Складові реформи

Мета

Причини здійснення

Білет № 3

1. Столипінська реакція і український національний рух.

У І та II Державних думах діяла Українська думська громада (відповідно 45 та 47 депутатів), яка вимагала розв’язання земельного питання, автономії України, розвитку національної ос­віти. 3 червня 1907 р. цар Микола II розпустив Державну думу — цей день став закінченням революції 1905—1907 рр. Новий політичний ре­жим отримав назву «Третьочервнева монархія». Маніфест про розпуск II Державної думи 3 червня 1904 р. обмежив політичні свободи, проголосив новий антидемократичний закон про вибори і по­чаток репресій проти учасників революції. Багато здобутків національного руху були ліквідовані. По­чався період реакції — жорстокого переслідування опозиційного та українського руху. Провідником цієї політики став міністр внутрішніх справ, а зго­дом голова уряду Росії Петро Столипін.

Одним з елементів столипінської реакції було переслідування національних меншин. Царський уряд заборонив викладання українською мовою в школах та вищих навчальних закладах. Був за­боронений збір коштів на будівництво пам’ятника Т. Шевченку в Каневі. Припинили свою діяльність «Просвіти». У 1910 р. був підписаний циркуляр про заборону реєстрації національних («інородче- ських») товариств та видавництв. Було заборонено продавати українські книжки (у тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав Си­нод), проводити концерти, вечори. В Україні, як і в усій Російській імперії, формуються шовініс­тичні організації, шириться хвиля антисемітизму.

Із метою координації діяльності українських сил у нових умовах українські діячі 1908 р. ство­рили міжпартійний політичний блок — Товарис­тво українських поступовців (ТУП). Його лідерами стали М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко, Д. Дорошенко. ТУП обстоювало конституційно- парламентський шлях боротьби за національне відродження, ідею національно-територіальної автономії України в складі Росії, займалося куль­турно-просвітницькою діяльністю.

Столипінська аграрна реформа в Україні

Царський уряд на чолі з П. Столипіним праг­нув згладити соціальні суперечності в суспільстві. Із цією метою в Росії 1906—1911 рр. з ініціативи П. Столипіна здійснювалася аграрна реформа.

• Необхідність вирішення аграрного пи­тання, яке з економічного переросло в по­літичне

• Послаблення конфронтації в суспільстві, відвернення загрози нового революційного вибуху

• Підвищити ефе­ктивність сільсь­когосподарського виробництва

• Збільшити товар­ність селянсько­го господарства

• Зміцнити соці­альну опору са­модержавства на селі

• Вирішити проб­лему аграрного перенаселення

• Руйнування селянсь­кої «общини» та за­кріплення за кожним господарем у приватну власність земель, яки­ми він користувався

• Надання кредитної до­помоги селянам через Селянський земель­ний банк

• Заохочення селян до переселення у малоза­селені райони Сибіру, Північного Кавказу і Середньої Азії

Дата добавления: 2015-05-26