Основні функції менеджменту на підприємствах індустрії гостинності

Термін «функція» у перекладі з латинської мови означає «здійснення, виконання».
Функції управління - є спеціалізовани­ми видами різнорідних робіт, які можна розглядати, як з точки зо­ру їх виконавців (конкретних працівників управлінського апарату), так із точки зору змісту процесу управління та характеру виконува­них робіт. У функціях менеджменту поєднуються принципи, мето­ди й зміст управлінської діяльності. Разом з тим, у прикладному ро­зумінні функціями менеджменту називають відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінські дії. Функції менеджменту відбивають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
Важливою проблемою теорії менеджменту є визначення пере­ліку функцій управління. Один із фундаторів теорії менеджменту А.Файоль виділяв п'ять функцій: планування, організацію, розпо-рядництво, координування й контроль. Науковці вітчизняної шко­ли, ще років 20 тому визначали шість функцій: планування, організа­цію, координування, стимулювання, регулювання та контроль. Про­те публікації останніх років як вітчизняних, так і зарубіжних теоре­тиків твердять про доцільність виділення лише чотирьох функцій: планування, організації, мотивації й контролю, зважаючи на те, що саме ці функції реалізуються у здійсненні будь-якого управлінського процесу. А функції координування й регулювання фактично є скла­довими функцій планування, організації, мотивації й контролю.
Процес управління виробництвом послуг на підприємствах го­тельно-ресторанного бізнесу вимагає планування цієї діяльності, організації роботи відповідних структур (відділів, служб, підрозді­лів, бюро), мотивації (стимулювання) працівників виробництва по­слуг, контролю результатів діяльності всіх структурних підроз­ділів. Після контролю здійснюється зворотний зв'язок з метою усунення виявлених недоліків або відхилень, який виконує функція регулювання. Отже, функції менеджменту планування, організації, мотивації і контролю є головними на підприємствах готельно-рес­торанної сфери, оскільки будь-яка інша управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування.
Функція планування виявляється у вирішенні двох питань: чітке визначення цілей діяльності організації й конкретних дій працівників організації на шляху їх досягнення.
План являє собою складну соціально-економічну модель май­бутнього становища організації. Підприємства готельно-ресторан­ного бізнесу формують єдиний план управління діяльністю, але в його межах менеджерами використовується ряд методів для до­сягнення конкретних цілей і завдань. Процес планування діяль­ності здійснюється відповідними рівнями підприємства. Так, стра­тегічним плануванням займаються управлінці вищого рівня. Серед­ня ланка управлінців здійснює тактичне планування, тобто визна­чає проміжкові цілі на шляху досягнення стратегічних. Плануван­ня здійснюється й на нижчому рівні та визначається як оперативне планування. Оперативні плани покликані спрямовувати зусилля кожного працівника на досягнення головних цілей підприємства. Зазначені види планування сукупно складають генеральний або так званий бізнес-план функціонування підприємства.
Ефективність планування як функції управління на підприємст­вах готельно-ресторанного бізнесу залежить від принципів (основоположних правил), якими керуються при складанні планів. До них належать:
- всеосяжність планування - при плануванні повинні бути пе­редбачені всі події і ситуації, які впливатимуть на розвиток підприємства;
- точність планування - при складанні планів повинні вико­ристовуватись сучасні методи, засоби, прийоми, тактика і процеду­ри, які забезпечують точність прогнозування;
- ясність планування - мета й етапи планування повинні бути чіткими й зрозумілими для всіх працівників підприємства;
- безперервність планування - планування це не одноразовий акт а безперервний процес;
- економічність планування -- витрати на планування не по­винні перевищувати доходів від планування.
Функція планування вирішує проблему невизначеності щодо діяльності підприємства й допомагає підприємству ефективно реа­гувати на зміни у зовнішньому середовищі.
Функція управління «організація» полягає у встановленні пос­тійних та тимчасових взаємовідносин між підрозділами підпри­ємства готельно-ресторанного бізнесу, визначенні порядку та умов його діяльності. Ця функція реалізується через адміністративно-організаційне та оперативне управління.
Адміністративно-організаційне управління передбачає визна­чення структури підприємства, встановлення взаємозв'язків і роз­поділ функцій між його підрозділами, надання певних прав пра­цівникам апарату управління й визначення їхньої відповідальності.
Оперативне управління забезпечує функціонування підприємст­ва відповідно до затвердженого плану. Воно полягає у періодично­му й безперервному порівнянні фактичних результатів з результа­тами, передбаченими планом, та відповідному їх коригуванні.
«Організація» як функція управління забезпечує впорядкова­ність технічної, економічної, соціально-психологічної й правової діяльності всіх підприємств готельно-ресторанної сфери, оскільки дозволяє визначити, хто саме повинен виконувати кожне конкрет­не завдання і які для цього будуть застосовані засоби. Через організаційну діяльність, тобто через поділ і об'єднання завдань та компетенції працівників відбувається управління відносинами на кожному підприємстві.
Отже, функція менеджменту «організація» з одного боку - це структура взаємовідносин, прав, цілей, ролей, видів діяльності та інших факторів, які мають місце в процесі спільної праці людей, та процес, за допомогою якого створюється і зберігається структура підприємства, з другого.
Функція мотивації - це процес спонукання учасників виробни­чого процесу до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей підприємства в цілому.
Традиційний підхід до мотивації базується на тому, що праців­ники підприємства є лише ресурсом, який слід ефективно викорис­тати для досягнення визначеної мети.
Технічний прогрес радикально змінив ставлення до праці і по­всякденної життєдіяльності людини. Саме тому менеджери засто­совують функцію мотивації для активізації діяльності працівників, щоб стимулювати їхню працю.
Особисте задоволення від добре виконаної роботи надає працівникам почуття впевненості у власних силах. Це є не менш важливим фактором з точки зору мотивації праці, ніж матеріальна винагорода. Прагнення людини до реалізації себе у виконуваній роботі є незаперечним. Там, де управління й організація праці на­дають працівникам такої можливості, їхня праця є високоефектив­ною, а мотиви до праці - високими. Відтак, мотивувати діяльність працівників означає визначити їхні найважливіші інтереси й дати їм шанс реалізуватись в процесі трудової діяльності.
Функція мотивації передбачає створення й використання сти­мулів до ефективної взаємодії суб'єктів спільної діяльності. Для ефективної реалізації функції мотивації в сучасних умовах ме­неджерам готельно-ресторанного бізнесу необхідно враховувати й використовувати в управлінській діяльності взаємозв'язок таких понять, як «мотиви» і «стимул». «Мотив» - це внутрішнє прагнен­ня людини до задоволення власних потреб, а «стимул» - це мож­ливість одержання матеріальної винагороди для задоволення за­значених потреб за виконання певної роботи.
Функція контролю. Поняття «контроль» (перевірка) як функція менеджменту виходить за межі поняття «контролювати». Вона пе­редбачає активну діяльність менеджера в управлінні. Управлінсь­кий контроль не є разовою акцією. Це безперервний процес, який включає спостереження за здійсненням стратегічних планів для визначення ступеня ефективності їх виконання, а в разі не­обхідності застосовування регулюючих заходів.
Загалом функцію контролю можна визначити як процес співставлення фактично досягнутих результатів із запланованими.
Поняття «контроль» використовувалось у бухгалтерськім обліку для відбиття результатів господарської діяльності підпри­ємств. Саме цим поняттям користується певна частина управлінців і теоретиків бізнесу. Проте, функція контролю в класичному ме­неджменті визначається як вид управлінської діяльності, спрямова­ний на утримання підприємства на шляху стратегічного розвитку методом порівняння досягнутих показників його діяльності з по­казниками, встановленими за планами.
На багатьох підприємствах створені системи контролю, що є посередниками між планом та реальною діяльністю, тобто забезпе­чують зворотній зв'язок між визначеними планами менеджменту і реальними показниками діяльності підприємства. Підприємства, які мають сучасні й точні системи контролю, мають більше шансів для досягнення успіху.
Для менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу характерна велика кількість не тільки різних видів планів, але й видів контролю.

149.Екстремальні типи походів в активному туризмі.Забезпечення безпеки туристів на маршруті

Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості походи поділяються на категорійні - з І до VI категорії складності та некатегорійні. До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від встановленої для маршрутів І категорії складності, - 1-3-денні походи, та походи 1, 2, 3 ступеня складності.
Категорія складності походу визначається відповідно до класифікації маршрутів (переліку класифікованих туристичних спортивних маршрутів), перевалів, печер тощо.
Експедиції з учнівською та студентською молоддю (подорожі пошукового, дослідницького характеру) проводяться з метою вивчення, дослідження певного маршруту, території, одного чи декількох об'єктів з використанням будь-яких технічних засобів пересування або ж без них. Залежно від мети та напрямку роботи можуть проводитись туристично-спортивні, краєзнавчі, наукові експедиції тощо.
Ділянки маршрутів експедицій, що відповідають вимогам до походів з певного виду туризму або ж під час проходження яких долаються локальні перешкоди, характерні для походів, розглядаються як маршрути з активними способами пересування. Категорія складності для таких маршрутів встановлюється як і для походів. Туристичний досвід та вік керівників, заступників керівників та учасників таких експедицій повинні відповідати вимогам, що висуваються до відповідних категорій учасників походів. Оформлення документів і випуск групи на маршрут відбуваються за тих самих умов, що й у похід відповідної складності.
Тривалість активної частини походів може бути збільшена проти вказаної в табл. 1.1. при збільшенні протяжності маршруту, кількості і складності локальних перешкод, проведенні краєзнавчої роботи, а також за рахунок днів, потрібних для проведення розвідки маршруту та резервного часу на випадок непогоди. У будь-якому разі проходження маршрутів повинне бути компактним за часом. Розриви між окремими частинами походу більше 3 днів не допускаються.
Збільшення тривалості походів за рахунок краєзнавчої роботи на маршруті допускається лише для походів, складність яких не перевищує II категорії.
Походи та експедиції в залежності від території проведення поділяються на місцеві та дальні.
До місцевих належать походи та експедиції, що проводяться в межах області (автономної республіки), в якій проживають (навчаються) учні
та студенти. При цьому допускається вихід у сусідні території, якщо це обумовлено адміністративно-територіальним розташуванням навчального закладу або іншої організації освіти, що проводить подорож, фізико-географічними особливостями місцевості та логічністю побудови маршруту. Усі інші походи та експедиції вважаються дальніми.
Для проведення категорійних, дальніх ступеневих походів, а також місцевих ступеневих походів тривалістю більше 4 днів, туристичні групи учнівської та студентської молоді повинні обов'язково отримати позитивний висновок щодо можливості здійснення подорожі від туристичної маршрутно-кваліфікаційної комісії (далі - МКК), що має відповідні повноваження. Для туристичних груп учнівської та студентської молоді первинний розгляд маршрутних документів проводиться в своїх територіальних маршрутно-кваліфікаційних комісіях навчальних закладів (далі - МКК освіти).
Для місцевих походів тривалістю до 4 днів включно, а також екскурсій (подорожей тривалістю до 24 годин, що забезпечують задоволення пізнавальних, інформаційних, духовних та оздоровчих потреб учнівської та студентської молоді) отримання позитивного висновку МКК не потрібне.
Туристичні групи учнівської та студентської молоді, що використовують для руху автомобільні дороги та вулиці, судноплавні водні шляхи, території заповідників, заказників, національних парків, прикордонну зону тощо, зобов'язані діяти у відповідності до вимог, що визначають порядок користування цими шляхами та пересування на зазначених територіях.

Умови виживання в екстремальних ситуаціях.

Вірогідні екстремальні ситуації у походах та їх характеристика: захворювання учасників, загублення учасника, дисгармонія взаємовідносин у групі, втрата (вихід з ладу) важливого особистого або загального спорядження, втрата продуктів харчування, дезорієнтування на місцевості, відставання від запланованого графіку руху, жорсткі погодні умови, фізична та моральна перенапруга учасників тощо. Шляхи і способи виходу з екстремальних ситуацій, дії керівника і учасників. Методи проведення занять по тренуванню навичок виживання в екстремальних умовах для групи та поодиноких учасників. Організація життя при обмеженому наборі спорядження та продуктів харчування. Проведення таборів “робінзонів”.

Маунтінбайкінг - стає все більш популярним, не дивлячись на свою дорожнечу. Щоб серйозно займатися маунтінбайкінгом доведеться витратити чимало грошей. Так, велосипед для новачка коштує від $ 300 до $ 500, є гірські велосипеди із заднім амортизатором ціною до $ 10 000. Звичайно, потрібно витратити гроші на амуніцію і різні запчастини, а це більше $ 800. Така сума орієнтована на новачка, професійний байкер витрачає значно більше грошей.

Спелеологія. Якщо судити того, що спелеологи - це люди, які у вільний час відправляються з величезними рюкзаками, то це туризм. Але в той же час спелеологія - це наука. Дослівно «наука про печери», Розділ геології, а саме картоведеніе і гідрогеологія. Печери - це останні білі плями на карті світу, остання можливість пройти там, де не тільки не ступала нога людини, але і куди не падав погляд його очей або фотокамер. Дослідженням цього загадкового підземного світу і займаються спелеологи.

Щоб займатися спелеологією, треба мати серйозну підготовку, причому не тільки фізичну, але й технічну, а також і психологічну.

Спелестологія - це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини штучного походження. У самому широкому сенсі слова спелестологія - це наука про штучні підземні споруди. Спелестологія тісно пов'язана зі спелеологією, тільки спелестологія не цікавлять печери. Їм подобається проникати в які-небудь підземні міські структури»недоступні або нецікаві для інших.

Х-гонки - це коли одні й ті ж люди настільки добре і універсально підготовлені, що можуть лізти на скелі, скакати на коні, сплавлятися на каяку або плоту штреку, нестися по горах на велосипеді, спускатися по мотузках під водоспадом. Ці люди об'єднуються в команди і беруть участь у змаганнях, де їх мета - якомога швидше пройти дистанцію в 3-4 сотні кілометрів, використовуючи свої навики. Це називається «Мультиспорт», або «екстремальні» (найчастіше навіть «пригодницькі») гонки. На Заході щорічно проводиться більше 200 екстремальних гонок. Наприклад; найбільші гонки у Великобританії, організовані «Асоціацією Екстремальних Гонок Сполученого Королівства та Ірландії».

Дата добавления: 2015-05-26