Спеціалізовані готелі

Серед спеціалізованих готелів особливе місце посідають:

1. Засоби розміщення для автотуристів:

о мотель - порівняно новий тип готелю, батьківщиною якого є США. Спочатку це були досить примітивні споруди (на початку XX ст.), а в 1935 р. з'явився перший мотель, уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоянкою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами.

Мотелі, як правило, невеликі - розраховані на 20-30 номерів. Вони забезпечують всебічне обслуговування гостей, а також стоянку, профілактику і ремонт автомобілів. Мотелі надають широкий комплекс послуг: від розміщення туриста до догляду за його дітьми. Типи мотелів різноманітні. Найчастіше це - невеликі одно- чи двоповерхові будівлі: нерідко автомобілі розміщують на нижньому поверсі, а житлові кімнати - на верхньому. Будуються також мотелі, що складаються із груп невеликих будиночків легкої конструкції, де турист почувається як вдома. Відстань між мотелями може бути різною, залежно від місцевості. Так, на рівній спокійній трасі, де автотурист може пересуватися досить швидко, інтервали між мотелями можуть становити до 400 км, що забезпечує своєчасний відпочинок, а в гірській місцевості цей інтервал може бути скорочений до 150-200 км.

Розташування мотелів повинно пов' язуватися з населеними пунктами і з перетином доріг, уздовж яких проходять маршрути автотуризму. При цьому мотелі доцільно розміщувати в радіусі не більше 1-годинної доступності від міста. Для забезпечення сприятливих умов для відпочинку автотуристів зона відпочинку мотелю повинна бути дещо віддаленою від автотраси (від 50 до 250 метрів). До того ж бажано, щоб ділянка знаходилася справа відносно напрямку основного потоку автотуристів на шляху до туристичного об' єкта;

о кемпінг - готельне підприємство полегшеного типу для сезонної експлуатації, призначене для відпочинку автотуристів і паркування їхніх транспортних засобів. УВсі види обслуговування в кемпінгах спрощені: спальні місця розміщують у будівлях літнього типу, часто дерев' яних без опалення чи в наметах; санітарні вузли здебільшого загальні. Розвинуті форми самообслуговування. Іноді при кемпінгах є автозаправні станції та майстерні дрібного ремонту автомобілів. З'являються змішані типи мотель-кемпінгів, де передбачена можливість літнього розширення місткості мотелю за рахунок розташованого на його території кемпінгу. Кемпінги, як правило, доступні для широких верств населення, оскільки забезпечують гарний і дешевий відпочинок; о ротель - різновид кемпінгу, призначений для тих, хто подорожує автомашинами з трейлером. Трейлер - портативний фургон з одно- та двомісними відсіками, де розташовані спальні крісла. Кожний відсік забезпечений вентиляцією, індивідуальним освітленням. Окрім того, є відсік для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагону знаходиться кухня та холодильник. Трейлер (власний або взятий напрокат) перевозять як причеп до легкового автомобіля. Трейлер встановлюють у спеціально відведеному місці, підключають до санітарно-технічних комунікацій.

Ротелі бувають двох типів: для масового туризму та класу "люкс". До останніх під'єднуються додаткові вагони, де є бари, ресторани, дискотеки, спортзали. Ротелі розташовують поблизу великих міст чи в мальовничих місцях.

2. Готельні комплекси для водного туризму. Різноманітні установи на водних маршрутах за кордоном можуть бути зведені до кількох основних типів. В основу типології покладена комплексність обслуговування, а також поділ видів обслуговування на основні і другорядні. В результаті виявлено 4 види обслуговування:

- технічне обслуговування плавальних засобів (причали, спу-ско-підйомні пристрої, зберігання і ремонт);

- обслуговування туристів: надання спальних місць у плавучому або прибережному готелі, в літніх будиночках або наметах на березі, забезпечення харчуванням, культурно-масове і побутове обслуговування;

- забезпечення персоналу ночівлею і харчуванням;

- інженерне обладнання будівель.

Поділ закладів водного туризму на сезонні і цілорічні за кордоном умовний. Більшість комплексів у районах зі сприятливими кліматичними умовами використовуються цілорічно. Всі установи водного туризм можна віднести до таких основних типів:

- комплекси водного туризму;

- окремі споруди і заклади для обслуговування плавзасобів і туристів (марини, флотелі, плавучі готелі тощо);

- окремі спуско-підйомні і причальні пристрої для обслуговування плавзасобів на березі водойм, біля стоянок і наметових містечок відпочинку.

Розміщення закладів водного туризму зумовлене зонуванням туристичної траси на початкову, транзитну і кінцеву зони. Комплекси закладів водного туризму - це складні рекреаційні утворення місткістю до 1750 місць, яким властиве поєднання функцій, що забезпечують умови для ночівлі, відпочинку туристів, а також для стоянки, технічного обслуговування і зберігання плавзасобів:

o ботелі (від англ. boat - човен, hotel - готель) - це сезонні або цілорічні заклади, розташовані на березі річки чи іншої водойми в початкових чи кінцевих зонах маршруту через 150-200 км. Характеризуються високим рівнем комфорту і призначені, насамперед, для занять літнім водним туризмом, байдарковим або вітрильним спортом, а взимку - буєрним спортом. Складаються вони з житлових корпусів готельного типу із системою культурно-побутового обслуговування, стаціонарних споруд і пристроїв технічного обслуговування плавзасобів. Ділянка ботелю повинна мати обладнану гавань;

o ботокемпінги - це заклади сезонного використання на зразок кемпінгу з невисоким рівнем комфорту, призначені для обслуговування водних туристів у поході. Вони мають стаціонарні заклади і споруди технічного обслуговування плавзасобів і розташовані через 70-100 км у проміжних пунктах лінійних водних маршрутів. На станції є ділянки для наметів, майданчики відпочинку, адміністративні будинки, а також пляжі, причали, елінги та ремонтні майстерні зі скороченою програмою обслуговування.

Площі земельних ділянок ботелів і ботокемпінгів повинні визначатися з урахуванням функціонування готельного кор -пусу та ділянки техобслуговування плавзасобів, тому розмір ділянки ботелю обчислюється з розрахунку 175 м²/місце, а ботокемпінгів - 100 м²/місце (з дещо скороченим набором споруд і засобів технічного обслуговування плавзасобів);

o флотель (плавготель, "курорт на воді", плаваючий мотель) - рекреаційний заклад сезонного типу, що функціонує повністю на плаву, з розташуванням спальних і громадських приміщень на дебаркадерах чи застарілих теплоходах. Місткість - 200-300 місць. Дебаркадери можуть блокуватися, утворюючи гавань для прогулянкових суден. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3-денний відпочинок у мальовничих місцях. Флотелі можуть швартуватися на березі озера чи водосховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відміну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для рибальства тощо. Поширені в США, Іспанії, Швейцарії;

o флотокемпінги - готелі з наплавних споруд, які розміщуються на маршруті через 20-25 км. Маршрути водного туризму повинні прокладатися в місцях туристичної привабливості та екзотичних ландшафтів протяжністю 200-300 км. Ботелі доцільно розміщувати у початковій і кінцевій зонах маршрутів із врахуванням найбільших можливостей технічного обслуговування. При виборі території для ботелів, ботокемпі-нгів і флотокемпінгів доцільно обрати місце на березі гавані, що має природні укриття для суден (бухти, гирла річок та ін.). Потрібно передбачити такі зони: готельного корпусу, рекреації та спортивних майданчиків, техобслуговування та ремонту плавзасобів.

Всі зони комплексу повинні містити мінімальний набір приміщень із найменшими показниками площ. Для флотелів і ботелів норма житлової площі порівняно нижча з нормами у готелях і складає: одномісний номер - 7 м², двомісний - 9 м², тримісний - 14 м². На флото- і ботокемпінгах норма житлової площі приймається

3,75-4,5 м²/місце. Центральний елемент генерального плану закладів водного туризму - гавань, яка може бути як природною, так і штучною водоймою;

о особливим типом споруди водного туризму є громадська стоянка "марина" (особливо поширені в США, Канаді, Західній Європі). Місткість "марин" різна і залежить від величини існуючого рекреаційного флоту, від прогнозованого прокату та від перспектив розвитку водного туризму і від площі акваторії. Для функціонування "марини" мінімальною вважається площа водної поверхні 100 га. "Марини" можуть бути міськими і заміськими. Перші -призначені для постійного паркування рекреаційного флоту мешканців міста, а також для тимчасових стоянок суден та обслуговування транзитних водних туристів. Такі стоянки мають високий рівень комфорту і технічного обслуговування плавзасобів. Заміські "марини" можуть входити до складу аквапарків - великих громадських закладів, призначених для найрізноманітнішого відпочинку на воді. Так, у Міссіон Бей-Парку (США), крім гавані зі стоянками та елінгами для зберігання човнів, передбачені кафе, бари, клубні приміщення, ігрові майданчики, автостоянки і спальні корпуси. На водних трасах Великих Озер (Канада) основним закладом обслуговування є "марина". У Великобританії такі громадські стоянки називаються "човновими дворами". До цього типу закладів можна віднести і "бази вихідного дня" в Польщі.

3. Флайтелі - готелі для власників особистих літаків ("літаючі готелі" або аероготелі), як правило, розташовані далеко від цивілізованих місць, куди можна потрапити тільки повітряним шляхом. При флайтелі розміщують аеродроми, ангари, елінги, майстерні. Зрозуміло, є ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо. У деяких флайтелях реклама обіцяє відпочинок на повітряних кулях різного калібру (об' єму) і прогулянки на різних дирижаблях. Є при флайтелях і аеростати для повітряних і сонячних ванн тощо.

Перший флайтель виник поблизу міста Таласа в штаті Оклахома (США). Його обладнано майданчиком для посадки гелікоптерів, невеликим аеродромом для літаків, радіостанцією для пілотів і безпосереднім зв'язком із метеостанцією. Пілоти можуть під час польоту розмовляти з керівництвом флайтелю, бронюючи для себе номер і місце для стоянки літака чи гелікоптера. Таких готелів небагато, тому що це надзвичайно дорогий вид відпочинку.

4. Готелі для молодіжного туризму (хостели) зорієнтовані переважно на експлуатацію однією віковою групою людей - від 16 до 35 років. У зв'язку з тим, що молодіжний контингент туристів вирізняється високою мобільністю, прагненням до активних видів відпочинку і досить низькою потребою в комфорті, планувальна структура цих готелів має свою специфіку. В готелях для молоді переважають три-, чотиримісні номери і, як правило, добре розвинутий блок приміщень культурно-масового обслуговування.

У країнах Скандинавії та Північній Карелії, де багато лісових озер, поширений відпочинок у невеликих котеджах на одну сім'ю від 2 до 8 осіб. Будинки обладнані всім необхідним устаткуванням відповідно до їхньої вартості. Більшість котеджів мають каміни і сауни. До послуг туристів човни, рибальське приладдя, лижне спорядження.

У світовій практиці готельної індустрії варто також виділити шале та бунґало. Шале (від французького слава "шалет") - це сільський будиночок у горах. Шале як тип готелів уперше виник у Швейцарії. Бунґало - сільський будинок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічається в тропічних країнах.

2. Організація готельного господарства здійснюється на підставі положень:

· Закону України „Про туризм”;

· ДСТУ 4268-2003 „Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги”;

· ДСТУ 4269-2003 „Послуги туристичні. Класифікація готелів”;

· ДСТУ 4527-2006 „Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення”.

Основною діяльністю готелю є надання готельних послуг. Готельнi послуги (послуги) — дiї (операцiї) готелю з розмiщення споживача в об'єктi розмiщення, а також iнша дiяльнiсть, пов'язана з розмiщенням та тимчасовим проживанням, котра включає в себе основнi i додатковi послуги, що надаються споживачу при тимчасовому розмiщеннi та тимчасовому проживаннi в об'єктi розмiщення.

У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

ДСТУ 4268:2003 ПОСЛУГИ ТУРИСТИЧНІ ЗАСОБИ РОЗМІЩУВАННЯ

5 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗАСОБІВ РОЗМІЩУВАННЯ
5.1 Засоби розміщування треба проектувати та будувати згідно з будівельними нормами
та правилами, що має бути підтверджено актом приймання в експлуатацію або висновком уповноваженої організації.
5.2 Вимоги до готелів, що класифікують за категоріями, установлено ДСТУ 4269 та чинними нормативно-правовими документами.
5.3 Правила улаштовування, устатковування та утримування гуртожитків повинні відповідати вимогам СанПиН 42-121-4719.
5.4 Громадські транспортні засоби (поїзди, круїзні судна, яхти), наземний та водний транспорт, пристосований під засоби розміщування для ночівлі, повинні відповідати вимогам, встановленим відомчими нормами та правилами.
5.5 Засоби розміщування повинні мати зручні під'їзні шляхи з необхідними дорожніми знаками та вимощеними пішохідними доріжками.
5.6 Прилегла до засобів розміщування територія повинна бути упоряджена та озеленена, добре освітлена; мати майданчик з твердим покривом для короткочасного паркування автотранспорту, необхідні довідково-інформаційні покажчики, урни для сміття.
Засоби розміщування повинні мати вивіску із зазначенням їх виду та назви.
Інформація стосовно виконавців послуг засобів розміщування, режим їх роботи та перелік послуг, що надаються, повинна бути розміщена при вході на територію і (або) у приміщенні, і має відповідати вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
5.7 Засоби розміщування повинні мати:
а) освітлення в житлових та громадських приміщеннях — природне та штучне, в коридорах— цілодобове згідно із СНиП 23-05;
б) систему електропостачання з підведенням до житлових приміщень, електричні розетки повинні бути відповідно помарковані (зазначено електричну напругу);
в) холодне та гаряче водопостачання і каналізацію — згідно зі СНиП 2.04.01. У сільських районах та у районах з перебоями у водопостачанні необхідно забезпечити мінімальний запас води не менше ніж на добу та підігрів води;
г) опалення, що підтримує температуру повітря у житлових приміщеннях у межах від 18 °С до 22 °С згідно зі СНиП 2.04.05;
д) вентиляцію (природну або примусову), що забезпечує циркуляцію повітря і перешкоджає проникненню сторонніх запахів у житлові приміщення згідно зі СНиП 2.04.05;
є) телефонний зв'язок;
ж) мережу радіомовлення (підведення до усіх житлових кімнат) або незалежні від мережі радіоприймачі;
и) пасажирський ліфт (у разі потреби) — згідно з ДБН В.2.2-9.
5.8 Площа житлової кімнати повинна бути не менша ніж 8 м2.
Площа житлової кімнати на одну особу, що проживає у будинках:
а) цілорічного функціювання — не менша ніж 6,0 м2;
б) сезонного (літнього) функціювання — не менша ніж 4,5 м2;
в) для таборів — не менша ніж 4,0 м2.
5.9 У житловій кімнаті повинні бути:
а) меблі (ліжко, тумбочка, стіл, стілець, шафа або ніша для одягу), інвентар (килимок біля ліжка, дзеркало тощо), постільні речі (матрац, дві подушки, наволоки, ковдра, покривало на ліжко, простирадло, підковдра) за кількістю тих, хто проживає, та рушники (не менше двох на одного туриста);
б) цупкі завіски або жалюзі, що дають змогу затемнювати приміщення, та прозорі завіски на вікнах;
в) світильники на стелі (на стіні);
г) замки у дверях із внутрішнім запобіжником;
д) відповідний інвентар (попільничка — крім засобів розміщування для дітей та юнацтва, ключ комбінований для відкривання пляшок, набір посуду для питної води тощо).
5.10 Санвузол у номері повинен бути устаткований умивальником, унітазом, ванною або душем. За відсутності санвузла в номері засоби розміщування повинні мати санітарні об'єкти загального користування (з розрахунку один унітаз, один умивальник і один душ не більше ніж на десять чоловік, окремо для жінок та чоловіків).
У санвузлі повинні бути:
а) дзеркало над умивальником з освітленням, поличка для туалетних речей, тримач для рушників, гачки для одягу;
б) туалетне мило або дозатор для рідкого мила;
в) туалетний папір;
г) накривка до унітаза;
д) кошик для сміття;
є) у санвузлах колективного користування — електрорушники або паперові рушники.
5.11 У засобах розміщування треба передбачити:
а) кімнату побутового обслуговування з праскою та прасувальною дошкою, щітками для одягу та ззуття — в колективних засобах розміщування, надавання праски та прасувальної дошки — в індивідуальних засобах розміщування;
б) місце для прання та сушіння одягу з необхідним устаткованням та інвентарем;
в) приміщення або частину приміщення для переглядання телепередач та інших культурно-масових заходів;
г) камеру зберігання (у разі потреби);
д) приміщення для надавання послуг харчування згідно з ГОСТ 30523 і (або) кухню для самостійного готування їжі, устатковану холодильником, електричною (газовою) плитою або пічним опаленням;
є) пристрої зручного користування для інвалідів: нахилені пандуси біля вхідних дверей для проїжджання інвалідного візка, ліфти, спеціально устатковані номери і туалети та інше згідно з ДБН В.2.2-9 (у новозбудованих колективних засобах розміщування).
Примітка. Під новозбудованими розуміють засоби розміщування, уведені в експлуатацію або реконструйовані після надання чинності цьому стандарту.
5.12 Обслуговувальний персонал, що надає послуги у колективних засобах розміщування, повинен мати відповідну освіту та кваліфікацію, що відповідає виконуваній роботі.
Персонал повинен створювати атмосферу гостинності, комфорту, виявляти доброзичливість та ввічливість.
5.13 У колективних засобах розміщування повинні бути розроблені та затверджені посадові інструкції для персоналу.
6 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПОСЛУГ, ЩО ЇХ НАДАЮТЬ ЗАСОБИ РОЗМІЩУВАННЯ
6.1 Засоби розміщування зобов'язані надавати мінімальний перелік послуг, а саме:
а) цілодобове приймання;
б) послуги громадського харчування згідно з ГОСТ 30523 або умови для самостійного готування їжі (див. 5.11 д);
в) щоденне прибирання житлової кімнати та санвузла (крім гуртожитків, таборів праці та відпочинку, гірських притулків тощо);
г) змінювання постільної білизни — не менше одного разу на п'ять діб, змінювання рушників — не менше одного разу на три доби;
д) відправляння, отримування і доставляння листів та телеграм;
є) зберігання цінностей та багажу;
ж) медична допомога: викликання швидкої допомоги, користування аптечкою першої допомоги;
и) туристична інформація.
6.2 Послуги готелів повинні відповідати вимогам ДСТУ 4269.
6.3 Залежно від типу засобу розміщування перелік асортименту послуг можна доповнювати..
6.4 Спеціалізовані засоби розміщування надають додаткові послуги відповідно до їхньої спеціалізації.
7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
7.1 Засоби розміщування потрібно розташовувати в екологічно безпечній зоні.
7.2 У засобах розміщування усіх типів потрібно убезпечити життя та здоров'я туристів, збереження їхнього майна.
7.3 Убезпечують проживання в засобах розміщування дотриманням:
а) вимог державних будівельних норм під час проектування та будування;
б) вимог безпеки технічної експлуатації будинків, споруд і устатковання, регламентованих нормативними документами;
в) заходів, що гарантують особисту безпеку туристів і збереженість їхнього майна.
7.4 Щоб убезпечити життя та здоров'я туристів, треба обов'язково дотримуватися вимог, встановлених у нормативних документах, щодо зберігання, транспортування та готування харчових продуктів відповідно до СанПиН 42-123-5777.
7.5 Засоби розміщування потрібно устаткувати системами протипожежного захисту відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.
7.6 У колективних засобах розміщування потрібно передбачити аварійні виходи, сходи, добре помітні інформаційні покажчики для вільного орієнтування як за звичайної, так і за надзвичайної ситуації.
7.7 У колективних засобах розміщування потрібно вивісити у доступному для оглядання місці плани евакуації та плани дій персоналу і туристів у надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, пожежі тощо).
7.8 Санітарно-технічне, технологічне та інше устатковання, прилади, меблі повинні бути у справному технічному стані, відповідати вимогам нормативних документів та їх потрібно використовувати згідно з інструкціями з експлуатації.
7.9 Експлуатуючи електричне, газове устатковання, треба дотримуватися вимог, встановлених ГОСТ 12.1.004 і Правилами пожежної безпеки в Україні, і правил експлуатації, встановлених виробником у експлуатаційній документації на конкретне устатковання.
7.10 У засобах розміщування потрібно дотримуватися санітарно-гігієнічних та протиепідемі-ологічних правил і норм щодо:
а) утримування санітарно-технічного устатковання та інвентарю;
б) стану території, місць загального користування, приміщень будинків, пляжів і різних споруд для туристів;
в) прання, прасування та зберігання білизни;
г) видаляння відходів і захисту від комах та гризунів.
7.11 Допустимий рівень звукового тиску та рівень звуку в приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.036, СниП 11-12.
7.12 Питна вода повинна бути безпечна в епідеміологічному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і відповідати ГОСТ 2874. За відсутності гарантії доброї якості питної води засоби розміщування потрібно устаткувати установками з обробляння води чи організувати підвезення питної води.
7.13 Мийні засоби, що входять до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», повинні мати сертифікат відповідності, а препарати для дезінфекції, дезінсекції, дератизації, дезодорації — Гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну та імпортовану продукцію, і їх потрібно застосовувати відповідно до вимог нормативних документів чи інструкцій з використовування.
7.14 Обслуговувальний персонал колективних засобів розміщування повинен бути підготовлений до дій у надзвичайних ситуаціях. Відповідальність за підготовленість персоналу у надзвичайних ситуаціях несе керівник засобу розміщування (власник).
7.15 Обслуговувальний персонал повинен проходити медичний огляд відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством.
8 ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
8.1 Засоби розміщування мають функціювати відповідно до вимог охорони навколишнього середовища (щодо утримування території, технічного стану і утримування приміщень, вентиляції, зодопостачання, каналізації згідно з чинними нормативними документами (ГОСТ 2874, ДБН В.2.2-9, ДБН 360, СНиП 2.04.01, СанПиН 42-128-4690, ГОСТ 17.1.3.13 тощо).
8.2 У засобах розміщування має бути передбачено систему санітарного очищання та прибирання території (раціональне збирання, тимчасове зберігання, швидке видаляння, регулярне вивезення твердих та рідких побутових відходів, їх надійне знешкоджування та доцільна утилізація) згідно з СанПиН 42-128-4690.
Господарчі та підсобні будівлі, сміттєзбірники потрібно розмістити та облаштувати з дотриманням санітарних вимог і правил.
8.3 Під час функціювання засобів розміщування і надавання послуг не повинно бути шкідливих впливів на навколишнє середовище.
8.4 Засоби розміщування повинні мати екологічний паспорт або висновок природоохоронних служб, що підтверджує відсутність шкідливих впливів на навколишнє середовище, та довідку щодо екологічного стану навколишнього середовища.
9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
9.1 Органи державного управління у межах їхньої компетенції контролюють дотримання виммог до послуг засобів розміщування відповідно до вимог чинних нормативних документів.
9.2 Методи контролювання якості послуг, що надають засоби розміщування, застосовують згідно з ГОСТ 28681.2 і ГОСТ 28681.3.

Дата добавления: 2015-05-26