоплення нею Північного Причорномор’я і контролю турків над акваторією всього Чорного моря.

Царська Росія прагнула розширити територію держави до Карпатських гір. Було висунуто тезу про «возз’єднання братів-русинів» (українців Східної Галичини й Північної Буковини) з великоросами. Згідно з «планом А», розробленим російським Ге­неральним штабом, головний удар передбачалося завдати по військових силах Австро-Угорщини, підкоривши Карпатські гори, захопити Закарпаття і згодом оволодіти Будапештом і Віднем.

Воєнні дії на території України

Із початком війни українські землі перетвори­лися на театр жорстоких і кровопролитних воєн­них дій. Українці були змушені воювати у складі російської (3,5 млн осіб) та австрійської (250 тис. осіб) армій за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.

Воєнні дії розгорнулися на території Західної України. У серпні-вересні 1914 р. відбулася Гали­цька битва, у результаті якої російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки авс­трійцям. Східну Галичину, Північну Буковину, Львів, Чернівці було окуповано російською армією, а військову фортецю Перемишль узято в оточення. У Галицькій битві обидві сторони використовува­ли авіацію, бронепоїзди. Кровопролитна битва від­булася на Ужоцькому перевалі в Карпатах. Вона стала першим бойовим хрещенням для легіону Ук­раїнських січових стрільців, які входили до скла­ду австрійської армії. Потім бої продовжилися на Верецькому перевалі. Наприкінці 1914 р. австрій­ська й російська армії воювали за українські міста Борислав, Дрогобич, Стрий. 22 березня 1915 р. після облоги російські війська під керівництвом Олексія Брусилова оволоділи фор­тецею Перемишль, що панувала над плацдармом на річці Сян (Галичина). Понад 100 тис. солдатів авс­трійської армії було взято в полон. Захоплення Пе­ремишля стало головним успіхом російської армії, хоча їй вдалось утримувати цю фортецю лише про­тягом двох місяців. Але наступ Людендорфа в Пів­нічній Польщі в лютому 1915 р. захопив російські війська зненацька: вони втратили чотири дивізії, міць їхнього власного наступу було послаблено.

У 1915 р. російські війська прорвали оборо­ну австро-угорської армії і захопили майже всю Східну Галичину та Північну Буковину. Запеклий бій відбувся за гору Маківка в Карпатах. Однак унаслідок загального наступу німецьких та авс- тро-угорських військ наприкінці 1915 р. російські війська почали відступати.

У 1916 р. російські війська під командуван­ням О. Брусилова провели вдалий наступ на по­зиції противника. Ця операція одержала назву «Брусиловський прорив». Однак війна набувала позиційного характеру. На початку 1917 р. німець­кі та австро-угорські війська знову почали наступ у районі Львова — Галича — Станіслава — Чернів­ців. Лінія фронту стабілізувалася, а переважна біль­шість західноукраїнських земель знову опинилася під австро-угорською та німецькою окупацією.

Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців

Головна Українська рада 1914 р. створила Цент­ральну бойову раду, яка звернулася до австро- угорського уряду з проханням організувати окрему українську військову частину. Так було створено легіон Українських січових стрільців (УСС), або «усусів». Перший курінь УСС очолив підстарши- на Дмитро Вітовський. Видатними старшинами «усусів» були М. Баран, Г. Коссак, Я. Струхманчук, Т. Рожанковський. Незабаром легіон УСС було пере­творено на полк, а при ньому створено кіш — запас­ну частину, що займалася набором новобранців.

Австрійське командування не поспішало ки­дати «усусів» до бою, не маючи впевненості щодо їхньої лояльності. Уперше бійці УСС взяли участь в оборонних боях із кубанськими козаками ро­сійської армії на Борецькому й Ужоцькому перева­лах. Після цих битв відбулося доукомплектування УСС українськими селянами із закарпатських сіл. Австрійське командування завжди скеровувало «усусів» на найважчі завдання. У 1915—1917 рр. «усуси» виявили героїзм у битвах із частинами російської армії на горі Маківка в Карпатах, під Галичем, Бережанами і під час Брусиловського прориву, поблизу містечка Козова.

Найбільших втрат «усуси» зазнали в битвах за гори Маківка і Лисоня. Запеклі бої точилися в Подільських степах. Після низки поразок і реп­ресій стрільців було переведено в тил, і лише взим­ку 1917 р. вони повернулися на фронт. Наприкінці 1917 — на початку 1918 р. в Києві було створено курінь УСС на чолі з Євгеном Коновальцем, що став найбільш боєздатною частиною українських військ у 1918 р.

Створення УСС стало першою спробою органі­зувати українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і звільнити їх від іноземного панування.

Перша світова війна перетворила українсь­кі землі на об’єкт загарбання і театр воєнних дій, а українців — на учасників братовбивчого протисто­яння. Два військово-політичні блоки вели кровоп­ролитну війну за українські землі без урахування національних інтересів народу. Серед учасників на­ціонального руху в Галичині й Наддніпрянській Ук­раїні не було єдності в питаннях ставлення до війни та майбутнього України: яку позицію варто зайняти у війні й до чого закли5кати український народ. Але розкол українського національного руху не знищив ідеї створення самостійної української держави.

Наслідки Першої світової' війни

Негативні

• Розорення західноукраїнських земель (зруйно­вано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на тре­тину видобуток нафти).

• Значні людські втрати (понад 500 тис. за­гиблих).

• Падіння виробництва, кризовий стан еконо­міки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 р.; зрос­тання залежності промисловості від іноземного капіталу.

• Диспропорція у розвитку промисловості (швид­ке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва).

• Скорочення посівних площ (на 1,88 млн деся­тин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 р.); загострен­ня продовольчої проблеми в містах, поява черг.

• Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38, 7 % працездатного чоловічого населення).

• Загострення соціальних проблем, перебої в ро­боті транспорту.

• Посилення страйкової боротьби робітників (загальна кількфсть страйкуючих склала у 1914 р.— 30 тис. осіб, 1915 р.— 50 тис. осіб,

1916 р.— 200 тис. осіб) і виступів селян (протя­гом 1914—1916 рр.— 160 виступів).

Позитивні

• Зростання національної свідомості населення.

• Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду.

• Підняття «українського питання» на міжна­родний рівень.

2. Утворення Організації українських націоналістів. Методи діяльності ОУН. Інтегральний націоналізм. Є.Коновалець. С.Бандера. (конспект)

Дата добавления: 2015-05-26