Місцеве самоврядування 2 страница

3. За своїм статусом Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і, як уряд, очо­лює цю систему. Він здійснює виконавчу владу як безпосе­редньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та контролюючи діяльність цих органів.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри.

Прем'єр-міністр є главою Кабінету Міністрів України, який керує роботою Кабінету Міністрів і спрямовує її на виконан­ня програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою. Він призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України.

Склад Кабінету Міністрів формується Президентом Украї­ни за певної участі Верховної Ради в строк, що не перевищує 60 днів після припинення повноважень попереднього уряду.

Новоутворений Кабінет Міністрів не пізніше як за 30 днів подає Верховній Раді України для схвалення програму своєї діяльності на весь термін повноважень. До програми додається схема структури Кабінету Міністрів України з інформацією про його персональний склад. Програма вважається схвале­ною, якщо за неї проголосувала більшість від конституцій­ного складу Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів утворюється на строк повноважень Пре­зидента України, тобто на 5 років. Однак кожного члена Ка­бінету Міністрів може бути звільнено з посади в будь-який момент Президентом. Разом із тим, кожен член Кабінету Міністрів має право з політичних чи особистих мотивів за­явити Президентові про свою відставку.

Головними завданнями Кабінету Міністрів України є: забез­печення державного суверенітету й економічної самостійності України, реалізація прав та свобод людини і громадянина, ство­рення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості; виконання Конституції та законів України, актів Президента України про формування і проведення зовнішньої і внутрішньої політики держави; піклування про безпечне для життя та здоров'я людей довкілля, екологічну безпеку і раціо­нальне використання природних ресурсів; вжиття заходів з га­рантування національної безпеки й обороноздатності України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю тощо.

Діяльність уряду грунтується на принципах:

а) розподілу державної влади, який означає, що Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу у визначених Конститу­цією межах незалежно від органів законодавчої і судової влади, крім випадків, передбачених Конституцією;

б) верховенства права, тобто Кабінет Міністрів у своїй діяль­ності дотримується вимог утвердження та гарантування прав і свобод людини, відповідальності держави перед громадяна­ми за забезпечення їм гідних умов життя;

в) законності, яка полягає в тому, що Кабінет Міністрів здійснює свої повноваження на основі і на виконання Кон­ституції, законів України, указів та розпоряджень Президен­та України;

г) колегіальності, оскільки Кабінет Міністрів є колегіаль­ним органом, який ухвалює рішення після вільного демокра­тичного обговорення питань на своїх засіданнях;

д) науковості, тобто Кабінет Міністрів у своїй діяльності спирається на наукове і соціологічне обгрунтування здійснюваної ним державної політики, активно використовує новітні досягнення наукових досліджень;

е) гласності, тобто уряд регулярно інформує громадськість про свою діяльність.

Кабінет Міністрів України має дуже широкий обсяг функ­цій та повноважень із здійснення виконавчої влади. Прий­маючи за основу найбільш типовий перелік сфер і галузей суспільного життя, можна визначити такі основні їхні види.

1. У сферах економіки, фінансів, науки і технологій:

— здійснення прогнозування та антимонопольного регулю­вання економіки України, сприяння розвитку підприємниц­тва на засадах рівності перед законом усіх форм власності;

— вжиття заходів з проведення земельної реформи, залу­чення інвестицій в економіку України, утворення і викорис­тання державних резервних фондів, визначення порядку формування та розміщення замовлень на виробництво про­дукції для державних потреб;

- організація розробки і виконання Державного бюдже­ту України, контроль обслуговування державного боргу Украї­ни, дотримання порядку державного ціноутворення, органі­зація державного страхування тощо.

2. У сферах соціального розвитку, освіти і культури:

— вжиття заходів з підвищення реального рівня життя населення, забезпечення його зайнятості, пріоритетності соці­ального розвитку села, охорони сім'ї, материнства і дитин­ства, регулювання міграційних процесів;

— створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку галузей охорони здоров'я, освіти, культури, спорту і туризму;

— забезпечення духовно-культурного розвитку української нації, всього українського народу, збереження й охорони історико-культурних пам'яток тощо;

3. У сферах гарантування прав і свобод людини, закон­ності та громадського порядку, національної безпеки й обо­роноздатності:

— організація і контроль дотримання органами виконав­чої влади законодавства, що визначає права та свободи люди­ни і громадянина, гарантії реалізації їх та захисту;

— забезпечення охорони приватної та інших форм влас­ності, зміцнення громадського порядку, активної боротьби зі злочинністю, виконання судових рішень;

— забезпечення дотримання вимог законності в діяльності органів виконавчої влади та їхнього апарату, посадових осіб, вжиття заходів з подолання бюрократичних та інших зло­вживань при здійсненні їхніх повноважень тощо.

4. У сферах охорони природи, екологічної безпеки і приро­докористування:

— організація управління охороною і раціональним ви­користанням природних ресурсів, розробка і забезпечення виконання державних та міжурядових екологічних програм;

— забезпечення виконання програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо.

5. У сферах зовнішньополітичної та зовнішньоекономіч­ної діяльності:

— участь у забезпеченні виконання міжнародних дого­ворів України, ухвалення рішень і проведення переговорів та підписання міжнародних договорів України, які уклада­ються від імені Кабінету Міністрів України;

— організація управління зовнішньоекономічною діяльніс­тю держави, митною справою, складання платіжного балансу України, забезпечення раціонального використання держав­них валютних коштів тощо.

На відміну від Президента України, якому Конституція забороняє передавати свої повноваження для здійснення іншим особам або органам, Кабінет Міністрів у разі необхід­ності може делегувати (тобто передавати для тимчасового чи безстрокового виконання) окремі повноваження іншим орга­нам виконавчої влади, а також органам місцевого самовря­дування — за їхньою згодою, якщо це прямо не заборонено законом або актом Президента України.

Повноваження уряду припиняються в разі:

— обрання нового Президента України;

— прийняття Президентом рішення про припинення пов­новажень Прем'єр-міністра України;

— ухвалення Верховною Радою резолюції про недовіру Кабінету Міністрів;

— відставки або смерті Прем'єр-міністра.

Основною формою реалізації компетенції Кабінету Міні­стрів є його правові акти — постанови і розпорядження, які обов'язкові для виконання на території України. Постано­вами уряду оформляються найбільш важливі рішення, які мають нормативний характер. Рішення з оперативних, інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр і вони набирають чинності з дня підписання їх, якщо інше не пе­редбачено в цих актах.

4. Центральними органами виконавчої влади є міністер­ства, державні комітети та інші центральні органи (відом­ства, служби, головні управління, агентства, комісії тощо). Основними правовими актами, які регулюють діяльність цих органів, є Конституція України, закони, укази Президента, Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, а також окремі положен­ня про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (наприклад, Положення про Міністерство юстиції України).

За змістом діяльності кожний центральний орган вико­навчої влади забезпечує втілення в життя державної політи­ки у відповідні галузі державного управління на території України, здійснює керівництво дорученою сферою відання і несе відповідальність за її стан і розвиток перед Кабінетом Міністрів та Президентом України.

Центральні органи утворюються, реорганізуються і ліквіду­ються Президентом за поданням Прем'єр-міністра Украї­ни. Вони є, як правило, єдиноначальними органами виконав­чої влади, що означає здійснення владних повноважень цьо­го органу його керівником — міністром, головою державно­го комітету, керівником іншого центрального органу. Він персонально несе всю повноту відповідальності за результа­ти роботи центрального органу безпосередньо перед Прези­дентом і урядом.

Міністерство визначається як центральний орган вико­навчої влади, який здійснює керівництво дорученою йому галуззю управління або сферою діяльності. Його очолює міністр, котрий призначається на посаду Президентом за поданням Прем'єр-міністра України, а звільняється з поса­ди безпосередньо за рішенням Президента України. В Україні створено міністерства економіки, закордонних справ, внут­рішніх справ, вугільної промисловості, оборони та ін.

Державний комітет — це центральний орган виконавчої влади, який здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами. Його очолює голова державного комітету. В Украї­ні створено державні комітети статистики, зв'язку та інфор­мації, з туризму, земельних ресурсів тощо.

До інших центральних органів виконавчої влади нале­жать центральні органи, які здійснюють виконавчі, контрольні, наглядові, координаційні та дозвільні функції. Такими орга­нами в Україні зокрема є: Головні управління при Кабінеті Міністрів України (архівне та ін.); агентства (Національне космічне агентство, Національне агентство з питань банкрут­ства, Національне агентство з питань розвитку та європей­ської інтеграції та ін.); комісії (Вища атестаційна комісія та ін.); комітети (Антимонопольний комітет, Комітет водного господарства та ін.); фонди (державного майна), інші відом­ства (Ліцензійна палата. Державна податкова адміністрація та ін.). Загальна ж кількість центральних органів виконав­чої влади перевищує дев'яносто.

Переважна більшість центральних органів бере участь у реалізації економічної і соціальної політики держави. Кож­ний з цих органів в межах дорученої йому сфери відання:

— прогнозує перспективні напрями і реалізує стратегічну мету та завдання розвитку;

— бере участь у розробці проектів та у виконанні за­гальнодержавних програм економічного, науково-технічно­го, соціального, національно-культурного розвитку держави;

— розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нор­мативи, механізми впровадження їх, затверджує галузеві стан­дарти;

— формує державну промислову політику і забезпечує її проведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для прискореного розвитку їх;

— розробляє пропозиції для зміни умов оподаткування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демо­нополізації підприємств окремих галузей;

— вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських това­ровиробників на зовнішньому ринку;

— бере участь у підготовці міжнародних договорів Украї­ни, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру тощо.

Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій центральним органам надано широкі повноважен­ня із забезпечення роботи. Зокрема вони мають право:

— одержувати від інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інфор­мацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконан­ня покладених на них завдань;

— скликати у визначеному порядку наради з питань, які належать до їхнього відання;

— залучати спеціалістів центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій для роз­гляду питань, які належать до їхнього відання;

— притягати до дисциплінарної відповідальності керів­ників утворених ними місцевих органів, а також підприємств, установ, організацій, які належать до їхнього сфери відання та ін.

Рішення центрального органу виконавчої влади набуває юридичної сили, коли воно оформлене як правовий акт, який видано ним у межах повноважень на основі та на виконан­ня Конституції і законів, актів Президента і Кабінету Мініс­трів України. Переважна більшість актів центрального органу видається у формі наказів керівників цих органів. Вони є обов'язковими для виконання всіма органами й організація­ми, їхніми посадовими особами, які підпорядковані відповід­ному центральному органові.

Нормативно-правові акти підлягають реєстрації в Мініс­терстві юстиції України в порядку, визначеному законом. Нормативно-правові акти центральних органів про права й обов'язки громадян має обов'язково бути доведено до відома населення. В інакшому разі вони є нечинними.

5. Виконавчу влади в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні і районні, Київська та Сева­стопольська місцеві державні адміністрації. Ці органи є єдиноначальними органами виконавчої влади, владні повно­важення яких реалізуються одноособове їхніми керівника­ми — головами місцевих державних адміністрацій. Вони наді­лені правом представляти інтереси держави й видавати від її імені розпорядження, чинні на території відповідної адмі­ністративно-територіальної одиниці. Місцеві державні адмі­ністрації діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом і урядом, підзвітності та підконтроль-ності органам виконавчої влади вищого рівня, а також район­ним і обласним радам у межах, передбачених Законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місце­ве самоврядування в Україні".

Головними завданнями місцевих державних адміністра­цій є:

1) виконання Конституції та законів України, актів Пре­зидента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; дотримання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціаль­но-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля;

4) підготовка та виконання відповідних обласних і район­них бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодія з органами місцевого самоврядування;

7) реалізація інших наданих державою, а також делегова­них відповідними радами повноважень.

Головною функцією місцевої державної адміністрації є виконавча функція, оскільки цей орган, його діяльність без­посередньо пов'язані з практичною реалізацією виконавчої влади. В управлінні відповідних місцевих адміністрацій пе­ребувають об'єкти державної власності: інвестиційні фонди, засновниками яких є відповідні місцеві державні адмініст­рації; об'єкти, які забезпечують діяльність державних органі­зацій, установ та служб, що фінансуються з відповідного обласного чи районного бюджету; заклади освіти, культури, охорони здоров'я та ін.

У разі делегування місцевим органам державної вико­навчої влади відповідних повноважень районними чи облас­ними радами в їхньому управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад.

Кабінет Міністрів України за погодженням з Президен­том може передавати місцевим державним адміністраціям повноваження органів вищого рівня в межах, визначених Конституцією та законами.

Для вирішення своїх завдань і виконання функцій місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану дотримання Конституції та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ незалежно від форм влас­ності і підпорядкування; давати обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій і громадянам з питань, пов'язаних зі здійсненням держав­ного нагляду; отримувати необхідну статистичну інформацію та інші необхідні дані від державних органів, органів місце­вого самоврядування, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ; порушувати питання про дострокове припинення повноважень відповідних рад, сільських, селищ­них і міських голів згідно з чинним законодавством тощо.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови цих адмі­ністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з по­сади Президентом за поданням Кабінету Міністрів України на термін повноважень Президента, тобто на 5 років. У разі обрання нового Президента голови державних адміністрацій виконують свої повноваження до сформування Кабінету Мі­ністрів і заявляють про свою відставку в день набуття повно­важень новим складом уряду. Дострокове припинення пов­новажень голови місцевої державної адміністрації можливе, зокрема, в тому разі, якщо орган місцевого самоврядування висловить недовіру голові, на підставі чого Президент прий­має рішення і дає обгрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради. Президент має прийняти рішення про відставку голови.

Законом встановлено певні обмеження стосовно зайняття посад у місцевих державних адміністраціях. Зокрема, їхні голови, заступники, керівники управлінь, відділів не можуть бути народними депутатами, мати інший представницький ман­дат, не мають права поєднувати свою службову діяльність з іншою роботою, окрім викладацької, наукової, творчої в поза-робочий час, входити до складу керівного органу підприємства чи іншої організації, що має на меті отримання прибутку.

Голови місцевих державних адміністрацій одноособове приймають рішення шляхом видання розпоряджень і не­суть за них відповідальність за чинним законодавством. Нор­мативно-правові акти цих органів підлягають державній реє­страції у відповідних органах юстиції і з цього моменту на­бувають чинності. Акти, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають опри­людненню і набувають чинності не раніше, ніж з моменту оприлюднення.

6. Місцеве самоврядування – це гарантована державою територіальна організація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через виборні органи всіх питань місцевого значення в рамках законності.

Конституція України визначила систему місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи. Формами здійснення місцевого самоврядування колективами громадян є референдуми та інші способи участі громадян в обговоренні та вирішенні питань, що належать до компетенції місцевого самоврядування.

До компетенції органів місцевого самоврядування належать:

· розробка, затвердження та виконання бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

· встановлення місцевих податків і зборів;

· розпорядження комунальною власністю;

· організація та проведення місцевих референдумів;

· сприяння дотримання Конституції, законів України, указів та розпоряджень Президента України і т.ін.

Дата добавления: 2015-05-26